Рішення № 31189812, 13.05.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1184/13- ц

Провадження № 2/344/2450/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бойчука О.В.

секретар Кондратів Х.І.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Дворського В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Міська ритуальна служба» про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за весь час затримки з розрахунком при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Міська ритуальна служба» про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 3611,88 грн. та компенсації за весь час затримки з розрахунком при звільненні в розмірі 3324,21 грн.

Позивач до завершення розгляду справи збільшив позовні вимоги та просив про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 3611,88 грн. та компенсації за весь час затримки з розрахунком при звільненні в розмірі 10545,96 грн.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що не отримував жодних матеріальних цінностей на зберігання. Просив позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні, зокрема, пояснив, що списання коштів у розмірі більшому, ніж середньомісячний заробіток позивача без рішення суду було незаконним, у зв'язку з чим ОСОБА_1 мав отримати заробітну плату. Невиплата заробітної плати з вини працедавця призвела до нарахування передбаченої законодавством компенсації. Зазначені суми слід стягнути з відповідача на користь позивача. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у поданому ним письмовому запереченні, та суду, зокрема, пояснив, що списання коштів проводилось за різними документами, а тому розділене на дві частини, кожна з яких менша середньомісячного заробітку позивача. Позивач був матеріально відповідальною особою, у зв'язку з чим списання з нього коштів відбулося за результатами ревізії ввірених йому матеріальних цінностей. Просив позов задовольнити.

Свідок ОСОБА_4 дала суду показання, відповідно до яких вона працює головним бухгалтером комунального підприємства «Міська ритуальна служба» та брала участь у проведенні інвентаризації матеріальних цінностей, ввірених працівнику ОСОБА_1 При проведенні інвентаризації була виявлена недостача, яку покрили із заробітної плати позивача. Він відмовився підписувати акт приймання-передачі та давати пояснення. Йому надіслали листа з повідомленням про необхідність з'явитися для проведення остаточного розрахунку.

Свідок ОСОБА_5 дав суду показання, відповідно до яких він працює у відділі кадрів комунального підприємства «Міська ритуальна служба», та знає, що при звільненні механіку транспортної дільниці трудову книжку видали через десять хвилин після видачі наказу про звільнення.

Свідок ОСОБА_6 дала суду показання, відповідно до яких вона працює економістом комунального підприємства «Міська ритуальна служба» та брала участь у проведенні інвентаризації матеріальних цінностей, ввірених працівнику ОСОБА_1 При проведенні інвентаризації була виявлена недостача, однак ОСОБА_1 відмовився від підписання акту та надання пояснень.

Свідок ОСОБА_7 дала суду показання, відповідно до яких вона працює бухгалтером комунального підприємства «Міська ритуальна служба» та знає, що дані для інвентаризації комісія визначала 31 жовтня 2012 року.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, які надані суду сторонами на обґрунтування їхніх вимог та заперечень, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли трудові правовідносини, а також про належну обґрунтованість позовних вимог у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно вимог статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень, крім випадків наявності підстав для звільнення від доказування, передбачених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином не підлягає доказуванню обставина про звільнення 19 листопада 2012 року ОСОБА_1 з посади механіка транспортної дільниці за угодою сторін, оскільки визнається сторонами.

Відповідно до наказу № 69-од від 26 листопада 2012 року директора комунального підприємства «Міська ритуальна служба», із заробітної плати матеріально відповідальної особи ОСОБА_1 стягнуто кошти в рахунок покриття завданої підприємству шкоди в розмірі 2400,56 грн. - згідно акту інвентаризації від 31.10.2012 року, та 805,72 грн. - згідно акту прийому-передачі від 21.11.2012 року (а.с. 45).

Суд вважає, що дослідженню у даному спорі підлягають обставини законності утримання вказаних коштів та наявність порушення права позивача на їх отримання та отримання компенсації за їх несвоєчасну виплату. Обставини щодо наявності вини матеріально відповідальної особи у завданні шкоди та розмір такої шкоди суд не досліджував, оскільки даний спір не стосується наявності підстав для списання відповідачем коштів із заробітної плати позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Кодексу законів про працю України, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Таким чином, покриття шкоди, яка могла бути завдана ОСОБА_1 в розмірі, що перевищує середній місячний заробіток, не могло провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу директором комунального підприємства «Міська ритуальна служба», оскільки це порушує норми ч. 1 ст. 135 Кодексу законів про працю України. З огляду на це суд вважає, що шкода, зазначена у наказі № 69-од від 26 листопада 2012 року, є сукупністю двох вказаних сум, тобто 2400,56 грн. - згідно акту інвентаризації від 31.10.2012 року та 805,72 грн. - згідно акту прийому-передачі від 21.11.2012 року, і не підлягає поділу, а тому становить 3006,28 грн.

Відповідно до довідки № 72 від 17.12.2012 року комунального підприємства «Міська ритуальна служба», середньомісячний заробіток ОСОБА_1 становив 2464,50 грн., що менше за сукупність сум, зазначених в наказі № 69-од від 26 листопада 2012 року.

Порядок покриття шкоди у розмірі, що перевищує середній місячний заробіток, регулюється положеннями ч. 3 ст. 135 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких, у решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Оскільки доказів набрання законної сили рішенням суду про покриття збитків за позовом відповідача до позивача суду не надано, комунальне підприємство «Міська ритуальна служба» безпідставно позбавило ОСОБА_1 належних до виплати йому коштів в розмірі 3611,88 грн., які розраховані наступним чином: 5540,12 грн. (нічим не спростована належна сума до виплати при розрахунку) - 1928,24 грн. (виплачених коштів) = 3611,88 грн., з яких 3006,28 грн. безпідставно утримані наказом № 69-од від 26 листопада 2012 року, а 405,60 грн. безпідставно не виплачені позивачу.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розрахунок середнього заробітку, з огляду на положення ст. 27 Закону України «Про оплату праці» про обчислення з урахуванням виплат за два останні місяці, становить 2447,00 грн. (за вересень 2012 року) + 2482,00 грн. (за жовтень 2012 року) = 4929,00 грн. / 43 дні (округлена середня кількість робочих днів у двох місяцях) = 114,63 грн. (середній заробіток у день) х 92 робочих дні (період з 20 листопада 2012 року по 01 квітня 2013 року) = 10545,96 грн., та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку з встановленням у судовому засіданні факту невиплати належних позивачу сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Доводи сторони відповідача щодо правомірності покриття шкоди шляхом стягнення коштів суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються встановленими у судовому засіданні обставинами щодо порушення порядку такого покриття шкоди.

За таких обставин, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд вважає встановленим порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату праці, у зв'язку з чим для відновлення зазначеного права позивача позов слід задовольнити та стягнути з комунального підприємства «Міська ритуальна служба» на користь ОСОБА_1 3611,88 грн. заборгованості по заробітній платі та 10545,96 грн. компенсації середнього заробітку за час затримки заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому з відповідача слід стягнути в дохід бюджету 229,40 грн. судового збору.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 8, 43, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16 Цивільного Кодексу України, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117, ч.ч. 1, 3 ст. 135 КЗпП України, ст. 27 Закону України «Про оплату праці», керуючись нормами цивільного процесуального законодавства, зокрема, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 179, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Міська ритуальна служба» про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за весь час затримки з розрахунком при звільненні - задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства «Міська ритуальна служба», ідентифікаційний № 37795085, місцезнаходження: вул. Гетьмана Мазепи, буд. № 162 «а», м. Івано-Франківськ, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, 3611,88 грн. заборгованості по заробітній платі та 10545,96 грн. компенсації середнього заробітку за час затримки заробітної плати, а всього 14157,84 грн.

Стягнути з комунального підприємства «Міська ритуальна служба», ідентифікаційний № 37795085, місцезнаходження: вул. Гетьмана Мазепи, буд. № 162 «а», м. Івано-Франківськ, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів - УДК у м. Івано-Франківську, код за ЄДРПОУ - 37952250, банк отримувача - ГУДК України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) - 836014, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Бойчук О.В.