Ухвала суду № 31187817, 13.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"13" травня 2013 р.Справа № 5023/4327/12

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Калініченко Н.В.

судді: Інте Т.В. , Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" м. Київ; до Корпорації "Співдружність Комп", с. Комунар; Приватного підприємства "Імпульс-В", с. Комунар третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Опус плюс", м. Київ; про визнання недійсним договору за участю представників судового процесу:

позивача - Синельникова М.А., дов. № 6/13 від 10.01.2013 р.;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

третьої особи - Харченко К.С., дов. № 72 від 05.10.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ "Альфа-Банк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів - Корпорації "Співдружність Комп." (відповідач-1) та Приватного підприємства "Імпульс-В" (відповідач-2), в якій просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10 березня 2009 р., який було укладено між Корпорацією "Співдружність Комп." та Приватним підприємством "Імпульс-В" (нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Глуховцевою Н.В. 10.03.2009 р. за № 840 та зареєстрований 10.03.2009 р. в Державному реєстрі правочинів), за яким ПП "Імпульс-В" набуло право власності на об'єкт незавершеного будівництва літ. "Б-1", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Муранова, буд. № 8.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області № 348 від 21 березня 2013 року, у зв'язку із хворобою судді Френдій Н.А., змінено склад колегії суддів у справі № 5023/4327/12 та призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Калініченко Н.В., судді Жигалкін І.П., Шатерніков М.І.

Розгляд справи неодноразово відкладався, так, зокрема, ухвалою господарського суду Харківської області від 17 квітня 2013 року розгляд даної справи відкладено на 13 травня 2013 року.

Розпорядженням Голови господарського суду Харківської області від 13.05.2013 р., враховуючи рішення зборів суддів від 06.01.2011 р. та беручи до уваги відпустку судді Шатернікова М.І. та навчання судді Жигалкіна І.П., змінено склад колегії суддів у справі № 5023/4327/12 та призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Калініченко Н.В., суддя Інте Т.В. та суддя Присяжнюк О.О.

В судове засідання 13 травня 2013 року з'явився представники позивача та третьої особи, представники відповідачів в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення здійсненні на адресу відповідача 1 були повернуті поштою із відміткою у довідці поштової установи про те, що повідомлення повернуто за закінченням терміну зберігання, а щодо відповідача 2 - відсутність адресата, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів і вважає, що учасники судового процесу належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Разом з цим, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи недостатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Так, в процесі розгляду даної справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 17 квітня 2013 року, господарським судом в порядку п. 4 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, витребувано від позивача необхідні для розгляду справи документи, у тому числі: письмові пояснення, в яких вказати норми матеріального права (ЦК України, ГК України тощо) на підтвердження відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у органу управління Корпорації для укладення оспорюваного правочину; докази на підтвердження повноважень осіб, які підписували оспорюваний правочин - договір купівлі-продажу від 10 березня 2009 р., який було укладено між Корпорацією "Співдружність Комп." та Приватним підприємством "Імпульс-В" (нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Глуховцевою Н.В. 10.03.2009 р. за № 840 та зареєстрований 10.03.2009 р. в Державному реєстрі правочинів), за яким ПП "Імпульс-В" набуло право власності на об'єкт незавершеного будівництва літ. "Б-1", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Муранова, буд. № 8; виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов (у розумінні ст. 33 ГПК України); завірені копії довідок з облстату про включення відповідачів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на момент розгляду справи.

Проте, витребуваних судом доказів позивачем надано не було.

В контексті того, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10 березня 2009 р., який було укладено між Корпорацією "Співдружність Комп." та Приватним підприємством "Імпульс-В" (нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Глуховцевою Н.В. 10.03.2009 р. за № 840 та зареєстрований 10.03.2009 р. в Державному реєстрі правочинів), за яким ПП "Імпульс-В" набуло право власності на об'єкт незавершеного будівництва літ. "Б-1", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Муранова, буд. № 8, прийняття рішення у даній справі унеможливлюється ненаданням позивачем письмових пояснень із посиланням на норми матеріального права (ЦК України, ГК України тощо) на підтвердження відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у органу управління Корпорації для укладення оспорюваного правочину; доказів на підтвердження повноважень осіб, які підписували оспорюваний правочин - договір купівлі-продажу від 10 березня 2009 р., який було укладено між Корпорацією "Співдружність Комп." та Приватним підприємством "Імпульс-В", викладу обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та зазначення доказів, що підтверджують позов (у розумінні ст. 33 ГПК України).

Вказане, зокрема, випливає з того, що приписами постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами статті 203 кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Згідно до п. 4.9. цієї ж Постанови № 18 від 26.12.2011 р., при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (ст.81 ГПК України), господарським судам слід мати на увазі, що застосування п. 5 ч. 1 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач без поважних причин не надав витребувані судом документи, що перешкоджає вирішенню спору по суті.

При цьому суд не вбачає можливим прийняти рішення у справі виходячи з наступного.

Згідно п.п. 2, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відсутність у матеріалах даної справи витребуваних судом доказів унеможливлює виконання вимог процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення. При цьому це стосується як позитивного (про задоволення позову) та к і негативного (про відмову в позові) рішення. Недопустимість доказування, котре ґрунтується на припущеннях, унеможливлює як задоволення так і відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

За таких обставин, відсутність витребуваних документів та відсутність пояснень представника позивача щодо питань, котрі виникають у суду з приводу обставин справи, унеможливлюють всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, які мають істотне значення для розгляду даної справи, без поважних причин, в сукупності перешкоджають вирішенню цього спору по суті, у зв'язку з чим позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, пунктом 5 частини 1 статті 81, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Повний текст ухвали складено 15 травня 2013 року.

Головуючий суддя Суддя Суддя Калініченко Н.В. Інте Т.В. Присяжнюк О.О.