Ухвала суду № 31186281, 24.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 р.Справа № 2-а-3057/10/2170

Категорія: 8.1.5 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Маяк» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Маяк» про стягнення заборгованості по сплаті податку з доходів фізичних осіб,-

В С Т А Н О В И В:

11.06.2010 року ДПІ у Білозерському районі Херсонської області звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до ПОСП «Маяк», у якому просило стягнути з відповідача 243 052,99 грн. боргу по податку з доходів фізичних осіб за 1-й квартал 2010 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що згідно акту перевірки, податкових розрахунків сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, за відповідачем рахується борг по податку з доходів фізичних осіб в сумі 243052,99 грн., який підприємством до теперішнього часу не сплачено.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року позов задоволений повністю. Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Маяк» на користь державного бюджету заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 243 052 грн. 99 коп.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ПОСП «Маяк» 09.03.2011р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 року і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ДПІ відмовити.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідач - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Маяк» зареєстроване Білозерською районною державною адміністрацією Херсонської області 28.03.2000 року та взято на облік до ДПІ у Білозерському районі 10.04.2000 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено, що відповідач має заборгованість у вигляді не перерахованого податку з доходів фізичних осіб в сумі 243 052,99 грн., що підтверджується актом перевірки від 17.02.2010р. №64/17-025/00856215 та податкових розрахунків сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за I квартали 2010 р.

Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про задоволення позову, суд 1-ї інстанції виходив з правомірності рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та відповідно, з обґрунтованості та доведеності позиції позивача.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх заснованими на законі, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до приписів ч.3 п.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. №1251-ХІІ, платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом строки.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем даний обов'язок не виконано.

Згідно ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-ІV, податок з доходів фізичних осіб - це плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок відповідно до норм цього Закону.

Крім того, положеннями п.п.16.3.2 п.16.3 ст.16 вказаного Закону передбачено, що юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

А у відповідності до вимог п.п.16.3.4, п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Згідно із ст.17 вищевказаного Закону, відповідач - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Маяк» є особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати.

Відповідно до вимог п.7.7 ст.7 Закону України №2181-ІІІ, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками. зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

А згідно п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000р., у будь-яких випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язків платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Отже, виходячи із системного аналізу діючого на той час у цій сфері податкового законодавства, відповідач, в даному випадку, був зобов'язаний одразу ж після утримання сум даного виду податку перерахувати їх на відповідні рахунки територіального управління Державного казначейства України.

Таким чином, оскільки дані вимоги податкового законодавства підприємством відповідача не виконано, то позовні вимоги ДПІ є обґрунтованими та дійсно підлягають задоволенню у повному обсязі, що, в свою чергу, і було правильно встановлено судом 1-ї інстанції.

Окрім того, при цьому ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції грубих порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Маяк» - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

ОСОБА_1