Постанова № 31186265, 30.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 р. Справа № 1570/2833/2012

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Градовського Ю.М.,

Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про відмову у видачі свідоцтва платника податку, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

04.05.2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2.) звернулась з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих 20.04.2012 року: № 0001081503 про застосування штрафних санкції за порушення ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» в розмірі 1 грн., № 0001091503 про застосування штрафних санкцій за порушення ст.267 ПК України в розмірі 2 463,36 грн., № 0000192360 про застосування штрафних санкції за порушення ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» в розмірі 1 грн., № 0000202360 про застосування штрафних санкцій за порушення ст.267 ПК України в розмірі 2 463,36 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок ДПІ про необхідність застосування позивачем реєстратора розрахункових операцій та отримання ним торгового патенту не передбачено податковим законодавством. Позивач у 2011 році знаходився на спрощеній системі оподаткування, був платником єдиного податку. У січні 2012 року ФОП ОСОБА_2 подала до ДПІ заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 року, проте у встановлений строк ДПІ не надала відмови у видачі відповідного свідоцтва, в зв'язку з чим позивач вважала, що перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року адміністративна справа, що розглядається, об'єднана в одне провадження з позовом ФОП ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, зобов'язати видати зазначене свідоцтво (а.с.128). Наведені позовні вимоги ґрунтуються на неправильному застосуванні податковим органом норм податкового законодавства, оскільки її господарська діяльність - роздрібна торгівля ювелірними виробами, що передбачено п.п.52.48.2 КВЕД ДК 009:2005, не є тотожною операціям з сировиною, дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення підклас 51.52.4, 51.56.0. Оскільки господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 не входить до переліку, визначеного пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, їй неправомірно було відмовлено у видачі свідоцтва платника єдиного податку.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що торгівля ювелірними виробами підпадає під обмеження у видачі свідоцтва платника єдиного податку, визначені пп.4 п.291.5 ст.291 ПК України. Враховуючи, що з 01.01.2012 року позивач не мала свідоцтва платника єдиного податку, до неї правомірно були накладені штрафні санкції за незастосування реєстраторів розрахункових операцій, а також за відсутність торгового патенту. На підставі викладеного вважав дії ДПІ правомірними, просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року позовні вимоги задоволені частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення від 20.04.2012 року № 0000192360 та № 0000202360, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ від 24.01.2012 року № 1577 та від 21.05.2012 року № 6663/17-02 про відмову ФОП ОСОБА_2 у видачі свідоцтва платника єдиного податку. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В зв'язку із неявкою сторін, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачаються з матеріалів справи наступні обставини.

ФОП ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі ювелірними виробами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та іншу діяльність, пов'язану з роздрібним продажем ювелірних виробів.

У період з 28 березня по 06 квітня 2012р. інспектором ДПС в Одеській області проведена фактична перевірка господарської одиниці - магазину № 118, який належить ФОП ОСОБА_2, розташованого в АДРЕСА_1, за результатами якої складений акт № 117/15/32/22/НОМЕР_5.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст.267 ПК України, яке мало місце через здійснення реалізації ювелірних виробів без застосування РРО, а також без придбання торгового патенту з 01.01.2012р. по 27.03.2012р.

За висновками акту перевірки ДПІ 20.04.2012р. складені податкові повідомлення-рішення:

- № 0001091503 про застосування штрафних санкцій за порушення п.267.6 ст.267 ПК України в розмірі 2 463,36 грн.;

- № 0001081503 про застосування штрафних санкцій за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 1 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення були відкликані позивачем та замість них

28.04.2012р. вручені інші - № 0000192360 про застосування штрафних санкцій за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 1 грн. та № 0000202360 про застосування штрафних санкцій за порушення п.267.6 ст.267 ПК України в розмірі 2 463,36 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування ППР № 0000192360 та № 0001081503, суд першої інстанції виходив із законності доводів позивача про звільнення її від обов'язку отримання торгового патенту для здійснення торгівельної діяльності на момент проведення перевірки.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на законі.

Так, відповідно до пп. «а» п.5 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" від 04.11.2011р. № 4014-VI, який набрав чинності з 01.01.2012р., видані свідоцтва про сплату єдиного податку і патенти про сплату фіксованого податку на 2011 рік відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" є дійсними до отримання свідоцтва платника єдиного податку, передбаченого цим Законом, але не пізніше ніж до 1 червня 2012 року.

Таким чином, свідоцтво позивача про сплату єдиного податку, виданого відповідачем 01.01.2011р., зберігало свою чинність до 01.06.2012р. (а.с.143).

Враховуючи приписи п.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та положення глави 1 розділу ІХ ПК України, позивач правомірно перебувала на спрощеній системі оподаткування станом на день перевірки, а саме з 28 березня по 06 квітня 2012р. та не повинна була застосовувати РРО при здійсненні господарської діяльності та отримувати торговий патент з 01.01.2012р.

Відтак, податкові повідомлення-рішення № 0000192360 та № 0000202360 про застосування до позивача штрафних санкцій за невикористання у господарській діяльності РРО та торгового патенту, є незаконними та підлягають скасуванню.

Правильним є висновок суду першої інстанції про надмірність позовних вимог про скасування ППР від 20.04.2012р. №№ 0001091503 та 0001081503, які відповідно до ст.60 ПК України відкликані податковим органом із прийняттям нових, в зв'язку з чим не мають юридичної сили.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та скасування рішень ДПІ від 24.01.2012 року № 1577 та від 21.05.2012 року № 6663/17-02 про відмову ФОП ОСОБА_2 у видачі свідоцтва платника єдиного податку, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 ст.297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.5 ст.291 ПК України визначено види діяльності, здійснюючі які особа не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, зокрема ті, що пов'язані з видобутком, виробництвом, реалізацією дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, в тому числі органогенного утворення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними":

- дорогоцінні метали, це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);

- дорогоцінне каміння, це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах);

- дорогоцінне каміння органогенного утворення - перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді.

Пунктом 1.5 Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, затвердженого на виконання вищезгаданого Закону наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 244 (із змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 березня 2004 р. за N 369/8968, визначено, що виріб з дорогоцінного металу - будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту. При цьому, комбінований виріб з дорогоцінного металу, це будь-який ювелірний чи побутовий виріб, що складається з частин, які виготовлено із сплаву дорогоцінного металу, та частин, виготовлених із недорогоцінного металу або іншого матеріалу.

Відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Держстандарту України від 30 грудня 1997 р. N 822 (чинний до 31 грудня 2012 року), підкатегорія "вироби ювелірні" (код 36.22.13) включає: вироби ювелірні з благородних металів (золото, срібло, платина): прикраси (перстені, браслети, намисто, брошки, сережки, кліпси, ланцюжки для годинників, кулони, медальйони, підвіски, кольє, гривни, брелки, діадеми, шпильки для краватки, запонки і т. ін.), вироби для особистого користування, які звичайно носять в кишенях, у дамській сумочці чи на тілі (портсигари, табакерки, пудрениці, гаманці з ланцюжком і т. ін.), предмети побуту (столові набори, плиткий та глибокий посуд, туалетні набори, приладдя для паління і т. ін.), предмети релігійно-культового призначення та ін. вироби ювелірні з металів, плакованих благородними металами, вироби ювелірні з благородних металів та металів, плакованих благородними металами, що містять перлини, дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння.

Виходячи з системного аналізу наведених вище правових актів, судова колегія приходить до висновку, що за своєю економічною суттю та для цілей застосування пп. 4 п. 291.5.1 ПК України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, торгівля ювелірними виробами, як такими, що вироблені із дорогоцінних металів та відносяться до категорії прикрас, по своїй економічній суті відносилась до торгівлі дорогоцінними металами.

Згідно до пп. 1 п. 299.9 ст.299 ПК України підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є, крім іншого, невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає відмову податкового органу у видачі свідоцтва платника єдиного податку відповідно до заявленого позивачем виду діяльності з кодом КВЕД 52.48.2 (щодо роздрібної торгівлі ювелірними виробами) правомірним.

Наведені обставини свідчать про неправомірність позовних вимог щодо скасування рішень ДПІ про відому у видачі ФОП ОСОБА_2 свідоцтва про сплату єдиного податку та зобов'язання видати їй зазначене свідоцтво, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Невірна правова оцінка судом першої інстанції обставин по справі в цій частині, призвело до неправильного вирішення справи щодо визнання протиправними та скасування рішень податкового органу про відмову у видачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку, в зв'язку з чим судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалює нове, яким у позові в цій частині відмовляє.

Суд першої інстанції також прийняв рішення про відмову у задоволенні позову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, але з підстав видачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку 01.09.2012р.

Оскільки судом першої інстанції прийнято правильне по суті рішення в цій частині позову, судова колегія не вбачає підстав для його скасування.

Враховую викладене, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування рішень ДПІ від 24.01.2012 року № 1577 та від 21.05.2012 року № 6663/17-02 про відмову ФОП ОСОБА_2 у видачі свідоцтва платника єдиного податку та приймає нову постанову про відмову у позові в цій частині, в іншій частині постанову залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року - скасувати в частині визнання протиправними та скасування рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 24.01.2012 року № 1577 та від 21.05.2012 року № 6663/17-02 про відмову ФОП ОСОБА_2 у видачі свідоцтва платника єдиного податку.

Прийняти нову постанову про відмову у позові в цій частині. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: К.В.Кравченко