Рішення № 31183916, 14.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.05.2013р. Справа № 905/2089/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Приморського р-ну м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської, м. Маріуполь

до відповідача: Приватного підприємства «Ейр-Макс», м. Маріуполь

про стягнення 935,85грн.

від прокурора: Архипенко Р.І. – за посвідченням;

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Прокурором Приморського р-ну м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської, м. Маріуполь до Приватного підприємства «Ейр-Макс», м. Маріуполь про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 875,12грн., заборгованості за послуги орендодавця в сумі 17,20грн. та пені в сумі 43,53грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №2245-П від 26.09.2007р. відповідач взяв на себе зобов’язання щодо сплати орендної плати та послуг орендодавця, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 875,12грн. та за послуги орендодавця в сумі 17,20грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 43,53грн. За твердженням прокурора невиконання відповідачем зобов’язань по договору оренди завдає шкоди інтересам держави та позбавляє можливості використовувати відповідно до закону кошти, отримані за оренду об’єктів, що знаходяться в комунальній власності.

Представник Управління міського майна Маріупольської міської ради через канцелярію суду 13.05.2013р. надав письмові пояснення по справі, де зазначає, що між управлінням та відповідачем був укладений договір оренди №2245-П від 26.09.2007р., відповідно до якого відповідачеві було передано в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Маріуполь, вул. Лавницького, 5. Позивач також підтверджує, що відповідач не здійснював орендні платежі у період з квітня 2012р. по листопад 2012р., у зв’язку із чим за останнім утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 875,12грн., заборгованість за послуги орендодавця в сумі 17,20грн., у зв’язку із чим було нараховано пеню в сумі 43,53грн.

Крім того позивачем 13.05.2013р. було надано клопотання про припинення провадження по справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за послуги орендодавця в сумі 17,20грн., пені в сумі 43,53грн. та частково заборгованості по орендним платежам в сумі 80,00грн., у зв’язку із сплатою їх відповідачем.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням прокурора справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника прокурора та позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд встановив:

Між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством «Ейр-Макс» (Орендар) 26 вересня 2007р. було укладено договір №2245-П на оренду нежитлового приміщення, що знаходиться в комунальній власності м. Маріуполя.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Лавицького, 5, загальною площею 7,14кв.м., для використання під місця загального користування.

Відповідно до умов п.2.1. договору вступ Орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням настає на підставі договору та з моменту підписання акту приймання-передачі зазначеного нежитлового приміщення.

За приписами п.3.2. договору Орендар зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати Одержувачу орендну плату та за послуги з обслуговування Орендаря суму у розмірі 0,93грн., щомісячно, з розрахунку 0,13грн. за 1 кв.м. орендованої площі.

За зазначене в п.1.1. договору приміщення Орендар сплачує орендну плату за перший місяць у розмірі 63,05грн. із розрахунку 8,83грн. за 1кв.м. та перераховує її на розрахунковий рахунок Одержувача не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції. (п.4.2. договору).

Відповідно до п.4.3. договору сплата продовжується щомісячно. Орендар зобов’язаний отримати рахунок на сплату у бухгалтерії управління міського майна. Рахунки на сплату видаються Орендарю з 11 по 19 число кожного місяця.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що за прострочення внесення орендної плати з Орендаря стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Цей договір набирає сили з 26.09.2007р. по 26.09.2010р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку, протягом місяця, він вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, які були передбачені даним договором. (п.7.1., 7.5. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств. Заяв щодо відмови від договору сторонами до матеріалів справи надано не було, у зв’язку із чим суду дійшов висновку, що даний договір є продовженим, згідно приписів ст.764 ЦК України та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору у період з квітня 2012р. по листопад 2012р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 875,12грн. – за оренду приміщення, 17,20грн. – за послуги по обслуговуванню Орендаря, що стало підставою для нарахування пені в сумі 43,53грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Положеннями статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних повноважень органів місцевого самоврядування. Виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень здійснюється у тому числі через створені ними підприємства.

Вказані обставини підтверджують правомочність звернення прокурора Приморського району м.Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м.Маріуполя до суду з вимогами про захист відповідних інтересів держави.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Таким чином, в силу приписів частини 2 ст.9 ЦК України спеціальна норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є такими, що встановлюють особливості регулювання майнових (в даному випадку орендних) відносин суб'єктів господарювання.

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов’язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п’ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 4.2 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач протягом розгляду справи сплатив борг за послуги Орендодавця в сумі 17,20грн., пеню в сумі 43,53грн. та частково заборгованість по орендній платі в сумі 80,00грн., що підтверджується наданими представником позивача виписками з банківського рахунку від 17.04.2013р., а також квитанцією №5 від 17.04.2013р. на суму 43,53грн., квитанцією №4 від 17.04.2013р. на суму 17,20грн. та квитанцією №6 від 17.04.2013р. на суму 80,00грн., у зв’язку із чим позивачем було надано клопотання про припинення провадження по справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за послуги орендодавця в сумі 17,20грн., пені в сумі 43,53грн. та частково заборгованості по орендним платежам в сумі 80,00грн. Розглянувши дане клопотання та надані докази суд дійшов висновку припинити провадження по справі в частині стягнення з Приватного підприємства «Ейр-Макс» заборгованості за послуги орендодавця в сумі 17,20грн., пені в сумі 43,53грн. та частково заборгованості по орендним платежам в сумі 80,00грн відповідно до приписів пункту 1-1 частини 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Щодо стягнення заборгованості по орендним платежам в сумі 795,12грн. суд зазначає наступне. Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов’язання за Договором оренди №2245-П від 26.09.2007р. належним чином не виконав, орендну плату у період з квітня 2012р. по листопад 2012рсплатив не в повному обсязі, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 795,12грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 795,12грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.2, 3, 10, 17, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 626, 759, 761, 762, 764 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 174, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 49, 75, 77, пункту 1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Приватного підприємства «Ейр-Макс», м. Маріуполь про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 875,12грн., витрат за послуги орендодавця в сумі 17,20грн. та пені в сумі 43,53грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення з Приватного підприємства «Ейр-Макс», м. Маріуполь заборгованості по орендній платі в сумі 80,00грн., заборгованості за послуги орендодавця в сумі 17,20грн. та пені в сумі 43,53грн., у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Стягнути з Приватного підприємства «Ейр-Макс» (87525, м. Маріуполь, вул. Лавицького, 5, р/р 26000301512873 в Іллічівськом ПІБ м. Маріуполя, МФО 334442, код ЄДРПОУ 32035909) на користь Управління міського Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр-т Металургів, 25, отримувач: Маріупольське УК Жовтневого р-ну/22080401, р/р №33213871700052 в ГУДКСУ у Донецькій обл., МФО 834016, код ЄДРПОУ 37989721) заборгованість по орендній платі в сумі 795,12грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Ейр-Макс» (87525, м. Маріуполь, вул. Лавицького, 5, р/р 26000301512873 в Іллічівськом ГВ ПІБ м. Маріуполя, МФО 334442, код ЄДРПОУ 32035909) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1720,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.05.2013р.

Суддя С.В. Тоцький