Ухвала суду № 31182488, 25.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/814/13 25.04.2013 25.04.2013 25.04.2013

Провадження № 22ц/784/985/13 Суддя першої інстанції Андрощук В.В.

Категорія 51 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю: позивачки - ОСОБА_2,

її представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И Л А:

27 квітня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Належна їй квартира розташована на першому поверсі двоповерхового житлового будинку. На другому поверсі зазначеного будинку розташована квартира № 7, належна на праві власності ОСОБА_4 Відповідно до діючих будівельних норм у зазначеному будинку заборонено облаштування санвузлів та ванних кімнат. Проте, ОСОБА_4 самовільно облаштувала над житловою кімнатою санвузол та ванну кімнату, що призвело до прогинання стелі та тріщин на стелі. 13 березня 2012 року внаслідок недбалого ставлення до системи водопостачання, ОСОБА_4 забула закрити кран холодної води, що призвело до намокання дерев'яного перекриття, дверей та дверної коробки, цегляної перегородки між кімнатами та обвалу штукатурного слою. Також була порушена цілісність усього житлового будинку, зіпсовані меблі, килим та інші речі.

Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідачки на її користь 27544 грн. матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок залиття квартири, 5000 грн. моральної шкоди та з підстав ч. 2 ст. 386 ЦК України зобов'язати відповідачку демонтувати інженерні комунікації трубопроводів внутрішнього водопостачання і каналізації з сантехприладами та газову плиту, яку перенести з житлової кімнати у приміщення кухню.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 22953 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної шкоди. Зобов'язано ОСОБА_4 демонтувати інженерні комунікації трубопроводів внутрішнього водопостачання і каналізації з сантехприладами у приміщенні 7-2 квартири АДРЕСА_2, демонтувати та перенести газову плиту з приміщення 7-1 у приміщення 7-2. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просила рішення суду змінити, та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір майнової шкоди до 11477,00 грн. враховуючи її майновий стан, відмовити у стягненні моральної шкоди за недоведеністю та відмовити в задоволенні вимог про демонтування санвузлу і газової плити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Так, відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підстави для відшкодування моральної шкоди визначені в ст. 1167 ЦК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 з 10 січня 2012 року на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21 грудня 2011 року (а.с. 25-26).

Квартира № 7, що розташована на другому поверсі зазначеного будинку, належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу, укладеного 2 лютого 2007 року між ОСОБА_5 і відповідачкою та зареєстрованого в той же день в Миколаївському бюро технічної інвентаризації (а.с. 66, 67).

Відповідно висновку судово-будівельної експертизи від 25 вересня 2012 року встановлено, що над жилою кімнатою квартири № 3 самовільно обладнані приміщення санвузла і кухні в квартирі № 7, що є порушенням вимог ДБН В.2.2.-15-2005 «Жилі будинку. Основні положення». Відповідно до технічного паспорту квартира № 7 має дві жилі кімнати та кухню, проте на момент обстеження експертом приміщення кухні використовується як санвузол, а приміщення однієї з кімнат, як кухня. Дефекти в приміщенням квартири № 3 утворилися внаслідок залива з крана холодної води, розташованого на трубопроводі системи водопостачання в квартирі № 7, що призвело до необхідності проведення ремонтних робіт.

Вартість ремонтно-відновлюваного ремонту квартири № 3 складає 27544 грн. з урахуванням НДС - 4591 грн. (а.с. 53).

Факт залива відповідачкою не оспорювався.

Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 щодо користування послугами водопостачання нерухомому майну позивачки завдана матеріальна шкода, яка відповідно до вимог ст. 1166 ЦПК України підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, а тому суд обґрунтовано стягнув з відповідачки 22953 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Розмір цієї шкоди підтверджено даними експертизи.

Доводи апеляційної скарги щодо зменшення цієї суми з урахуванням майнового стану відповідачки не можуть бути взяті до уваги, оскільки судова колегія з наданих доказів не вбачає достатніх підстав, які б свідчили про тяжких майновий стан відповідачки.

Також колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди, так як винними діями останньої ОСОБА_2 були завдані моральні страждання, як власнику нерухомого майна, пов'язані з ремонтом пошкодженої квартири, що викликало певні порушення в звичайному розкладі сімейного життя позивачки, однак ці обставини не потягли істотних змін у її життєдіяльності, а тому колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, визначеної місцевим судом.

Крім того, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України).

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (надалі-Правил) встановлено, що переобладнання це улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Згідно з пунктом 1.4.1 Правил переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у будинках дозволяється роботи після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_4 переобладнала житлову кімнату під приміщення санвузла, де розташовані умивальник, унітаз і ванна та кухні, де розташовані газові плита і колонка та мийка. Ці приміщення розташовані над жилою кімнатою квартири № 3, що є порушенням вимог п. 2.28 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», що затверджені наказом Держбуду України від 28 вересня 2005 року № 175.

Будь-яких доказів того, що ОСОБА_4 отримала дозвіл виконавчого комітету Миколаївської міської ради на переобладнання жилих приміщень квартири № 7 суду не надано.

Також не підтверджено відповідними доказами дозвіл на проведення внутрішніх мереж водопостачання до квартири № 7 та внесення змін в технічну документацію щодо перенесення газового приладу, як це передбачено Правилами безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Держнаглядоохоронпраці від 01 жовтня 1997 року № 254, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 травня 1998 року № 318/2758.

Доводи ОСОБА_4 про надання нею проекту на підключення до мереж водопостачання свідчить про те, що на замовлення попереднього власника квартири № 7 ОСОБА_6 виконано проект зовнішніх мереж водопостачання, проте дозвільних документів на виконання проекту на внутрішні мережі відповідачкою не надано.

З огляду на таке, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо демонтажу внутрішніх мереж водопостачання і каналізації та перенесу газового приладу, оскільки ОСОБА_2, як власник квартири № 3, обґрунтовано має підстави передбачати можливість порушення свого права власності з боку ОСОБА_4, як власниці квартири № 7, яка незаконно переобладнала приміщення своєї квартири.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому правових підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, для зміни або скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: