Постанова № 31182185, 15.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р. Справа № 804/1945/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Калинчук В.В. Бруснік Т.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

04.02.2013 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 року № 2142310710 винесене відповідачем - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі Акту від 18.09.2012 року № 65/08-23-427/3/03341397.

Ухвалою суду від 05.02.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Ухвалою суду від 15.05.2013 року замінено відповідача його правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що подання уточнюючих розрахунків позивачем не є доказом сплати останнім податкового боргу, оскільки уточнюючими податковими розрахунками позивач лише уточнює свої грошові зобов'язання, а не сплачує їх. Відповідачем також протиправно визначено у якості джерела погашення податкового боргу - проведення реструктуризації основного платежу за деклараціями минулих періодів. Відповідачем протиправно змінено призначення платежу, самостійно визначеного позивачем у платіжних дорученнях, якими здійснювалася сплата поточних податкових зобов'язань з податку на прибуток та сплата податкових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення відповідача, в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів. Відповідачем незаконно застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату податкового боргу, який виник на підставі декларації з податку на прибуток від 09.11.2007 року № 72942, оскільки граничний строк стягнення податкового зобов'язання минув. Відповідачем не вірно визначено розмір штрафу за порушення позивачем сплати податкового боргу у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та надав суду письмові заперечення на позовну заяву, з яких вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач зазначив про те, що позивач сплатив із затримкою більше ніж 30 днів узгоджене податкове зобов'язання за податковими деклараціями з податку на прибуток: № 72942 від 09.11.2007 року; № 76369 від 07.11.2008 року; № 85332 від 22.12.2008 року; № 23697 від 05.05.2009 року; № 72390 від 09.11.2009 року; № 23688 від 11.05.2010 року; № 9003013137 від 02.08.2010 року; № 9004814404 від 05.11.2010 року. Також позивачем сплачено із затримкою більше 30 календарних днів узгоджене податкове зобов'язання за податковими деклараціями з податку на прибуток: № 9006445104 від 09.08.2011 року та № 63059 від 09.11.2011 року. Позивачем із затримкою більше 30 календарних днів сплачено також податкове зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010 року № 0002172301. У зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем податкових зобов'язань відповідачем у відповідності до статті 126 ПК України застосовано до позивача штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового зобов'язання. Відповідач також зазначає, що ним правомірно було враховано в якості сплати податкового боргу уточнюючі податкові розрахунки позивача, а також проведення реструктуризації основного платежу за деклараціями минулих періодів. Відповідач вказує на те, що ані Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а ні Податковий кодекс України не містять заборони враховувати уточнюючі податкові розрахунки як джерела сплати податкового боргу. Відповідачем не було також порушено граничний строк нарахування та стягнення штрафної санкції за податковою декларацією від 09.11.2007 року № 72942, оскільки право нарахувати вказану санкцію виникає у податкового органу лише після сплати податкового боргу, а не з моменту подання позивачем податкової декларації. Згідно п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право враховувати суми грошових коштів, які надходять від платника податку в першу чергу в рахунок сплати податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення. Відповідачем також не було допущено порушення вимог п.7 під.10. роз.20 ПК України, оскільки порушення податкового законодавства, яке вчинив позивач, мало місця у 2008 році, а не у 2011 році.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З 03.09.2012 року по 14.09.2012 року відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.12.2008 року по 31.05.2012 року, податку на прибуток за період з 19.11.2007 року по 30.04.2012 року, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ за період з 27.08.2009 року по 30.04.2012 року.

За наслідками даної перевірки складено Акт № 65/08-23-427/3/03341397 від 18.09.2012 року, яким встановлено, зокрема, порушення сплати позивачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток згідно наступних податкових декларацій

№ 72942 від 09.11.2007 року;

№ 76369 від 07.11.2008 року;

№ 85332 від 22.12.2008 року;

№ 23697 від 05.05.2009 року;

№ 72396 від 09.11.2009 року;

№ 23688 від 11.05.2010 року;

№ 9003013137 від 02.08.2010 року;

№ 9004814404 від 05.11.2010 року;

№ 9006445104 від 09.08.2011 року;

№ 63059 від 09.11.2011 року

та податкового повідомлення-рішення № 0002172301 від 29.11.2010 року.

На підставі Акту № 65/08-23-427/3/03341397 від 18.09.2012 року відповідачем складено податкове повідомлення форми «ш» від 02.10.2012 року № 2142310710, яким нараховано позивачу штраф у розмірі 2 450 058, 80 грн. з податку на прибуток.

Судом встановлено, що позивачем у даній справі оскаржуються лише рішення відповідача щодо нарахування позивачу штрафних санкцій з податку на прибуток згідно вказаних вище податкових декларацій та податкового повідомлення-рішення. Позивачем у даній справі не оскаржуються рішення відповідача про нарахування позивачу штрафних санкцій з податку на додану вартість та зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ.

Щодо права податкового органу самостійно змінювати призначення платежу згідно норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України № 2181-ІІІ), то суд зазначає наступне.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Аналогічну позицію займає і Вищий адміністративний суд України у листі 17.03.2009 N 358/13/13-09 «Щодо застосування пункту 7.7 статті 7 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як встановлено судом позивачем подано податкові декларації № 23697 від 05.05.2009 року; № 72396 від 09.11.2009 року; № 23688 від 11.05.2010 року; № 9003013137 від 02.08.2010 року; № 9004814404 від 05.11.2010 року.

Також судом встановлено, що 19.11.2010 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00021723001/0, яке позивачем не оскаржувалось ані в адміністративному, ані в судовому порядку, а тому сума грошового зобов'язання, яка зазначена у ньому у розмірі 116 667,00 грн. - основний платіж та 35 000,10 грн. - штрафних (фінансових) санкцій є сумою податкового боргу позивача.

У встановлений Законом України № 2181-ІІІ строк позивачем сплачено податкові зобов'язання, які вказані у даних податкових деклараціях у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 505 від 19.05.2009 року, № 133 від 18.11.2009 року, № 38 від 20.05.2010 року, № 1260 від 19.08.2010 року, № 902 від 12.11.2010 року, у яких позивачем чітко вказано призначення платежу, а саме: сплата податкового зобов'язання за чітко визначений період, який не співпадає із періодом який вказаний у зазначених вище податкових деклараціях позивача.

Також позивач у встановлений Законом України № 2181-ІІІ строк сплачено податкове зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010 року № 00021723001/0 згідно платіжного доручення № 990 від 19.11.2010 року та платіжного доручення № 991 від 19.11.2010 року, у якому позивачем чітко вказано призначення платежу щодо сплати штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010 року № 00021723001/0.

Про те, відповідач порушуючи норми Закону України № 2181-ІІІ врахував суми платежів позивача у рахунок погашення податкового боргу останнього, що виник у попередніх податкових періодах.

На підставі викладеного, сума штрафних санкцій у розмірі 53 828,80 гривень, яка нарахована відповідачем згідно податкових декларацій № 23697 від 05.05.2009 року; № 72396 від 09.11.2009 року; № 23688 від 11.05.2010 року; № 9003013137 від 02.08.2010 року; № 9004814404 від 05.11.2010 року та податкового повідомлення-рішення, є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо нарахування відповідачем штрафних санкцій на підставі уточнюючих розрахунків позивача та за рахунок переплати, що виникла внаслідок реструктуризації основного платежу за деклараціями минулих років суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, підставою для нарахування відповідачем штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2012 року № 2142310710 стало надання позивачем уточнюючих розрахунків від 16.02.2010 року № 9000205162 та від 19.02.2012 року № 9014656732, а також рішення про проведення реструктуризації № 4 від 23.08.2011 року.

Судом встановлено, що уточнюючі розрахунки стосувалися поданих позивачем декларації з податку на прибуток № 72942 від 09.11.2007 року та № 63059 від 09.11.2011 року.

У вказаних уточнюючих розрахунках позивачем у зв'язку з виявленням помилок зменшено суму податкового боргу, який був зазначений у податкових деклараціях з податку на прибуток № 72942 від 09.11.2007 року та № 63059 від 09.11.2011 року

Суми зменшення податкових зобов'язань за уточнюючими розрахунками були враховані відповідачем під час перевірки як суми фактичної сплати боргу по деклараціям з податку на прибуток № 72942 від 09.11.2007 року та № 63059 від 09.11.2011 року, що вбачається з Акту № 65/08-23-427/3/03341397 від 18.09.2012 року (сторінки 17 та 19) у зв'язку з чим податковий орган нарахував позивачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання.

Суд зазначає, що до правовідносин, які виникли до 01.01.2011 року застосовується Закон України № 2181-ІІІ, а до правовідносин, які виникли після 01.01.2011 року підлягає застосуванню Податковий кодекс України.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181-ІІІ якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Аналогічні положення також містяться і у статті 50 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що надання позивачем уточнюючого розрахунку не являється сплатою податкового зобов'язання, а є способом коригування самостійно визначеного платником податку податкового зобов'язання у зв'язку із виявленням ним помилок у раніше наданих деклараціях, через що не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, пов'язаних із несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань.

Окрім того, ані Закон України № 2181-ІІІ, ані Податковий кодекс України не відносить до джерел погашення податкового боргу платника податків подані ним уточнюючи розрахунки до податкової звітності.

Крім того, згідно п.п. 7.1.1 п.7.1 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ податкове зобов'язання або податковий борг погашається виключно коштами, які вносяться до відповідного бюджету у гривнях.

Щодо нарахування штрафних фінансових санкцій за декларацією № 72942 від 09.11.2007 року.

Судом встановлено, що позивачем подану до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток № 72942 від 09.11.2007 року, у якій визначено суму податкових зобов'язань у розмірі 1 789 904,00 грн.

У встановлений Законом України № 2181-ІІІ строк, тобто до 19.11.2007 року, позивач не погасив самостійно визначену суму податкового зобов'язання у повному обсязі.

Погашення позивачем податкового зобов'язання за декларацію з податку на прибуток № 72942 від 09.11.2007 року згідно Акту № 65/08-23-427/3/03341397 від 18.09.2012 року відбувалося наступним чином:

16.11.2009 року - сума 92 1888,41 грн.;

17.11.2009 року - сума 111 223,28 грн.;

18.11.2009 року - сума 3602,52 грн.;

16.02.2010 року - сума 3791,00 грн.;

20.05.2010 року - сума 62,79 грн.;

20.05.2010 року - сума 4764,19 грн.;

10.08.2010 року - сума 359,55 грн.;

19.08.2010 року - сума 4532,39 грн.;

12.11.2010 року - сума 128 509,29 грн.;

12.11.2010 року - сума 181,89 грн.;

19.11.2010 року - сума 110 521,05 грн.;

19.11.2010 року - сума 33 041,71 грн.;

28.12.2010 року - сума 267 592,76 грн.;

10.03.2011 року - сума 1 029 533,17 грн.

Судом встановлено, що вказані вище суми надходили від позивача згідно платіжних доручень: № 316 від 16.11.2009 року, № 323 від 17.11.2009 року, № 133 від 18.11.2009 року, № 40 від 20.05.2010 року, № 38 від 20.05.2010 року, № 164 від 10.08.2010 року, № 1260 від 19.08.2010 року, № 902 від 12.11.2010 року, № 906 від 12.11.2010 року, № 991 від 19.11.2010 року № 286 від 10.03.2011 року, копії яких знаходяться у матеріалах справи, що безпосередньо відображено відповідачем на сторінці 17 Акту № 65/08-23-427/3/03341397 від 18.09.2012 року.

Також для погашення податкового боргу за декларацію з податку на прибуток № 72942 від 09.11.2007 року відповідач використав уточнюючий розрахунок позивача від 16.02.2010 року № 9000205162 та переплату, що виникла внаслідок проведення реструктуризації основного платежу за деклараціями минулих періодів.

У даних платіжних дорученнях позивачем самостійно чітко вказано призначення платежу, а саме: сплата податкового зобов'язання за чітко визначений період, який не співпадає із періодом який вказаний у зазначеній податковій декларації № 72942 від 09.11.2007 року.

Як вже було зазначено судом вище, зміна відповідачем призначення платежу у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181-ІІІ є протиправною.

Отже, за всіма платіжними дорученнями позивача, які датовано до 01.01.2011 року, відповідач не в праві самостійно змінювати призначення платежу, що зазначено позивачем у платіжних дорученнях та спрямовувати кошти на погашення податкового бору, який виник у попередніх податкових періодах.

Окрім того, як було вже вказано вище відповідач протиправно використав як джерело погашення податкового боргу уточнюючий розрахунок позивача № від 16.02.2010 року № 9000205162 та рішення про проведення реструктуризації № 4 від 23.08.2011 року.

Таким чином, протиправними є нарахування відповідачем штрафних санкцій за декларацію з податку на прибуток № 72942 від 09.11.2007 року згідно платіжних доручень позивача № 316 від 16.11.2009 року, № 323 від 17.11.2009 року, № 133 від 18.11.2009 року, № 40 від 20.05.2010 року, № 38 від 20.05.2010 року, № 164 від 10.08.2010 року, № 1260 від 19.08.2010 року, № 902 від 12.11.2010 року, № 906 від 12.11.2010 року, № 991 від 19.11.2010 року та уточнюючого розрахунку позивача від 16.02.2010 року № 9000205162 і рішення про проведення реструктуризації № 4 від 23.08.2011 року за період з 16.11.2009 року по 28.12.2010 року, у розмірі 152 074,17 грн.

Однак з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, у відповідності до п.87.9 ст. 87 якого у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, з 01.01.2011 року законом податковим органом надано право змінювати призначення платежу зазначено позивачем у платіжних дорученнях та спрямовувати кошти на погашення податкового бору, який виник у попередніх податкових періодах.

Отже, за платіжними дорученнями позивача, які датовані після 01.01.2011 року податковий орган вправі змінювати призначення платежу.

А тому нарахування відповідачем позивачу штрафних санкцій у розмірі 205 906,63 грн. на підставі пункту 126.1 ст. 126 ПК України за декларацію з податку на прибуток № 72942 від 09.11.2007 року у зв'язку з частковою сплатою позивачем податкового боргу згідно платіжного доручення позивача № 286 від 10.03.2011 року є правомірним.

Одночасно суд зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте 02.10.2012 року, тобто під час дії Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 11 підр.10 розділу ХХ Податкового кодексу України, встановлено що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 114.1. ст. 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналізуючи вказані законодавчі норми, суд дійшов висновку, що фінансова санкція може бути накладена не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку виконання податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом та іншими законами України, або за днем його фактичного виконання, якщо воно було виконано пізніше.

З акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій вбачається, що погашення сум податкового боргу за податковою декларацією № 72942 від 09.11.2007 року відбулось шляхом перерахування позивачем коштів у період з 2009 по 2011 роки. Отже, позивачем допущено порушення норм податкового законодавства 20.11.2007 року, у зв'язку з не сплатою у встановлений строк узгодженого податкового зобов'язання, яке мало триваючий характер, тобто тривало до моменту погашення податкового боргу позивачем.

Перше зарахування коштів для часткового погашення вищезазначеного податкового боргу відбулась 16.11.2009 року, отже перебіг строку давності у 1095 днів для застосування штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання сплив 15.11.2012 року.

Останнє зарахування коштів для погашення вказаного податкового боргу відбулося 10.03.2011 року, отже же перебіг строку давності у 1095 днів для застосування штрафних санкцій сплине 09.03.2014 року.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем 02.10.2012 року.

Таким чином, відповідачем не порушено строк визначений п. 114.1. ст. 114 ПК України для застосування штрафних санкцій по декларації № 72942 від 09.11.2007 року.

Щодо розміру штрафної санкції за затримку сплати податкового зобов'язання згідно податкових декларації з податку на прибуток № 76369 від 07.11.2008 року та № 85332 від 22.12.2008 року.

Судом встановлено, що позивачем подано податкові декларації з податку на прибуток № 76369 від 07.11.2008 року на суму 52 722,00 грн. та № 85332 від 22.12.2008 року на суму 734 626,00 грн.

Граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання за декларацією № 76369 від 07.11.2008 року - 19.11.2008 року, а за декларацією № 85332 від 22.12.2008 року - 30.12.2008 року.

Позивачем фактично сплачено суму за податковою декларацією № 76369 від 07.11.2008 року лише 20.06.2011 року згідно платіжного доручення № 15 від 20.06.2011 року, а за податковою декларацією № 85332 від 22.12.2008 лише 01.07.2011 року згідно платіжного доручення № 15 від 20.06.2011 року та № 56 від 01.07.2011 року.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, у відповідності до п.87.9 ст. 87 якого у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, з 01.01.2011 року законом податковим органом надано право змінювати призначення платежу зазначено позивачем у платіжних дорученнях та спрямовувати кошти на погашення податкового бору, який виник у попередніх податкових періодах.

Отже, за платіжними дорученнями позивача, які датовані після 01.01.2011 року податковий орган вправі змінювати призначення платежу.

Відповідно до пункту 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з диспозиції пункту 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України порушення податкового законодавства має місце коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання у строк встановлений Податковим кодексом України.

До моменту сплати платником податків узгодженого грошового зобов'язання податковий орган не може накласти на платника податків штрафну санкцію згідно пункту 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України.

Пунктом 11 підр.10 розділу ХХ Податкового кодексу України, встановлено що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи, що згідно п.п.3.1 ст.3 Податкового кодексу України податкове законодавство складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом, то штрафна санкція згідно пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в розмірі 1 грн. застосовується за порушення положень Податкового кодексу України в період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, в тому числі і щодо порушення строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що позивачем порушення податкового законодавства допущено 20.11.2008 року та 23.12.2008 року відповідно, у зв'язку з не сплатою у встановлений строк узгодженого податкового зобов'язання згідно декларації № 76369 від 07.11.2008 року та декларації № 85332 від 22.12.2008 року; порушення мало триваючий характер, тобто тривало до моменту погашення податкового боргу позивачем.

Враховуючи те, що порушення позивачем податкового законодавства вчинено у 2008 році, а не у період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, то податковий орган правомірно не застосував пункт 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Також суд вказує на те, що зазначене порушення не пов'язане з наслідками діяльності позивача у другому-четвертому кварталах 2011 року, оскільки не пов'язане безпосередньо з діяльністю платника податку на прибуток чи правильністю обчислення податку на прибуток, а є порушенням строку сплати зазначеного податку.

Отже, відповідач правомірно нарахував позивачу штрафні санкції згідно податкових декларації з податку на прибуток № 76369 від 07.11.2008 року та № 85332 від 22.12.2008 року у розмірі 157 469,60 грн.

Щодо нарахування штрафних санкцій згідно податкових декларацій позивача від 09.11.2011 року № 63059 та від 09.08.2011 року № 9006445104, то суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку штрафних санкцій з податку на прибуток, який складений відповідачем та знаходиться у матеріалах справи, за декларацією від 09.08.2011 року № 9006445104 відповідачем не нараховувались взагалі штрафні санкції.

За податковою декларацією позивача від 09.11.2011 року № 63059 нараховано штрафних санкцій у розмірі 1 880 779,40 грн., у зв'язку з несвоєчасністю сплати грошового зобов'язання, яке визначено у податковій декларації.

Сплата податкового боргу за податковою декларацією позивача від 09.11.2011 року № 63059 відбувалася на підставі платіжних доручень № 1497 від 15.03.2012 року, № 17 від 20.03.2012 року, № 65 від 23.03.2012 року, № 342 від 28.03.2012 року, № 742 від 05.04.2012 року, а також на підставі поданих позивачем уточнюючого розрахунку від 19.02.2012 року № 9014656732

Відповідно до пункту 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року.

Ця норма Перехідних положень Податкового кодексу України передбачає звільнення від фінансової відповідальності двох категорій платників податків:

платників податку на прибуток підприємств;

платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, тобто осіб, які раніше перебували на спрощеній системі оподаткування.

Установлене Перехідними положеннями Податкового кодексу України звільнення від фінансових санкцій платників податку на прибуток (першої категорії осіб, зазначених у пункті 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України) пов'язане з перебуванням таких осіб у статусі платника цього податку.

Правові наслідки перебування особи у статусі платника податку на прибуток пов'язані саме з відносинами, що виникають у процесі справляння цього податку. Відповідно фінансові санкції, від яких звільняються платники податку на прибуток згідно з пунктом 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України , можуть стосуватися лише податкових правопорушень, вчинених особами як платниками податку на прибуток, тобто порушення правил справляння виключно цього податку.

Аналогічна позиція викладена також в Узагальнюючій податковій консультації з окремих питань застосування штрафних санкцій за порушення норм Податкового кодексу України, яка затверджена наказом Державної податкової служби України № 529 від 06.07.2012 року та у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 04.05.2012 року № 1197/12/13-12.

Податкова декларація позивача від 09.11.2011 року № 63059 стосувалася саме обчислення та сплати податку на прибуток за третій квартал 2011 року.

Оскільки позивач допустив порушення податкового законодавства, яке виразилось у не сплаті у встановлений строк узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток за третій квартал 2011 року, то згідно пункту 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України до позивача податковим органом не можуть застосовуватися фінансові санкції.

Таким чином, нарахування відповідачем позивачу штрафних санкцій у розмірі 1 880 779,40 грн. є протиправним.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є частково протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 2 086 682,57 грн., в іншій частині дане податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 року № 2142310710 винесене відповідачем - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі Акту від 18.09.2012 року № 65/08-23-427/3/03341397 у сумі 2 086 682,57 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" судовий збір у розмірі 1 953,77 грн

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 травня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 16.05.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін