Рішення № 31181916, 27.11.2012, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 1819/3486/12 р.

Провадження № 2/1819/751/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2012 р. Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Прачук О. В.,

з участю секретаря Павлюченко І .В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3,

- про поділ спільного майна подружжя, -

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1

- про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Шосткинського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, а саме: просила залишити автомобіль «CITROEN Berlingo» номерний знак НОМЕР_2, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1 (далі - автомобіль) у власності ОСОБА_3, стягнувши з нього на її користь грошову компенсацію за половину вартості автомобіля в сумі 35 000 гривень та поділити банківський вклад за договором банківського вкладу «Строковий» № 349331/2012 від 26.03.2012 р. ( далі - банківський вклад), між нею та відповідачем, визнавши за нею право власності на ? частку цього вкладу - 12 500 гривень. В подальшому позовні вимоги уточнювала і змінювала і остаточно просила суд визнати за нею право власності на автомобіль, припинити право власності ОСОБА_3 на вказаний автомобіль, стягнути з неї на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за половину вартості автомобіля в сумі 21 841 грн. 95 коп., витребувати автомобіль у ОСОБА_3 та передати їй. А також поділити банківський вклад між нею і відповідачем, визнати за нею право власності на ? частку цього вкладу, стягнути на її користь 12 500 гривень та судові витрати по справі. Свої вимоги мотивувала тим, що вказане майно є їх спільною сумісною власністю з відповідачем, нажите за час перебування в шлюбі.

08 жовтня 2012 року ОСОБА_3 звернувся в Шосткинський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Позовні вимоги мотивував тим, що перебував в шлюбі з відповідачкою з 06.08.1994 року по 10.09.2012 року. За час подружнього життя ними було нажите наступне майно :

- пральна машина «ARDO», придбана в 2005 році, вартістю 1 500 грн.;

- передпокій, придбаний в 2011 році, вартістю 2 200 грн.;

- спальний гарнітур, придбаний в 2009 році, вартістю 1000 грн.;

- холодильник двокамерний «ARDO», придбаний в 2004 році, вартістю 1500 грн.;

- нагрівач води (бойлер), придбаний в 2005 році, вартістю 500 грн.;

- телевізор «JVC», придбаний в 1997 році, вартістю 500 грн.;

- телевізор «Soni», придбаний в 2005 році, вартістю 1000 грн.;

- музичний центр «Soni», придбаний в 1997 році, вартістю 700 грн.;

- супутникова антена, придбана в 2005 році, вартістю 500 грн.;

- ноутбук «HP», придбаний в лютому 2012 року, вартістю 4550 грн.;

- комп'ютер, придбаний в 2003 році, вартістю 800 грн.;

- мікрохвильова піч «Panasonic», придбана в 2005 році, вартістю 1000 грн.;

- кавововарка «Philips», придбана в 2007 році, вартістю 500 грн.;

- електром'ясорубка, придбана в 2008 році, вартістю 600 грн.;

- набір каструль «Vinzer», придбаний в 2008 році, вартістю 1000 грн.;

- модем, придбаний в 2010 році, вартістю 250 грн.;

- кухонна мийка, придбана в листопаді 2011 року, вартістю 200 грн.;

- веб-камера, придбана в 2011 році, вартістю 130 грн.

Також за час спільного життя з відповідачкою на спільні кошти було зроблено ремонт в квартирі, а саме замінені вікна на металопластикові у травні 2012 року, вартістю 4000 гривень. Таким чином загальна вартість майна, що було нажите в шлюбі, складає 22 430 гривень.

Просить залишити вказане майно у власності ОСОБА_1, стягнувши з неї на його користь грошову компенсацію у сумі 11 215 грн. 00 копійок.

Ухвалою від 11.10.2012 року вказані позови були об'єднані в одне провадження.

В судовому засіданні позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала, зазначила, що меблі в передпокій їй подарувала мати на День народження, вікна замовляла і оплачувала її рідна сестра вже після того як ОСОБА_3 її покинув, пральну машинку «Ардо» відповідач ще на початку року відвіз в ремонтну майстерню, а потім повідомив, що вона ремонту не підлягає; каструлі «Vinzer», вони ніколи не придбавали, ноутбука, мікрохвильової пічки, телевізора «Соні», кавоварки, електром'ясорубки у неї також не має, вважає, що їх забрав ОСОБА_3, бо, коли вона прийшла з роботи додому, цих речей не було, решта майна дійсно знаходиться в її квартирі і була набута ними за час шлюбу. Просить поділити наявні речі, залишивши в її власності спальний гарнітур, холодильник двокамерний «Ардо», супутникову антену, кухонну мийку загальною вартістю 3 040 гривень, ОСОБА_3 виділити нагрівач води (бойлер), телевізор «JVC», музичний центр «SONI», комп'ютер, модем, веб-камеру загальною вартістю 2 880 гривень, оскільки це буде справедливим розподілом і відповідатиме рівності часток у майні.

Представник первісної позивачки в судовому засіданні позовні вимоги та заперечення ОСОБА_1 підтримала, зазначивши, що на депозитний рахунок Шосткинського міськрайонного суду було внесено кошти для виплати грошової компенсації ОСОБА_3 за його частку в автомобілі, крім того ОСОБА_1 пройшла курси водіїв і в найближчий час зможе користуватись автомобілем.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав в повному обсязі, просить залишити автомобіль у його власності зі стягненням на користь позивачки грошової компенсації, оскільки він має більше 20 років водійського стажу, є дисциплінованим водієм, крім того авто йому потрібне для того, щоб возити свою вагітну цивільну дружину та її дітей у різних потребах, і, можливо, підробляти на ньому. Вимогу про поділ банківського вкладу та стягнення з нього на користь позивачки 12 500 грн. не визнає, мотивуючи тим, що гроші, які були банківським вкладом, є його особистими коштами, а саме вихідною допомогою, виплаченою йому при звільненні. Ці кошти він дійсно зняв з рахунку та витратив на власні потреби: одяг, взуття, харчування.

На задоволенні своїх позовних вимог наполягає, оскільки перелічене майно було придбано під час перебування у шлюбі, він вносив передплату за вікна, машинку в ремонт не відвозив, ніяких речей він з квартири, де проживає відповідачка, не брав, пішовши після сварки з нею лише в одязі, якій був на ньому, відповідачка була при цьому присутня, ключі від квартири залишив відповідачці. Крім того відповідачка в квартиру його не пускала і речі, навіть його одяг і взуття, не віддавала.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечення і позовні вимоги свого довірителя підтримала, зазначила, що автомобіль має бути присуджений ОСОБА_3, оскільки він має посвідчення водія, автомобіль йому необхідний для задоволення потреб його нової сім'ї, крім того чоловіки більш дисципліновані і акуратні водії; банківський вклад не може бути поділений, оскільки він фактично відсутній, та позовні вимоги її довірителя мають бути задоволені в повному обсязі, оскільки ОСОБА_3 жодних речей з квартири ОСОБА_1 не забирав, передплату за вікна вносив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, пояснила, що є матір'ю ОСОБА_3, за всі роки шлюбу її сина з ОСОБА_1, вона була у них в гостях лише 2 рази, останній раз у 2005 році. Приблизно на початку травня до неї вночі прийшов її син, сказавши, що більше жити з ОСОБА_1 не може, ніяких речей при ньому не було. Всі речі, які є предметом поділу, вони придбавали спільно - про це її розповідав син.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, пояснила, що є матір'ю ОСОБА_1, дочка з нею подробицями розриву стосунків з ОСОБА_3 не ділилась, нічого не розповідала, оскільки вона (свідок) має хворе серце; передпокій - це її подарунок дочці на її 40-річчя, гроші, які лежали на банківському вкладі, донька і колишній зять збирали на лікування безпліддя, оскільки на мають дітей. Останній час вона в квартирі доньки не була, увагу на те, що є в них з побутової техніки ніколи не звертала.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_1, яка ще на початку року розповідала, що ОСОБА_3 відвіз пральну машинку в ремонтну майстерню, повідомивши потім, що вона ремонту не підлягає, і вони планували з часом придбати нову; каструль «Vinzer» вона ніколи у сестри не бачила, вікна замовляла вона разом з сестрою вже після того, як від неї пішов ОСОБА_3, і завдаток і остаточний розрахунок за вікна здійснювала вона (свідок) за власні кошти; у сестри вдома вона була в червні місяці мікрохвильової печі та кавоварки вже не було, крім того сестра зрозуміла, що ОСОБА_3 не просто посварився і образився, а покинув її, коли побачила, що не має речей.

Суд, заслухавши сторони, представників, свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

В судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 06 серпня 1994 року ( а.с. 6), який було розірвано рішенням Шосткинського міськрайонного суд Сумської області від 30.08.2012 р. (а.с. 125); автомобіль був придбаний під час перебування в шлюбі, що підтверджується матеріалами справи, тому є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Згоди щодо того, кому належатиме автомобіль - сторонами не досягнуто; вартість, автомобіля, визначена висновком експерта від 17.07.2012 року (а.с. 69-73) у сумі 43 683 грн. 79 коп., сторонами не оспорюється.

Частиною 4 та ч. 5 ст. 71 СК України визначено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише

за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України, за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Пленум Верховного Суду України роз'яснив в пункті 25 Постанови № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" ( далі - Постанова), що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Позивачка звернулась з відповідною вимогою до суду ( а. с. 106), платіжним дорученням № 9 від 25.09.2012 р. ( а.с. 107) підтверджується внесення на депозитний рахунок суду 21 841 грн. 95 коп. в якості грошової компенсації за майно - тобто ОСОБА_1 виконала всі необхідні умови. Суд враховує також, що позивачка пройшла курс навчання в автошколі, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3, що свідчить про її наміри користуватись в подальшому автомобілем. І, навпаки, ОСОБА_3, бажаючи, щоб автомобіль був присуджений йому, а колишній дружині - грошова компенсація, не вніс необхідну частку коштів на депозитний рахунок суду, тобто не виконав вимог закону. Тому наявність у нього посвідчення водія та стажу керування автомобілем більше 20 років не є пріоритетним аргументом. Суд не може врахувати як аргумент і посилання на те, що чоловіки є більш дисциплінованими і кращими водіями, ніж жінки, оскільки таке твердження є дискримінаційним за статевою ознакою. Також суд не може врахувати посилання ОСОБА_3 на те, що йому більше потрібен автомобіль, оскільки йому необхідно возити співмешканку, яка вагітна, та її дітей до лікарні, школи, в інших потребах - оскільки це не життєво обумовлена необхідність, тим більше, що вагітність не є показанням для пересування лише за допомогою автомобіля, а з свідоцтва про народження дітей вбачається, що у них є батько, який і повинен піклуватися про власних дітей та задовольняти їх потреби. Як зазначав ОСОБА_3 в своїх поясненнях, він є пенсіонером, працює охоронцем, тому суд не може врахувати посилання на те, що автомобіль може бути йому потрібен також для того, щоб підробляти, аби забезпечувати себе і нову сім'ю, оскільки він вже має декілька джерел доходу, на відміну від ОСОБА_1

Відповідно до ч. 3 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за свої заслуги. А заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним з подружжя є об'єктом права спільної сумісної власності - ч. 2 ст. 71 СК України.

Відповідно до п. 21 Постанови вклади, незалежно від їх виду та від того, на чиє ім'я з подружжя вони внесені, відповідно до ст. 61 СК є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тому посилання ОСОБА_3, що кошти, які були внесені на вкладний рахунок - це вихідна допомога, виплачена особисто йому, а тому є лише його власністю - не може бути прийнято судом, а отже вказані кошти були спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

Відповідно до абз. 3 п.28 Постанови у разі використання одним із подружжя спільних коштів всупереч ст. 65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Відповідно до п. 24 Постанови до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Договором банківського вкладу «Строковий» № 349331/2012 від 26.03.2012 р. підтверджується, що на ім'я ОСОБА_3 був відкритий вкладний рахунок, сума вкладу - 25 000 грн.; дата вимоги Вкладником вкладу - 26 червня 2012 року. ( а.с. 7,8). Заявою про дострокове розірвання договору банківського вкладу та заявою на видачу готівки від 18 червня 2012 року ( а.с. 56,57) підтверджується, що ОСОБА_3 достроково розірвав договір банківського вкладу та 18 червня 2012 року отримав готівкою 24 741 грн. 52 коп., та витратив ці кошти, що не заперечується самим ОСОБА_3

Тому вимоги позивачки про поділ банківського вкладу та визнання за нею права власності на 1/2 частку цього вкладу задоволенню не підлягають, оскільки договір банківського вкладу на час розгляду справи вже розірваний, вказані кошти відсутні.

Разом з тим суд, керуючись п. 28 та п. 30 Постанови, яким визначено, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі, вважає за необхідне врахувати 12 500 гривень (25 000 : 2), які б належали ОСОБА_1 при їх наявності, при поділі майна, оскільки в судовому засіданні самим ОСОБА_3 підтверджено, що він самостійно розірвав договір банківського вкладу, згоди ОСОБА_1 не отримував, до відома її про це не ставив, та розпорядився коштами на власний розсуд для задоволення своїх потреб, а не сім'ї, її думки щодо цілей витрачання цих коштів не запитував.

Тому, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на автомобіль, припинення права власності ОСОБА_3 на автомобіль та стягнення на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за його 1/2 частки автомобіля у сумі 9 341 грн. 90 коп., розмір якої визначено судом з врахуванням 12 500 гривень, а саме: 43 683,79 : 2 - 12 500 = 9 341, 90. Задоволенню підлягає також вимога про зобов'язання ОСОБА_3 передати автомобіль ОСОБА_1.

Як вже зазначалось, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Актом державного виконавця від 26 жовтня 2012 року підтверджується відсутність за місцем мешкання ОСОБА_1 пральної машинки «ARDO», телевізора «Soni», ноутбука «HP», мікрохвильової печі «Panasonic», кавоварки «Philips», електром'ясорубки та набору каструль «Vinzer».

Оскільки пояснення сторін щодо причин відсутності цього майна є протилежними, показами свідків також не підтверджується наявність цього майна у ОСОБА_1, суд не може враховувати ці речі і їх вартість при розгляді позовних вимог ОСОБА_3. Будь-яких доказів, що ОСОБА_1 приховала або відчужила це майно ОСОБА_3 суду не надав. Тим більше, що його твердження, що відповідачка його в квартиру не пускала та речі не віддавала спростовується його ж поясненнями в судовому засіданні про те, що відповідачка приходила до нього на роботу, просила повернутися, але він жодного разу до неї не приходив.

Показами свідка ОСОБА_6 та товарним чеком № 261 від 26.11.2011 року підтверджується, що передпокій є її (свідка) подарунком дочці - ОСОБА_1, а тому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України, є особистою приватною власністю ОСОБА_1

Як встановлено в судовому засіданні сторони припинили спільне проживання та шлюбні відносини на початку травня 2012 року, відразу після травневих свят.

Показами свідка ОСОБА_7, договором № 24-05 та карткою замовлення від 16.05.2012 р. на виготовлення та доставку металопластикових вікон, підтверджується, що замовником за договором є ОСОБА_7 і вона повністю оплачувала вартість вікон, тому твердження ОСОБА_3, що він з дружиною замовляв вікна та вносив аванс не можуть бути прийняті судом, і вікна та їх вартість не враховуються судом при розгляді позовних вимог ОСОБА_3 про поділ майна.

Таким чином поділу підлягає наступне майно, щодо вартості якого між сторонами не має спору: спальний гарнітур, придбаний в 2009 році, вартістю 1000 грн.; холодильник двокамерний «АRDО», придбаний в 2004 році, вартістю 1500 грн.; нагрівач води (бойлер), придбаний в 2005 році, вартістю 500 грн.; телевізор «JVС», придбаний в 1997 році, вартістю 500 грн.; музичний центр «Soni», придбаний в 1997 році, вартістю 700 грн.; супутникова антена, придбана в 2005 році, вартістю 500 грн.; комп'ютер, придбаний в 2003 році, вартістю 800 грн.; модем, придбаний в 2010 році, вартістю 250 грн; кухонна мийка, придбана в листопаді 2011 року, вартістю 200 грн.; веб-камера, придбана в 2011 році, вартістю 130 грн., всього на загальну суму 6 080 гривень 00 коп.

Оскільки присудження грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, а ОСОБА_1 не погоджується, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3, а саме: виходячи з положень ч. 1 ст. 70 СК України щодо рівності часток, ч. 1, ч. 2 ст. 71 СК України щодо поділу майна в натурі та присудження неподільних речей одному з подружжя, провести розподіл майна наступним чином:

- виділити у власність ОСОБА_1: спальний гарнітур, холодильник двокамерний «Ардо», супутникову антену, кухонну мийку загальною вартістю 3 040 гривень;

- виділити у власність ОСОБА_3: нагрівач води (бойлер), телевізор «JVC», музичний центр «SONI», комп'ютер, модем, веб-камеру загальною вартістю 2 880 гривень;

- стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 80 гривень грошової компенсації за різницю в вартості майна.

Відповідно до частково задоволених вимог ОСОБА_1 стягнути з ОСОБА_3 на її користь 671 гривень сплаченого нею судового збору.

Відповідно до частково задоволених вимог ОСОБА_3 стягнути з ОСОБА_1 на його користь 44 грн. 93 коп. сплаченого ним судового збору.

Керуючись постановою Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 р. , ст. 57, 60, 61, 70, 71 СК України, ст. 365 ЦК України, ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 212, 213-215 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль CITROEN Berlingo, номерний знак НОМЕР_2, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частки автомобіля CITROEN Berlingo, номерний знак НОМЕР_2, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за його 1/2 частки автомобіля CITROEN Berlingo, номерний знак НОМЕР_2, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1 у сумі 9 341 (дев'ять тисяч триста сорок одна) гривня 90 коп., що знаходиться на депозитному рахунку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, решту коштів, що знаходяться на депозитному рахунку - повернути позивачці.

Зобов'язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 автомобіль CITROEN Berlingo, номерний знак НОМЕР_2, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 671 грн. сплаченого нею судового збору.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Виділити у власність ОСОБА_1: спальний гарнітур, холодильник двокамерний «АRDО», супутникову антену, кухонну мийку загальною вартістю 3 040 гривень.

Виділити у власність ОСОБА_3 : нагрівач води (бойлер), телевізор «JVC», музичний центр «SONI», комп'ютер, модем, веб-камеру загальною вартістю 2 880 гривень.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 80 гривень грошової компенсації за різницю в вартості майна.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 44 грн. 93 коп. сплаченого ним судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційний суд Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особами які не були присутніми під час проголошення рішення суду, протягом цього строку з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області Олена.Василівна.Прачук