Ухвала суду № 31181421, 20.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2013 р. м. Київ К-12145/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника відповідача - Гарькавої Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року

у справі № 2-а-10363/07

за позовом Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод»

до Державної податкової інспекції у місті Житомирі

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Житомирі (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2007 року № 0003252301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 914206,00 грн., з яких 609471,00 грн. - за основним платежем, 304735,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; скасування податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2007 року № 0003242301/0; скасування податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2007 року № 0003262301/0; скасування податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2007 року № 000681/702/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1957,50 грн., з яких 652,50 грн. - за основним платежем, 1305,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07 листопада 2007 року № 0006082303 в частині суми 4556,80 грн.; скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07 листопада 2007 року № 0006072303 в частині суми 15111,45 грн. (в редакції уточнення позовних вимог - т.2 арк. справи 42-43).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано: податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2007 року № 0003242301/0, податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2007 року № 0003262301/0, податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2007 року № 0003252301/0 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 609471,00 грн. за основним платежем і 304735,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2007 року № 000681/702/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 652,50 грн. за основним платежем і 1305,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, рішення від 07 листопада 2007 року № 0006082303 в частині застосування штрафних санкцій на суму 4556,80 грн., рішення від 07 листопада 2007 року № 0006072303 в частині застосування штрафних санкцій на суму 15111,45 грн. Стягнуто на користь ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Житомирі провела виїзну планову документальну перевірку ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої був складений акт № 5966/23-1/00375504/0110 від 25 жовтня 2007 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги: підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 8.2.1, 8.3.2 пункту 8.3 статті 8, підпунктів 8.4.1, 8.4.4 пункту 8.4 статті 8, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2494,00 грн., у тому числі: за 9 місяців 2006 року - на 1314,00 грн. (заниження), за 2006 рік - на 114307,00 грн. (заниження), за 1 квартал 2007 року - на 119538,00 грн. (завищення), за 1 півріччя 2007 року - на 111813,00 грн. (завищення); пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 615159,00 грн., у тому числі: за липень 2006 року - на 25819,00 грн., за серпень 2006 року - на 546546,00 грн., за вересень 2006 року - на 7540,00 грн., за жовтень 2006 року - на 6613,00 грн., за січень 2007 року - 11094,00 грн., за лютий 2007 року - на 7547,00 грн., за травень 2007 року - 10000,00 грн., та завищено суму від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 28247,00 грн., у тому числі: за листопад 2006 року - на 9286,00 грн. (завищення), за березень 2007 року - на 7258,00 грн. (завищення), за квітень 2007 року - на 3476,00 грн. (заниження), за червень 2007 року - на 11089,00 грн. (завищення), за грудень 2006 року - на 2862,00 грн. (заниження); статті 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», Порядку видачі та погашення податкового векселя, авальованого банком (податкової розписки), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 498 «Питання випуску, обігу та погашення податкових векселів (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого», в результаті чого занижено акцизний збір на суму 45380,55 грн., у тому числі: за вересень 2006 року - на 63987,99 грн. (занижено), за жовтень 2006 року - на 17738,89 грн. (завищено), за лютий 2007 року - на 868,55 грн. (завищено); підпункту «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту «б» підпункту 4.3.21 пункту 4.3 статті 4, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 793,26 грн., у тому числі: за 3 квартал 2006 року - на 5,20 грн., за 1 квартал 2007 року - на 68,06 грн., за 2 квартал 2007 року - на 720,00 грн.; пунктів 2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, яке полягало у тому, що підзвітні особи ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» провели готівкові розрахунки без подання розрахункового документа встановленої форти та змісту до авансового звіту в бухгалтерію підприємства на загальну суму 15601,45 грн.; пунктів 9, 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у незабезпеченні зберігання Z-звітів № 1022 та № 1023 від 30 серпня 2006 року та контрольної стрічки за 30 серпня 2006 року в Книзі обліку розрахункових операцій № 0625006248 протягом трьох років; пунктів 1, 2, статті 3, статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у продажу товарів невласного виробництва без застосування реєстратора розрахункових операцій за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2007 року на суму 911,36 грн.

07 листопада 2007 року ДПІ у м. Житомирі на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003252301/0, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 919947,00 грн., в тому числі: 613298,00 грн. - за основним платежем, 306649,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

07 листопада 2007 року ДПІ у м. Житомирі на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003242301/0, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 46315,00 грн., в тому числі: 461,00 грн. - за основним платежем, 45854,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

07 листопада 2007 року ДПІ у м. Житомирі на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003262301/0, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: акцизний збір у розмірі 77375,00 грн., в тому числі: 45381,00 грн. - за основним платежем, 31994,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

07 листопада 2007 року ДПІ у м. Житомирі на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 000681/702/0, яким на підставі підпункту «а» підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 2379,78 грн., в тому числі: 793,26 грн. - за основним платежем, 1586,52 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

07 листопада 2007 року ДПІ у м. Житомирі на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0006072303, яким згідно зі статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосувала до ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» штрафні (фінансові) санкції у сумі 15601,45 грн.

07 листопада 2007 року ДПІ у м. Житомирі на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0006082303, яким згідно з пунктами 1, 4, 5 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» штрафні (фінансові) санкції у сумі 5066,80 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: чиста сума податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, визначається на підставі показників декларацій з податку на додану вартість, а не на підставі показників реєстру отриманих податкових накладних, з урахуванням поданого позивачем уточнюючого розрахунку № 3 від 20 вересня 2006 року; визнання недійсним статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, з урахуванням того, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2007 року у справі № 8-20/07 було скасоване за нововиявленими обставинами заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 листопада 2005 року у справі № 2-5380/16 2006 рік; факт надання марчендайзингових послуг підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; валові витрати в розмірі вартості послуг комісіонера підтверджені звітом комісіонера, який є розрахунковим документом; вартість проживання представників продавця об'єкта основних засобів - лінії розливу, які були залучені для монтажу та налагодження зазначеного об'єкта основних засобів, відноситься до складу валових витрат на придбання основних засобів; суб'єкти підприємницької діяльності, які отримують спирт етиловий не денатурований, призначений для переробки на іншу підакцизну продукцію, акцизний збір нараховують та сплачують на підставі «Акту про фактично отриману кількість спирту етилового та розрахунку акцизного збору виходячи з фактично отриманої кількості спирту», а також «Розрахунку суми акцизного збору, на яку зменшується сума акцизного збору за податковим векселем з урахуванням фактичних втрат спирту етилового у процесі транспортування, зберігання та виробництва готової продукції», які позивачем були складені правильно; невизнання рахунка готелю у якості підтверджуючого документа щодо понесення підзвітною фізичною особою витрат, а також ототожнення податковим органом на цій підставі виплачених грошових коштів із додатковим благом є неправомірним; каса підприємства не являється місцем реалізації товарів або місцем отримання товарів, з урахуванням того, що законодавством не передбачено обов'язку застосування реєстратора розрахункових операцій при проведенні операцій із приймання авансових платежів від покупців за раніше поставлені товари.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість оспорюваним податковим повідомленням-рішенням слугував, зокрема, висновок податкового органу про те, що: ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість на загальну суму 122520,00 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Компанія «Укрхолдінг ЛТД», статут та свідоцтво платника податку на додану вартість якого були визнані недійсним згідно заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 листопада 2005 року у справі № 2-5380/16 2006 рік; ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» неправомірно включило до складу податкового кредиту серпня 2006 року суму податку на додану вартість у розмірі 541620,00 грн. за податковою накладною № 49 від 27 квітня 2006 року, яка була включена до податкового кредиту квітня 2006 року, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних; ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість на суму 15000,00 грн. по податковій накладні № Р-00208 від 10 липня 2006 року, оскільки маркетингові послуги, на які виписана така податкова накладна, не надавались та у господарській діяльності позивача не використовувались.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2007 року у справі № 8-20/07 було скасоване за нововиявленими обставинами заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 листопада 2005 року у справі № 2-5380/16 2006 рік, яким було визнано недійсними установчі документи ТОВ «Компанія «Укрхолдінг ЛТД» з моменту їх державної реєстрації та свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту його видачі (т.1 арк. справи 187-188).

Отже, судами попередніх інстанцій було встановлено, що станом на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Компанія «Укрхолдінг ЛТД» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Судами також було встановлено, що факт надання послуг з марчендазингу згідно угоди № 11-06-0 від 16 січня 2006 року, укладеної між позивачем та ТОВ «Раданіт», зокрема, щодо поставки та просування товару у торгівельній мережі згідно адресної програми, забезпечення правильної викладки товару у магазинах та контролю за наявністю в торгових залах магазинів усього асортименту товару, що постачається ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», підтверджується актом виконаних робіт від 10 липня 2006 року (т.1 арк. справ 191) та податковою накладною № Р-00208 від 10 липня 2006 року. Послуги були надані у торгівельних точках згідно переліку, який є додатком № 1 до угоди № 11-06-0 від 16 січня 2006 року (т.1 арк. справи 193-196).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у квітні 2006 року ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за № 49 було записано податкову накладну № 40 від 27 квітня 2006 року на загальну сум 3249720,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 541620,00 грн.), виписану ПП «Велес Трейд», яка фактично була отримана у серпні 2006 року, про що здійснено запис за № 101 в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2006 року, сума податку на додану вартість за якою була включена до складу податкового кредиту серпня 2006 року, у зв'язку з чим 20 вересня 2006 року позивачем до податкового органу був поданий уточнюючий розрахунок № 3 податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2006 року.

Абзацами 1, 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що чиста сума податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, визначається на підставі показників декларацій з податку на додану вартість, а не на підставі показників реєстру отриманих податкових накладних.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції про неправомірність визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податку на додану вартість на загальну суму 914206,00 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та акцизного збору оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями слугували, зокрема, висновки податкового органу про те, що: ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» не у повному обсязі включено до складу валових доходів суми акцизного збору, які сплачені (нараховані) покупцями підакцизних товарів на користь платника такого акцизного збору на загальну суму 8848385,00 грн.; ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» не у повному обсязі включено до складу валових витрат (по рядку 04.6 декларації) суму внесеного (нарахованого) акцизного збору за податковими векселями, термін оплати яких настав у відповідних звітних періодах, в результаті чого занижено суму валових витрат в розмірі 8909185,00 грн.; позивачем завищено валові витрати на вартість послуг комісіонера - ТОВ «Селтікс» у розмірі 49343,00 грн., оскільки звіт комісіонера № 19 від 27 липня 2007 року не є розрахунковим документом; позивач неправомірно включив до складу балансової вартості основних фондів, які підлягають амортизації, витрати на оплату проживання представників продавця лінії розливу, які здійснювали монтаж та налагодження зазначеного об'єкта основних засобів.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до приписів пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт надання послуг комісіонера та їх вартість підтверджена звітом комісіонера, з огляду на що позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість таких послуг.

Відповідно до положень пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат, зокрема: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вартість проживання представників продавця об'єкта основних засобів - лінії розливу, які були залучені для монтажу та налагодження зазначеного об'єкта основних засобів, була правомірно включена позивачем до складу валових витрат на придбання основних засобів.

За визначенням, наведеним у пункті 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Наказом ДПА України від 19 березня 2001 року № 111 було затверджене Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яке визначає порядок нарахування та сплати акцизного збору платниками акцизного збору, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору.

Разом з цим, підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 розділу 4 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19 березня 2001 року № 111 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що Суб'єкти підприємницької діяльності, що отримують спирт етиловий неденатурований, призначений для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), за податковим векселем (податковою розпискою), виданим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 498 «Питання випуску, обігу та погашення податкових векселів (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового не денатурованого», або за умови сплати акцизного збору грошима щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, складають і подають до органів державної податкової служби за місцем реєстрації Розрахунок за формою згідно з додатком 3. Порядок складання платниками Розрахунку наведено в додатку.

Відповідно до пункту 9 Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого і є забезпеченням виконання зобов'язання із сплати акцизного збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 498 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під час отримання спирту етилового векселедавець - виробник горілки та лікеро-горілчаних виробів складає за участю представника органу державної податкової служби на акцизному складі лікеро-горілчаного підприємства акт про фактично отриману кількість спирту етилового та проводить розрахунок суми акцизного збору виходячи з фактично отриманої кількості спирту (додаток 1). На підставі акта про фактично отриману кількість спирту етилового та розрахунку акцизного збору виходячи з фактично отриманої кількості спирту з урахуванням фактичних втрат спирту в процесі транспортування в межах норм, затверджених в установленому порядку, здійснюється коригування суми акцизного збору належної до сплати. Коригування здійснюється шляхом зменшення суми акцизного збору, належної до сплати за податковим векселем, на різницю між сумою акцизного збору, на яку видано податковий вексель, та сумою акцизного збору, розрахованою виходячи з фактично отриманої кількості спирту етилового.

Згідно положень пунктів 10, 11 Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого і є забезпеченням виконання зобов'язання із сплати акцизного збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 498 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий вексель погашається шляхом сплати до бюджету суми акцизного збору, розрахованої за ставками акцизного збору на готову продукцію. Податковий вексель вважається погашеним векселедавцем у разі сплати суми акцизного збору в повному обсязі та в зазначений у податковому векселі строк. Сума акцизного збору, на яку погашається вексель, визначається виходячи з фактично отриманої кількості спирту (згідно з актом) та ставок акцизного збору на готову продукцію, яка зменшується на суму акцизного збору, розраховану виходячи з фактичних втрат спирту етилового при транспортуванні та зберіганні, у процесі виробництва готової продукції в межах норм, затверджених в установленому порядку, а також фактично повернутого невиправного браку. Розрахунок суми зменшення акцизного збору проводиться за формою згідно з додатком 2.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, розрахунки акцизного збору ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» складені правильно, оплата за податковими векселями відбулась в повних сумах (т.1 арк. справи 225-248), з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не були занижені податкові зобов'язання з акцизного збору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та акцизного збору оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку з доходів фізичних осіб оспорюваним податковим повідомленням-рішенням слугував, зокрема, висновок податкового органу про те, що: ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» неправомірно не включено до складу оподатковуваного доходу платника податку надані працедавцем додаткові блага у вигляді безоплатно отриманих послуг з проживання працівника позивачу у готелі, оскільки оплата таких послуг підтверджена лише оплаченим рахунком з готелю.

Пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України

Згідно пункту 3.1 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

За приписами підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що витрати ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» на оплату послуг з проживання працівника, який був у відрядженні, у готелі, не є додатковим благом для такого працівника у розумінні підпункту «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а є грошовими коштами, виданими фізичній особі на відрядження, за які така фізична особа відзвітувала у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1957,50 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15111,45 грн. згідно рішення № 0006072303 від 07 листопада 2007 року також слугували висновки податкового органу про те, що витрати працівників позивача, які були у відрядженні, за проживання у готелі, не підтверджені розрахунковими документами, оскільки оплата таких послуг підтверджена лише оплаченими рахунками з готелю.

З огляду на те, що рахунки з готелю є належними підтверджуючими документами у розумінні положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15111,45 грн. згідно оспорюваного рішення.

Також, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4556,80 грн. згідно рішення № 0006082303 від 07 листопада 2007 року також слугували висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про те, що підприємство неправомірно здійснювало розрахункові операції з продажу товарів не власного виробництва без застосування реєстратора розрахункових операцій.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно положень пункту 12 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Я встановлено судами попередніх інстанцій, в касі ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» приймались готівкові кошти від покупців як попередня оплата за товари, що мали поставлятись в майбутньому, або як кінцевий розрахунок за раніше поставлені товари із оформленням прибуткових касових ордерів.

З огляду на те, що готівкові кошти отримувались не в момент передачі товару і не за місцем реалізації товару, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4556,80 грн. згідно оспорюваного рішення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Житомирі підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна