Постанова № 31181393, 15.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 5023/5426/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОстапенка М.І.,суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),за участю представників сторін від позивачане з'явився;від відповідача Біла В.І.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5на рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 рокуу справі № 5023/5426/12 Господарського суду Харківської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис"прозобов'язання перерахувати грошові кошти

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Фізична особа - підприємнць ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5, позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" (надалі - ПАТ "АКБ "Базис", відповідач), у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором банківського рахунку № 41457 від 20.07.2010 року та вимог банківського законодавства щодо перерахування за розпорядженням клієнта (позивача) з його рахунка грошові кошти згідно платіжного доручення № 9 від 23.10.2012 року, просив суд зобов'язати ПАТ "АКБ "Базис" перерахувати з рахунку ФОП ОСОБА_5 № НОМЕР_1, відкритого в ПАТ "АКБ "Базис", грошові кошти в сумі 20860,00 грн на рахунок ФОП ОСОБА_5 № НОМЕР_2, відкритий в ПУАТ "Фідобанк".

Відповідач відхилив позов, вказавши, що 23.08.2012 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 357, якою з 28.08.2012 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ "АКБ "Базис", в зв'язку з чим, вимоги позивача, як кредитора банку, підлягає задоволенню тільки в межах ліквідаційної процедури.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.02.2013 року (суддя Бринцев О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року (головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Камишева Л.М.), в позові відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі № 5023/5426/12 судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та на неправильне застосування судами норм матеріального права: ст. ст. 1066, 1075 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України, ст. ст. 2, 89-96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні". Позивач вважає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що позивач є кредитором банку і його вимоги до банку є вимогами майнового характеру, що підлягають задоволенню тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі № 5023/5426/12 залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.07.2010 року між сторонами було укладено договір банківського рахунку № 41457, відповідно до якого погодили, що банк (відповідач) відкриває клієнту (позивачу) поточний рахунок в українській гривні № НОМЕР_1 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 22.10.2012 року ФОП ОСОБА_5 пред'явив відповідачеві заяву від 19.10.2012 року № б/н, відповідно до якої вимагав негайно перерахувати з рахунку позивача, відкритого в ПАТ "АКБ "Базис", грошові кошти в сумі 20860 грн. на його рахунок № НОМЕР_2, відкритий в ПУАТ "Фідобанк".

У відповідь на цю заяву відповідач листом від 23.10.2012 року вих. № 09-71/5679 повідомив, що 21.09.2012 року ФОП ОСОБА_5 пред'явив банку вимогу за вих. № 606 про визнання кредиторської вимоги на суму 20860,59 грн; заявлена кредиторська вимога ФОП ОСОБА_5 у загальній сумі 20860,59 грн прийнята до виконання; акцептування вимоги ФОП ОСОБА_5 до ПАТ "АКБ"Базис" у загальній сумі 20860,59 грн. проведено 21.09.2012 року; кредиторську вимогу ФОП ОСОБА_5 до ПАТ "АКБ"Базис" за договором банківського рахунку від 20.07.2010р. № 41457 у загальній сумі 20860,59 грн. віднесено відповідно до ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до сьомої черги задоволення вимог кредиторів; вимога ФОП ОСОБА_5 щодо заявленої суми буде задовольнятися в міру надходження коштів на рахунок ліквідатора після повного задоволення вимог попередньої черги відповідно ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Платіжним дорученням № 9 від 23.10.2012 року клієнт доручив банку перерахувати власні грошові кошти в сумі 20860 грн. на власний рахунок, відкритий в іншій банківській установі.

13.11.2012 року ФОП ОСОБА_5 направив відповідачу лист № 10/11-12 від 10.11.2012 року, в якому вимагав виконати платіжне доручення № 9 від 23.10.2012 року, додане до даного листа, про перерахування грошових коштів в сумі 20860 грн., які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 на інший рахунок позивача № НОМЕР_2, відкритий в ПУАТ "Фідобанк".

Банк доручення клієнта, що містилося в платіжному дорученні № 9 від 23.20.2012 року не виконав, відповідь на його лист № 10/11-12 від 10.11.2012 року не надав, що й стало підставою для звернення до відповідача з позовом у даній у справі.

Відмовляючи позивачу в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів факт порушення свого суб'єктивного цивільного права, оскільки, по-перше: позивачем не надано належних (допустимих) доказів ініціювання переказу коштів, і відповідно - доказів настання строку виконання зобов'язання, по-друге: позивачем порушено порядок ініціювання переказу коштів, по-третє: вимоги позивача, які за своєю суттю є майновими, заявлені до банку, який знаходиться у процедурі ліквідації, а тому у відповідності до Закону України "Про банки та банківську діяльність" підлягають розгляду та задоволенню у спеціальному порядку, передбаченому названим Законом.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, знайшов законним та обґрунтованим, в цілому, застосування судом першої інстанції норм права. Харківський апеляційний господарський суд, погодившись з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних (допустимих) доказів ініціювання переказу коштів та порушено порядок ініціювання переказу коштів, зазначив, що навіть у разі надання позивачем відповідних доказів та дотримання порядку ініціювання переказу грошей, його вимоги про перерахування коштів не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги були заявлені позивачем до банку, який у відповідності до Постанови Правління Національного банку України від 23.08.2012 року № 357, знаходиться у процедурі ліквідації, а тому підлягають розгляду у спеціальному порядку, передбаченому Законом України "Про банки та банківську діяльність".

Вищий господарський суд України вважає, що місцевий та апеляційний суди повно, об'єктивно перевірили надані сторонами докази, належно їх оцінили та дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Так, судами встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 23.08.2012 року № 357 з 28.08.2012 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ "АКБ "Базис".

Відповідно до пункту 3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23.02.2012 року, який набрав чинність 22.09.2012 року, встановлено, що ініційована до набрання чинності цим Законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 ст. 110 ЦК України встановлено, що особливості ліквідації банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність".

До набрання чинності Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" процедура ліквідації банку була врегульована у гл. 16 "Ліквідація банків" розділу V "Тимчасова адміністрація та ліквідація банків" Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Статтею 91 цього Закону (в редакції, чинній на момент ініціювання процедури ліквідації ПАТ "АКБ "Базис") передбачено наслідки прийняття призначення ліквідатора, зокрема, встановлено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Вимоги кредиторів до банку, щодо якого розпочато ліквідаційну процедуру, вирішуються з дотриманням норм законодавства про реалізацію активів банку - боржника в ході ліквідаційної процедури, зокрема, положень ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент ініціювання процедури ліквідації ПАТ "АКБ "Базис"), якою врегульовано черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що Харківський апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення Господарського суду Харківської області, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість задоволення вимог позивача - кредитора банку, оскільки з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії й ініціювання процедури ліквідації банку останній втрачає можливість відчуження свого майна, а позивач, як кредитор банку, має право отримати від ПАТ "АКБ "Базис", щодо якого ініційовано ліквідаційну процедуру, задоволення своїх майнових вимог тільки в межах ліквідаційної процедури у спосіб, визначений Законом України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанції помилково застосували до спірних правовідносин норми Законом України "Про банки і банківську діяльність", які регулюють черговість та порядок задоволення вимог до банку, щодо якого розпочато ліквідаційну процедуру, оскільки в даних правовідносинах позивач не кредитором банку, обов'язок банку виконати переказ за платіжним дорученням не є майновим зобов'язанням, і в даному випадку банк фактично є повіреним, який надає клієнту послуги по виконанню платіжних доручень, суд касаційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 20.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.03 № 492, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.12.03 за № 1172/8493, після прийняття Національним банком України рішення про відкликання у банку банківської ліцензії (прийняття власником банку рішення про ліквідацію банку) і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку.

Наслідком закриття рахунку є видання клієнтові залишку грошових коштів на рахунку або перерахування їх за його вказівкою на інший рахунок в строки та в порядку, встановлені банківськими правилами (ч. 3 ст. 1075 ЦК України).

Аналіз положень вищенаведених норм чинного законодавства свідчить про те, що після прийняття Національним банком України рішення про відкликання у банку банківської ліцензії і призначення ліквідатора у банку виникає майнове зобов'язання видання клієнтові залишку грошових коштів на рахунку або перерахування їх за його вказівкою на інший рахунок, а відповідно позивач є кредитором банку і його вимоги про перерахування залишку грошових коштів на інший рахунок підлягають задоволенню тільки в межах ліквідаційної процедури у спосіб, визначений Законом України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За таких обставин, оскільки, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих висновків суду першої та апеляційної інстанцій, і судом касаційної інстанції не встановлено порушення або неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року та рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2013 року у справі № 5023/5426/12 - без змін.

Головуючий суддя Остапенко М.І.Суддя Гончарук П.А.СуддяКондратова І.Д.