Ухвала суду № 31181357, 12.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 квітня 2013 року Справа № 5023/277/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Заріцької А.О., суддів:Бакуліної С.В., Козир Т.П., Малетича М.М., Панової І.Ю.

розглянувши заявуОСОБА_6про перегляд Верховним Судом Українипостанови у справі за заявою до про Вищого господарського суду України від 12.12.2012 №5023/277/11 Фізичних осіб - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Кредитної спілки "Слобода-Кредит" банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.07.2012 задоволено заяву ліквідатора Кредитної спілки "Слобода- Кредит" арбітражного керуючого Максічко Д.О. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №10/11 від 25.03.2012 року, укладеного Кредитною спілкою "Слобода- Кредит" та ОСОБА_6, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №10/11 від 25.03.2012, укладений Кредитною спілкою "Слобода- Кредит" та ОСОБА_6, зобов'язано сторону угоди ОСОБА_6 повернути Кредитній спілці "Слобода- Кредит" все одержане за договором №10/11 від 25.03.2011, зокрема, оригінали документів, що передбачені п.2.1.1 угоди (договір кредиту №10-04/08-П4 від 10 квітня 2008 року, договір кредиту №10-04/08-П5 від 10 квітня 2008 року та оригінали видаткових касових ордерів), відмовлено ОСОБА_6 в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі щодо заяви ліквідатора Кредитної спілки "Слобода- Кредит" арбітражного керуючого Максічко Д.О. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №10/11 від 25.03.2012, укладеного Кредитною спілкою "Слобода- Кредит" та ОСОБА_6

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 ухвалу господарського суду Харківської області від 19.07.2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2012 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 та ухвалу господарського суду Харківської області від 19.07.2012 залишено без змін.

ОСОБА_6 звернувся до Вищого господарського суду України з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2012 у справі №5023/277/11, у якій просить скасувати дану постанову та рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені заяви ліквідатора Кредитної спілки "Слобода-Кредит" арбітражного керуючого Максічко Д.О. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №10/11 від 25.03.2012. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2009 у справі №6/235-Б-05, від 24.11.2009 у справі №01-18-01/3328, від 06.04.2010 у справі №13/688-08, від 19.05.2010 у справі №3/785-08, від 19.05.2010 у справі №5/192-Б-06, від 17.11.2010 у справі №1-2/181-07-6211, від 14.12.2010 у справі №44/278б, від 03.03.2011 у справі №9/53/10, постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20.06.2006 у справі №10/176 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові Вищого господарського суду України від 12.12.2012 у справі №5023/277/11, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення заяви ліквідатора про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, оскільки його укладено боржником та заінтересованою особою щодо боржника, в результаті укладення цього договору кредиторам завдані збитки, що відповідно до приписів частини одинадцятої статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Приймаючи постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2009 у справі №6/235-Б-05, від 24.11.2009 у справі №01-18-01/3328, від 17.11.2010 у справі №1-2/181-07-6211, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанції про відсутність спеціальних підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу майна у ліквідаційній процедурі боржника, оскільки судами встановлено, що спірний договір укладений продавцем та покупцем до порушення справи про банкрутство та виконаний в повному обсязі.

Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі №13/688-08, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання правочину та господарських зобов'язань недійсними, поданого ліквідатором товариства в порядку позовного провадження з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи, а саме: відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та враховуючи, що не встановлено наявності саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів.

У постанові Вищого господарського суду України від 14.12.2010 у справі №44/278б, на яку посилається заявник, вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо залишення без задоволення скарги кредиторів (мотивованої невиконанням арбітражним керуючим обов'язків ліквідатора підприємства щодо звернення з позовом про визнання недійсною угоди) з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, а саме: ліквідатор не має правових підстав для звернення до суду із заявою про визнання недійсною угоди у даному випадку, оскільки угоду, на яку посилаються заявники скарги, виконано до порушення провадження у справі про банкрутство.

У постанові від 03.03.2011 у справі №9/53/10, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, а саме: спірна земельна ділянка була передана від продавця покупцеві, тобто відбувся перехід права власності; покупцем сплачено кошти за спірну земельну ділянку; позивачем та відповідачем-1 здійснено дії, спрямовані на виконання своїх зобов'язань за оспорюваним договором; позивачем не доведено фіктивності укладення правочину.

Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 19.05.2010 у справі №3/785-08, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених судом першої інстанції обставин справи, погодився з висновком суду першої інстанцій щодо задоволення позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, оскільки він був укладений з порушенням вимог статті 13 Закону про банкрутство за відсутності погодження з розпорядником майна, а тому підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків та застосував відповідні норми матеріального права.

Крім того, до кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20.06.2006 не може бути здійснено посилання, оскільки останню прийнято згідно з главою 3 розділом V ЦПК України, якою встановлено порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України після їх перегляду в касаційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2010 у справі №5/192-Б-06, на яку також заявник посилається в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, скасовано постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2010 та ухвалу господарського суду Херсонської області від 24.03.2009, якою було залишено без задоволення заяву ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу (в частині, що стосується довів заявника) та направлено справу №5/192-Б-06 саме в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення питання по суті, а тому на неї не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом статті 11116 цього Кодексу.

Відтак відсутні підстави, визначені пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_6 у допуску справи №5023/277/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА. Заріцька СуддіС.Бакуліна Т. Козир М. Малетич І. Панова