Рішення № 31175651, 17.04.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 118/6937/12Головуючий суду першої інстанції:Пакула М.Р.№ провадження: 22-ц/190/2406/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Адаменко О. Г.

"17" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Адаменко О.Г., Суддів:Шестакової Н.В., Павловської І.Г., При секретарі:Таранець О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, про звільнення майна з під арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року

ВСТАНОВИЛА:

12 жовтня 2012 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до суду з позовом до ВДВС Сімферопольського РУЮ АР Крим про звільнення майна з-під арешту. Треті особи - ОСОБА_6 і ОСОБА_7

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 липня 2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», та ОСОБА_8 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_8 кредит на суму 20000 доларів США строком до 26 липня 2028 року зі сплатою процентів, які розраховуються за формулою LIBOR(12м)+7,10%, але не менше 12,50 % річних. У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим кредитним договором між банком та ОСОБА_8 26 липня 2007 року був укладений договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0124755300:04:001:0074 із розташованим на ній об'єктом незавершеного будівництва (житловим будинком), відсотком готовності - 63 %, реєстраційний номер № РПВН 15680273, розташована за адресою: АДРЕСА_1. У відповідності з вимогами закону на предмет іпотеки була накладена заборона з реєстрацією в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, про що отримано витяг 27 липня 2007 року за № 13667442. Також 27 липня 2007 року була проведена реєстрація в Державному реєстрі іпотек з отриманням відповідного витягу № 13667800, про що внесено запис про наявність обтяження на майно, що передавалося ОСОБА_8 у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. Його дружина ОСОБА_6 отримала нотаріальне свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1350 га по АДРЕСА_1. Після закінчення будівництва будинку та введення його в експлуатацію ОСОБА_6 зареєструвала право власності на нього. Після цього ОСОБА_6 звернулась до банку із заявою про укладення іпотечних договорів щодо цього майна. Проте, при отриманні витягу з Єдиного реєстру заборон № 37843285 від 17 вересня 2012 року з'ясувалось, що на підставі постанови державного виконавця ВДВС Сімферопольського РУЮ АРК від 27 лютого 2012 року на земельну ділянку та житловий будинок, розташовані по АДРЕСА_1, накладений арешт. Цей арешт перешкоджає банку реалізувати своє право на укладення договору іпотеки зазначеної земельної ділянки та житлового будинку після завершення будівництва. Оскільки арештоване майно є предметом договору іпотеки, воно має бути звільнено з-під арешту у відповідності з вимогами ст. ст. 54, 60 Закону України «Про виконавче провадження» і ст. 3 Закону України «Про іпотеку».

Заочним рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року позов задоволено частково. Звільнено з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця ВДВС Сімферопольського РУЮ АРК від 27 лютого 2012 року, житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_6 В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі третя особа - ОСОБА_7 просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову банку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що задовольнивши позов банку, суд порушив її право на забезпечення виконання рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2010 року про стягнення з ОСОБА_6 на її користь 24000 грн.

Суд не врахував, що вартість будинку і земельної ділянки значно перевищує суму заборгованості за кредитним договором і дозволяє погасити заборгованість і перед банком і перед нею.

Суд безпідставно вважав, що ОСОБА_6 є іпотекодавцем за договором, укладеним між банком і ОСОБА_8

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_7 і її представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи вимоги банку про звільнення з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця ВДВС Сімферопольського РУЮ АРК від 27 лютого 2012 року, житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1, суд виходив з того, що вони є предметом іпотечного договору, укладеного 26 липня 2007 року між банком і ОСОБА_8 Отже накладення на це майно арешту після державної реєстрації іпотечного договору порушує право іпотекодержателя на одержання задоволення з вартості заставленого майна при невиконанні боржником зобов'язань.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи і зроблений з порушенням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_8 був укладений кредитний договір № 7307С9 на суму 20000 доларів США на строк до 26 липня 2028 року зі сплатою процентів, які розраховуються за формулою LIBOR(12м)+7,10%, але не менше 12,50 % річних.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором 26 липня 2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ОСОБА_8 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського районного нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 1928, згідно з яким в іпотеку банку була передана земельна ділянка площею 0,1350 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0124755300:04:001:0074, із розташованим на ній об'єктом незавершеного будівництва (житловим будинком), з відсотком готовності - 63 %, реєстраційний номер № РПВН 15680273, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з умовами цього договору предмет іпотеки стане власністю іпотекодавця в майбутньому. Документом, що підтверджує право іпотекодавця на набуття у власність відповідного нерухомого майна в майбутньому, є договір, посвідчений 26 липня 2007 року приватним нотаріусом Сімферопольського районного нотаріального округу ОСОБА_9 реєстровий № 1923.

Запис про укладення цього іпотечного договору 27 липня 2007 року був внесений до Державного реєстру іпотек за № 5381721 та до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 5381483 (а.с. 25-27).

Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Відповідно до частини 6 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» об'єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об'єкта незавершеного будівництва.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

У відповідності зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 19 січня 2010 року державним нотаріусом Першої сімферопольської державної нотаріальної контори Ісаєвою Л.Г. і зареєстрованим в реєстрі за № 1-82, після смерті ОСОБА_8 право власності на земельну ділянку площею 0,1350 га, розташовану по АДРЕСА_1, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, перейшло до його дружини ОСОБА_6 (а.с. 29-30, 34).

Після закінчення будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 26 січня 2012 року на ім'я ОСОБА_6 було видано свідоцтво серія САВ № 702122 про право власності. Дане право власності 20.02.2012 року зареєстровано в установленому законом порядку.

Після реєстрації 21 лютого 2012 року шлюбу з ОСОБА_10 ОСОБА_6 змінила прізвище на «ОСОБА_6».

Частинами 1-3 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Пунктом 1.12 іпотечного договору № 7307250 від 26 липня 2007 року передбачено, що у випадку смерті іподекодавця зобов'язання за цим договором покладаються у повному обсязі на його спадкоємців.

Отже, після смерті ОСОБА_8 права і обов'язки іпотекодавця за договором іпотеки № 7307250 від 26 липня 2007 року перейшли до його правонаступника - ОСОБА_6

27 лютого 2012 року постановою державного виконавця ВДВС Сімферопольського РУЮ АРК на земельну ділянку та житловий будинок по АДРЕСА_1, належні ОСОБА_6, було накладено арешт на підставі виконавчого листа № 2-1148/10, виданого 25 червня 2010 року Сімферопольським районним судом Автономної Республіки Крим про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 заборгованості у розмірі 24000 гривень.

Частинами 1, 3, 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Разом з цим частиною 8 цієї статті встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з вимогами частин 6, 7 ст. 3 цього Закону у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до частини 3 ст. 33 вказаного Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, перебування нерухомого майна в іпотеці не виключає можливість встановлення щодо цього майна інших обтяжень, а права іпотекодержателя за наявності таких обтяжень гарантуються встановленим законом пріоритетом задоволення його вимог.

Наведене свідчить про те, що права банку, як іпотекодержателя земельної ділянки і житлового будинку, розташованих по АДРЕСА_1, внаслідок накладення на це майно арешту з метою виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 грошової суми на користь ОСОБА_7, яка не є іпотекодержателем, не порушені.

Оскільки права банку як іпотекодержателя внаслідок накладення державним виконавцем арешту на предмет іпотеки для забезпечення вимог особи, яка не є заставодержателем, не порушені, вони не потребують захисту способом, визначеним частиною 4 ст. 54 і ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».

На зазначені обставини і вимоги закону суд уваги не звернув, внаслідок чого помилково задовольнив вимоги банку про звільнення майна з-під арешту.

Доводи банку про необхідність укладення іпотечного договору з ОСОБА_6 у зв'язку з оформленням нею права власності на земельну ділянку і житловий будинок після закінчення будівництва є безпідставними, оскільки відповідно до частини 4 ст. 16 Закону України «Про іпотеку» після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Звільнення з-під арешту майна, що перебуває в іпотеці, на вимогу іптекодержателя для укладення щодо цього майна нового договору іпотеки законом не передбачено.

Твердження банку, що накладений державним виконавцем арешт перешкоджає йому задовольнити свої вимоги до ОСОБА_6 шляхом звернення стягнення на заставлене майно, ніякими доказами не підтверджуються і суперечать положенням ст.ст. 37, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», які визначають порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним вийти за межі апеляційної скарги і відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України скасувати рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивача на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню на відшкодування судових витрат 57,35 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Заочне рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим про звільнення майна з під арешту відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_7 на відшкодування судових витрат 57,35 грн.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді

Адаменко О.Г. Павловська І.Г. Шестакова Н.В.