Постанова № 31174973, 29.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2013 р. Справа №805/517/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:05

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОЛЮКС» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача - Захода О.М. - за довіреністю,

від відповідача - Хандогіна О.Ю. - за довіреністю,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОЛЮКС» звернулось до суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2012 № 0000691520 про сплату штрафу за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з ПДВ спеціального режиму оподаткування в сфері сільського господарства у розмірі 20% у сумі 447670,32 гривень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за наслідками документальної невиїзної перевірки в частині повноти та своєчасності сплати ПДВ по деклараціям з податку на додану вартість (скороченим) по коду 0131 спеціального режиму оподаткування в сфері сільського господарства за звітні податкові періоди листопад 2011р., грудень 2011р., січень 2012р., лютий 2012р., березень 2012р. (акт від 14.08.2012 № 561/15-213/33660979). Позивач вважає, що перевірка була проведена відповідачем без наявності правових підстав, а акт перевірки складено з порушенням вимог законодавства.

Вказаним актом перевірки було встановлено порушення позивачем строків перерахування ПДВ на спеціальний рахунок. Разом із тим, відповідно до положень п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14, ст. 126, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках» не передбачено відповідальності платника податку за несвоєчасне перерахування суми ПДВ на спеціальний рахунок. На зазначені обставини позивач звертав увагу податкових органів під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, однак його скарги були безпідставно залишені без задоволення.

Просив позов задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, в яких, посилаючись на приписи Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках» зазначив, що перевірка позивача проводилась відповідно до вимог законодавства, а акт перевірки, складений за її наслідками, містить висновок про порушення позивачем строків сплати сум узгодженого податкового зобов'язання. Вказаними нормативно-правовими актами встановлено, що ПДВ перераховується сільськогосподарським підприємством, яким є позивач, з поточного рахунку на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Податкового кодексу України для перерахування сум ПДВ до державного бюджету. Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми ПДВ за кожний звітний (податковий) період. Таким чином, надання податковому органу платіжних доручень про сплату сум ПДВ, які сільськогосподарське підприємство з особливим режимом оподаткування зобов'язане надавати відповідно до вказаних вимог, є звітністю. Перерахування сум ПДВ на спеціальний рахунок по суті є сплатою грошового зобов'язання до бюджету. Вважає обґрунтованим застосування до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки це відповідає положенням п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОЛЮКС» зареєстровано як юридична особа Ясинуватською районною державною адміністрацією Донецької області 12.10.2005, включено до ЄДРПОУ за кодом 33660979, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Донецькій області серії АА № 705019 від 03.01.2013, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.09.2012 (бланк серії ААВ № 371235).

Позивач як платник податків перебуває на обліку в Ясинуватскій об'єднаній ДПІ з 02.09.2009, що підтверджується довідкою від 08.04.2013 № 17.

13.08.2012 Ясинуватською об'єднаною ДПІ Донецької області ДПС проводилась документальна невиїзна перевірка повноти та своєчасності сплати ПДВ по деклараціям з ПДВ (скороченим) по коду 0131 спеціального режиму оподаткування в сфері сільського господарства за звітні податкові періоди листопад 2011р., грудень 2011р., січень 2012р., лютий 2012р., березень 2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОЛЮКС», за наслідками якої складено акт від 14.08.2012 № 561/15-213/33660979.

Згідно з висновком акту перевірки встановлено несвоєчасну сплату (перерахування) податку на додану вартість за звітні податкові періоди:

- листопад 2011р. по строку сплати 30.12.2011;

- грудень 2011р. по строку сплати 30.01.2012;

- січень 2012р. по строку сплати 06.01.2012;

- лютий 2012р. по строку сплати 30.03.2012;

- березень 2012р. по строку сплати 19.03.2012;

- березень 2012р. по строку сплати 30.04.2012.

21.08.2012 позивач подав до Ясинуватської об'єднаної ДПІ Донецької області заперечення на акт перевірки, на які отримав відповідь від 30.08.2012 № 8311/7/15-013, за змістом якої розгляд заперечень неможливий без проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

12.09.2012 відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності перерахування грошового зобов'язання з ПДВ, задекларованого по деклараціям з ПДВ (скороченим) по коду 0131 спеціального режиму оподаткування в сфері сільського господарства за звітні податкові періоди листопад 2011р., грудень 2011р., січень 2012р., лютий 2012р., березень 2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОЛЮКС», за наслідками якої складено акт від 12.09.2012 № 665/15-211-1/33660979.

Згідно з висновком цього акту, дані документальної невиїзної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату (перерахування) податку на додану вартість за звітні податкові періоди:

- листопад 2011р. по строку сплати 30.12.2011;

- грудень 2011р. по строку сплати 30.01.2012;

- січень 2012р. по строку сплати 06.01.2012;

- лютий 2012р. по строку сплати 30.03.2012;

- березень 2012р. по строку сплати 19.03.2012;

- березень 2012р. по строку сплати 30.04.2012,

чим порушено п. 203.2 ст. 203, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2011 № 11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках». Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена ст. 126 Податкового кодексу України.

21.09.2012 позивач подав до Ясинуватської об'єднаної ДПІ Донецької області заперечення на акт перевірки від 12.09.2012 № 665/15-211-1/33660979, які листом від 28.09.2012 № 9810/10/15-013 залишені без розгляду у зв'язку з порушенням строків подання заперечень, передбачених п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України.

28.09.2012 на підставі акта перевірки від 12.09.2012 № 665/15-211-1/33660979 та абз. 2 статті 126 Податкового кодексу України Ясинуватською об'єднаною ДПІ Донецької області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000691520, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОЛЮКС» за затримку на 112 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 2238351,60 гривень визначено суму штрафу у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми, що становить 447 670,32 гривень.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС у Донецькій області (скарга № 79 від 08.10.2012) та до ДПС України (скарга № 87 від 12.12.2012). Однак, скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (рішення ДПС у Донецькій області від 05.12.2012 № 18987/10/102-12-5 та ДПС України від 08.01.2013 № 182/6/10-2215).

17.01.2013 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ясинуватської об'єднаної ДПІ Донецької області ДПС № 0000691520 від 28.09.2012.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до Ясинуватскої об'єднаної ДПІ Донецької області ДПС були подані наступні податкові декларації з податку на додану вартість (скорочені):

- за листопад 2011р. подана декларація від 20.12.2011 № 9012833353 (за формою згідно наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41), в рядку 14 якої визначено суму податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (стаття 209 розділу V Кодексу) у розмірі 3 347 293 гривень;

- за грудень 2011р. подана декларація від 20.01.2012 № 9014219867 (за формою згідно наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41), в рядку 14 якої задекларовано суму 307 624 гривні;

- за січень 2012р. подана декларація від 20.02.2012 № 9006914554 (за формою згідно Наказу Мінфіну від 25.11.2011 № 1492), в якій відсутнє значення рядків 14, 16, 17, однак задекларовано у рядку 15 від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного (податкового) періоду в розмірі 4 660 гривень; вказана сума також відображена у рядку 18 декларації як перевищення суми податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

- за лютий 2012 подана декларація від 19.03.2012 № 9012672596 (за формою згідно Наказу Мінфіну від 25.11.2011 № 1492), в рядку 17 якої задекларована сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства у розмірі 79 886 гривень

- за березень 2012р. подана декларація засобами електронного зв'язку № 9022477510 (за формою згідно Наказу Мінфіну від 25.11.2011 № 1492), яка прийнята на районному рівні із зауваженнями (квитанція № 2); в рядку 17 декларації задекларована сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства у розмірі 316 110 гривень;

- 19.03.2012 за № 9012675615 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до статті 209 розділу V Кодексу) за звітний період березень 2012р., в якій виправлено помилки за звітний період січень 2012р., зокрема, уточнено показники рядків 14, 17 декларації та зазначено суму податкового зобов'язання у розмірі 8490 гривень, а також уточнено показники рядків 15, 18 та виключено розмір від'ємного значення та суми перевищення податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання 4660 гривень.

Перерахування позивачем сум податку на додану вартість на спеціальний рахунок підтверджено платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Особливості сплати (перерахування) податку на додану вартість сільськогосподарськими підприємствами (спеціальний режим оподаткування) визначено статтею 209 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 209.2 вказаної статті, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 р. № 11 затверджено Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі за текстом - Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку, він визначає механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Згідно з пунктом 4 Порядку, сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

На підставі пункту 5 Порядку, контроль за дотриманням вимог цього Порядку здійснюють органи державної податкової служби.

Пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як передбачено пунктом 203.1 цієї статті, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналізуючи приведені вище положень законодавства, суд доходить висновку, що у разі застосування підприємством сільського господарства спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість сума податку за відповідний звітний (податковий) період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету (протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації). При цьому, відповідними положеннями Податкового кодексу України (статті 203, 209) та Порядку (пункти 3-4) не встановлюється відповідальність платника податку у вигляді штрафу за несвоєчасне перерахування суми податку на спеціальний рахунок. Відповідальність платника, згідно вказаних положень законодавства, настає лише у разі нецільового використання сум податку.

Відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, керувався приписами статті 126 Податкового кодексу України, яка передбачає відповідальність платника податків у вигляді штрафу за не сплату узгодженої суми податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток протягом строків, визначених цим Кодексом.

Отже, на переконання суду, відповідач необґрунтовано розповсюджує дію статті 126 Податкового кодексу України на спірні правовідносини, оскільки, як встановлено судом вище, в даному випадку не мала місце сплата узгодженої суми податкового зобов'язання, а здійснювалось перерахування позивачем сум податку на спеціальний рахунок. Таким чином, відповідач фактично ототожнює сплату узгодженої суми податкового зобов'язання із перерахуванням суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок, не враховуючи при цьому, що в даному випадку має місце спеціальний режим оподаткування, застосування якого регламентовано окремими положеннями законодавства (статті 203, 209 Податкового кодексу та пункти 3-4 Порядку).

Крім того, суд зауважує, що стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене положення Конституції також дістало розвитку у Податковому кодексі України, підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 якого визначено обов'язок посадових осіб контролюючих органів дотримуватися Конституції та діяти виключно у відповідності із цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У відповідності до пункту 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Жодними положеннями Податкового кодексу України та Порядку, які підлягають застосуванню у спірних відносинах, прямо не встановлено повноваження податкового органу застосовувати відповідальність у вигляді штрафу за несвоєчасне перерахування сум податку на додану вартість на спеціальний рахунок при застосування спеціального режиму оподаткування сільськогосподарським підприємством. Також у вказаних положеннях законодавства відсутнє посилання на те, що органи державної податкової служби при здійсненні контролю мають право застосовувати відповідальність до платника податку у вигляді штрафу на підставі статті 126 Податкового кодексу України. Вказані положення лише відсилають до статті 203 Податкового кодексу України в частині строків перерахування податку на спеціальний рахунок, та встановлюють відповідальність лише за нецільове використання сум податку. Інших підстав для відповідальності платника податку Податковий кодекс України та Порядок не визначають.

Суд також зауважує, що з цього питання Державною податковою адміністрацією України на адресу податкових інспекцій було спрямовано лист від 31.01.2011 р. № 2510/7/16-1417, яким зауважувалось на застосуванні у спірних відносинах положень статті 126 Податкового кодексу України. Однак, вказаний лист було відкликано листом Державної податкової служби України від 21.03.2012 р. N 8169/7/15-3417. Отже, станом на час прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення були відсутні навіть відповідні рекомендації Державної податкової служби України, які б міг застосувати відповідач.

Таким чином, здійснюючи нарахування позивачу штрафу, відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень, та не у спосіб, встановлений законодавством, що обумовлює наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2012 № 0000691520.

Суд не приймає до уваги надані відповідачем у судове засідання копії постанов Черкаського окружного адміністративного суду, оскільки вони прийняті у відношенні інших сторін спору. Крім того, у наданих копіях відсутнє посилання на те, що ці постанови набрали законної сили.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, позивач водночас просить визнати спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його. Суд зазначає, що оскільки статтею 55 Податкового кодексу України передбачено лише можливість скасування податкових повідомлень-рішень, суд вважає, що необхідним та достатнім способом захисту порушеного права позивача буде саме скасування податкового повідомлення-рішення Ясинуватської об'єднаної ДПІ Донецької області Державної податкової служби, з огляду на що позовні вимоги суд задовольняє частково.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОЛЮКС» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 28.09.2012 № 0000691520 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОЛЮКС» сплатити штраф у розмірі 447 670 (чотириста сорок сім тисяч шістсот сімдесят) гривень 32 копійки за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНАГРОЛЮКС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 29 квітня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено 30 квітня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.