Постанова № 31174554, 15.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 р. Справа № 2а-4073/09/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняШрамко Я.В.за участю представників сторін: від позивача-1,2 від відповідача: від прокурора: ОСОБА_3 ОСОБА_4 Гандзюк А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство побутового обслуговування населення «РАССВЕТ», ОСОБА_3 до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська за участю прокурора Самарського району м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання недійсним акту перевірки від 22.08.2008р.,-

ВСТАНОВИВ:

03.03.2009р. ТОВ Підприємство побутового обслуговування населення «РАССВЕТ», ОСОБА_3 звернулися з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська та просять:

- визнати недійсним Акт про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ ППОН «Рассвет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. за №7970/23/21854930 від 22.08.2008р.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0001201701/2 від 25.12.2008р. Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0027362301/0/26774 від 10.09.2008р. Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0027372301/0/26775 від 10.09.2008р. Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000831701/0/26776 від 10.09.2008р. Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0001201701/3 від 20.02.2009р. Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000831701/3 від 20.02.2009р. Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000831701/2 від 25.12.2008р. Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що не погоджуються з висновками, викладеними в акті перевірки від 22.08.2008р. та прийнятими на підставі них податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки щодо донарахування податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток підприємства стосовно порушення позивачем чинного законодавства базуються лише на припущеннях, що суперечить ст. 62 Конституції України, а висновки щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтуються не на документально зафіксованих фактах, а на припущеннях податкових інспекторів, так як перевірка носила поверхневий, упереджений характер, діяльність підприємства не була вивчена в достатньому обсязі, а висновки, викладені в акті перевірки є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України. Також, позивачі не погоджуються і з донарахуванням податку з доходів фізичних осіб посилаючись на те, що зобов'язання ТОВ ППОН «Рассвет» утримати з доходів директора підприємства ОСОБА_3 суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 69780,00 грн. є безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству, оскільки одна й та ж сума не може бути одночасно доходом від продажу нерухомого майна і ТОВ ППОН «Рассвет», і гр. ОСОБА_3, при цьому, зазначає, що не підтверджені належними документами і обставини отримання гр. ОСОБА_3 суми у розмірі 465200,00 грн. у відповідності до вимог п.1.7 Порядку № 327 із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Тобто, представник позивачів вважає, що будь-яких посилань на первинні документи щодо отримання коштів ТОВ ППОН «Рассвет» за договором купівлі-продажу від 27.02.2007р. акт перевірки не містить з огляду на що просить визнати недійсним акт перевірки від 22.08.2008р. та скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити, в частині визнання недійсним акту перевірки провадження у справі закрити посилаючись на те, що податковим органом правомірно, з урахуванням всіх обставин справи донараховано ТОВ ППОН «Рассвет» податкові зобов'язання по податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, а тому вважає, що підстав для скасування податкових повідомлень-рішення не вбачається.

Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечує, просить в позові відмовити.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 15.04.2013р. у зв'язку з необхідністю надання прокурором інформації щодо стану розгляду кримінальної справи порушеної 10.01.2008р. стосовно посадових осіб ТОВ ППОН «Рассвет» за фактом зловживання своїм службовим становищем за ознаками злочину, що спричинило тяжкі наслідки, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

15.04.2013р. прокурором вимоги суду щодо надання інформації про стан розгляду вищевказаної кримінальної справи не виконані без поважної причини та будь-якої інформації про стан розгляду даної кримінальної справи суду не надано.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство побутового обслуговування населення «Рассвет» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 08.09.1994р. за адресою: АДРЕСА_1, підприємство перебуває на обліку з 02.07.2001р. у Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська як платник податків і зборів до бюджету, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 16.01.2008р., копією довідки Дніпропетровського обласного управління статистики за № 11012 від 28.11.2000р., а також даними наведеними в акті перевірки від 22.08.2008р. (а.с.11-12, 51-52).

10.01.2008р. постановою прокурора Самарського району м. Дніпропетровська було порушено кримінальну справу №68089005 відносно службових осіб ТОВ ППОН «Рассвет» за фактом зловживання службовим становищем за ознаками злочину, передбаченого ч.2 статті 364 Кримінального кодексу України. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 27.02.2007р. між ТОВ ППОН «Рассвет» (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) укладено договір купівлі-продажу будівель і споруд, що належать на праві власності ТОВ ППОН «Рассвет», розташованих по АДРЕСА_1 на суму 1525700 грн. Під час укладення вказаного договору, посадовими особами ТОВ ППОН «Рассвет» отримано від покупця авансовий платіж в сумі 465200 грн. Між продавцем та покупцем 28.02.2007р. складено заяву про виконання зобов'язань за договором щодо виплати в повному обсязі коштів за придбану нерухомість в сумі 1060500 грн. та відсутності претензій у ТОВ ППОН «Рассвет» до ОСОБА_6 Фактично кошти в сумі 1060500 грн. покупцем не були сплачені. Право власності на зазначені будівлі і споруди 18.04.2007р. зареєстровано за ОСОБА_6 (а.с.116-117).

07.07.2008р. згідно постанови слідчого прокуратури Самарського району м.Дніпропетровська було призначено позапланову комплексну документальну перевірку ТОВ ППОН «Рассвет» з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства України. Зі змісту вказаної постанови видно, що слідчим встановлено, що під час укладення договору купівлі-продажу від 27.02.2007р. посадовими особами ТОВ ППОН «Рассвет» отриманий авансовий платіж від покупця в сумі 465 200 грн. Свідченнями ОСОБА_3 цей факт підтверджується, а також із його свідчень встановлено, що грошові кошти, отримані від ОСОБА_6 знаходяться у нього і до цього часу в касу підприємства ОСОБА_3 їх не вніс (а.с.112-113).

В подальшому на підставі вищевказаної постанови слідчого, а також на підставі наказів та направлень Лівобережною МДПІ з відома та в присутності директора ТОВ ППОН «Рассвет» ОСОБА_3 була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ ППОН «Рассвет» за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. за результатами якої складено акт від 22.08.2008р. №7970/23/21854930, яким встановлено наступні порушення:

- п.7.5 ст.7 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2007 рік на суму 305104,00 грн.;

- п.4.1 та п.4.9 ст.4 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 254403,00 грн.;

- порушення п.8.1. ст.8 п.17.2 ст.17, п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого нараховано 68780,00 грн. податку з доходів фізичних осіб (а.с.189-206).

Підставою для вказаних висновків було те, що перевіркою було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу будівель і споруд від 27.02.2007р., укладеного між ТОВ ППОН «Рассвет» (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) було здійснено продаж будівель та споруд, що належать на праві власності ТОВ ППОН «Рассвет», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - за 1525700 грн. Балансова вартість будівель і споруд, які відчужувалися ТОВ ППОН «Рассвет» склала 51000 грн. Згідно з інформацією Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації на зазначені будівлі і споруди 18.04.2007р. зареєстровано право власності за ОСОБА_6 (довідка від 06.08.2008р.)- (а.с.114-115).

29.08.2008р. за результатами вказаної вище перевірки, проведеної Лівобережною МДПІ, постановою слідчого прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська порушено кримінальну справу за фактом ухилення посадовими особами ТОВ ППОН «Рассвет» від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого ч.2 статті 212 Кримінального кодексу України, яка об'єднана в одне провадження з кримінальною справою №68089005 (а.с.118-119).

Також, за результатами перевірки Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська відносно ТОВ ППОН «Рассвет» були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-№0027362301/0/26774 від 10.09.2008р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 457656 грн. з податку на прибуток приватних підприємств (а.с.30);

-№0027372301/0/26775 від 10.09.2008р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 181604,50 грн.(а.с.30);

-№0000831701/0/26776 від 10.09.2008р. про визначення суми податкового зобов'язання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 209340 грн.(а.с.31).

Окрім того, в подальшому, у відповідності до норм чинного законодавства були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.12.2008р. №0001201701/2, №0000831701/2, а також від 20.02.2009р. №0001201701/3, №0000831701/3 (а.с.29,32-34).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачами в адміністративному порядку, за результатами розгляду яких вищевказані рішення податкової інспекції залишені без змін Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська, Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області та Державною податковою адміністрацією України (а.с.35-50).

Заслухавши представників позивачів, відповідача та прокурора, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств ( чинного на момент виникнення спірних правовідносин) продажем товару є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

За приписами п.4.1 ст.4 вказаного Закону, валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до валового доходу платника податку включається прибуток від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, визначений згідно із статтею 8 цього Закону.

Прибуток від продажу (відчуження) основних фондів визначається згідно з п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у відповідності до якого у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Підпунктом 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Також відповідно до вимог п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних відносин) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію, незалежно від строків її надання.

Згідно до пункту 4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Згідно договору купівлі-продажу від 27.02.2007р. балансова вартість будівель та споруд, що відчужені ТОВ ППОН «Рассвет» складає 51000 грн. (п.3 договору купівлі-продажу)-(а.с.109).

Підпунктом 7.3.1 п.7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як свідчать матеріали справи, згідно договору купівлі-продажу будівель та споруд від 27.02.2007р. укладеного між ТОВ ППОН «Рассвет» в особі директора ОСОБА_3 (Продавець) та фізичною особою ОСОБА_6 (покупець), позивачем здійснено продаж будівель та споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1, які є власністю позивача та перебувають на балансі ТОВ ППОН «Рассвет». Загальна сума угоди склала 1525700,00 грн. із яких під час підписання зазначеного договору директором ТОВ ППОН «Рассвет» отримано від покупця 465000 грн., про що зазначено у п.4 договору купівлі-продажу від 27.02.2007р.(а.с.109).

Факт отримання зазначеної суми коштів від покупця у вигляді готівки також підтверджено і свідченнями самого директора ОСОБА_3, наданих у ході розслідування кримінальної справи №68089005, та зазначено, що вказані грошові кошти, отримані від ОСОБА_6 знаходяться у нього та в касу підприємства ним не вносились, що підтверджується змістом постанови від 07.07.2008р. (а.с.112-113).

Окрім того, доказами переходу права власності на вищевказані будівлі та споруди за договором купівлі-продажу від 27.02.2007р. від позивача до ОСОБА_6 є інформаційна довідка Дніпропетровського МБТІ від 06.08.2008р. зі змісту якої вбачається, що 18.04.2007р. власником даного нерухомого майна став ОСОБА_6 (а.с.114-115).

З огляду на наведене, слід дійти висновку про те, що передача придбаних будівель та споруд відбулася та покупцем здійснено реєстрацію права власності за новим власником (ОСОБА_6) у органах БТІ відповідно до вимог чинного законодавства України, що також підтверджується і змістом постанови слідчого прокуратури Самарського району м.Дніпропетровська де встановлено, що 01.03.2007р. посадовою особою ППОН «Рассвет» та ОСОБА_6 складений акт прийомки-передачі будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 на виконання договору купівлі-продажу від 27.02.2007р.(а.с.112-113).

Однак, в порушення вищенаведених норм чинного на той момент податкового законодавства України отримана директором ОСОБА_3 сума у розмірі 465000,00 грн. в касу підприємства не оприбуткована, документів, які підтверджують оприбуткування грошових коштів у розмірі 465200,00 грн. ні до перевірки, ні у ході судового розгляду не були надані позивачами.

Твердження представника позивачів про те, що вказані кошти ОСОБА_3 не отримувались не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування, оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що документально підтверджений факт отримання гр. ОСОБА_3 грошових коштів повинен був знайти своє відображення в бухгалтерському обліку ТОВ ППОН «Рассвет» як заборгованість ОСОБА_3 по внесенню готівкових коштів до каси підприємства та як отриманий за рахунок підприємства дохід, однак доказів, які б підтверджували оприбуткування грошових коштів у розмірі 465200,00 грн. отриманих ОСОБА_3 під час підписання договору купівлі-продажу як частину грошових коштів за цим договором, не надано.

Також, не надано і доказів, які б свідчили про наявність дебіторської чи кредиторської заборгованості у підприємства за перевіряємий період за вказаним договором купівлі-продажу.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального ч нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно п.п.4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Пунктом 1.15 ст.1 наведеного вище Закону встановлено, що податковий агент це, зокрема, юридична особа, яка незалежно від її організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Одночасно, відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 вказаного Закону, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Отже, за господарською операцією, проведеною у межах договору купівлі-продажу будівель і споруд від 27.02.2007р. ТОВ ППОН «Рассвет» повинно було відобразити у бухгалтерському обліку (нарахувати) ОСОБА_3 отриманий дохід на користь останнього.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 27.02.2007р. ТОВ ППОН «Рассвет» в особі директора ОСОБА_3 (продавець), який діяв на підставі Статуту та Протоколу № 6 загальних зборів учасників Товариства, продав громадянину ОСОБА_6 (покупець) нерухоме майно. Також у пункті 4 цього договору зазначено, що під час підписання договору ТОВ ППОН «Рассвет» в особі директора ОСОБА_3 отримано від покупця грошові кошти в сумі 465200,00 грн. (а.с.109).

Таким чином, ОСОБА_3 отримав грошові кошти не тільки як фізична особа, а і як посадова особа підприємства, які не вніс у касу підприємства згідно до вимог чинного на той момент податкового законодавства України.

Так, у відповідності до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320, такі кошти підприємства, які фактично знаходяться у розпорядженні посадової особи, мають правовий статус «підзвітних».

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що отримавши грошові кошти підприємства в сумі 465200,00 грн., посадова особа їх не повернула та не здійснила будь-яких дій від імені та за рахунок підприємства, які б підтверджували факт витрачання коштів, ця сума коштів, як наслідок, є надмірною.

Відповідно до підпункту 9.10.3 пункту 9.10. статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту та платник податків сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів.

Враховуючи вищезазначене, ТОВ ППОН «Рассвет» повинно було утримати з ОСОБА_3 податок з доходів фізичних осіб в сумі 69 780,00 грн. за отриману суму вартості в розмірі 465200,00 грн., а також нарахувати штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником позивачів у ході судового розгляду справи не наведено жодних підстав та не надано жодних доказів, які б свідчили про незаконність та протиправність прийнятих відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не надано і доказів правомірності не внесення (не оприбуткування) до каси підприємства отриманих директором позивача ОСОБА_3 від ОСОБА_6 коштів під час укладення договору у сумі 465200 грн.

При цьому, судом не приймається до уваги твердження ОСОБА_3 про те, що не доведено отримання ним коштів належними доказами з огляду на його свідчення, надані у межах кримінальної справи та викладені в постанові слідчого від 07.07.2008р. про те, що він отримав кошти в сумі 465200 грн., які знаходяться у нього та які він не вніс до каси підприємства.

Також не можуть бути покладені в основу даного рішення і доводи представника позивачів про те, що позивач звернувся з позовом про визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним та триває процедура судового розгляду даної справи, оскільки зазначені обставини не можуть вплинути на відображення позивачем у встановленому законодавством порядку показників податкової звітності під час укладення договору купівлі-продажу у 2007р., не оприбуткування частини коштів, отриманих позивачем в результаті відчуження майна підприємства у порядку, визначеному нормами чинного на той момент податкового законодавства України.

В той же час, представником відповідача доведено вище наведеними належними та допустимими доказами правомірність та законність прийнятих оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та з урахуванням ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим у адміністративного суду відсутні підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним акту перевірки від 22.08.2008р. №7970/23/21854930, то в цій частині позовних вимог слід також відмовити, виходячи з наступного.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер ля суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Акти ненормативного характеру (індивідуальний акт), в свою чергу, породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта ( чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі ( Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

Як вбачається зі змісту позовних вимог та наданих матеріалів, позивачі оскаржують акт перевірки від 22.08.2008р.

Оскаржуваний акт перевірки не є нормативним актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також цей акт не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує права і обов'язки у позивача. Тобто, в акті перевірки не містяться вимоги та приписи відповідача, які обов'язкові для виконання позивачем.

Таким чином, зазначений акт перевірки, не може розглядатися як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії у розумінні п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивачів в судовому засіданні підтвердив той факт, що акт перевірки від 22.08.2008р., який оспорюється позивачами не породжує для позивачів будь-яких прав та обов'язків.

Враховуючи наведене та те, що акт перевірки від 22.08.2008р. не породжує будь-яких правових наслідків для позивачів, не містить приписів та вимог відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачами, а тому не може бути предметом судового розгляду, що виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

Окрім того, слід зазначити, що доводи відповідача про те, що оскільки вказаний акт не породжує правових наслідків для позивачів, то в такому випадку слід закрити провадження в частині позовних вимог щодо визнання недійсним акту з підстав того, що вказані позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, є помилковими з огляду на те, що норми статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що у разі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у цій справі та повинен роз'яснити позивачеві до якої юрисдикції віднесено вирішення даного спору.

Враховуючи те, що суд не може виконати вказану норму ст. 157 вищевказаного Кодексу та роз'яснити позивачеві до якої юрисдикції віднесено розгляд позовних вимог про визнання акту перевірки недійсним, оскільки акт перевірки не є актом індивідуальної дії, який породжує для позивачів будь-які правові наслідки у розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути оскаржений в судовому порядку будь-якої юрисдикції, у зв'язку з чим слід в цій частині позовних вимог позивачів про визнання недійсним акту перевірки від 22.08.2008р. відмовити.

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство побутового обслуговування населення «РАССВЕТ», ОСОБА_3 до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання недійсним акту перевірки від 22.08.2008р. - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22.04.2013р.

Суддя С.О. Конєва