Рішення № 31173906, 15.05.2013, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 2/254/860/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

13 травня 2013 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Мінченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, 15 листопада 2011 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким позивач дав відповідачці в борг 40000 доларів США. Відповідачка мала повернути кошти не пізніше 15 лютого 2012 року, однак до цього часу борг не повернула. Позивач просить стягнути з відповідачки на його користь суму боргу у гривні у розмірі 320000 грн. з урахуванням 3 % річних у розмірі 20672,13 грн., інфляційних втрат у розмірі 1285,42 грн. та понесені позивачем судові витрати.

У судове засідання позивач ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, не зявився. Надав суду письмову заяву, згідно якої підтримав в повному обсязі вимоги за позовною заявою та фактичні обставини на яких вони ґрунтуються. Просить суд розглянути справу у його відсутність.

Відповідачка ОСОБА_2, належним чином та завчасно сповіщена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявилася, про причини неявки суду не повідомила.

За ухвалою суду розгляд справи проведений за відсутності сторін в порядку ст. 224 ЦПК України заочно за наявних в справі доказів.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості.

За ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

15 листопада 2011 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 в простій письмовій формі був укладений договір позики, за яким ОСОБА_2 отримала у ОСОБА_1 в борг 40000 доларів США строком до 15 лютого 2012 року.

Факт укладення договору позики та його умов підтверджений допустимим доказом, визначеним ч. 2 ст. 1047 ЦК України - розпискою боржника (а.с. 8).

Дійсність зазначеної розписки відповідачкою не оспорена.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На час подання позову до суду строк виконання грошового зобовязання за договором позики скінчився. Сама наявність боргового документа у позивача свідчить про те, що на час розгляду справи в суді відповідачка свої зобовязання за договором позики не виконала.

Відповідачка ОСОБА_2, як позичальник за договором позики, в порушення вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України прострочила виконання грошового зобовязання в частині повернення позикодавцеві позики у строк та в порядку, що встановлені договором.

ОСОБА_2 згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України не звільняється від відповідальності за неможливість виконання нею грошового зобовязання, та згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України зобовязана сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми.

Визначаючи розмір трьох процентів річних від простроченої суми суд виходить з наступних розрахунків.

Позивач, за наведеним в позові розрахунком, просить стягнути три проценти річних станом на 14 лютого 2013 року, тобто за період 365 днів (повний календарний рік).

40000 х 3 % = 1200

Отже, три проценти річних за період прострочення дорівнюють сумі, еквівалентній 1200 доларів США.

Пленум Верховного Суду України у п. 14 своєї постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розтлумачив, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. У звязку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі предявлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Оскільки позика позивачем надавалася у доларах США, заборгованість підлягає стягненню у грошовій одиниці України гривні з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно службового розпорядження Національного Банку України, офіційний курс гривні до долару США станом на час ухвалення судового рішення становить 799,3 грн. за 100 доларів США.

За наведених обставин з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума еквівалентна 41200 доларів США (40000 + 1200), яка дорівнює 329311,60 грн. (41200 х 7,993).

За наведених обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням 3 % річних підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, суд виходить з того, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки індекс інфляції визначається лише для національної валюти України.

З відповідача на користь позивача згідно ст. 88 ЦПК України слід стягнути судові витрати з оплати судового збору у частці пропорційній частці задоволених судом вимог, а саме у розмірі 2330,10 (2419,58 х 329311,60 / 341957,55).

Керуючись ст.ст. ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 625, ст. 1046, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України та ст.ст. 10, 11, 60, 212, 224 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1:

-заборгованість за договором позики з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 329311 гривень 60 копійок;

-судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2330 гривень 10 копійок;

усього стягнути 331641 (триста тридцять одну тисячу шістсот сорок одну) гривню 70 (сімдесят) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідач, який не зявився у судове засідання, може подати до Будьоннівського районного суду м. Донецька заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий :