Ухвала суду № 31170683, 25.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3557/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

25 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Безименної Н.В., Федотова І.В.

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000292300, №0000322300 від 02.07.2012, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської МДПІ Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000292300, №0000322300 від 02.07.2012.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби не виконала свій обов'язок, а саме: аргументовано, з посиланням на докази, не довела правомірність прийнятих рішень, та не спростувала твердження позивача про порушення його прав та інтересів, тому податкові повідомлення-рішення №№ 0000292300 та 0000322300 від 02.07.2012 підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Іванківською МДПІ Київської області ДПС проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012.

За результатами проведення перевірки складено акт №295/22/32783473 від 19.06.2012 яким виявлено порушення вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, підпункту 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5; підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12. 1994 ( із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 269 802 грн., а також виявлено порушення товариством пункту 4.1 статті 4, пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) внаслідок чого відбулось заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 153 555 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000292300 від 02.07.2012 про нарахування грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 441 944 грн., з них 1 153 555 грн. за основним платежем та 288 389 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення - рішення №0000322300 від 02.07.2012 про нарахування грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 587 253 грн., з них 1 269 802 грн. за основним платежем та 317 451 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем надано доказ підтвердження суми валового доходу підприємства за 4 квартал 2010 року згідно первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по рахунку (оборотно-сальдова відомість по рахунку ВД валові доходи/витрати, в якій відображено валовий дохід позивача у розмірі 3 158 517,38 грн.), картка рахунку ВД за 4 квартал 2010р., де зазначенно про включення до валового доходу підприємства суми перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів.

Після чого, відповідач погодився з правильністю проведення по первинним документам бухгалтерського та податкового обліку придбання основних фондів І групи та зазначили, що якби ці документи були пред'явлені під час перевірки, оскаржувані рішення, можливо, і не приймались би.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2010, позивачем укладено договори купівлі-продажу з ЗАТ «Торговий дім «Бондарєв», якими передано у власність позивача нежилі приміщення в смт. Іванків по вулиці Фрунзе, 49, Київської області на загальну суму 4 040 103 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ 673 350,60 грн.; нежилі приміщення в смт. Іванків по вулиці Фрунзе, 47-А, Київської області на загальну суму 1 997 262 грн., у тому числі ПДВ 332 877 грн., що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, актами прийому-передачі, видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими платіжними документами.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, докази того, що вказані акти, накладні, розрахункові (платіжні документи) не мають юридичної сили або визнані в установленому законом порядку недійсними, відповідачем не надано. Вказані документи визнаються відповідачем про що свідчить акт перевірки, в якому відсутнє будь-яке посилання на неправильність або недостовірність таких документів, як це передбачено наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 «Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства».

Згідно банківських виписок, за реалізовані основні засоби позивачем отримані від ЗАТ «Торговий дім «Бондарєв» на розрахунковий рахунок грошові кошти у розмірі 6 037 365,60 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 1 006 227,60 грн.

З огляду на зміст п.п.8.2.1, п. 8.2, пп. 8.4.3 п. 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12. 1994 із змінами і доповненнями (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при продажу основних засобів, які відносяться до І групи основних фондів, продажна вартість об'єкта порівнюється з його балансовою вартістю з метою оподаткування та в залежності від цього сума перевищення продажної вартості над балансовою відноситься до складу валового доходу, а якщо навпаки, то до складу валових витрат платника податку.

В даному випадку при реалізації основних фондів І групи у позивача мало місце обидві ситуації, що підтверджується відповідними розрахунками.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на помилкову позицію відповідача відносно реалізації основних фондів І групи за продажною ціною нижчою за звичайну ціну. При цьому, за звичайну ціну відповідач приймає балансову вартість об'єкта основних засобів І групи, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на підставі укладеного договору, реалізовано об'єкт основних фондів І групи продажною вартістю 1 664 385,00 грн. без ПДВ, з балансовою вартістю об'єкта 7 432 158,02 грн. Беручи за основу балансову вартість та прирівнюючи її до звичайної ціни, відповідачем визначено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1553555 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв не у спосіб визначений Законом України »Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, та не звертався до органів статистики за інформацією стосовно цін на реалізацію однорідних основних засобів.

Судом першої інстанції встановлено, що справедлива ринкова (звичайна) ціна, за якою були реалізовані основні фонди І групи, визначена експертним шляхом, згідно звіту від 22.12.2010 про незалежну оцінку вартості окремих інвентарних об'єктів, що знаходяться на балансі ТОВ «ЛГЗ «Тетерів» розташованих за адресами: Київська область, смт. Іванків, вул. Фрунзе, 49 та вул. Фрунзе, 47-А.

Отже, враховуючи зміст п. 4.1 ст. 4 , пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, із змінами та доповненнями (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), пп. 1.20.1 та пп. 1.20.8 пункту 1.20 ст. 1 Закону України »Про оподаткування прибутку підприємств», статті 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реалізація основних фондів І групи, на підставі звіту про незалежну оцінку, яким визначено ринкову вартість об'єкта оцінки, була здійснена за звичайними (справедливими ринковими) цінами.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта, про те що незалежна оцінка вартості реалізованого майна відбулась з порушенням та мала формальний, а також замовний (вигідний позивачу) характер, а також те, що замовником фактично виступала інша особа, яка не мала жодного відношення до позивача, так як в силу ст. 70 КАС України будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт, що незалежна оцінка вартості реалізованого майна відбулась з порушенням та мала формальний характер та те, що замовником виступала особа, яка не мала відношення до позивача відсутні.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 30.04.2013.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Н.В. Безименна

І.В. Федотов

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Федотов І.В.