Ухвала суду № 31170644, 25.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1209/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

25 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003082250/13009 від 25 жовтня 2012 року, № 0004202250/13319 та № 0004212250/13320 від 29 грудня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі акта перевірки № 4773/22-50/37117011 від 04 жовтня 2012 року «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «ТК-Текстиль» по взаємовідносинах з ПП «Гормезис» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011року» встановлено порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 3 624 089 грн.

На підставі акта перевірки № 6692//22-50/37117011 від 12 грудня 2012 року «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «ТК-Текстиль» по взаємовідносинах з ПП «Гормезис» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року» встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-3-4 квартали 2011 року на суму 7 443 381, 00 грн.; п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 472 504 грн., у тому числі за серпень 2011 року - 2 960 520 грн., за жовтень 2011 року - 3 511 984 грн.

На підставі актів перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва: № 0003082250/13009 від 25 жовтня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 530 111 грн., в тому числі за основним платежем - 3 624 089 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 906 022 грн.; № 0004202250/13319 від 29 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 7 443 381 грн., у тому числі за основним платежем - 7 443 381 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.; № 0004212250/13320 від 29 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9 708 756 грн., в тому числі за основним платежем - 6 472 504 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 236 252 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом..

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ТК-Текстиль» (покупець) та ПП «Гормезис» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 253 від 08 липня 2011 року, за умовами якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує товари (тканини) згідно із замовленням на умовах EXW (склад продавця: м. Київ); за погодженням між сторонами в окремих випадках можуть застосовуватись й інші умови поставки.

Згідно з накладними, які наявні в матеріалах справи (за серпень, вересень та жовтень 2011 року), ПП «Гормезис» поставило на адресу позивача тканини (підкладкова тканина, тканина рушникова, брезентова, тюль, бязь, пальтові тканини, трикотажне полотно, штори тощо) на загальну суму 60 579 606, 44 грн.

Крім того, ПП «Гормезис» виписало позивачу податкові накладні (за серпень, вересень та жовтень 2011 року) на загальну суму 60 579 606, 44 грн., у тому числі податок на додану вартість 10 096 601, 07 грн.

Оплата за поставлені товари здійснена позивачем у повному обсязі шляхом перерахування на рахунок ПП «Гормезис» грошових коштів, що підтверджується відповідними виписками з банку, які наявні в матеріалах справи.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ТК-Текстиль» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі текстильними товарами, виробництва іншого верхнього одягу, роздрібної торгівлі текстильними товарами, інформація про що занесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Для здійснення господарської діяльності позивач орендує за договорами оренди та суборенди складські, нежилі приміщення, у тому числі: по вул. Сортувальна, 2, вул. Т. Драйвера, 8 у м. Києві, торгові місця на оптово-роздрібному ринку жилого масиву «Позняки» у Дарницькому районі м. Києва (Євробазар), у м. Дніпропетровську; має власні транспортні засоби (вантажні автомобілі RENAULT, FORD, HYUDAI, МАЗ) та укладені договори найму транспортного засобу; отримані дозволи на початок роботи приміщень магазинів від Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності Головного управління МНС України в м. Києві, дозволи на розміщення об'єктів торгівлі, торгові патенти, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи; має зареєстровані у встановленому порядку реєстратори розрахункових операцій, необхідну техніку на балансі та достатній штат працівників.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копії наступних документів: договір купівлі-продажу, додаткові угоди до нього, накладні на відпуск товару, товарно-транспортні накладні, договір про надання транспортних послуг та акти здачі-прийняття робіт, виписки банку щодо поставки товару ПП «Гормезис»; договори купівлі-продажу, накладні, довіреності на отримання товару, фіскальні чеки щодо реалізації придбаного товару іншим покупцям; договори оренди та суборенди, акти приймання-передачі приміщень, дозволи, торгові патенти, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи; реєстраційні посвідчення на транспортні засоби.

Крім того, позивач надав в матеріали справи копію нотаріально засвідченої заяви Проскурякова О.А., директора ПП «Гормезис», від 28 вересня 2012 року про те, що Проскуряков О.А. особисто підписав договір купівлі-продажу, додаткові угоди до нього, видаткові та податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ «ТК-Текстиль».

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати визначаються. як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За змістом п. 138.5 ст. 138 ПК України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент складання податкових накладних контрагент позивача, ПП «Гормезис», був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень за результатами проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «ТК-Текстиль» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року - без змін.

Повний тест ухвали виготовлений 30 квітня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.