Постанова № 31170394, 13.05.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2013 року Справа № 912/308/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П.-доповідача

суддів: Науменка І.М., Швеця В.В.

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.

від позивача: Касьянов О.М., довіреність №443/12 від 11.10.12, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.03.2013 року

у справі № 912/308/13-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція ПАТ "Райффайзен Банк Аваль";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

про стягнення 251 653 грн. 21 коп.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль", від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 251 653 грн. 21 коп. за кредитним договором № 012/05/467 від 11.09.08, в тому числі 4529 грн. 07 коп. заборгованості по кредиту, 173 825 грн. 13 коп. заборгованості по відсоткам, 22 150 грн. 04 коп. пені по кредиту, 51 148 грн. 97 коп. пені по відсоткам, а також судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані посиланям на не належне виконання відповідачем умов кредитного договору № 012/05/467 від 11.09.08р. внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.03.13р. у справі № 912/308/13-г (суддя Болгар Н.В.) позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" 4 529 грн. 07 коп. заборгованості по кредиту, 22 150 грн. 04 коп. пені по кредиту, 173 825 грн. 13 коп. заборгованості по несплачених відсотках, 51 148 грн. 97 коп. пені по відсотках, всього - 251 653 грн. 21 коп., 5 033 грн. 06 коп. судового збору.

Обґрунтуванням даного рішення стало те, що відповідач вимоги позивача не спростував, докази сплати заборгованості та неустойки за укладеним кредитним договором у добровільному порядку не надав.

Не погодившись з рішенням господарського суду, ФОП ОСОБА_2, звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

Так скаржник зазначае, що судом першої інстанції, неповно з'ясованно обставин, що мають значення для справи та недоведено встановлені обставини, що мають значення для справи. А саме, за 20 днів розгляду справи, без залучення відповідача до справи не можливо встановити дійсні обставини справи.

Також судом не з'ясовано звідкіля виникла у позивача чималенька вимога до відповідача вже після того, як він виконав рішення попереднього суду (справа № 5/142).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.13р. апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 13.05.13р.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача не використав своє право бути присутнім у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судовому засіданні 13.05.13р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження судом першої інстанції та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 11.09.2008 року між Банком та Відповідачем був укладений Кредитний договір, у відповідності та на умовах якого Банк надав Відповідачу кредит в сумі 46 000,00 дол. США, а Відповідач зобов'язався повертати кредит відповідно графіку погашення та сплачувати проценти за ним в розмірі 16,55% річних. (а.с 8-22)

Позивач умови Договору виконав повністю та видав Відповідачу обумовлену Кредитним договором суму кредиту - 46 000 дол. США, але Відповідач порушив умови Кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, що стало підставою для стягнення з Відповідача на користь Банку кредитної заборгованості по Кредитному договору за рішенням господарського суду Кіровоградської області від 09.08.2010 року по справі №5/142. За даним рішенням з Відповідача користь Банку було визначено до стягнення заборгованість по Кредитному договору в сумі 364 434,49 гривень, з яких: 348 391,12 гривень борг по кредиту, 15 159,99 борг за відсотками, 1 594,76 гривень пені за порушення строків повернення кредиту, 883,38 гривень пені за порушення строків сплати відсотків, а також судові витрати. Загалом, з Відповідача визначено до стягнення 370 095,55 гривень, про що іншим судом було видано судовий наказ.

Встановлюючи обставини справи і відповідні їм правовідносини судом першої інстанції вірно встановлено, що заборгованість за Кредитним договором, визначено до стягнення 09.08.2010 року за рішенням іншого суду Відповідачем погашено лише 17.09.2012 року. За період часу виконання рішення іншого суду заборгованість за Кредитним договором змінилась в частині нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій (пені) за прострочення платежів по кредиту та відсотках, оскільки дія Кредитного договору не була припинена, а відтак його умови мали належним чином виконуватись Відповідачем.

З змістом ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У відповідності зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що передбачено ст. 526 ЦК України.

Відповідно п.14.1. Кредитного договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього Договору зобов'язань.

На час звернення Позивача до суду Кредитний договір не був зміненим чи розірваним договірними сторонами, зобов'язання Відповідача за ним не припинені.

Виконання Відповідачем рішення іншого суду про стягнення боргу, обрахованого станом на 02.10.2009 року, не звільняє його від виконання зобов'язань за Кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів на штрафних санкцій, в тому числі сум заборгованості, що виникли після 02.10.2009 року та за час виконання рішення іншого суду.

Тому, господарський суд дійшов правомірного висновку про правомірність вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 251 653 грн. 21 коп., яка виникла по Кредитному договору за час примусового виконання рішення іншого суду.

Згідно приписам ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 546, п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (пенею, штрафом) - грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно положень ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а згідно з приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наразі відповідачем порушено цей припис, оскільки ним не надано доказів сплати заборгованості та неустойки - у добровільному порядку.

Посилання скаржника на те, що спір розглянуто у строк менше місяця є необґрунтованим, оскільки спір вирішено судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, що передбачено приписами ст. 69 ГПК України.

Твердження відповідача про те, що суд не з'ясував обставин виникнення у відповідача заборгованості по кредиту в сумі 566,63 дол. США та несплачених відсотків по кредиту в сумі 21 741,17 дол. США - не відповідає дійсності.

Слід зазначити, що грошові зобов'язання Відповідача відповідно умов Кредитного договору визначаються в доларах США.

Обставини виникнення у Відповідача заборгованості по кредиту в сумі 566,53 дол. США та несплачених відсотків по кредиту в сумі 21 741,17 дол. США чітко викладені у позовній заяві Банку, і повністю встановлені у судовому засіданні та підтверджені розрахунками.

Так, заборгованість по кредиту в сумі 566,63 дол. США виникла у Відповідача в наслідок курсової різниці вартості долара США по відношенню до гривні.

Борг Відповідача по кредиту станом на 09.08.2010 року, коли було ухвалено рішення по справі 5/142, становив 44 153,65 дол. США, що в перерахунку в національну валюту за курсом НБУ - 7,8905 грн. за 1 дол. США становило 348 391,12 гривень.

Станом на 17.09.2012 року борг Відповідача по кредиту становив ті ж самі 44 153,65 дол. США, але курс НБУ у наслідок курсових коливань становив вже 7,9930 грн. за 1 дол. США.

Отже, сплаченою 17.09.2012 року сумою в розмірі 348 391,12 грн. на погашення кредиту Відповідачем було погашено борг по кредиту лише в сумі 43 587,02 дол. США.

Таким чином, залишок заборгованості Відповідача по кредиту з 17.09.2012 року і становить суму 566,63 дол. США (44 153,65 - 43 587,02 = 566,63), яка є непогашеною.

Щодо виникнення несплачених відсотків по кредиту в сумі 21 741,17 дол. США, то ці відсотки нараховані у відповідності до умов п.2.1. Кредитного договору, згідно якого проценти за ставкою 16,55% річних сплачуються позичальником протягом всього строку фактичного користування кредитом.

У наданому позивачем розрахунку боргу по Кредитному договору чітко викладено розрахунок заборгованості Відповідача по несплаченим відсоткам в сумі 21 741,17 дол. США.

Отже, наведене вказує, що доводи Відповідача про нібито не з'ясування судом обставин виникнення у Відповідача заборгованості по кредиту в сумі 566,63 дол. США та несплачених відсотків по кредиту в сумі 21 741,17 дол. США не відповідають дійсності.

Також, є передчасним твердження скаржника, що суд не урахував приписи ч.6 ст.232 ГК України, натомість безпідставно задовольнив вимоги Позивача щодо стягнення штрафних санкцій, сума яких була нарахована за період більше ніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Місцевий господарський суд задовольняючи вимогу Позивача щодо стягнення штрафних санкцій правомірно виходив з такого.

Відповідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.13.4. Кредитного договору за прострочення будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 20% за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконано, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Як вбачається з наданого Позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №012/05/467 від 11.09.2008 року (станом на 16.02.2013р.) розрахунок пені за недотримання графіку своєчасного погашення кредиту здійснено з 01.02.2009 року по 18.09.2012 року, за кожен день прострочення визначених до погашення сум. Розрахунок пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту здійснено з 01.03.2009 року по 15.02.2013 року, також, за кожен день прострочення визначених до погашення сум.

Згідно п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У пункті 13.6 кредитного договору сторони визначили, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у п'ять років.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій (пені) здійснено позивачем з дотриманням приписів ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до умов п.13.4 кредитного договору, а вимоги про стягнення пені заявлені з дотриманням встановленого кредитним договором строку позовної давності, що було правильно прийнято до уваги та підставно враховано місцевим господарським судом при ухваленні рішення по справі.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обгрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому її слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.03.2013. у справі № 912/308/13-г- залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський

Суддя В.В. Швець

Судд І.М.Науменко