Постанова № 31169606, 13.05.2013, Оболонський районний суд міста Києва

13.05.2013 Справа № 756/4610/13-а

Унікальний№2605/4610/13-а

Провадження № 2-а/756/154/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 13» травня 2013 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Белоконна І.В. розглянувши у скороченому порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання провести донарахування та виплату одноразової грошової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати йому одноразової грошової допомоги з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також просить зобов'язати Міністерство оборони України донарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги підтверджуються: паспортом позивача; пенсійним посвідченням; посвідченням інваліда війни, довідкою про встановлення інвалідності, витягами з наказів про проходження військової служби та звільнення, свідоцтвом про хворобу, витягом з протоколу № 3 засідання комісії МО України від 14.07.2011 року, довідкою про розмір грошового забезпечення.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України. Наказом Міністра оборони України від 21.12.2010 року №1500 було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я, а з 30.12.2010 наказом Командувача Об'єднаного оперативного командування Збройних Сил України від 30.12.2010 №123 був виключений зі списків особового складу.

З 16.02.2011 року за висновками медико-соціальної експертної комісії йому була встановлена третя група інвалідності (довідка МСЕК серія 10 ААА, № 780608), яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

Відповідно до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач має право на одноразову грошову допомогу в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених КМ України.

За рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань призначення одноразової грошової допомоги позивач отримав грошові кошти в розмірі 129360,00 грн., однак сума є значно меншою ніж та, яку він повинен був отримати відповідно до зазначеного Закону.

Позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням надати роз'яснення з приводу виплати допомоги не в повному обсязі. З листа відповідача за вих. № 248/3/6/780/28 від 10.01.2012 року він дізнався, що різниця у сумі виникла через невірне визначення Комісією Міністерства оборони України складових грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги.

Так, при визначені складових грошового забезпечення відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, тоді як склад грошового забезпечення визначений ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду і просить визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, а також просить зобовґязати Міністерство оборони України донарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18.04.2013 року відкрито скорочене провадження у справі.

Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав, письмових заперечень від відповідача до суду не надходило, тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що проходив військову службу в Збройних Силах України. Наказом Міністра оборони України від 21.12.2010 року №1500 було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я, а з 30.12.2010 наказом Командувача Об'єднаного оперативного командування Збройних Сил України від 30.12.2010 №123 був виключений зі списків особового складу.

З 16.02.2011 року за висновками медико-соціальної експертної комісії йому була встановлена третя група інвалідності (довідка МСЕК серія 10 ААА, № 780608), яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Позивач в підтвердження позовних вимог надав суду витяг з протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців, звільнених з військової служби №3 від 14.07.2011 року.

Проте, як зазначив позивач у позовній заяві, одноразова грошова допомога йому була встановлена у розмірі 48-місячного грошового забезпечення та виплачена в сумі 129360,00 грн виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугою років, що підтверджується протоколом комісії Міністерства оборони України.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини та вимоги чинного законодавства України. Судом встановлено, що позивачеві була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 129360,00 грн.

Як вбачається з листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України вих. № 248/3/6/183 від 01.02.13 року, визначаючи розмір одноразової грошової допомоги, відповідач керувався постановою КМ України від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

Підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 передбачено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, зокрема інвалідам IІI групи, виплачується у розмірі 48-місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 2 цієї постанови грошове забезпечення визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Проте, відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Аналіз зазначених норм Закону та Порядку дає підстави дійти висновку, що складові грошового забезпечення, визначені Порядком, не відповідають складовим, визначеним Законом.

Частиною 2 статті 9 Закону передбачено ширший перелік видів виплат, які входять до складу грошового забезпечення військовослужбовців, ніж це передбачено абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку.

Крім того, як свідчить зміст преамбули вищевказаної постанови, її прийнято відповідно до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відтак, враховуючи те, що Порядок було прийнято на виконання та в розвиток положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як нормативно-правового акта вищої юридичної сили, тому положення даного Порядку не можуть суперечити або звужувати положення, які закріплені безпосередньо в Законі.

З матеріалів справи вбачається, що до складу грошового забезпечення позивача входили й інші додаткові види грошового забезпечення, що не враховані відповідачем при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, а саме надбавка за вислугу років, надбавка за таємність, премія (довідка про розмір грошового забезпечення від 15.02.12, довідка про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії № 305/1104).

Всього розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення становив 5834,50 грн. Отже, він повинен був отримати допомогу у розмірі 280056,0 грн. (5834,50 х 48). Натомість позивач отримав лише 129360,00 грн з підстав невірного застосування нормативного акту.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні складу грошового забезпечення для встановлення розміру одноразової грошової допомоги позивачеві застосуванню підлягає ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Статтею 16 вищезазначеного Закону передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

Виплачуючи одноразову грошову допомогу у меншому розмірі, Міністерство оборони України порушило вимоги ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України», якою закріплено принцип верховенства права, діяло всупереч вимогам Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, позивач має право та законні підстави для отримання одноразової грошової допомоги обчисленої виходячи з розміру грошового забезпечення та всіх його складових, згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зазначених в довідці про розмір грошового забезпечення позивача.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача, зокрема щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, а не на підставі ст. 9, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, чи прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод і інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки, відповідачем порушено право позивача на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченого ст. 41 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу", п.2 ч.1 ст.3, ч.2. ст.16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", що також є порушенням ст.2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України» які забороняють обмеження прав військовослужбовців, визначених законодавством, ст.ст. 17, 22, 64 Конституції України - права позивача мають бути поновлені шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про Збройні Сили України», постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», ст. ст. 9, 11, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання провести донарахування та виплату одноразової грошової допомоги - задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з порушенням вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобовґязати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) донарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Київ, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум.

Постанова суду прийнята у скороченому провадженні та підлягає негайному виконанню.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя І.В. Белоконна