Ухвала суду № 31168877, 16.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 р.Справа № 1570/139/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Белогуб О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алвас» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби України, за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10.01.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Алвас» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби України, за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001222302 від 30.11.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 699 205 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Алвас» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби України № 0001222302 від 30.11.2011 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 07.07.2012 року Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби України подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби України посилалась на те, що за результатами проведеної перевірки ТОВ «Алвас» податковим органом було встановлено необґрунтоване віднесення товариством до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з контрагентами на підстав первинних документів, які не підтверджують факт постачання товарів. Зважаючи на зазначене, Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби України вважає, що позивачем було порушено вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим неправомірно сформовано податковий кредит та занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та правомірним.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 року, та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Алвас».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.11.2011 року по 14.11.2011 року Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Алвас» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість в частині відображення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Авітек Груп ЛТД» та ТОВ «Тіал альянс» за червень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт, на підставі якого Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської області винесено податкове повідомлення-рішення № 0001222302 від 30.11.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 699 205 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

В акті перевірки Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської області зазначено, що в ході проведеної перевірки встановлено, що товариством в порушення вимог Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту у червні 2011 року суми ПДВ по операціям з ТОВ «Авітек Груп ЛТД» та ТОВ «Тіал альянс» на підставі первинних документів за відсутності підтвердження факту постачання товарів, та відповідно факту здійснення вказаних господарських операцій з метою здійснення господарської діяльності.

Ізмаїльська ОДПІ Одеської області також посилалась на те, що товарно-транспортні накладні не можуть вважатися належними доказами перевезення товарів, зважаючи на відсутність в них детального зазначення пункту місця постачання товарів.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначено про результати перевірок контрагентів позивача, якими, зокрема, встановлено порушення ТОВ «Авітек Груп ЛТД» вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України в частині недодержання положень зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів. Також встановлено, що ТОВ «Тіал альянс» не звітує до органів державної податкової служби та має стан платника 14 - визнано банкрутом (постанова господарського суду м. Києва від 22.08.2011 року).

Дослідивши обставини справи та докази по справі, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001222302 від 30.11.2011 року, зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків,

нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, у червні 2011 року позивач здійснював господарські операції з придбання товарів з контрагентами ТОВ «Авітек Груп ЛТД» та ТОВ «Тіал альянс».

За рахунок здійснення вказаних операцій ТОВ «Алвас» сформувало податковий кредит.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок Ізмаїльської ОДПІ Одеської області щодо завищення позивачем податкового кредиту по операціям з вказаними контрагентами, зважаючи на наступне:

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Алвас» 01.03.2011 року було укладено з ТОВ «Авітек Груп ЛТД» договір поставки нафтопродуктів № 0103-17 ДТ, за умовами якого контрагент позивача зобов'язувався передати ТОВ «Алвас» товар у власність, а покупець (ТОВ «Алвас») зобов'язувався прийняти та оплатити вказаний товар.

21.06.2011 року ТОВ «Алвас» було укладено договір поставки нафтопродуктів з ТОВ «Тіал альянс» № 2106-1, за умовами якого контрагент позивача зобов'язувався передати ТОВ «Алвас» товар, а покупець (ТОВ «Алвас») зобов'язувався прийняти та оплатити вказаний товар.

Умови поставки товарів у рамках вказаних договорів погоджуються сторонами окремо по кожній партії.

В підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Авітек Груп ЛТД» та ТОВ «Тіал альянс» позивач надав первинні документи про здійснення господарських операцій, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, реєстр платіжних документів, копію журналу реєстрації довіреностей за 2010 рік, який

підтверджує видачу довіреностей директору ТОВ «Алвас» на отримання товарів від вказаних контрагентів.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Крім того, ТОВ «Алвас» були надані докази подальшого використання отриманих від ТОВ «Авітек Груп ЛТД» та ТОВ «Тіал альянс» товарів у власній господарській діяльності, а саме подальша їх реалізація іншим покупцям, що підтверджується договорами поставки нафтопродуктів (т. 2 а.с. 174-251, т. 3 а.с. 1-20).

Посилання Ізмаїльської ОДПІ на те, що в товарно-транспортних накладних не зазначено місця постачання товарів, а вказано лише місто та контрагента, як на підставу відсутності поставки товарів є необґрунтованим.

В свою чергу, слід відмітити, що колегією суддів недоліки податкової накладної та товарно-транспортних накладних розглядаються у сукупності з іншими первинними документами наданими позивачем у підтвердження формування податкового кредиту, а також із дослідженням реальності поставки товарів.

Обов'язкове встановлення факту поставки, як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів.

Так, підтвердженням поставки товарів, в даному випадку, є товарно-транспортні накладні, в яких зазначено, що перевезення вантажу здійснювало ТОВ «Алвас», вказано прізвище водія, який здійснював перевезення вантажу, марку автомобіля, його державний номер, назва товару, одиниця виміру, кількість товару.

При цьому, позивачем також надано договори позички транспортних засобів, укладених ТОВ «Алвас» з ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 42-43, 59), свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (т. 2 а.с. 44-45,49-50, 55-56,62-63), узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу (т. 2 а.с. 46-47, 64-65), свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (т. 2 а.с. 40-41,48,53-54, 60-61).

Суд першої інстанції, дослідивши вказані документи вірно встановив, що факт поставки придбаних ТОВ «Алвас» у ТОВ «Авітек Груп ЛТД» та ТОВ «Тіал альянс» товарів належним чином підтверджено первинними документами, які не викликають сумнівів щодо перевезення вантажу.

Слід зазначити, що розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується реєстрами платіжних документів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно п.п. 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Алвас» належними та допустимими доказами підтвердило реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Авітек Груп ЛТД» та ТОВ «Тіал альянс», а діяльність ТОВ «Алвас» направлена на реальне настання економічних наслідків.

Що стосується посилань Ізмаїльської ОДПІ Одеської області на нікчемність правочинів укладених між ТОВ «Алвас» та ТОВ «Авітек Груп ЛТД», ТОВ «Тіал альянс», то колегія суддів звертає увагу на наступне:

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Також необґрунтованими є посилання Ізмаїльської ОДПІ, як на підставу для визнання відсутності товарності операцій, на порушення кримінальної справи відносно невстановлених осіб, які зареєстрували ТОВ «Авітек Груп ЛТД» та на протокол допиту свідка - директора ТОВ «Авітек Груп ЛТД» ОСОБА_4, який зазначив, що підписи на податкових накладних йому не належать.

Так, як вже зазначалось вище, доказом вини у здійсненні господарських операцій, які мають ознаки фіктивності та не направлені на настання правових наслідків, зокрема, у вигляді отримання доходів може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі. В свою чергу, в даному випадку такий вирок суду відсутній.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

На момент здійснення господарських операцій між ТОВ «Алвас» та ТОВ «Авітек Груп ЛТД», ТОВ «Тіал альянс», останні були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того слід зазначити, що стан контрагента - "визнано банкрутом" не може бути підставою для зменшення податкового кредиту, зважаючи на те, що покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про контрагентів, включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якщо на момент здійснення господарських операцій вказані контрагенти були включені до зазначеного Реєстру та мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Зважаючи на все вищезазначене колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «Алвас» правомірно було сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Алвас» та ТОВ «Авітек Груп ЛТД», а тому податкове повідомлення-рішення № 0001222302 від 30.11.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 699 205 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн. прийнято Ізмаїльською ОДПІ необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим,

відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв