Постанова № 31168655, 05.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2012 року справа № 2а-8879/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Морський стандарт»доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової службипро визнання протиправними дій, а також нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000050700 від 16.01.2012,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський стандарт» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій зі зменшення в особистому рахунку позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за серпень 2011 року в розмірі 223943,00 грн. та збільшення суми від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в серпні 2011 року в розмірі 6370,00 грн.; а також про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» №0000050700 від 16.01.2012 на суму 55986,00 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що податковим органом невірно застосовано положення пп. 196.1.11 п. 196.1 ст. 196 ПК України та невірно визначено об'єкт оподаткування за операціями з компаніями-нерезидентами «Oil Marin Group Ltd.», «Darley Select Inc.», «Inflot World Wide Ltd.», «Jsc Solvalub Shipping», «Limako Maritime S.A.», у зв'язку з чим, на його думку, звільненою від оподаткування є лише агентська винагорода, а не вся сума податкових зобов'язань, що міститься в дисбурментських рахунках, виписаним зазначеним нерезидентам.

Також, позивач вважає правомірним формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з Державним підприємством «Керченський морський торговий порт», Державним підприємством «Дельта-Лоцман», Державним підприємством «Керченський морський рибний порт», Закритим акціонерним товариством «КМП «Камиш-Бурун», Державним підприємством «Класифікаційне товариство Регістр Судноплавства України», Товариством з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Арго і К», що надають послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, перешвартування, перетягування (переміщення) судна в акваторії порту тощо, оскільки у даних правовідносинах позивач, по-перше, виступає як самостійний суб'єкт господарювання - резидент України, по-друге, вказані послуги придбавались не з метою їх реалізації нерезидентам, а з метою використання у власній господарській діяльності на виконання функцій морського агента, що надає йому право на включення сум ПДВ сплачених в ціні придбаних ним послуг до податкового кредиту. А придбання послуг з ідентифікації судна у Інспекції головного державного реєстратора флоту відбувалось виключно для надання їх третім особам, які є резидентами України.

Щодо правомірності віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операцією з придбання морського роз'їзного катеру, позивач відзначив, що на момент проведення перевірки катер ще не використовувався в оподаткованих операціях, а тільки планувався, у зв'язку з чим, висновок відповідача про необхідність дотримання вимог пропорційності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в порядку, встановленому пп. 199.4 ПК України є помилковим. Разом з тим, питання щодо пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по названому катеру може бути розглянуте не раніше 12 місяців його використання, коли буде зроблено перерахунок частки використання необоротних активів в оподаткованих операціях.

Окрім того, до податкового повідомлення-рішення в порушення вимог пп. 58.1 ст. 58 ПК України відповідачем не додано розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій та в ньому не містять посилання на норму ПК України для нарахування штрафних санкцій.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та з врахування всіх обставин.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у порядку письмового що відповідач в судове засідання

З огляду на те, що відповідач в судове засідання 11.09.2012 не з'явився та з урахуванням вимог ст.ст.41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду про наступне.

17.10.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський стандарт» (далі - позивач) подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2011 року (вх. 9008695992) з розрахунком суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів та з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 300402,00 грн.

З 15.12.2011 по 19.12.2011 Державною податковою інспекцією у дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Морський стандарт» (далі - позивач) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №9419/0700/33227562 від 19.12.2011 (далі - акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем пп. 196.1.11 п. 196.1 ст. 196, пп. 198.4, 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст.199, пп. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, у зв'язку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за серпень 2011 року в розмірі 223943,00 грн. та збільшено суму від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в серпні 2011 в розмірі 6370,00 грн.

На підставі акту перевірки та згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000050700 від 16.01.2011, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 223943,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 55986,00 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були сплачені в ціні придбаних послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів, які призначались для використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування та звільнені від оподаткування, у зв'язку з чим, завищено податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 227431,35 грн., в тому числі за липень 2011 року в розмірі 148925,56 грн. та за серпень 2011 року в розмірі 78505,79 грн. за операціями з «Oil Marin Group Ltd.», «Darley Select Inc.», «Inflot World Wide Ltd.», «Jsc Solvalub Shipping», «Limako Maritime S.A.». Як наслідок, безпідставно включено до складу податкового кредиту і суми податку на додану вартість, сплачені в ціні послуг наданих Державним підприємством «Керченський морський торговий порт», Державним підприємством «Дельта-Лоцман», Державним підприємством «Керченський морський рибний порт», Закритим акціонерним товариством «КМП «Камиш-Бурун», Товариством з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Арго і К» в розмірі 209654,54 грн., в тому числі в липні 2011 року в розмірі 137636,16 грн. та в серпні 2011 року в розмірі 72018,38 грн.

Позивачем не дотримано порядок пропорційності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та безпідставно віднесено до його складу у липні 2011 року частку 79,23% за операцією з придбання морського роз'їзного катера «Леонід Галактіонов» та за операціями з придбання послуг з огляду СУБ згідно МКУБ у Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр Судноплавства України» і з ідентифікації корпуса судна Інспекцією головного державного реєстратора флоту, що призвело до завищення податкового кредиту в розмірі 235232,87 грн., оскільки згідно додатку 7 до податкової декларації за серпень 2011 року «Розрахунок (перерахунок) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями» частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях складала 20,77%.

Також, до складу податкового кредиту в серпні 2011 року включено суму ПДВ в розмірі 117,83 грн. за операціями придбання запчастин у Товариства обмеженою відповідальністю «Аква-Гранд», проте за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України рахується розбіжність за даною операцією в повному обсязі.

Окрім того, перевіркою встановлено факт оплати платником (позивачем) в ціні товарів/послуг загальної суми ПДВ лише в розмірі 76459,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Спірні правовідносини у даній справі виникли з підстав наявності розбіжностей щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій, які вчинялись позивачем у перевіряємому податковим органом періоді.

Підстави виникнення у суб'єкта господарювання - платника податків права на бюджетне відшкодування суми раніше сплаченого податку на додану вартість врегульовані положеннями п.п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України.

За змістом п.п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України підставою для бюджетного відшкодування податку на додану вартість є оплата відповідної суми податку на додану вартість покупцем товару (послуг) постачальнику товару (послуг) в ціні товару (послуг) у попередньому податковому періоді, наявність від'ємного значення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню в податковому періоді, який передує податковому періоду за який заявляється бюджетне відшкодування та у періоді за який заявляється бюджетне відшкодування. Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Отже, порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Стаття 185 ПК України визначає перелік операцій, що є об'єктами оподаткування ПДВ, зокрема, згідно п. «б» 185.1 це операції платників податків з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що об'єктом оподаткування податком є саме операції, а не товари, роботи чи послуги. При цьому, перелік операцій, що є об'єктами оподаткування податком не є вичерпним, а операція вважається об'єктом оподаткування у випадку, якщо вона навіть і не вказана як така в тексті кодексу, однак відповідає тим обов'язковим ознакам, що містяться в ньому.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останнім були здійснені операції з надання послуг морського агентування компаніям-нерезидентам «Oil Marin Group Ltd.», «Darley Select Inc.», «Inflot World Wide Ltd.», «Jsc Solvalub Shipping», «Limako Maritime S.A.» на підставі договорів укладених з ними договорів.

Згідно приписів ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства України агентськими організаціями (морськими агентами) є організації, що діють як постійні представники судновласника та за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Відповідно до ст. 117 названого Кодексу морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Між тим, відповідно до пп. 196.1.11 п. 196.1 ст. 196 ПК України надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи міжнародних відправлень, не є об'єктом оподаткування операції.

Таким чином, операції з надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту не будуть об'єктом оподаткування за наявності таких двох умов як надання послуг з агентування на користь нерезидентів та здійснення цими нерезидентами міжнародних перевезень.

Поряд з цим, п. 198.4 ст. 198 ПК України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, зважаючи на вимоги пп. 196.1.11 п. 196.1 ст. 196 та п. 198.4 ст. 198 ПК України та за умови, що придбана послуга призначена для використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування, позивач як платник податку на додану вартість не мав права зменшувати податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, як при придбанні, так і при продажу ним цих послуг.

При цьому, дійсно слід враховувати, що у разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з надання послуг, що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V Кодексу (підпункт 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Кодексу).

Натомість, наведене правило не підлягає застосуванню у разі одночасного проведення господарських операцій з надання послуг, які не є об'єктом оподаткування таким податком на додану вартість.

З наявних у справі доказів судом встановлено, що у спірному періоді позивачем - морським агентом були придбані послуги у Державного підприємства «Керченський морський торговий порт», Державного підприємства «Дельта-Лоцман», Державного підприємства «Керченський морський рибний порт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Арго і К», які були в подальшому надані на користь судновласників-нерезидентів (а.с. 51-52, 87-161), а саме:

- на користь «Oil Marin Group Ltd.» від Державного підприємства «Дельта-Лоцман»;

- на користь «Darley Select Inc.» від Державного підприємства «Керченський морський рибний порт»;

- на користь «Inflot World Wide Ltd.» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське агентство «Арго і К»;

- на користь «Jsc Solvalub Shipping» від Державного підприємства «Керченський морський торговий порт» та Державного підприємства «Дельта-Лоцман»;

- на користь «Limako Maritime S.A.» від Державного підприємства «Керченський морський торговий порт» та Державного підприємства «Дельта-Лоцман».

Відтак, суд приходить до висновку, що за наведеними операціями, які не є об'єктом оподаткування згідно пп. 196.1.11 п. 196.1 ст. 196 та п. 198.4 ст. 198 ПК України, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та, як наслідок, заявлено ці суми до відшкодування.

Водночас, судом відзначається, що термін «постачання послуг/товарів» вживається в тексті податкового закону у значенні, відмінному від значення терміна «поставка», що надається йому цивільним, господарським або податковим законодавством до введення в дію ПК України. Сутність правового регулювання податкових відносин полягає в оподаткуванні операції, виходячи не з її правової форми, а з економічного змісту операції. З огляду на зазначене, податкове право оперує власним понятійним апаратом, що використовується виключно для цілей оподаткування, регулювання податкових відносин.

Так, постачання послуг, за змістом пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 ПК України, будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Аналізуючи зміст викладеної норми, суд приходить до висновку, що операція з постачання послуг включає передачу усіх результатів наданих послуг, або платнику податку, або наданих ним, що є підставою для висновку про те, що не є об'єктом оподаткування вартість усієї операції, включаючи вартість послуги та агентської винагороди.

Щодо недотримання позивачем порядку пропорційності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та безпідставності віднесення до його складу у липні 2011 року частки податку у розмірі 79,23 % за операцією з придбання морського роз'їзного катера «Леонід Галактіонов» та за операціями з придбання послуг з огляду СУБ згідно МКУБ у Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр Судноплавства України» і з ідентифікації корпуса судна у Інспекції головного державного реєстратора флоту, суд відзначає наступне.

Податковий кодекс України ставить декілька вимог щодо віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Насамперед, це вимоги встановлені положеннями ст.ст. 187, 198, 201 ПК України, аби всі оплачені суми були обов'язково підтверджені належним чином оформленими документами.

Окрім документального підтвердження, Податковий кодекс України ставить вимогу подальшого використання в оподатковуваних операціях придбаних (виготовлених) товарів та послуг. Зокрема, віднесення до податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість можливо при наступних умовах, регламентованих п. 198.3 ст. 198 ПК України:

- податковий кредит має бути визначений виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг;

- придбані або виготовлені товари/послуги мають в подальшому використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбані (збудовані та споруджені) основні фонди (основні засоби, у тому числі інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, повинні в подальшому використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо в подальшому вказані товари не використовуються в оподатковуваних операціях, платник податку втрачає право на податковий кредит, згідно п. 198.4 ст. 198 ПК України, і, відповідно, на бюджетне відшкодування сум оплаченого за такі товари/послуги податку на додану вартість.

Згідно додатку 7 до податкової декларації за серпень 2011 року «Розрахунок (перерахунок) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями» частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях позивача, розрахована на підставі п. 199.2 ст. 199 ПК України, за попередній календарний рік складає 20,77% (а.с. 23).

Викладене свідчить про придбання позивачем товарів/послуг чи необоротних активів, які використовувались як в оподатковуваних, так і в неоподатковуваних операціях.

Тому при умові, що частина товарів/послуг фактично використаних в оподатковуваних операціях позивачем, а частково в звільнених від оподаткування або таких, що не підлягають оподаткуванню, застосовуються правила ст. 199 ПК України, що визначають пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту.

При цьому, суми податку на додану вартість, які включені до складу податкового кредиту у зв'язку з отриманням послуг від нерезидентів та самостійним нарахуванням податкових зобов'язань платником податку, приймають участь у проведенні перерозподілу податкового кредиту в такому ж порядку, як і суми податку на додану вартість, які включені до складу податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів (послуг) на митній території України.

Податковим кодексом України встановлено різний порядок перерахунку податкового кредиту для товарів/послуг та для об'єктів основних виробничих засобів і нематеріальних активів: для товарів/послуг - за підсумками календарного року; для необоротних активів - за результатами 12, 24, 36 місяців їх використання від дати застосування зазначеної норми (незалежно від дати їх придбання).

Так, п. 199.2 ст. 199 ПК України визначено, що частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей самий попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

За правилами, встановленими п. 199.3 ст. 199 ПК України, платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання придбаних товарів/ послуг між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовано такі операції.

У цьому випадку розрахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями подається до органу державної податкової служби одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Згідно з п. 199.4 ст. 199 ПК України платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дата зняття з обліку.

Частиною 2 п. 199.4 ст. 199 ПК України визначено окремий порядок перерахунку такої частки для необоротних активів, а саме: перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за результатами 12, 24 і 36 місяців їх використання.

Системний аналіз вищенаведених норм, дає підстави для висновку, що платник податку має право на віднесення до податкового кредиту розподіленої суми податку на додану вартість, виходячи з розрахованої частки (коефіцієнту) за попередній календарний рік з подальшим використанням отриманого коефіцієнта протягом усього поточного податкового періоду щомісяця, та лише в останній податковий період, тобто у грудні поточного календарного року, платник податку може провести коригування податкового кредиту, виходячи з фактично оподатковуваних операцій за цей поточний рік.

Отже, враховуючи розраховану та задекларовану позивачем частку використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях за попередній 2010 календарний рік у розмірі 20,77%, то саме цей коефіцієнт підлягає застосуванню протягом усього поточного 2011 року, навіть якщо в ціні товарів/послуг було сплачено податок на додану вартість, з можливістю його коригування лише наприкінці 2011 року, у грудні.

За таких обставин, позивач не має права на податковий кредит понад розрахований ним коефіцієнт по операціях з придбання морського роз'їзного катера «Леонід Галактіонов», з придбання послуг з огляду СУБ згідно МКУБ у Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр Судноплавства України» та з ідентифікації корпуса судна Інспекцією головного державного реєстратора флоту, а відтак, і на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених в ціні цих товарів/послуг.

Також до складу податкового кредиту в серпні 2011 року позивачем включено суму ПДВ в розмірі 117,83 грн. за операціями придбання запчастин у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Гранд».

З огляду на лист Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, оцінюючи правомірність формування позивачем податкового кредиту за операціями придбання запчастин у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Гранд» слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом, підтвердити суми витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що факт здійснення операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква-Гранд» підтверджується наявною у справі податковою накладною №1 від 18.08.2011.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту здійснення господарської операції матеріали справи не містять та позивачем не надано, як то договір, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні або докази на підтвердження транспортних витрат на перевезення, докази на підтвердження наявності місця для зберігання чи використання товару в подальшому, платіжні доручення, банківські виписки тощо, про причини неможливості їх подання суд не повідомлено.

За змістом п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, жодні з яких позивачем не подано. Здійснення господарської операції підтверджується лише податковою накладною, яка не дає суду можливості встановити реальність здійсненої операції, а лише фіксує її.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква-Гранд» носять реальний характер, внаслідок чого висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є правомірними.

Окрім того, як на підставу для задоволення позову позивач посилається на те, що до податкового повідомлення-рішення в порушення вимог п. 58.1 ст. 58 ПК України відповідачем не було додано розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій та в ньому не містять посилання на норму ПК України для нарахування штрафних санкцій.

По-перше, з цього приводу судом відзначається, що при дослідженні правомірності винесення рішення значення має тільки наявність чи відсутність фактів порушення платником податків вимог законодавства, зазначених в акті перевірки, у зв'язку з чим, навіть наявність формальних порушень податковою інспекцією під час винесення рішення не можуть бути підставою для його скасування.

По-друге, дійсно п. 58.1 ст. 58 ПК України передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначений розрахунок відповідно до п. 2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України №985 від 22.12.2010, складається в довільній формі, проте з обов'язковим наведенням в ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звітного періоду, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання, завищення відшкодування ПДВ та від'ємних значень тощо.

Оскаржуване рішення містить всю визначену названим порядком інформацію, а беручи до уваги, що позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за декларацією (уточнюючим розрахунком) одного звітного періоду (серпня 2011 року), то і зазначення в спірному рішенні суми зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 223943 за серпень місяць 2011 року і є розрахунком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення усім вищезазначеним вимогам, дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Морський стандарт» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук