Постанова № 31168623, 13.05.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1474/13-а

13 травня 2013 року 17год. 40хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ :

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції у розмірі 6127, 46 грн.

До початку судового розгляду справи позивач подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином.

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що відповідач за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом до 15 квітня 2013 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 6125 грн.

На суму заборгованості по адміністративно-господарським санкціям позивачем була нарахована пеня в сумі 2 грн. 46 коп. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача складає 6127, 46 грн.

Відповідно до листа Рівненського міського центру зайнятості № 02-18/2404 від 12.04.2013 року протягом 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не подавав до центру зайнятості звітів про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів (а.с. 9).

21.02.2013 року Рівненським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було надіслано лист-зауваження № 01-13/260 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо поданого звіту форми № 10 -ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (а.с. 10), в якому зазначається, що при поданні ним звіту до відділення фонду від 18.02.2013 року в рядку № 02 не проставлено середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях (рядок № 03), мала б складати одну особу. У порушення наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42 "Про затвердження форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо її заповнення" у рядку № 06 не проставлено суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 6125 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, яка підлягає до сплати відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було надано строк до 01.03.2013 року для того, щоб внести відповідні зміни до даного звіту та подати його до Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Проте зазначені вище зауваження були проігноровані відповідачем.

Частиною 3 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідачем відповідно до ст. 19 зазначеного Закону визначений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2012 року у кількості одного робочого місця.

Згідно звіту форми 10 ПІ „Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2012 рік, наданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, запис щодо середньооблікової чисельності інвалідів - штатних працівників зайнятих на робочих місцях відповідача відсутній.

Відповідно до вимог статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника у відповідача у 2012 році становить 12250 грн.

За не зайняте робоче місце позивачем фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нараховано адміністративно-господарську санкцію в сумі 6125 гривень та пеню в сумі 2 грн. 46 коп.

Так, за змістом статті 19 Закону N 875-XII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено судом, відповідач не направляв до Рівненського міського центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда, саме через це місце залишилось вакантним.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки відповідачем не було подано суду жодного доказу щодо подання центру зайнятості адміністративних даних про наявність вільних робочих місць (вакансій), призначених для працевлаштування інвалідів за 2012 рік, то суд дійшов висновку про не виконання відповідачем обов'язку передбаченого ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо подання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інваліда за вищезазначений період.

Таким чином, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не вчинено всіх необхідних дій щодо працевлаштування інвалідів згідно нормативу, передбаченого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03. 1991 року протягом 2012 року.

Отже, з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід стягнути адміністративно-господарську санкцію за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда у розмірі 6125 грн. та пеню у розмірі 2 грн. 46 коп., а всього 6127, 46 грн.

За наведених обставин, позовні вимоги в цій частині підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (33000, вул. Замкова, 10 а, кв. 1, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 13979356) адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пеню в розмірі 6127 (шість тисяч сто двадцять сім) грн. 46 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.