Постанова № 31168593, 08.05.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1060/13-а

08 травня 2013 року 16год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001661543 від 24.05.2012 року ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» (далі по тексту - ТОВ «Рівненський МЖК») звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС) щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за наслідками якої складено акт від 24.05.2012р. №76 та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС форми «Ш» від 24.05.2012р. №0001661543, яким ТОВ «Рівненський МЖК» на підставі встановленого порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб визначеного п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) та на підставі ст.126 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) за затримку на 673 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 59864,89 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 11972,98 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що податковим органом при проведенні перевірки не дотримано вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) щодо прийняття наказу на проведення перевірки та вручення його посадовим особам позивача. Також вказує, що всупереч Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004р. за №377/89/76, податковий орган самостійно у 2010 р. змінив призначення платежів, що визначалися позивачем в платіжних дорученнях в результаті чого, штучно у березні-квітні 2012 р. виникала заборгованість по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, як наслідок було безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату. Також, зазначає, що самостійна зміна податковим органом призначень платежів призвела до викривлення показників задекларованих та сплачених сум орендної плати у обліковій карточці платника податку за 2010-2012 рр.. Просив суд визнати протиправними дії податкового органу та скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. В ході судового розгляду справи представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника позивача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач - ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС адміністративний позов не визнала з підстав викладених в письмових запереченнях. У відповідності до поданих письмових заперечень відповідач зазначив, що ТОВ «Рівненський МЖК» невчасно сплачувалися узгоджені суми податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності у 2008-2010рр., в результаті чого, до платника податків на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) було застосовано штрафні (фінансові) санкції у 2012 р.. Просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС було проведено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ «Рівненський МЖК».

За наслідками проведення перевірки ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС складено акт про своєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності від 24.05. 2012 р. № 76 (далі по тексту - акт перевірки). У відповідності до акту перевірки податковим органом проведено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі з земельні ділянки державної та комунальної власності на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) (а.с. 13).

Відповідно до ст. 62 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) визначено види перевірок, які мають право проводити органи державної податкової служби, а саме: камеральні, документальні, фактичні.

У свою чергу, документальні перевірки можуть бути плановими або позаплановими, а також виїзними або невиїзними.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби (пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначено ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

У відповідності до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Представником відповідача, на запитання суду, було надано пояснення про проведення податковим органом саме документальної невиїзної позапланової перевірки позивача, однак рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом не приймалося та не надсилалося (не вручалося) посадовим особам позивача. Копія такого наказу на проведення перевірки ТОВ «Рівненський МЖК» на вимогу суду до матеріалів справи відповідачем не долучено.

У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що ТОВ «Рівненський МЖК» не було обізнане, що стосовно нього за наявності відповідних обставин у певний час та у певному місці здійснюватиметься документальна невиїзна позапланова перевірка; податковим органом не приймалося будь-яке рішення, що оформлене наказом керівника податкового органу, про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Рівненський МЖК»; копія наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки не була вручена (надіслана) посадовим особам позивача; відповідачем не було надіслано (вручено) посадовим особам позивача письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а тому є всі підстави стверджувати, що податковий орган вийшов за межі наданих йому повноважень і діяв поза межами правового поля.

Згідно ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. №2747-IV (із змінами та доповненнями), належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Належністю доказу є об'єктивна можливість цього доказу підтверджувати обставину, факт, що має значення для вирішення справи та стосується її предмету. Допустимістю доказу є його можливість містити у собі доказову інформацію, тобто його зовнішнє вираження, форма.

Судом встановлено, що форма акту перевірки не затверджена жодним наказом Державної податкової служби України, а самостійно розроблена відповідачем.

У відповідності до ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. №2747-IV (із змінами та доповненнями), докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

А тому, зафіксована інформація у акті перевірки від 24.05. 2012 р. № 76 не може бути взята до уваги судом у відповідності до ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. №2747-IV (із змінами та доповненнями), оскільки така інформація одержана з порушенням закону.

Судом також встановлено, що приймаючи податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 24.05. 2012 р. № 0001661543, яким ТОВ «Рівненський МЖК» на підставі встановленого порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб визначеного п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) та на підставі ст.126 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) за затримку на 673 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 59864,89 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 11972,98 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб, ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС стверджує про несвоєчасність сплати ТОВ «Рівненський МЖК» узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за квітень, травень 2010р. (а.с. 14).

На момент сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, а саме: квітень, травень 2010р., був чинний Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. №679-XIV (із змінами та доповненнями), національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).

Отже, чинним законодавством України (на час сплати ТОВ «Рівненський МЖК» узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за квітень, травень 2010р.) не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Аналогічно вказані норми права було застосовано Верховним Судом України в постанові від 20.06.2011р. у справі №21-80а11. Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України - рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, розглядаючи вказану справу по суті, суд враховує рішення Верховного Суду України від 20.06.2011р. у справі №21-80а11 та вирішує спір з урахуванням правової позиції.

Вказана правова позиція, так само висвітлена у листі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009р. №358/13/13-09.

Наведені вище норми права регулювали спірні правовідносини до 01.01.2011р..

Як вбачається з акта перевірки від 24.05.2012р. №76 ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС стверджує, що ТОВ «Рівненський МЖК» в порушення п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) затримано сплату узгодженої суми податкового зобов'язання нарахованого згідно податкової декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2010р. від 27.01.2010р. №2890, а саме: на 669 днів по строку сплати 31.05.2010р., фактично погашено 30.03.2012р. на суму 27709,13 грн.; на 673 днів по строку сплати 31.05.2010р., фактично погашено 03.04.2012р. на суму 2165,56 грн.; на 643 днів по строку сплати 30.06.2010р., фактично погашено 03.04.2012р. на суму 6690,20 грн.; на 665 днів по строку сплати 30.06.2010р., фактично погашено 25.04.2012р. на суму 23300,00 грн..

У відповідності до ст.13 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. №2535-ХІІ (із змінами та доповненнями), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, що перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, в тому числі й за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним (ст.14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. №2535-ХІІ (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року №2535-ХІІ (із змінами та доповненнями), податкове зобов'язання з орендної плати за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий (податковий (звітний)) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що у відповідності до поданих декларацій за 2010р. ТОВ «Рівненський МЖК» задекларовано до сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у наступних розмірах.

У відповідності до поданої 27.01.2010р. основної звітної декларації за 2010р. ТОВ «Рівненський МЖК» задекларовано до сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за квітень у розмірі 41131,47 грн., за травень у розмірі 41131,47 грн. (а.с. 15-19).

У відповідності до поданої 15.03. 2010 р. уточнюючої декларації за 2010 р. ТОВ «Рівненський МЖК» задекларовано до сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за квітень у розмірі 39591,66 грн., за травень у розмірі 39591,66 грн. (а.с. 20-31). Нараховано до зменшення орендної плати на поточний рік у зв'язку із зменшенням податкових зобов'язань за наслідками уточнень за квітень у розмірі 1539,80 грн., за травень у розмірі 1539,80 грн..

У відповідності до поданої 26.07. 2010 р. уточнюючої декларації за 2010 р. ТОВ «Рівненський МЖК» задекларовано до сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за квітень у розмірі 35810,25 грн., за травень у розмірі 35810,25 грн.. Нараховано до зменшення орендної плати на поточний рік у зв'язку із зменшенням податкових зобов'язань за наслідками уточнень за квітень у розмірі 00,00 грн., за травень у розмірі 00,00 грн.. Сплачено за квітень 2010р. у відповідності до платіжного доручення від 28.05.2010р. №247 у розмірі 290,22 грн., за травень 2010р. у відповідності до платіжного доручення від 30.06. 2010 р. № 1045 у розмірі 200,00 грн..

Судом встановлено, що подані 15.03. 2010 р. та 26.07. 2010 р. уточнюючі декларації за 2010 р. податковим органом проведено у зменшення наявного податкового боргу, а не у зменшення податкових зобов'язань, що спричинило викривлення показників суми погашення податкових зобов'язань. Як наслідок суми задекларованих показників не збігаються з сумами фактично сплачених сум податкових зобов'язань ТОВ «Рівненський МЖК» у відповідності до дослідженого судом акту перевірки від 24.05.2012р. №76.

Також, судом встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.04. 2012 р. в адміністративній справі №2а/1770/5490/2011 за позовом ТОВ «Рівненський МЖК» до ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03. 2010 р. № 0002871543/0, від 13.03. 2010 р. № 0002881543/0, від 18.03. 2010 р. № 0003111543/0, від 15.04. 2010 р. № 0003511543/0, від 25.05. 2010 р. № 0004061543/0, від 30.08. 2010 р. № 0005751543/0, від 24.09. 2010 р. № 0006961543/0, від 19.11. 2010 р. № 0007891543/0, від 09.12. 2010 р. № 0008661543/0, від 23.12. 2010 р. № 0008991543/0, від 11.02. 2011 р. № 000441543/0, від 16.03. 2011 р. № 0001451543/0, від 07.04. 2011 р. № 0002741543/0, від 18.05. 2011 р. № 0003251543/0, від 21.07. 2011 р. № 0004311543, від 10.08. 2011 р. № 0004761543, від 07.09. 2011 р. № 0005351543, від 18.10. 2011 р. № 0005961543, від 30.11. 2011 р. № 0006571543, від 30.11. 2011 р. № 0006581543, від 19.12. 2011 р. № 0007201543, від 30.01. 2012 р. № 0000251543, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.09. 2012 р., вищевказані податкові повідомлення-рішення були визнані протиправними та скасовані. Однак, всупереч приписам пп. 66.1.5 п. 66.1 ст. 66 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) податковий орган не вніс змін до облікових даних платника податків на підставі рішення суду, що набрало законної сили та необґрунтовано спрямував сплачені ТОВ «Рівненський МЖК» кошти на погашення неузгоджених податкових зобов'язань, у тому числі після набрання законної сили судовим рішенням про скасування податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до постанови Верховного Суду України від 05.12. 2006 р., суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

У зв'язку з неналежним обліком задекларованих та сплачених сум платником податку ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС, суд не приймає доводів позивача про здійснення зарахування поточних податкових зобов'язань за 2011 р. в рахунок погашення податкового боргу за квітень, травень 2010 р. на підставі сплати у відповідності до платіжного доручення від 28.01. 2011 р. № 1485 у розмірі 33014,46 грн., від 25.02. 2011 р. № 1520 у розмірі 1014,41 грн., від 28.03. 2011р. № 1591 у розмірі 214,41 грн., від 30.03. 2011 р. № 1598 у розмірі 3980,44 грн., від 30.03. 2011 р. № 1599 у розмірі 3000,00 грн., від 30.03. 2011 р. № 563 у розмірі 7000,00 грн., від 31.03. 2011 р. № 1600 у розмірі 1263,80 грн., від 31.03. 2011 р. № 1601 у розмірі 1029,16 грн., від 01.04. 2011 р. № 1608 у розмірі 514,58 грн., від 01.04. 2011 р. № 1609 у розмірі 214,54 грн., від 04.04. 2011 р. № 575 у розмірі 577,72 грн., від 27.04. 2011 р. № 630 у розмірі 1877,72 грн., від 27.04. 2011 р. № 631 у розмірі 5631,90 грн., від 27.04. 2011 р. № 632 у розмірі 1990,22 грн., від 26.05. 2011 р. № 1677 у розмірі 514,58 грн., від 26.05. 2011 р. № 1678 у розмірі 1990,22 грн., від 26.05. 2011 р. № 1679 у розмірі 5631,90 грн., від 26.05. 2011 р. № 1680 у розмірі 877,72 грн., від 03.06. 2011 р. № 677 у розмірі 24000,00 грн. (а.с. 32-52).

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. №2747-IV (із змінами та доповненнями), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС не доведено правомірності проведення невиїзної перевірки і як наслідок прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, в той час, як ТОВ «Рівненський МЖК» спростовано належними та допустимими доказами безпідставність висновків податкового органу, що зроблені в акті перевірки.

Таким чином, застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Рівненський МЖК» передували дії ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС по самовільному зміні призначення платежів та зарахування грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів у 2010 р. всупереч волі платника податку. Такі дії податкового органу суперечать приписам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01. 2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03. 2004 р. за № 377/89/76, як наслідок податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 24.05. 2012 р. № 0001661543, яким ТОВ «Рівненський МЖК» на підставі встановленого порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб визначеного п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за затримку на 673 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 59864,89 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 11972,98 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 119 грн. 73 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 3190 від 20.03. 2013 р. (а.с. 91).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Ш" № 0001661543 від 24.05. 2012 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 73 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.