Рішення № 31168087, 25.04.2013, Карлівський районний суд Полтавської області

Справа № 531/378/2013-ц

Провадження № 2/531/195/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді Жмурко П.Я.

при секретарі Козловій Т.В.

за участю представника позивача Коваль Т.В.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути на їхню користь заборгованість, яка виникла з укладених між ЗАТ «ПроКредит Банк» (ПАТ «ПроКредит Банк») та відповідачами договорів, а саме: стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №11.9340/2005 від 31.10.2007 року у розмірі 22106,30 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №1101.19664 від 02.10.2008 року у розмірі 68930,01 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №1101.26166 від 29.07.2009 року у розмірі 3968,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно договору про надання траншу №11.9340/2005 від 31.10.2007 року, ОСОБА_2 було надано кредит на суму 45000 грн., зі сплатою 24% річних, строком на 36 місяців. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за цим договором, між банком та ОСОБА_3 було укладеного договір поруки. Поручитель зобов'язалася відповідати як солідарний боржник у тому ж обсязі, що і ОСОБА_2 02.10.2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1101.19664 на суму кредиту 39000, з процентною ставкою 28% річних, строком на 24 місяці. Даний кредитний договір було забезпечено договорами поруки укладеними з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зобов'язались відповідати по всіх зобов'язаннях позичальника, як солідарні боржники. 29.07.2009 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іще один кредитний договір, №1101.26166, який так само забезпечений договорами поруки, укладеними з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Всупереч вимогам Закону ОСОБА_2 умови вищевказаних кредитних договорів належним чином не виконував, в результаті чого утворилася заборгованість по кожному з зазначених договорів. На вимогу банку, в добровільному порядку, заборгованість відповідачами по справі погашена не була, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить суд задовольнити позов з зазначених у ньому підстав.

Відповідач ОСОБА_2, в судовому засіданні, позовні вимоги визнає частково і не заперечує, що між ним та банком було укладено кредитні договори по яких на даний час існує заборгованість. ОСОБА_2 визнає заборгованість по тілу кредиту, проте вважає розмір пені, нарахованої банком, завищеним.

Свої заперечення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виклали письмово і 10.04.2013 року вони були долучені до матеріалів справи. Заперечення обґрунтоване тим, що нараховану банком неустойку має бути зменшено на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України. Окрім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять суд застосувати строки позовної давності до вимог позивача, а також зазначають, що умови кредитних договорів є несправедливими, в розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, при цьому не повідомили суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без їх участі не надали. Про час, дату та місце розгляду справи відповідачі були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про отримання судових повісток.

Заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ПАТ «ПроКредит Банк» є правонаступником ЗАТ «ПроКредит Банк».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З матеріалів справи вбачається, що 07.04.2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ПроКредит Банк» (позивач) було укладено рамкову угоду №2005, відповідно до умов якої кредитор (банк), на положеннях та на умовах цієї угоди та договорів про надання траншу, відкриває позичальнику (ОСОБА_2) кредитну лінію терміном на 60 місяців. Угодою було визначено, що порядок та умови надання кредиту, терміни погашення, умови дострокового повернення, ставки відсотків, штрафні санкції, права та обов'язки сторін при вирішенні спорів - встановлюються договорами про надання траншу. (а.с. 10)

Договір про надання траншу №11.9340/2005 було укладено між позивачем та ОСОБА_2 31.10.2007 року. Згідно з п.1.1 договору, на підставі вище вказаної рамкової угоди, а також положень та умов даного договору, банк (позивач) надає позичальнику грошові кошти в сумі 45000 грн., на строк користування 36 місяців, зі сплатою 19% річних. Кредит було надано, шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника, про що зазначено в п. 2.6 договору. Комісія за видачу кредиту становила 1,5 % від суми кредиту (п. 2.6). Розрахунок відсотків по кредиту та порядок їх сплати, а також сплата кредиту, мали здійснюватись відповідно до Графіку (п. 2.7, п. 3.1 договору). Пунктом 3.6 договору, було передбачено пеню у розмірі 0,5 %, у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, при цьому встановлено, що розмір пені не повинен бути меншим подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення. Відповідно до п. 7.5 договору, він набуває чинності з моменту підписання і діє до повного погашення позичальником кредитної заборгованості. (а.с. 14-15)

Додатком № 1 до договору про надання траншу №11.9340/2005 є графік повернення кредиту та сплати відсотків, в якому окрім іншого зазначено суму кредиту, річний відсоток та дату видачі кредиту. (а.с. 16) Додаток № 2 до договору про надання траншу є розрахунок сукупної вартості кредиту, в якому зазначені сукупні одноразові витрати позичальника, пов'язані з отриманням кредиту (комісії). (а.с. 17) З матеріалів справи вбачається, що 05.11.2009 року Додаток №1 викладено в новій редакції. Зміни не стосувались розміру кредиту чи відсоткових ставок і були узгоджені з ОСОБА_2, про що свідчить його підпис на графіку. (а.с. 18)

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2007 року, між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №2005-ДПЗ. Відповідно до умов договору, ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання перед Кредитором, відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2, які виникають з умов рамкової угоди №2005 від 07.04.2006 року та договору про надання траншу №11.9340/2005 від 31.10.2007 року, та інших договорів про надання траншу, Графіку повернення кредиту і сплати відсотків, які є невід'ємною частиною Рамкової угоди. ОСОБА_3 зобов'язалася відповідати за виконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань перед банком, в повному обсязі. Згідно з п. 2.1 та п. 3.1 договору поруки, поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники. Згідно п. 4.1 договір діє з моменту підписання сторонами, до моменту припинення забезпеченого ним зобов'язання. (а.с. 24)

Пунктом 4.1 рамкової угоди №2005 було передбачено можливість внесення до неї змін - додатковою угодою сторін. (а.с. 10) З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2010 року, між ОСОБА_2 та банком, було укладено договір №1 про внесення змін до рамкової угоди. Пунктом 12.3 даного договору було визначено, що до усіх вимог, які випливають з угоди та кредитних договорів, встановлюється позовна давність у 5 років. Пунктом 2 Прикінцевих положень Договору №1 про внесення змін до рамкової угоди, було визначено, що Кредитні договори, укладені на підставі рамкової угоди до моменту набрання чинності цим договором, діють у частині, що не суперечить рамковій угоді в новій редакції. Пунктом 3 договору встановлено, що всі договори укладені для забезпечення зобов'язань позичальника, забезпечують зобов'язання з урахуванням внесених цим договором змін. (а.с. 11-13)

05.01.2010 року, за згодою сторін, про що свідчать їхні підписи, було також укладено договір №1 про внесення змін до договору про надання траншу. Зокрема, сторонами договору - ОСОБА_2 та ПАТ «ПроКредит Банк», було змінено відсоткову ставку, яка з дня внесення змін становила 24 %, що також відображено у змінах до Додатку №1 - графіку повернення кредиту та сплати відсотків. (а.с. 19, 20) Таке внесення змін, не суперечить вимогам ст. 1056-1 ЦК України, оскільки було узгоджено сторонами.

Відповідно до положень ст. 559 ЦК України, поручитель за договором поруки від 31.10.2007 року - ОСОБА_3, була повідомлена про внесення змін до кредитного договору, забезпеченого порукою. Так, 05.01.2010 року (в день внесення вище вказаних змін до договорів укладених між банком та ОСОБА_2), між ОСОБА_3 та позивачем було укладено договір №1 про внесення змін до Договору поруки. З договору вбачається, що як і раніше, ОСОБА_3 відповідає як солідарний боржник за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань у повному обсязі. Договором №1 було передбачено зміну відсоткової ставки з 19% на 24 % річних, що сплачується ОСОБА_2, відповідно до кредитного договору. Договором також визначено строк позовної давності у 5 років, щодо вимог, які з нього випливають. (а.с. 25-26)

З матеріалів справи вбачається, що свої зобов'язання за вищевказаними договорами ПАТ «ПроКредит Банк» виконав належним чином і перерахував ОСОБА_2 передбачену договором суму кредиту (з урахуванням одноразових комісій). (а.с. 21)

Разом з тим, наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості позичальника ОСОБА_2, свідчать про неналежне виконання останнім умов договорів. (а.с. 22-23) Сам ОСОБА_2, в судовому засіданні також не заперечував той факт, що не належним чином виконував умови договорів, в результаті чого утворилася заборгованість.

З розрахунку заборгованості 1 вбачається, що заборгованість за кредитним договором №11.9340/2005 від 31.10.2007 року становить 22106,30 грн. і складається з наступного: капітал (тіло кредиту) -7009,46 грн., проценти за користування кредитом (простроченим капіталом) - 8096,84 грн., пеня - 7000 грн. (а.с. 22)

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, як боржнику та ОСОБА_3, як поручителю, було направлено вимоги від 20.02.2013 року про погашення заборгованості за кредитом (а.с. 27-30), проте заборгованість до цього часу погашена не була.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язані погасити нараховану банком заборгованість за кредитним договором №11.9340/2005 від 31.10.2007 року, як солідарні боржники.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 02.10.2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1101.19664, відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит на суму 39000 грн., строком на 24 місяці, зі сплатою 28% річних, з комісією за видачу кредиту - 3% від розміру кредиту. Погашення кредиту мало здійснюватись відповідно до Графіку (п. 2.2). Пунктом 5.2 договору було передбачено штраф у випадку порушення умов договору, пунктом 5.3 - пеню, у разі порушення строків погашення грошових зобов'язань за договором. Відповідно до п. 5.5 - договір діє до повного виконання сторонами усіх зобов'язань. Пунктом 5.6. договору, встановлено позовну давність у 5 років, до всіх вимог, що з нього випливають. (а.с. 31-32) У додатку 1 до цього договору визначено графік погашення кредиту. (а.с. 33) Додаток 2 містить розрахунок сукупної вартості кредиту, із зазначенням суми кредиту, відсотків, комісій та інших платежів. (а.с. 34)

З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2009 року графік погашення кредиту було змінено. При цьому сума кредиту, відсотки, термін повернення кредиту не змінилися. (а.с. 35) Так само, зміни було внесено 05.11.2009 року та 05.01.2010 року. (а.с. 36, 37) Внесення змін до кредитного договору, додатком до якого є графік, було передбачено п. 5.4 договору. (а.с. 32)

Долучений до матеріалів справи меморіальний ордер свідчить про те, що банком було виконано своє зобов'язання по наданню позичальнику кредиту і перераховано суму коштів, згідно договору від 02.10.2008 року. (а.с. 38)

Розрахунок заборгованості 2 та додана до нього таблиця розрахунку, свідчать про те, що ОСОБА_2 свої зобов'язання щодо щомісячного погашення кредиту та відсотків, відповідно до графіка, виконував не належним чином, в результаті чого станом на 21.02.2013 року існує заборгованість у розмірі 68930,01 грн., яка складається з наступного: капітал (тіло кредиту) - 25089,75 грн., проценти за користування кредитом (простроченим капіталом) - 18840,26 грн., пеня - 25000 грн. (а.с. 39-40)

З матеріалів справи також вбачається, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором №1101.19664 від 02.10.2008 року, було укладено два договори поруки: між банком і ОСОБА_3, а також між банком та ОСОБА_4 (а.с. 41-44)

Згідно вказаних договорів, поручителі зобов'язалися відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань у повному обсязі, як солідарні боржники. Пунктами 4.5 кожного з договорів встановлено позовну давність терміном у 5 років. (а.с. 41-44)

Враховуючи заборгованість, що виникла по кредитному договору №1101.19664 від 02.10.2008 року, 20.02.2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було направлено вимоги погасити заборгованість (а.с. 45-47), на які останні, як вбачається з матеріалів справи, не відреагували.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають солідарний обов'язок погасити заборгованість по кредитному договору №1101.19664 від 02.10.2008 року.

29.07.2009 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іще один кредитний договір, №1101.26166, згідно з умовами якого позивач зобов'язався надати позичальнику кредит на суму 9001,21 грн., строком на 12 місяців, зі сплатою 28% річних та комісією в одну гривню. Пунк 5.3. договору передбачає пеню, у разі порушення зобов'язань за кредитним договором, пункт 5.4 - можливість внесення змін до договору за згодою сторін; відповідно до п. 5.5 договір діє до повного його виконання; п. 5.6 визначено позовну давність по всіх вимогах, що випливають з договору - 5 років. (а.с. 48-49) Погашення кредиту мало здійснюватись відповідно до графіка (а.с. 50), який в подальшому було змінено, при цьому сума кредиту, відсотки, терміни погашення - залишились незмінними (а.с. 52-53).

Банк свої зобов'язання в частині надання кредиту виконав, про що свідчить меморіальний ордер (а.с. 54). ОСОБА_2 свої зобов'язання, щодо щомісячного погашення кредиту та сплати відсотків виконував не належним чином, про що свідчить розрахунок заборгованості 3 та таблиця до нього. Станом на 21.02.2013 року існує заборгованість у розмірі 3968,48 грн., яка складається з наступного: капітал (тіло кредиту) - 194,58 грн., проценти за користування кредитом (простроченим капіталом) - 3573,90 грн., пеня - 200 грн. (а.с. 55)

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором №1101.26166, між банком та ОСОБА_4, а також між банком та ОСОБА_3 було укладено договори поруки, згідно яких останні відповідають за виконання боржником своїх зобов'язань у повному обсязі. Поручителі відповідають перед банком як солідарні боржники. Позовна давність визначена договорами поруки, щодо вимог, які з них випливають, як і в інших випадках, становить 5 років. (а.с. 56-59)

Враховуючи, що по кредитному договору №1101.26166 виникла заборгованість, боржнику та поручителям було надіслано вимоги від 20.02.2013 року (а.с. 60-62), проте останні на них не відреагували і заборгованість не погасили, що вбачається з матеріалів справи.

Таким чином, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають солідарний обов'язок погасити заборгованість, що виникла з кредитного договору №1101.26166 від 29.07.2009 року.

У своїх запереченнях проти позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посилалися на те, що судом має бути застосовано положення ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з роз'ясненнями п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року, положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Як уже було встановлено в судовому засіданні, розмір пені, яку позивач просить стягнути з відповідачів по кожному з договорів, дорівнює заборгованості по тілу кредиту (капітал). Тобто розмір пені є меншим, ніж загальна заборгованість (капітал і відсотки) по кожному з кредитних договорів. Таким чином, розмір нарахованої банком пені є співмірним розміру заборгованості по кредитних договорах.

Передбачені ч. 3 ст. 551 ЦК України, інші обставини для зменшення розміру пені - є поняттям оціночним і згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму ВССУ, мають бути доведені в судовому засіданні. Посилаючись в запереченні на вказану норму, відповідачами не зазначено підстав для її застосування, окрім тих, що розмір пені є завищеним.

Оскільки розмір пені є співмірним розміру заборгованості по кожному з кредитних договорів, то підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд не вбачає.

Відповідачі також посилаються на те, що положення договору є несправедливими в розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до якої умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Зазначені відповідачами обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що при укладенні договорів або під час їх виконання, відповідачами оскаржувались окремі їхні положення чи договори в цілому. В судовому засіданні не було доведено той факт, що договори були визнані недійсними з підстав передбачених ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» і тому нарахована згідно договорів заборгованість не може бути стягнута. Недійсність договорів не є також предметом доказування в даному судовому засіданні. Тому посилання відповідачів на положення ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими.

Відповідачі також просили суд застосувати строк позовної давності щодо вимог ПАТ «ПроКредит Банк».

Статтями 257 та 258 ЦК України, встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки та спеціальну для окремих видів вимог, серед яких про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як уже було встановлено в судовому засіданні, кожним із кредитних договорів, а також кожним із договорів поруки, сторонами було встановлено позовну давність тривалістю у 5 років, щодо всіх видів вимог, які випливають із договорів.

Таким чином, позивачем не було пропущено строк для звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №11.9340/2005 від 31.10.2007 року у розмірі 22106,30 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №1101.19664 від 02.10.2008 року у розмірі 68930,01 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №1101.26166 від 29.07.2009 року у розмірі 3968,48 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд також вважає за можливе стягнути з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати. Враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, судові витрати також мають бути стягнуті у повному обсязі, в рівних частинах з кожного з відповідачів.

Керуючись ст. ст. 257, 258, 259, 526 546, 549, 551, 553, 554, 559, 627, 629 1048, 1049, 1054 1056-1 ЦК України п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. ст. 57, 60, 79, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором №11.9340/2005 від 31.10.2007 року у розмірі 22106,30 грн. (двадцять дві тисячі сто шість гривень тридцять копійок).

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором №1101.19664 від 02.10.2008 року у розмірі 68930,01 грн. (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять гривень одна копійка).

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором №1101.26166 від 29.07.2009 року у розмірі 3968,48 грн. (три тисячі дев'ятсот шістдесят вісім гривень сорок вісім копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», сплачений ними судовий збір у розмірі 316,68 грн. з кожного. (триста шістнадцять гривень шістдесят вісім копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення або з дня отримання копії рішення, до Апеляційного суду Полтавської області, через Карлівський районний суд Полтавської області.

Суддя Жмурко П.Я.