Постанова № 31164379, 17.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 р.Справа № 1570/6433/2012

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Лопушанській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства України, Державної інспекції сільського господарства в Одеській області та 3-ї особи ОСОБА_2 про визнання протиправними рішення та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

25.10.2012 року ОСОБА_1 звернулась до окружного суду із позовом до Державної інспекції сільського господарства України, Державної інспекції сільського господарства в Одеській області та 3-ї особи ОСОБА_2, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної інспекції сільського господарства України №87-кт від 27.09.2012р.;

- поновити її на державній службі на посаді заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області;

- стягнути з Державної інспекції сільського господарства України матеріальну шкоду в сумі 602,35 грн., моральну шкоду в сумі 25000 грн. та заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що спірним наказом її було безпідставно звільнено з роботи (посади), у зв'язку із чим, завдано значну матеріальну та моральну шкоду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції ОСОБА_1 14.12.2012 року подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, в зв'язку із чим, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року та прийняти нову, якою задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для її часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 з 18.05.2012 року проходила державну службу на посаді заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області.

Наказом голови Державної інспекції сільського господарства України №87-кт 27.09.2012 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи (посади) на підставі рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 року по справі №2а-1570/3502/2012, яким, в свою чергу, було скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. та відповідно, поновлено 3-ю особу ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, тобто яку до звільнення займала позивачка.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що наказ відповідача про звільнення є правомірним та відповідаючим діючому законодавству, в зв'язку із чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх необгрунтованими, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про державну службу» від 16.12.2003р. №3723-ХІІ, державна служба припиняється в т.ч. і на загальних підставах, передбачених КЗпП України.

Так, п.6 ч.1 ст.40 КЗпП України дійсно передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Як вбачається з постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 року (по справі №2а-1570/3502/2012), цим рішенням апеляційного суду було скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. та відповідно, поновлено 3-ю особу по даній справі - ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, яку, в свою чергу, до звільнення займала позивачка.

Таким чином, відповідач, посилаючись лише на загальні вимоги КЗпП України (а не на будь-яку конкретну норму), приписи ст.15 Закону України «Про державну службу» (яка не містить жодних підстав для звільнення) та Постанови КМУ №199 від 28.02.2001р., своїм спірним наказом №87-кт 27.09.2012 року звільнив ОСОБА_1 з посади заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, зазначивши при цьому, в якості підстави - вказане вище рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 року.

Разом з тим, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, вищезазначена постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 року була одразу ж оскаржена позивачкою в касаційному порядку і в подальшому, повністю скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.01.2013 року, з залишенням в силі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р.

Окрім того, судова колегія звертає увагу на ту обставину, що підставою для скасування Вищим адміністративним судом України вказаної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 року, яка, в свою чергу, явилася підставою для звільнення позивачки, було грубе порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, в результаті чого, було помилково скасовано цілком законне і обґрунтоване рішення окружного суду від 31.07.2012р. про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 (який був лише в.о. заступника начальника інспекції) про поновлення його на посаді заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області.

Також, слід вказати і на ту обставину, що як вбачається з листа начальника ГУ Державної служби України в Одеській області від 28.11.2012 року, управління державної служби, провівши перевірку правомірності звільнення ОСОБА_1, констатувало, що звільнення позивачки було проведено відповідачем без дотримання вимог ч.2 ст.40 КЗпП України, згідно з якими, Держсільгоспінспекція України при звільненні позивачки повинна була запропонувати їй рівнозначну вакантну посаду, чого, в даному випадку, при наявності в інспекції багатьох таких вакантних посад, зроблено не було взагалі.

До того ж, колегія суддів, при прийнятті остаточного рішення по даній справі, також вважає за необхідне зазначити та врахувати ще й ту обставину, що 22 лютого 2013 року відповідач, одразу ж після ухвалення ВАС України рішення 29.01.2013р., своїм наказом №18-кт скасував свій попередній необґрунтований наказ №87-кт 27.09.2012 року та самостійно поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Одеській області з 27.09.2012 року, звільнивши при цьому з цієї посади ОСОБА_2

Таким чином, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази та приймаючи до уваги вказані вище обставини, приходить до висновку про те, що в даному конкретному випадку, позивача було звільнено неправомірно, тобто без дотримання вимог ч.2 ст.40 КЗпП України, в зв'язку із чим, оскаржуваний наказ відповідача №87-кт 27.09.2012 року є протиправним.

Що ж стосується позовних вимог щодо скасування даного наказу та поновлення позивачки на своїй посаді, то на думку колегії суддів, ці вимоги ОСОБА_1 на цей час є зайвими та відповідно, не потребують повторного вирішення судом, оскільки вказаний спірний наказ №87-кт 27.09.2012 року вже був самостійно скасований наказом відповідача №18-кт від 22.02.2013 року та цим же наказом, позивачка вже поновлена на посаді заступника начальника ДІ сільського господарства в Одеській області.

Стосовно ж позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 602,35 грн., моральної шкоди в сумі 25 000 грн. та заробітної плати за час вимушеного прогулу, судова колегія зазначає наступне.

Так, що стосується позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 27.09.2012 року по 22.02.2013 року, то на думку судової колегії, дані вимоги позивачки, з урахуванням встановленого судом 2-ї інстанції факту її неправомірного звільнення та наказу відповідача №18-кт від 22.02.2013 року, у відповідності до приписів ст.235 КЗпП України підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача, на підставі ст.105 КАС України та ст.1166 ЦК України, матеріальної шкоди в сумі 602,35 грн. - за проведення медичного обстеження (консультацій) та придбання лікарських засобів, у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, пов'язаного із незаконним звільненням, то судова колегія, з урахуванням обставин справи та наданих доказів, вважає, що дані п/вимоги задоволенню не підлягають, оскільки зазначені підстави цих вимог є помилковими, а також позивачем, в даному випадку, не доведено належними і беззаперечними доказами вини відповідача в спричиненні цієї матеріальної шкоди позивачці та причинного зв'язку між неправомірним звільненням та настанням для позивачки шкідливих наслідків у вигляді погіршення стану її здоров'я.

Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в сумі 25000 грн., то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з

протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Також, згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

До того ж, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що абзацами І та ІІІ п.9 Постанови Пленуму ВСУ №4 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 25000 грн., суд апеляційної інстанції, з урахуванням вказаних вище приписів діючого у цій сфері законодавства та, виходячи з загальних засад судочинства щодо справедливості, добросовісності і розумності, які закріплені в ст.ст.3,23 ЦК України, а також приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер, тривалість та обсяг страждань, яких зазнав позивач, відсутність точного розрахунку заявленої суми, а також і те, що позовні вимоги в частині визнання спірного наказу протиправним задоволено, що, в свою чергу, є певною моральною компенсацією, вважає за необхідне задовольнити ці п/вимоги частково, тобто на суму 1 000 грн.

При цьому, також слід зазначити, згідно із ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, за вказаних обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже, враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати наказ Державної інспекції сільського господарства України №87-кт від 27.09.2012 року - протиправним.

Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Одеській області України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.09.2012 року по 22.02.2013 року.

Стягнути з Державної інспекції сільського господарства України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1 000 грн. та судовий збір в сумі 32,19 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко