Рішення № 31163544, 13.05.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 травня 2013 року Справа № 913/762/13-г

Провадження №8/913/762/13-г

За позовом Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго", м. Луганськ,

до Публічного акціонерного товариства "Луганськ-Лада", м. Луганськ, -

про стягнення 87725 грн. 04 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Нинюк І.В. - заступник директора, - довіреність №18/01-04-13 від 21.01.13 року;

від відповідача - Істратій Г.І. - юрисконсульт, - довіреність №б/н від 25.03.13 року; Пєшиков В.М. - генеральний директор, - паспорт серії ЕМ №885202, вид. Жовтневим РВ УМВС України в Луганській обл. 01.03.01 року; наказ №1 від 08.06.11 року, -

розглянувши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за постачання теплової енергії у сумі 70107,07 грн., інфляційних нарахувань у сумі 11147,02 грн. та 3% річних у сумі 6470,98 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача умов договору про постачання теплової енергії №215-пр, укладеного між сторонами 15.10.07 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 28.03.13 року до 11.04.13 року; з 11.04.13 року по 29.04.13 року та з 29.04.13 року до 13.05.13 року - з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази.

До початку судового засідання 13.05.13 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що всі відносини між ним та позивачем були припинені з 01.05.09 року через нестабільне фінансове становище, про що останній був письмово повідомлений (відзив на позовну заяву без номеру та дати) (а.с.49-50; 85-86; та ін.).

У судовому засіданні 29.04.13 року відповідач подав заяву (без номеру та без дати), якою поставив суд до відома про те, що позовні вимоги не визнає та просить суд договір №215-пр від 15.10.07 року визнати розірваним та відмовити позивачу у задоволенні позову (а.с.85-86).

Розглянувши та оцінивши цю заяву, суд прийняв її та долучив до матеріалів справи, вважаючи її доповненням до відзиву на позов з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що суд перейшов до розгляду спору по суті 28.03.13 року, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с.68-69).

Заява відповідача (без номеру та без дати), подана ним 29.04.13 року, містить вимоги про визнання розірваним договору №215-пр від 15.10.07 року, - що формально виглядить як самостійна вимога відповідача.

При оцінці даної заяви відповідача суд враховує наступне:

заява відповідачем не визначена як зустрічна позовна заява; при її поданні до суду він не дотримався приписів ст.ст.44,56-57 та 60 ГПК України;

як сказано вище у цьому рішенні, розгляд спору по суті розпочато 28.03.13 року, а відповідно до частини 5 ст.22 ГПК України відповідач має право тільки до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Отже, заява відповідача не відповідає вищенаведеним приписам законодавства, а тому визнається судом як доповнення до відзиву на позов.

13.05.13 року відповідач подав заяву про часткове визнання позову на суму 3569,55 грн. (вих. №б/н від 13.05.13 року), яка судом прийнята та врахована при вирішенні спору по суті.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

15.10.07 року між Комунальним підприємством "Облтепло" (далі - КП "Облтепло"), правонаступником якого є Луганське обласне комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Луганськтеплокомуненерго" (далі - ЛОКСТП "Теплокомуненерго", - підприємство) (а.с.17-18) та Закритим акціонерним товариством "Луганськ-Лада", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Луганськ-Лада" (далі - ПАТ "Луганськ-Лада", - споживач) (а.с.59-60), у простій письмовій формі укладено договір на поставку теплової енергії №215-пр, відповідно до якого підприємство зобов'язується здійснювати поставку теплової енергії у приміщення (будівлі) споживача, зазначені у додатку №1 до договору, а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами, у строки та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1); підприємство здійснює поставку теплової енергії до точки балансового розмежування відповідно до акту балансового розмежування (додаток №2), після підписання акту готовності до опалювального сезону (п.1.2).

Споживач, між іншим, зобов'язаний сплачувати вартість теплової енергії у встановлені договором строки у повному обсязі (п.2.2.1).

Підприємство, між іншим, має право за погодженням зі споживачем вносити зміни до договору, у т.ч. ті, що впливають на розмір плати за теплову енергію (п.2.3.1); вимагати від споживача відшкодування збитків, спричинених порушеннями, які ним допущені (п.2.3.5).

Оплата за поставлені теплову енергію здійснюється безготівково (п.3.1), згідно з тарифами на її поставку, затвердженими відповідно до чинного законодавства. У разі прийняття уповноваженими органами рішення про зміну тарифів, оплата послуг споживачем здійснюється за новим тарифом з моменту його введення у дію, без внесення змін до цього договору. Про усі зміни до тарифів підприємство інформує споживача через місцеві засоби масової інформації (або письмово) (п.(п.3.3).

Оплата за поставлену теплову енергію здійснюється споживачем безготівково, впродовж 7 днів з моменту отримання рахунку, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п.3.5).

У випадку невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України (п.4.1). У випадку порушення строків оплати за поставлену теплову енергію споживач сплачує підприємству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення (п.4.5).

Будь-які зміни до договору мають силу лише у випадку оформлення їх у письмовому вигляді та підписання обома сторонами (п.7.1).

Сторони домовилися, що договір діє з 15.10.07 року до 30.04.08 року. Він вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 1 місяць до закінчення терміну його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п.8.1) (а.с.19-20).

24.08.08 року виконавчим комітетом Луганської міської ради прийнято рішення №188 "Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води і пари", відповідно до якого встановлено двоставкові тарифи для розрахунків за поставлені теплову енергію (пункти 1-3).

Рішення набирає чинності з 1-го числа місця, наступного за місяцем опублікування цього рішення у міській громадсько-політичній газеті "Жизнь Луганска" (п.8) (а.с.21-23).

На виконання цього рішення сторони за вищезгаданим договором 01.07.08 року уклали додаткову угоду №1 до нього, виклавши його пункт 3 у новій редакції.

Згідно п/п 3.2 п.3 договору, викладеного у новій редакції, при оплаті вартості поставленої теплової енергії споживач зобов'язаний керуватися двоставковим тарифом, у т.ч. вносити місячну плату за одиницю приєднаного теплового навантаження на опалення впродовж року у розмірі 2,03 грн./100 ккал/год.

Відповідно до п/п 3.6 п.3 договору, викладеного у новій редакції, споживач повинен здійснити оплату за спожиту теплову енергію на опалення та підігрів холодної води безготівково, впродовж 5 днів з моменту отримання рахунку, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п.1 додаткової угоди).

Як зазначено у пункті 6 цієї додаткової угоди, вона набирає чинності з 01.07.08 року та діє впродовж строку дії договору (а.с.55).

Судом в ході розгляду спору вжито заходів до дослідження питання щодо чинності договору про поставку теплової енергії №215-пр від 15.10.07 року та додатку до нього, при цьому встановлено наступне.

Як пояснив відповідач у судовому засіданні, він, враховуючи власне фінансово-економічне становище, дійшов висновку, що введений у дію вищезгаданим рішенням міськвиконкому двоставковий тариф є неприйнятним для нього, а тому вирішив відмовитися від послуг позивача, вказаних у вищезгаданому договорі про поставку теплової енергії.

З цією метою відповідач 14.04.09 року, нарочним, доставив на адресу позивача листа за вих. №54 від 01.04.09 року, яким поставив його до відома про відмову від послуг, які надаються КП "Облтепло", а саме: запропонував договір на поставку теплової енергії №215-пр від 15.10.07 року вважати розірваним з 01.05.09 року (а.с.58).

Позивач отримав цього листа 14.04.09 року, що документально підтверджено (а.с.58).

Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов висновку, що договір на поставку теплової енергії №215-пр від 15.10.07 року є чинним до цього часу з огляду на таке.

Відповідно до п.8.1 договору сторони домовилися, що він діє з 15.10.07 року до 30.04.08 року. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 1 місяць до закінчення терміну його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (а.с.19-20).

По справі документально доведено, що відповідач (споживач), звертаючись до позивача (підприємства) з листом від 01.04.09 року за вих. №54, не дотримався приписів вищецитованого пункту 8.1 договору, оскільки спрямував його (листа) у термін, який є меншим, ніж зазначено у договорі.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 8.1 укладеного між сторонами договору визначено, що дія договору припиняється 30.04.08 року; договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 1 місяць до закінчення терміну його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Учасники спору підтвердили, що ніхто з них до 30.04.08 року не звертався до іншої сторони з письмовою пропозицією про припинення договору, - тобто термін дії останнього був пролонгований до 30.04.09 року.

За таких обставин відповідач, маючи намір припинити дію договору, повинен був звернутися до підприємства як сторони за договором з відповідним письмовим повідомленням не пізніше 31.03.09 року, але зробив це лише 14.04.09 року (а.с.58).

Такий висновок суду грунтується на приписах частини 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, якою визначено, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги те, що відповідач після 14.04.09 року та до цього часу не звертався з аналогічною пропозицією до ЛОКСТП "Луганськтеплокомуненерго", - договір на поставку теплової енергії №215-пр від 15.10.07 року є чинним до цього часу.

З наданих до справи доказів видно, що у січні 2009 року Комунальне підприємство "Облтепло", правонаступником якого є позивач у цій справі, спрямувало на адресу відповідача договір №215-пр від 01.01.09 року на поставку теплової енергії.

Обидві сторони підтвердили, що цей договір не був підписаний ними, а рішенням господарського суду Луганської області від 20.12.11 року по справі №26/237/2011, яке не оскаржувалося та набрало законної сили, цей договір визнано таким, що не відбувся (а.с.51-52).

З огляду на викладене суд, керуючись ч.2 ст.35 ГПК України, вважає цей факт встановленим та таким, що не потребує повторного доведення.

Отже, між сторонами по даній справі (№913/762/13-г) існують договірні правовідносини, які грунтуються на договорі на поставку теплової енергії №215-пр від 15.10.07 року.

Спір між сторонами виник з наступних підстав.

31.03.09 року відповідач звернувся до позивача з листом за вих. №50 - про відключення його з 01.04.09 року від теплових мереж позивача "у зв'язку з підвищенням температури зовнішнього повітря" (а.с.56), якого позивач отримав 01.04.09 року (а.с.56).

На його підставі 01.04.09 року таке відключення було здійснено, що підтверджується відповідним двостороннім актом (а.с.57).

В ході розгляду спору судом вжито заходів, спрямованих на перевірку того, чи був відповідач (споживач) знову підключений до тепломереж позивача після 01.04.09 року, - при цьому встановлено, що таке підключення не мало місця до цього часу.

Після звернення відповідача до позивача з вищезгаданим листом від 01.04.09 року за вих. №54 відповідач дійшов висновку, що договір №215-пр від15.10.07 року припинив свою дію (а.с.25-30).

Незважаючи на це, він вжив заходів до сплати вартості поставленої теплової енергії за двоставковим тарифом по 30.06.09 року включно (крім суми в 3569,55 грн., - заява від 13.05.13 року за вих. №б/н), що документально підтверджено (а.с.80-84) та визнано позивачем (а.с.78-79).

На думку відповідача, з 01.07.09 року він не повинен сплачувати вартість послуг за договором за двоставковим тарифом, оскільки, як він вважає, вищезгадане рішення виконкому Луганської міської ради від 24.06.08 року №188 (а.с.21-23) є дійсним впродовж 1 календарного року від дня прийняття, - але така думка суперечить змісту зазначеного рішення, оскільки воно не містить посилання на термін його дії.

Позивач, керуючись вищеназваним рішенням міськвиконкому та договором №215-пр від 15.10.07 року, вважає, що відповідач, незважаючи на те, що його з 01.04.09 року від'єднано від тепломереж ЛОКСТП "Луганськтеплокомуненерго", зобов'язаний сплачувати вартість теплової енергії за двоставковим тарифом також і після 01.07.09 року по 31.12.09 року.

Крім того, позивач стверджує, що відповідач має перед ним заборгованість за вищезгаданим договором за період з 01.01.08 року по 31.12.09 року у загальній сумі 158836,63 грн. (а.с.2-4).

З такою думкою позивача суд не погоджується з наступних підстав.

З доданого до справи розрахунку нарахувань та сплати за теплову енергію по ПАТ "Луганськ-Лада" за 2008-2012 роки видно, що за даними позивача борг у загальній сумі 158836,63 грн. у відповідача перед ним виник з липня 2008 року (а не з січня того ж року) по грудень 2009 року (а.с.39).

06.02.12 року сторони уклали угоду про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги, відповідно до якого дійшли згоди про зарахування як погашеного боргу позивача перед відповідачем (та навпаки) у сумі 88729,59 грн. (а.с.24), - з огляду на що, за твердженням позивача, відповідач має залишок непогашеної суми боргу у розмірі 70107,04 грн. (158836,63 грн. - 88729,59 грн.).

Вимогу суду про складення та надання належного розрахунку суми позову, з зазначенням періоду та сум виникнення боргу (ухвала від 13.03.13 року), позивач не виконав.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду про здійснення сторонами взаємозвірки (ухвали від 13.03.13 року, від 28.03.13 року, від 11.04.13 року та від 29.04.13 року) вони не склали та не подали до справи відповідний двосторонній акт.

Своїми діями як позивач окремо, так і сторони разом припустилися порушення приписів ст. 115 ГПК України про обов'язковість до виконання судових рішень господарського суду, які набрали чинності.

Сукупність зазначених обставини не надає суду можливості встановити дійсну суму основного боргу, на який посилається позивач, підстави та час його виникнення.

Крім того, при вирішенні цього спору суд прийняв до уваги наступне.

На підтвердження своїх вимог позивач надав до справи рахунки під єдиним номером 215/1 за період з червня по грудень 2009 року на загальну суму 76986,35 грн. (10448,85 грн. + 10448,85 грн. + 10448,85 грн. + 10448,85 грн. + 10448,85 грн. + 14293,25 грн. + 10448,85 грн.) (а.с.34-37), - кожен з яких містить посилання на договір №215-пр від 01.01.09 року.

З метою спонукання до погашення боргу позивач спрямував на адресу відповідача претензію №15/42-1-966 від 18.12.12 року на суму 70107,04 грн.(а.с.31-32).

Відповідач отримав цю претензію 11.01.13 року та відмовив у її задоволенні (вих. №1 від 10.01.13 року) (а.с.33), - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач його не визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством, не довів законність та обгрунтованість своїх вимог.

Як сказано вище у цьому рішенні, позивач, вимагаючи сплати відповідачем боргу за період з 01.01.08 року по 31.12.09 року, та будучи обізнаним з приводу того, що між ним та відповідачем укладено договір №215-пр від 15.10.07 року, - як на підставу виникнення боргу посилається на рахунки, складені ним за договором №215-пр від 01.01.09 року, який господарським судом Луганської області визнано таким, що не відбувся (рішення від 20.12.11 року у справі №26/237/2011) (а.с.51-52).

За таких обставин у відповідача відсутні правові та фактичні підстави для оплати рахунків, виставлених позивачем за період з 01.07.09 року по 31.12.09 року, - тобто позивач не надав до справи належних та допустимих доказів наявності у відповідача боргу перед ним на підставі договору №215-пр від 15.10.07 року у сумі, заявленій до стягнення.

При вирішенні цього спору суд не вважає належним та допустимим доказом часткового визнання відповідачем позову на суму 3569,55 грн. його заяву від 13.05.13 року за вих. №б/н, оскільки відповідно до приписів частини 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, - адже у даному випадку часткове визнання відповідачем позову належним чином документально не підтверджено.

Як встановлено статтею 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно статті 32 цього Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

В силу статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, - при цьому відповідно до приписів ст.34 Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів законність та обгрунтованість своїх вимог, а тому позов задоволенню не підлягає з підстав, викладених вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43,32-34,36,43,49,75,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго" до Публічного акціонерного товариства "Луганськ-Лада" - про стягнення 87725 грн. 04 коп. - відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 13.05.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 15 травня 2013 року.

Суддя А.П.Середа