Ухвала суду № 31155839, 17.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 р.Справа № 2-а-1095/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Продан Ю.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Лопушанській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Миколаївхліб» (правонаступник - Приватне акціонерного товариства «Миколаївхліб») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2011 року ВАТ «Миколаївхліб» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001482301/0 від 05.08.2010р., №0001482301/1 від 15.10.2010р. і №0001482301/2 від 24.11.2010р., якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 254 318 грн. (у т.ч. основний платіж - 181 656 грн., штрафні санкції - 72 662 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним не було порушено вимоги пп.7.4.1 п.7.4 та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки податковий кредит було сформовано у квітні 2010 року правомірно - із сум податку, нарахованого у зв'язку із придбанням товару з метою їх подальшого використання у своїй діяльності, на підставі податкових накладних і первинних бухгалтерських документів, оформлених належних чином відповідно до норм податкового законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року адміністративний позов ВАТ «Миколаївхліб» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва від 05.08.2010р. №0001482301/0, від 15.10.2010р. №0001482301/1 і від 24.11.2010р. №0001482301/2.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ в Ленінському районі м.Миколаєва 31.09.2011р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.08.2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ВАТ «Миколаївхліб» відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи і доводи цієї апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ВАТ (нині - ПрАТ) «Миколаївхліб» зареєстровано 23.11.1997 року, є платником ПДВ з 13.12.2008р. (свідоцтво №100154503) та перебуває на обліку, як платник податків у ДПІ Ленінському районі м.Миколаєва.

В липні 2010 року працівниками ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ (ПАТ) «Миколаївхліб» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаєморозрахункам із ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство» за період з 01.04.2010р. по 30.04.2010р., за наслідками якої складено акт від 26.07.2010р. №6176/23-100/24793778, в якому встановлено порушення підприємством вимог пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР - у вигляді заниження сум ПДВ у розмірі 181 655,52 грн.

На підставі цього акту перевірки, уповноваженою особою ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення - рішення №0001482301/0 від 05.08.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 254 318 грн. (у т.ч. основний платіж - 181656 грн., штрафні санкції - 72662 грн.).

Не погоджуючись із цим податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПА у Миколаївській області та ДПА України, однак, за наслідками розгляду цих скарг, останні були залишені без задоволення та відповідно прийняті нові податкові повідомлення - рішення від 15.10.2010р. №0001482301/1 і від 24.11.2010р. №0001482301/2, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у тому ж самому розмірі 254 318 грн. (у т.ч. основний платіж - 181656 грн., штрафні санкції - 72662 грн.).

Не погодившись з вказаними рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до окружного суду.

Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд 1-ї інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а представники ДПІ, в свою чергу, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не довели належними і беззаперечними доказами фіктивність та нікчемність укладених угод та факт невиконання своїх зобов'язань перед бюджетом контрагентів в 2-й та 3-й ланках ланцюгу, за яких позивач ніякої відповідальності нести не може.

Колегія суддів апеляційного суду цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається зі спірного акту перевірки та письмових заперечень відповідача на позов, висновки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про порушення позивачем вимог зазначених норм Закону України №168/97-ВР фактично ґрунтуються на наступному.

Так, проведений аналіз схеми руху товарно-матеріальних потоків свідчить про те, що постачальниками товарно-матеріальних цінностей безпосередньому контрагенту позивача - ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство» у квітні 2010 року, відповідно до поданої ним податкової декларації з ПДВ, є ТОВ «Аля» і ТОВ «Євротранссервіс-ЛТД».

Як видно з наявного в матеріалах справи акту перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 19.07.2010р. №1133/07-100/31497935 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Аля» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків контрагентами-постачальниками за період з 01.04.2010р. по 30.04.2010р.», перевіряючими встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) зазначеному підприємству від його постачальників за вказаний період. Так, товариством «Аля» не доведено факт транспортування сільськогосподарської продукції, а саме: не надано до перевірки товарно-транспортні накладні від замовників автотранспорту постачальників сільськогосподарської продукції з відмітками про місце навантаження та розвантаження сільськогосподарської продукції, передачу та отримання сільськогосподарської продукції у контрагентів-постачальників та інші документи, що свідчать про транспортування сільськогосподарської продукції.

При цьому, згідно з наданою ТОВ «Аля» до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва звітністю за формою 1 -ДФ за І-й квартал 2010 року, на підприємстві працює 3 особи, що, на думку ДПІ, свідчить про відсутність трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності (в частині виробництва, придбання, відвантаження та транспортування товарів).

До того ж, одним із постачальників ТОВ «Аля» є ТОВ «Моно Консалтінг», основним видом діяльності якого є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин і яке, відповідно до інформації, наявної в системі Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за місцезнаходженням відсутнє. Також, ГВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві своїм листом від 01.07.2010р. №18395/7/26-512 повідомлено ДПІ, що ТОВ «Аля» у квітні 2010 року в своїй податковій звітності з ПДВ відображає факти придбання товарів, робіт (послуг) по ланцюгах постачання від ТОВ «Моно Консалтінг» на суму ПДВ - 1084855,12 грн., яке в податковій звітності не підтверджує зазначені суми проведених операцій. Крім того, в результаті проведених оперативних заходів встановлено, що операції з поставки товарів, робіт (послуг) на адресу ТОВ «Аля» мають ознаки "безтоварних", оскільки ТОВ «Моно Консалтінг», згідно отриманої оперативної інформації також не має основних засобів (т.б. складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також використовує у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними "податковими ямами" та не виконує податкових зобов'язань перед бюджетом.

В свою чергу, постачальником ТОВ «Моно Консалтінг» є ПП «Восток-Енерго», яке перебуває на податковому обліку в ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, і яке теж відсутнє за місцезнаходженням, та стосовно нього порушено провадження у справі про банкрутство, основних засобів для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, найманих працівників для здійснення відповідної діяльності не має та використовує у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними "податковими ямами", податкових зобов'язань перед бюджетом не виконує.

В акті ж перевірки ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 23.07.2010р. №2611/231-00/34772112 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євротранссервис-ЛТД» з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані у податковій звітності з ПДВ за лютий 2010 року», у розрізі контрагентів встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ «Євротранссервис-ЛТД» від його постачальників за період з 01.02.2010 р. по 28.02.2010 р.

Листом ГВПМ СДПІ ВПП у м.Миколаєві від 13.07.10р. №18915/7/26-512 повідомлено про проведення аналізу податкової звітності з ПДВ ТОВ «Євротранссервіс-ЛТД» за лютий 2010 року, з використанням системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України і яким встановлено, що дане товариство за лютий 2010 року в своїй податковій звітності з ПДВ відображає факти придбання товарів, робіт (послуг) по ланцюгам постачання від ТОВ «Промфінгрупа», яке в свою чергу, в своїй податковій звітності з ПДВ відображає факти придбання товарів, робіт (послуг) по ланцюгам постачання від ТОВ «Навіка-Логістик», одним з основних постачальників якого в лютому 2010 року було ТОВ «Ам-Рест».

Отже, в результаті проведених оперативних заходів відповідачем встановлено, що операції з поставки товарів, робіт (послуг) в адресу ТОВ «"Євротранссервіс-ЛТД», ТОВ «Промфінгрупа» та ТОВ «Навіка-Логістік» мають ознаки "безтоварних", оскільки згідно з інформацією, викладеною у листі ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 07.062010р. №2213/7/15-327, ТОВ «Ам-Рест» за своєю юридичною адресою відсутнє та стосовно нього порушено провадження у справі про банкрутство.

Також, за наявною у ДПІ інформацією, ТОВ «Промфінгрупа» і ТОВ «Навіка-Логістик» основних засобів (т.б. складських приміщень, автотранспорту, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані та найманих працівників для здійснення відповідної діяльності не мають, а також використовують у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними «податковими ямами» та не виконують податкових зобов'язань перед бюджетом.

Крім того, за даними податкового розрахунку комунального податку з І-й квартал 2010 року, наданого до ДПІ товариством «Євротранссервіс-ЛТД» 07.05.2010р. №19745, кількісний склад працівників підприємства налічує лише 2 особи, основних засобів (т.б. складських приміщень, автотранспорту, обладнання, власні або орендовані земельні ділянки, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані та достатньої кількості персоналу для здійснення відповідної діяльності, не має, а також використовує у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними "податковими ямами" та не виконує податкових зобов'язань перед бюджетом.

Таким чином, зазначені вище обставини, на думку, ДПІ у Ленінському районі свідчать про те, що укладені між позивачем та ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство» договори поставки сої є нікчемними, оскільки останнє використовує у своїй господарській діяльності підприємства - ТОВ «Аля» і ТОВ «Євротранссервіс-ЛТД», які основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання) та найманих працівників для здійснення цих господарських операцій не мають і теж, в свою чергу, використовують у своїй діяльності підприємства, що є «вірогідними податковими ямами».

Отже, саме на підставі цього акту перевірки та вказаної вище оперативної інформації, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва і було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 05.08.2010р. №0001482301/0, яким підприємству позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 254 318 грн. (т.б. 181656+72662 грн.)

В подальшому, за наслідками розгляду скарг в адміністративному порядку ДПА у Миколаївській області та ДПА України, було прийнято нові (аналогічні) податкові повідомлення - рішення №0001482301/1 від 15.10.2010р. та №0001482301/2 від 24.11.2010р., якими позивачу визначено таку ж саму суму податкового зобов'язання з ПДВ (т.б. 254318 грн.).

Таким чином, оцінюючи надані сторонами докази та надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, судова колегія виходить з наступного.

Так, відповідно до вимог Закону України №168/97-ВР та наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ засвідчує податкова накладна.

Згідно з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього ж Закону №168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

А у відповідності до приписів пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у 2 (двох) примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів.

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. «Податкова накладна» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні безпосередньо визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» №996/ХІV від 16.07.1999р. У розумінні даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Ці первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

А згідно з приписами «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88), первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Також, слід вказати, що пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього ж Закону.

Відповідно ж до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, аналіз цієї статті свідчить, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними, тобто на податковий кредит платник податку не вправі розраховувати за умови відсутності податкової накладної.

Згідно зі змісту пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до положень ст.9 Закону №168/97-ВР, свідоцтво про реєстрацію у якості платника ПДВ діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

А згідно зі ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У пункті 1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка, згідно із цим Законом, зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.10.2 ст.10 зазначеного Закону, платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Отже, позивач - ВАТ (ПАТ) «Миколаївхліб», отримавши у встановленому порядку від ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство» належним чином оформлену податкову накладну, яка містили усі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, правомірно включило суму ПДВ до складу свого податкового кредиту відповідно до п.7.5 ст.7 цього ж Закону.

Слід звернути увагу на те, що вказана вище податкові накладні виписані зареєстрованим платником податку на додану вартість - ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство» і в спірному акті перевірки від 26.07.2010р. №6176/23-100/24793778, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва жодних зауважень або посилань на порушення порядку їх заповнення чи оформлення, не містили.

Що ж стосується посилань відповідача в акті перевірки на «нікчемність» договорів поставки, укладених між ВАТ (ПАТ) «Миколаївхліб» та ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство», то з цього приводу, судова колегія зазначає наступне.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26 квітня 2010 року між ПАТ «Миколаївхліб» (покупець) та ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство» (постачальник) укладено договір поставки №2, відповідно до п.1.1 якого, «постачальник» продав окремими партіями сільськогосподарську продукцію (сою), а «продавець» прийняв та оплатив окремими партіями цей товар. Вказаний товар (соя) зберігався на складі ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство» (п.4.1 цього договору).

До того ж, реальне виконання сторонами зазначеного договору повністю підтверджено додатками від 26.04.2010р. №1, №2, від 01.06.2010р. №3, №4, видатковою накладною від 20.04.2010р. №4 та податковою накладною від 30.04.2010р. №1, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно Херсонського державного БТІ від 11.04.2011р. про наявність у власності постачальника складських приміщень.

Крім того, по справі також встановлено, що у квітні цього ж року, вказаний товар (соя) був реалізований позивачем нерезиденту - Фірма "WESTOIL LTD" (США), про що свідчить наявні у матеріалах справи засвідчені копії контракту від 21.04.2010р. №352/114-10, вантажно-митної декларації з відповідними відмітками Херсонської митниці, договору від 29.10.2008 р. №291008-ТЕО/ЕК про надання транспортно-експедиційних послуг, укладений між ПАТ «Миколаївхліб» та ТОВ «Українська морська транспортна інвестиційна компанія», актом здачі-прийому робіт (надання послуг) за цим договором від 25.05.2010р. №ОУ-0000002, договору від 12.01.2010 р. про надання брокерських послуг з митного декларування №2011/6, укладеного між ТОВ «Бриз» та ТОВ «Українська морська транспортна інвестиційна компанія», та актами здачі-прийому робіт за вказаним договором.

Таким чином, встановлені судами обох інстанцій обставини свідчать про те, що дії платника податку є добросовісними, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності, відповідають діючому законодавству та дійсному економічному змісту і підтверджуються належними і достатніми доказами, а саме, належним чином оформленими усіма необхідними первинними документами.

Крім того, судова колегія зазначає та враховує і те, що на час укладення та виконання цих спірних господарських операцій, безпосередній контрагент позивача, а також усі інші контрагенти по ланцюгу постачання, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Також, суд 2-ї інстанції вважає за необхідне ще зазначити наступне.

Відповідно до приписів п.п.1.5,1.7 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затв. наказом ДПА України від 10.08.05 р. №327), акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Разом з тим, у спірному акті перевірки від 26.07.2010 р. № 6176/23-100/24793778, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва використовує дані та посилається на інформацію, викладені в листах та актах перевірки органів ДПС, в яких вказується про те, що постачальниками його безпосереднього контрагента - ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство» по другому і третьому ланцюгу операцій є ТОВ «Аля» та ТОВ «Євротранссервіс-ЛТД», які основних засобів (т.б. складських приміщень, автотранспорту, обладнання), найманих працівників для здійснення цих господарських операцій, не мають і використовують у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними "податковими ямами", тощо.

Тобто, відповідач, в даному випадку, взяв до уваги лише тільки обставини господарських взаємовідносин між ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство» та його безпосередніми контрагентами по другому і третьому ланцюгу операцій, і, викладені ним акті перевірки висновки фактично ґрунтуються лише на оперативній інформації та даних, викладених в листах та актах перевірки органів державної податкової служби, які безпосереднього відношення до позивача, його діяльності та формування ним податкового кредиту взагалі не мають.

При цьому, суд 2-ї інстанції враховує та бере до уваги наявні в матеріалах справи засвідчені копії товарно-транспортних накладних, видаткових накладних та накладних, які, в свою чергу, повністю підтверджують наявність і реальне здійснення господарських операцій (т.б. купівлю - продаж сої) між ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство» та ТОВ «Аля», ТОВ «Євротранссервіс-ЛТД».

Окрім того, слід вказати, що відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Отже, апеляційний суд вважає, що у випадку не виконання постачальниками по другому і третьому ланцюгу операцій, своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету і які навіть не є контрагентами ПАТ «Миколаївхліб» та його безпосередніх контрагентів, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права формування податкового кредиту і наступне відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, при прийнятті остаточного рішення суд апеляційної інстанції враховує і положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та Постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Слід зазначити, що така позиція узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини. Так, в рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" Європейський суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, судова колегія дійшла до аналогічного, що і окружний суд, висновку про те, що висновки акту перевірки відносно позивача щодо порушення ним податкового законодавства є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідно, є протиправними, а тому, підлягають безумовному скасуванню.

До того ж, згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку, не було зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах відповідачів доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу ДПІ - без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Миколаєва - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко