Ухвала суду № 31155730, 14.05.2013, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/2842/13-ц

Провадження № 6/500/324/13

УХВАЛА

Іменем України

14 травня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Пащенко Т.П.

при секретарі - Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області про тимчасову заборону керівнику боржника Селянського (фермерського) господарства «Г.О.А.» ОСОБА_2 у виїзді за межі України,-

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області звернувся до суду з поданням, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, про тимчасову заборону керівнику боржника СФГ «Г.О.А.» ОСОБА_2 у виїзді за межі України, посилаючись на те, що боржник ухиляється від виконання виконавчого листа №2-а-6882/10/1570 від 03.12.2010 року про стягнення з СФГ «Г.О.А.» на користь УПФУ в Ізмаїльському районі Одеської області заборгованості по штрафним санкціям в розмірі 3 910,00 грн.

У судовому засіданні державний виконавець подання підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Вислухавши доводи державного виконавця, дослідивши матеріали подання, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п.4 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, право вільно пересуватися може у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Законодавством України встановлено випадки, у яких застосовуються такі обмеження, визначено порядок та умови їх застосування, зокрема, ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», п.18 ч.3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.1 ст.3771 ЦПК України.

Так, відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Частина 1 ст.3771 ЦПК України передбачає, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

За змістом п.5 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року за №3857-ХІІ громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням державного виконавця, обов'язково погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов'язань.

Окрім того, застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України та ст.313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Вивченням матеріалів справи, судом встановлено, що будь-які докази, які підтверджують надіслання керівнику боржника СФГ «Г.О.А.» ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій містяться вимоги про добровільне виконання зобов'язань, докази одержання ним усіх документів, що виносились у процесі виконання виконавчого провадження, як це передбачено вимогами ч.5 ст.25, ч.1 ст.31 ЗУ «Про виконавче провадження», а також докази того, що керівник боржника ухиляється від виконання зобов'язань, відсутні.

Таким чином, державним виконавцем не було доведено, що керівнику боржника СФГ «Г.О.А.» відомо про його обов'язок сплатити борг на користь держави. Саме по собі посилання на заборгованість за виконуваним рішенням та відсутності відповідних доказів не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання зобов'язання та наявність у нього паспорту і реальної можливості для виїзду за кордон з цією метою.

Окрім того, державним виконавцем не надано доказів того, що ним відповідно до ч.1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» було вичерпано весь передбачений перелік заходів щодо примусового виконання судового рішення або всі вони виявилися безрезультатними.

Наявність відповіді ДП «Інформаційно-ресурсний центр» на пошуковий запит 31656866, повідомлення Ізмаїльської районної державної адміністрації №01/01-16/1235/1294/1209 від 21.05.2012 року, відповіді ОДПС України №118976 від 15.08.2012 року, повідомлення КП «Ізмаїльського МБТІ» №2448 від 10.07.2012 року, повідомлення відділу Держкомзему у м.Ізмаїлі Одеської області №28-01-09/1128 від 17.09.2012 року, повідомлення ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів від 18.05.2012 р. №1303 та актів державного виконавця від 12.03.2012 року та 18.12.2012 року, в яких відсутній підпис керівника боржника про відсутність рухомого чи нерухомого майна у боржника на праві власності та джерел доходів, не можуть свідчити про те, що державним виконавцем виконано всі необхідні заходи для примусового виконання вимог, які прямо передбачені виконавчим документом та ЗУ "Про виконавче провадження".

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження керівнику боржника СФГ «Г.О.А.» - ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України передчасне, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути в даному випадку визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст.3771 ЦПК України, ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.

Керуючись ст.3771 ЦПК України, ст.ст.11, 31, 52, 68 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-ХІV, ст.ст.1, 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року за №3857-ХІІ, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області про тимчасову заборону керівнику боржника Селянського (фермерського) господарства «Г.О.А.» ОСОБА_2 у виїзді за межі України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, особи, які не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Т.П.Пащенко