Ухвала суду № 31155580, 24.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1427/13 24.04.2013 24.04.2013 24.04.2013

Провадження №22-ц/784/1419/13

Провадження № 22 Ц- 784/1419/2013р. Головуючий першої інстанції: Баранкевич В.О.

Категорія - Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

іменем України

24 квітня 2013 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Коломієць В. В.

Довжук Т.С.

із секретарем: Дубовою К.В.

з участю:

представників

стягувача - ОСОБА_3

боржника - ОСОБА_4

ДВС - Мовлян Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_6 на ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14.02.2013 р. у справі за заявою ОСОБА_7 про зміну способу і порядку виконання рішення суду,

встановила:

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 06.10.2010 р. змінено рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13.05.2010 р. та постановлено про покладення на ОСОБА_6 обов'язку щодо приведення прохідної та огорожі у попередній стан, шляхом їх відновлення.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 09.02.2011 р. зазначене рішення роз'яснено та зазначено, що прохідна та огорожа мають бути відновлені на тому ж місці, в якому вони існували раніше та в тих же розмірах, відповідно до даних технічної документації БТІ із застосуванням демонтажу об'єктів, розташованих на цьому місці.

Зазначені судові акти апеляційного суду набрали законної сили.

02.10.2012 р. Ларін подав до суду заяву по зміну способу та порядку виконання рішення суду, посилаючись на необхідність виконання рішення шляхом демонтажу пункту технічного обслуговування автомобілів, складу, підсобної, душу, туалету та басейну, оскільки зазначені споруди перешкоджають відновленню прохідної літ О-1 та огорожі.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14.02.2013 р. заява задоволена та постановлено про приведення прохідної і огорожі в попередній стан шляхом демонтажу пункту технічного обслуговування автомобілів, складу, підсобної, душу, туалету та басейну з відновленням прохідної літ О-1 та огорожі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали з ухваленням нової про відмову у задоволенні заяви посилаючись на те, що змінивши спосіб виконання рішення суд фактично змінив зміст самого рішення, яким вирішено спір.

Перевіряючи законність та обгрунтованність ухвали суду в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить висновку про задоволення апеляційної скарги частково, виходячи з таких підстав.

Постановлюючи ухвалу про зміну способу та порядку виконання рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13.05.2010 р., зміненого рішенням апеляційного суду Миколаївської області від06.10.2010 р. про приведення прохідної та огорожі в попередній стан шляхом їх відновлення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення, яким боржника зобов'язано відновити прохідну та огорожу та, яке набрало законної сили має бути виконане, незважаючи на невиконання цього обов'язку боржником, іншим способом, тобто шляхом демонтажу новозбудованих споруд, які розташовані на місці тих, які підлягають відновленню за цим виконавчим документом.

При цьому суд вважав, що завершення виконавчого провадження у цій справі не може служити перешкодою для вирішення зазначеного процесуального питання у відповідності з правилами ст. 373 ЦПК України.

Проте з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають вимогам закону та положенням судочинства.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В рамках цієї стадії, процесуальні питання, перелік яких наведено у розділі VI ЦПК України та які пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішує суд, що видав виконавчий документ.

Державний виконавець, виходячи з обов'язковості судових рішень, передбаченої ст. 14 ЦПК України, відповідно до вимог ст. 11 цього Закону повинен здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і повного виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

У випадку виконання судового рішення, яким боржника зобов'язано вчинити певні дії державний виконавець згідно з приписами ст. 75 Закону перевіряє виконання такого виконавчого документа та в разі, коли виконання рішення без участі боржника неможливе, накладає на нього штраф, відповідно до статті 89 Закону, вносить подання про притягнення його до встановленої відповідальності та виносить постанову у відповідності до вимог п.11 ч. 1 ст. 49 Закону про закінчення виконавчого провадження і повертає виконавчий документ до суду, який його видав.

Виконавче провадження у такому випадку є завершеним і не може бути розпочате знову, за виключенням випадків, передбачених законом (ст. 50 Закону) .

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця від 22.08.2011 р. постановлено про закінчення виконавчого провадження у відповідності до п.11 ч. 1 ст. 49 Закону, оскільки його виконати без участі боржника неможливо, а державним виконавцем вжито усіх заходів до боржника, передбачених ст. 75 Закону.

Постановлюючи ухвалу з процесуального питання, передбаченого ст. 373 ЦПК України, суд не звернув належної уваги на ці обставини справи та положення закону, не визначився з правовими наслідками завершення виконавчого провадження, не з'ясувавши при цьому, де знаходиться виконавчий документ та чи є правові підстави для здійснення судом в рамках виконавчого провадження певних процесуальних дій, направлених на виконання судового рішення.

При цьому, судом залишена без уваги і та обставина, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про скасування чи визнання незаконною постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа, що могло би бути підставою для відновлення виконавчого провадження за правилами ч. 1 ст. 51 Закону.

Крім того, поза межами судового дослідження залишено і той факт, що при розгляді подання державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення, той же місцевий суд вже висловлював свою позицію щодо необхідності виконання рішення саме тим способом, який зазначено у рішенні та у його роз'ясненні.

Встановлене є підставою для скасування ухвали у відповідності до приписів ч.1 ст. 312 ЦПК України та повернення справи на новий розгляд до того ж суду.

При новому розгляді слід з дотриманням встановленого процесуального порядку, з'ясувати дійсні обставини справи, права та обов'язки учасників виконавчого провадження, дати належну оцінку наявним доказам та з урахуванням вимог матеріального і процесуального права ухвалити про вирішення порушеного процесуального питання.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314-315 України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14.02.2013 р. - скасувати, а справу за заявою ОСОБА_7 про зміну способу і порядку виконання рішення повернути до того ж суду на новий розгляд.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але оскарженню у касаційному порядку не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: В.В. Коломієць

Т.С. Довжук