Ухвала суду № 31152950, 10.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2013 р. м. Київ К-19849/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника позивача - Козуб В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року

у справі № 9/88

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПолІнтерТранс»

до Державної податкової інспекції у місті Полтаві

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПолІнтерТранс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтаві (далі - відповідач) про визнання недійсними та скасування рішень ДПІ у м. Полтаві про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000432307/0 від 30 серпня 2006 року, № 0000432307/1 від 24 жовтня 2006 року, № 0000432307/2 від 28 грудня 2006 року та № 0000432307/3 від 02 березня 2007 року (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 19 липня 2007 року).

Постановою Господарського суду Полтавської області від 09 червня 2009 року у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року постанову Господарського суду Полтавської області від 09 червня 2009 року скасовано та прийнято нову постанову. Скасовано рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000432307/1 від 24 жовтня 2006 року, № 0000432307/2 від 28 грудня 2006 року та № 0000432307/3 від 02 березня 2007 року про застосування до ТОВ «ПолІнтерТранс» штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у вигляді пені в розмірі 13155,48 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року та залишити в силі постанову Господарського суду Полтавської області від 09 червня 2009 року.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ПолІнтерТранс», посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Полтаві провела виїзну планову перевірку ТОВ «ПолІнтерТранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 01 квітня 2006 року, за результатами якої був складений акт № 441/23-8/32545004 від 16 серпня 2006 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яке полягала у несвоєчасному надходженні валютної виручки у сумі 2600,00 Євро по експортному контакту № 3 від 01 березня 2005 року, укладеному з Фірмою «Orlan-Trans France s.a.r.l.» (Франція), а саме - встановлений законодавством термін проведення розрахунків перевищено на 274 дня (з 01 липня 2005 року по 31 березня 2006 року).

30 серпня 2006 року ДПІ у м. Полтаві на підставі вказаного акту перевірки прийняла рішення № 0000432307/0, яким на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» застосувала до ТОВ «ПолІнтерТранс» штрафні (фінансові) санкції у сумі 13155,48 грн.

Вказане рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті рішення № 0000432307/1 від 24 жовтня 2006 року, № 0000432307/2 від 28 грудня 2006 року та № 0000432307/3 від 02 березня 2007 року на аналогічні суми штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факту своєчасного звернення з позовом до належного арбітражного суду, оскільки заява позивача від 07 червня 2005 року про вимогу стягнення з нерезидента дебіторської заборгованості, направлена Уповноваженому судом міста Страсбурга не може прирівнюватись до позовної заяви, а свідоцтво про невідшкодування - до судового рішення у розумінні положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що факт своєчасного звернення (07 червня 2005 року) позивачем до Уповноваженого судом міста Страсбурга підтверджений належними та допустимими доказами, з урахуванням того, що у свідоцтві про невідшкодування від 19 січня 2006 року встановлений факт порушення нерезидентом прав позивача на отримання валютних коштів згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту та обґрунтованість його позовних вимог, тоді як неможливість відшкодування зумовлена відсутністю коштів та майна у боржника, у зв'язку з чим нарахування позивачу пені за несвоєчасне надходженні валютної виручки по контракту № 3 від 01 березня 2005 року відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є протиправним. При цьому, суд виходив з того, що обставини щодо звернення позивача до Уповноваженого судом міста Страсбурга про стягнення з нерезидента заборгованості за контрактом № 3 від 01 березня 2005 року вже були предметом судового розгляду у справі № 17/145, за результатом розгляду якої Господарський суд Полтавської області постановою від 29 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного господарського суду від 27 листопада 2006 року, позовні вимоги задовольнив.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2005 року між ТОВ «ПолІнтерТранс» (перевізник) та Фірмою «Orlan-Trans France s.a.r.l.» (Франція) (замовник) був укладений контракт № 3 (т.1 арк. справи 83-85), відповідно до умов якого позивачем були виконані роботи по організації перевезень та транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних вантажів в інтересах замовника за маршрутом Nerac (Франція) - Корсунь-Шевченківський (Україна) вартістю 2600,00 Євро. Факт виконання позивачем послуг підтверджений міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А № 0875342 (т.1 арк. справи 82) та актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 16, підписаним уповноваженими представниками сторін (т.1 арк. справи 80). Незважаючи на виставлений позивачем 22 березня 2005 року рахунок № 16 (т.1 арк. справи 81) оплата отриманих Фірмою «Orlan-Trans France s.a.r.l.» (Франція) послуг здійснена не була.

Разом з цим, позивач отримав запрошення від 27 квітня 2005 року від Уповноваженого судом міста Страсбурга Фабьєн Вінденберг-Женнер, якого Суд вищої інстанції міста Страсбурга призначив виконувати функції ліквідатора в процесі провадження про ліквідації майна Фірми «Orlan-Trans France s.a.r.l.» від 25 квітня 2005 року CW/ZE/5288/PRO, а якому запропоновано ТОВ «ПолІнтерТранс» подати заяву про право вимоги (т.1 арк. справи 58), що і було зроблено позивачем шляхом подачі 07 червня 2005 року до Уповноваженого судом міста Страсбурга Фабьєн Вінденберг-Женнер заяви про право вимоги, у якій позивач просив стягнути на користь ТОВ «ПолІнтерТранс» 2600,00 Євро дебіторської заборгованості по контракту № 3 від 01 березня 2005 року (т.1 арк. справи 74-75).

Проте, 19 січня 2006 року Уповноваженого судом міста Страсбурга Фабьєн Вінденберг-Женнер надіслав позивачу свідоцтво про невідшкодування (т.1 арк. справи 60), в якому повідомив, що в ході виконання ліквідації Фірми «Orlan-Trans France s.a.r.l.» неможливо відшкодувати заборгованість перед ТОВ «ПолІнтерТранс» у сумі 2600,00 Євро з огляду на відсутність у боржника майна та коштів.

За змістом частини 1 статті 1 та частини 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, мають бути здійснені в строк, що не перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

Зі змісту частини 4 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) убачається, що у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

За змістом пункту 2 статті 32 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли: позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору; сторони домовляються про припинення розгляду; третейський суд визнає, що продовження розгляду стало з якоїсь причини непотрібним або неможливим.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що аналогічні наслідки мають наставати у разі, коли факт наявності заборгованості нерезидента (Фірми «Orlan-Trans France s.a.r.l.») перед резидентом (ТОВ «ПолІнтерТранс») підтверджений свідоцтвом про невідшкодування з огляду на відсутність у Фірми «Orlan-Trans France s.a.r.l.» майна та коштів, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.

Вказані обставини також знайшли своє підтвердження у постанові Господарського суду Полтавської області від 29 серпня 2006 року у справі № 17/145 за позовом Спільного Українсько-Російського підприємства «ПолІнтерТранс» до ДПІ у м. Полтаві про скасування рішень, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного господарського суду від 27 листопада 2006 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2009 року, якою позовні вимоги були задоволені.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення строків розрахунків за контрактом № 3 від 01 березня 2005 року, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Полтаві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна