Ухвала суду № 31152940, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2013 р. м. Київ К-33315/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Лебедюка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (правонаступника Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром»)

на постанову Господарського суду Сумської області від 16.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010

у справі №АС 10/416-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром»

до Державної податкової адміністрації в Сумській області

за участю Прокуратури Сумської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Сумської області від 16.02.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010, у задоволенні позову ВАТ «Сумихімпром» про скасування податкового повідомлення-рішення №0000832320/0/16 від 16.07.2007 відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Енергохолдинг» за період з 01.01.2003 по 01.01.2007, за результатами якої складено акт від 05.07.2007 № 73/23-606/05766356.

Перевіркою встановлено, що позивачем було укладено договір №01-07-04 від 24.05.2004 на постачання природного газу з ТОВ «Енергохолдинг». Додатковими угодами до договору №№1-4 від 29.06.2004, 26.07.2004, 25.08.2004, 23.09.2004 були визначені конкретні об'єми та строки постачання природного газу.

На виконання договору ТОВ «Енергохолдинг» видані позивачу податкові накладні №171 від 30.06.2004 на суму 378000 грн., у т.ч. ПДВ 63000 грн., №215 від 29.07.2004 на суму 875000 грн., у т.ч. ПДВ 145833,33 грн., №232 від 31.08.2004 на суму 942100 грн., у т.ч. ПДВ 157016,67 грн., № 324 від 31.10.2004 на суму 1061460 грн., у т.ч. ПДВ 176910 грн., суми податку на додану вартість за якими включені позивачем до складу податкового кредиту у липні, вересні та листопаді 2004 року.

Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17.04.2007 визнані недійсними установчі документи ТОВ «Енергохолдинг», статут з дати державної реєстрації (25.09.2003), свідоцтво платника ПДВ з дати реєстрації (29.09.2003), у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем пп.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 774540 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2007 №0000832320/0/16, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1161810 грн., у т.ч. основний платіж - 774540 грн., штрафні (фінансові) санкції 387270 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову погодився з доводами податкового органу, що за встановлених в акті перевірки обставин видані позивачеві податкові накладні від імені ТОВ «Енергохолдинг» підписані неналежною особою, а тому є недійсними та не породжують для позивача жодних правових наслідків.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, з огляду на таке.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з Положенням про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000, свідоцтво платника ПДВ діє до дати анулювання, про що податковим органом складається відповідний акт.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що для з'ясування правомірності формування податкового кредиту підлягає встановленню фактичне здійснення господарських операцій, яке має бути підтверджено відповідними обов'язковими первинними документами бухгалтерського обліку. Оскільки сам лише факт визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів контрагента позивача, скасування його державної реєстрації, свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виданих постачальником товарів (послуг) податкових накладних, за підтвердження факту здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст.9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Положення даної норми слід розуміти так, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20% операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, і звільненого від обкладання ПДВ при ввезенні. При цьому таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на виконання умов договору №01-07-04 від 24.05.2004 сплачено ТОВ «Енергохолдинг» податок на додану вартість за ставкою 20% при придбанні, при цьому походження природного газу судами не встановлювалось, незважаючи на те, що за підтвердження ввезення природного газу на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України та оформлених митними органами в режимі випуску у вільний обіг, оподаткування операцій з його продажу має здійснюватись за нульовою ставкою.

Таким чином, якщо сторони не надали доказів, які підтверджують або спростовують правомірність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» задовольнити.

Постанову Господарського суду Сумської області від 16.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук