Вирок № 31152619, 14.05.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7075/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2013 Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кицюка В.П.

при секретарях Заліській Г.Г., Скрибка А.В.

за участю:

прокурорів Коцюбко І.В., Романяка Д.М.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12012110060001571 від 29.12.2012 за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Матвіїха Володарського району Київської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, який не працював, неодружений, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, до затримання фактично проживав за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки м. Краснокам'янськ Четинської області Російської Федерації, громадянки України, з незакінченою вищою освітою, яка незаміжня, не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 та ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинили дві крадіжки чужого майна з проникненням до житла, за наступних обставин.

28.12.2012, приблизно о 13.00 год., ОСОБА_6 з метою викрадення чужого майна вступила у попередню змову зі своїм співмешканцем ОСОБА_5 В цей же день, приблизно о 16.00 год., ОСОБА_6 та ОСОБА_5, маючи при собі підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_7 з вклеєною в ньому фотокарткою ОСОБА_6, прибули до будинку АДРЕСА_1, який ОСОБА_6 пред'явила ОСОБА_3 з метою зняти в оренду на одну добу квартиру № 9 в зазначеному будинку. Діючи в такий спосіб, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 шляхом обману отримали від ОСОБА_3 ключі від зазначеної квартири, незаконно проникли у квартиру, із якої в цей же день о 18.00 год. таємно викрали належне ОСОБА_3 майно, а саме два телевізори «LG» вартістю 500 грн. кожний, мікрохвильову піч «Самсунг» вартістю 1000 грн., електричний чайник вартістю 250 грн., праску «Тефаль» вартістю 250 грн., столовий посуд вартістю 800 грн., два комплекти постільної білизни вартістю 1000 грн., чотири набори рушників загальною вартістю 400 грн., ковдру вартістю 300 грн. та С-модуль для трансляції цифрового телебачення вартістю 300 гривень, з яким зникли з місця вчинення злочину, заподіявши ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 14 300 грн.

Діючи повторно в такий же спосіб, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, 28.12.2012 о 23.00 год. прибули до будинку АДРЕСА_5 де шляхом надання ОСОБА_6 ОСОБА_4 підробленого паспорту громадянина України на ім'я громадянина України ОСОБА_7 з вклеєною в ньому фотокарткою ОСОБА_6 зняли в оренду на одну добу квартиру № 12 в зазначеному будинку. Таким чином ОСОБА_6 та ОСОБА_5 шляхом обману отримали від ОСОБА_4 ключі від квартири, незаконно проникли у квартиру, звідки 29.12.2012 о 10.00 год. таємно викрали належне ОСОБА_4 майно, а саме телевізор «Самсунг» вартістю 6000 грн., телевізор «LG» вартістю 3500 грн., ковдру вартістю 400 грн., наматрацник вартістю 250 грн., комплект рушників в кількості 4-х штук загальною вартістю 120 грн., набір ножів в кількості 3-х штук вартістю 90 грн., з яким зникли з місця вчинення злочину, заподіявши ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 10 360 грн.

Підсудна ОСОБА_6 в судовому засіданні частково визнала свою вину у вчиненні злочинів в обсязі пред'явленого обвинувачення, не заперечувала фактів вчинення крадіжок з квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_5 у час та спосіб, зазначені у вироку вище, проте стверджувала, що злочини вчинила одноособово, ОСОБА_5 лише на її прохання допоміг винести з квартири АДРЕСА_5 два телевізори, при цьому вона запевнила ОСОБА_5, що квартиру орендувала на законних підставах та ці речі належать їй.

Підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочинів не визнав, пояснив, що починаючи приблизно з 15.00 години 28.12.2012 до 09.00 години 29.12.2012 постійно знаходився за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_3, що можуть підтвердити ОСОБА_8, дружина брата та його малолітня дитина; ранком 29.12.2012 він в дійсності допоміг ОСОБА_6 винести два телевізори з квартири АДРЕСА_5 які вони намагалися продати, про те, що ОСОБА_6 заволоділа зазначеними телевізорами неправомірно обізнаний не був.

Незважаючи на процесуальну позицією підсудних, їх винуватість у вчиненні злочинів за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка пояснила, що вона орендує квартиру АДРЕСА_1 за яку несе повну матеріальну відповідальність. 28.12.2012 їй зателефонувала невідома дівчина на ім'я ОСОБА_7 з приводу оренди зазначеної квартири. В цей же день вона зустрілась з даною дівчиною, яка надала їй паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 та між ними був укладений договір оренди квартири терміном на добу, на виконання умов якого вона передала ОСОБА_7 ключі від квартири. 29.12.2012, приблизно о 12.00 годині, вона (потерпіла) прийшла до квартири та виявила відсутність в ній двох телевізорів «LG», мікрохвильової печі «Самсунг», електричного чайнику, праски «Тефаль», столового посуду, двох комплектів постільної білизни, чотирьох наборів рушників, ковдри, та С-модулю для трансляції цифрового телебачення. ОСОБА_7 в квартирі не було, у зв'язку з чим вона звернулася до правоохоронних органів з заявою про викрадення майна. В цей же день від свого знайомого ОСОБА_4 їй стало відомо про вчинення крадіжки з квартири останнього. Коли вона показала ОСОБА_4 першу сторінку паспорта ОСОБА_7, він повідомив, що зазначена особа знімала в оренду квартиру і в нього.

По показанням потерпілого ОСОБА_4 слідує, що 28.12.2012 біля 23.00 год. він передав невідомій йому дівчині, яка надала паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7, в оренду строком на одну добу квартиру АДРЕСА_5 29.12.2012 о 12.00 год. йому зателефонував дід та сказав, що зі слів сусіда йому відомо, що двері в квартиру відкриті. Коли він приїхав у квартиру, ОСОБА_7 на місці не було, а в квартирі він виявив відсутність телевізора «Самсунг», телевізора «LG», ковдри, наматрацника, комплекту рушників та набору ножів в кількості 3-х штук. Опитавши таксистів біля будинку, він дізнався, що ОСОБА_7 спільно з невідомим хлопцем поїхали до будинку АДРЕСА_6. В цей же день він приїхав до зазначеного будинку, за спливом години до будинку під'їхав автомобіль НОМЕР_3, в який ОСОБА_7 та невідомий йому хлопець почали зносити пакунки з речами. В наступному з даного автомобіля буди вилученні викрадені в нього речі.

Показання потерпілого ОСОБА_4 підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_9 та даними протоколу огляду місця події, згідно якого 29.12.2012 під час огляду автомобіля НОМЕР_3 були вилучені телевізори «Самсунг», «LG», ковра, наматрацник, набір рушників та набір ножів, які повернуті потерпілому ОСОБА_4 (Том 2 а.с.60-61;62).

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що о 12.00 годині 29.12.2012 йому зателефонував брат ОСОБА_4 та повідомив, що зі слів діда йому відомо, що квартира, яку ОСОБА_4 здає в оренду, відкрита та потрібно поїхати перевірити зазначену інформацію. На місці вони виявили, що квартира в дійсності була відкрита, а в квартирі відсутнє певне майно. Один із таксистів біля будинку повідомив, що бачив, як декілька годин тому, дівчина та хлопець загружали в автомобіль пакунки з речами і даний автомобіль знаходиться поруч з рестораном «Первак» по вул. Рогніденській у м. Києві. Водій даного автомобіля ОСОБА_1 у свою чергу розповів, що відвіз невідомих йому людей до будинку АДРЕСА_6. В цей же день він з братом приїхали до зазначеного будинку, за спливом години до будинку під'їхав автомобіль НОМЕР_3, в який хлопець та дівчина, в якій ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_7, почали зносити певні речі. В цей же день автомобіль НОМЕР_3 був зупинений працівниками міліції біля будинку № 24 по вул. Жмеренській у м. Києві, з нього були вилученні викрадені у ОСОБА_4 речі.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що в кінці грудня 2012 року, можливо 28 грудня 2012 року, йому зателефонував ОСОБА_5, який запропонував придбати телевізор «LG». 29.12.2012 він зустрівся з ОСОБА_5 поблизу ТЦ «Квадрат», та разом з ним і його дівчиною на таксі «Чері» д.н.з. НОМЕР_4 прослідував до будинку АДРЕСА_6, де, за твердженням, ОСОБА_5 знаходився даний телевізор. ОСОБА_5 виніс два пакунки, в одному з яких був телевізор, і вони на таксі прослідували за місцем його (свідка) проживання, проте коли під'їхали до будинку, то були затриманні співробітниками міліції. При цьому свідок зазначив, що ОСОБА_5 постійно запевняв його в тому, що телевізор належить йому.

У відповідності до показань свідка ОСОБА_11, останній надає послуги з перевезення пасажирів та вантажу по м. Києву на орендованому автомобілі «Форд-транзит». 28.12.2012 в після обідній час до нього підійшла ОСОБА_6 з проханням перевезти речі з однієї квартири на іншу, на що він погодився. На прохання ОСОБА_6 він допоміг останній винести з однієї із квартир по вул. Мечникова у м. Києві запакований у плівку вантаж, яким в подальшому виявилися телевізори. В цей же день ОСОБА_6 запропонувала йому придбати зазначені телевізори, однак він відмовився від зазначеної пропозиції за браком грошових коштів та переадресував її (пропозицію купити телевізори) своєму знайомому ОСОБА_12 І хоча в судовому засіданні, на відміну від своїх показань на досудовому розслідуванні, даних в присутності захисника, свідок ОСОБА_11 не зміг пояснити, на якому саме етапі ОСОБА_5 підсів в його автомобіль та чи допомагав він виносити речі із квартири, проте категорично стверджував, що ОСОБА_5 приймав активну участь в реалізації телевізорів ОСОБА_12 саме 28.12.2012. Із показань свідка ОСОБА_11 слідує, що він був знайомий з ОСОБА_5 до події злочину внаслідок їх спільної роботи на ринку, у зв'язку з чим твердження підсудних, що свідок помилився в особі ОСОБА_5 неспроможне.

Окрім того, свідок ОСОБА_12 підтвердив, що близько 21.00 години 28.12.2012 йому зателефонував ОСОБА_11 з пропозицією придбати два телевізори марки «LG». В цей же день за місцем його знаходження прибули ОСОБА_11 та раніше невідомі йому хлопець з дівчиною, в яких він за 3500 грн. купив два телевізори марки «LG». В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 вказав на підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як на осіб, в яких він за сприяння ОСОБА_11 купив вищезазначені телевізори.

Аналіз показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 свідчить про те, що підсудний ОСОБА_5 приймав участь в реалізації викраденого із квартири АДРЕСА_1 майна саме 28.12.2012, а відтак і про його причетність до вчинення цього злочину, та одночасно спростовує висунуту ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_8 версію про те, що починаючи з 15.00 години 28.12.2012 та до 09.00 години 29.12.2012 ОСОБА_5 нібито постійно знаходився за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_3.

Зазначені показання свідка ОСОБА_8 суд вважає завідомо неправдивими з метою допомогти ОСОБА_5 уникнути кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих злочинів, в обґрунтування чого також вважає доцільним зазначити, що в судовому засіданні 18.04.2013 підсудний ОСОБА_5 пояснив, що факт його знаходження дома 28.12.2012 можуть підтвердити ОСОБА_8, дружина брата та його малолітня дитина, проте ОСОБА_8 в судовому засіданні стверджував, що дружина з дитиною 27.12.2012 року поїхали до родичів в інше місто і 28.12.2012 він з ОСОБА_5 нібито знаходилися дома самі.

Надана потерпілою ОСОБА_3 світлокопія паспорту на ім'я ОСОБА_7 визнана у справі речовим доказом та приєднана до матеріалів кримінального провадження (Том 2 а.с. 131,132).

В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожний окремо, дали показання про те, що «ОСОБА_7.» та підсудна ОСОБА_6 це одна і та ж особа.

Кількість, найменування та вартість викраденого майна встановлена на підставі показань потерпілих, даних відповідних протоколів вилучення і у суду сумнівів не викликає, враховуючи, що ОСОБА_6 погасила ОСОБА_3 матеріальну шкоду в обсязі збитків, заявлених потерпілою до відшкодування.

Питання щодо достовірності показань підсудних в ході судового слідства з'ясовувалося судом, як шляхом оцінки цих показань у сукупності з іншими доказами у справі, так і шляхом їх співставлення з показаннями ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на досудовому розслідуванні, коли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 давали визначальні показання щодо вчинення обох крадіжок за попередньою змовою групою осіб між собою, зокрема ОСОБА_5 поясняв, що на вчинення злочинів погодився на прохання ОСОБА_6 у зв'язку з скрутним матеріальним становищем, допомагав ОСОБА_6 виносити викрадені речі із квартир (Том 2 а.с.55-56, 175-179; 190-193).

Протягом всього провадження у кримінальній справі ОСОБА_5 не оспорював, що спільно з ОСОБА_6 29.12.2012 виніс речі із квартири АДРЕСА_5 а до його твердження про те, що він не був обізнаний в тому, що зазначене майно є викраденим суд відноситься критично, хоча би з тих підстав, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 тривалий час проживали в цивільному шлюбі, вели спільний побут, а отже і знали яке майно наявне в кожного з них.

Зважаючи на викладене суд вважає юридично доведеним факт вчинення підсудними крадіжок з квартир ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові № 10 від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів, який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. У постанові також зазначено, що вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки, суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилася у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме у неї виник умисел на заволодіння майном.

Аналіз вищезазначених доказів, хронологія та послідовність дій підсудних, які для отримання в оренду квартир надали потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підроблений документ, повторність їх дій, дають підстави для висновку, що ОСОБА_5 з ОСОБА_6 заздалегідь (до входження в квартири) мали намір заволодіти чужим майном і поетапно реалізували цей намір.

З огляду на ці обставини, суд кваліфікує дії підсудних за ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло, а по епізоду заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4 також за кваліфікуючою ознакою «повторно».

При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності та ступінь їх суспільної небезпеки, дані, які характеризують особу кожного з підсудних, думку потерпілих, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнаються судом винним у вчиненні тяжкого злочину ( ст. 12 КК України).

Вивченням даних про особу підсудних встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 мають визначене місце реєстрації, до затримання ОСОБА_5 проживали у цивільному шлюбі, за місцем фактичного проживання характеризуються формально, на обліку у лікаря нарколога не перебувають, раніше не судимі, хоча ОСОБА_5 на теперішній час притягується до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 187 КК України; ОСОБА_6 вагітна, за її твердженням батьком дитини є ОСОБА_5 (Том 2 а.с. 203-207;Том 3 а.с.35-55, 84-91).

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення іншого умисного злочину, подія якого мала місце після притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності в даному кримінальному провадження, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність підсудного, відсутність з його сторони будь-якого каяття у вчиненому, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_5 та досягнення інших цілей покарання можливе лише в умовах позбавлення волі.

В той же час, при визначені строку покарання у виді позбавлення волі, суд також враховує молодий вік ОСОБА_5 та відсутність тяжких наслідків від вчиненого.

Підсудна ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, перебуває на 6-му місяці вагітності, в повному обсязі відшкодувала потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду, що в силу ст. 66 КК України, визнається судом обставиною, яка пом'якшує покарання, у зв'язку з чим за відсутності тяжких наслідків від вчиненого, суд вважає, що її виправлення можливе без позбавлення чи обмеження волі, однак в умовах здійснення контролю за її поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Між тим, як зазначено у вироку вище, ОСОБА_6 в повному обсязі відшкодувала потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду, що стверджується розпискою останньої, а потерпілому ОСОБА_4 викрадене майно було повернуто на стадії досудового розслідування, відтак суд відмовляє у задоволенні цивільних позовів потерпілих.

На підставі п.3 ч.1 ст. 118, ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з підсудних на користь держави в рівних частинах процесуальні витрати за проведення експертиз, а долю речових доказів вирішує у відповідності до положень до п. 9 ст.100 КПК України.

Строк покарання підсудному ОСОБА_5 слід обраховувати зі дня обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному кримінальному провадженні - з 09.04.2013 (Том 3, а.с. 102-103). Питання щодо зарахування в строк відбування покарання часу перебування ОСОБА_5 під вартою згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.03.2013 може бути вирішено судом в кримінальній справі відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 187 КК України у відповідності до положень ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, за умови доведеності його вини у вчиненні злочину.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 370, 371, ч. ч. 2, 3 ст. 373, ст. 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 09 квітня 2013 року.

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки.

У відповідності до п.п. 2,3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частинах на користь держави (УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк одержувач ГУДКСУ у м. Києві; р/р 31110106700007; МФО 820019; КЕКД 21081100;01) процесуальні витрати за проведення:

- дактилоскопічної експертизи № 99 від 21.03.2013 по 195 грн. 60 коп. з кожного;

- трасологічної експертизи № 100 від 21.03.2013 по 195 грн. 60 коп. з кожного;

В задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити.

Речові докази:

- три сліди папілярних узорів та слід взяття, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- телевізор «Самсунг», телевізор «LG», ковдру білого кольору, наматрацник, набір рушників, набір ножів, які повернуті потерпілому ОСОБА_4, - залишити в користуванні потерпілого ОСОБА_4

- два телевізори «LG, разом з підставками, пультами дистанційного керування та дротами живлення, які повернуто потерпілий ОСОБА_3, - залишити в користуванні потерпілої ОСОБА_3;

- розписку ОСОБА_6 від імені ОСОБА_7- зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- копію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_7 зберігати в матеріалах кримінального провадження;

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити у виді тримання під вартою.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити у виді домашнього арешту.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 у той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя - В.П. Кицюк