Рішення № 31151114, 14.05.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

437/2072/13-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2013 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого судді: Кравченко Н.О.,

при секретарі: Савченко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецшахтопроходка" про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська із позовом до ТОВ "Спецшахтопроходка" про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилався на те, що 01 липня 2011 року його було прийнято на роботу до ТОВ «Спецшахтопроходка» на посаду прохідника з повним робочим днем на підземні роботи, про що було видано наказ № 23 к від 01.07.2011 року. 04 липня 2012 року його було звільнено за власним бажанням за ст.38 КЗПП України, про що видано наказ № 299 к від 04.07.2012 року. Позивач вказав, що протягом трьох останніх місяців його роботи відповідач не виплачував йому заробітну плату, в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 11197,97 грн., суми середнього заробітку за час затримки 30161,36 грн.

Крім матеріальної шкоди, відповідач своїми діями завдав позивачу моральну шкод в розмірі 2000 гривень, яка полягає в тяжких моральних стражданнях, оскільки з вини відповідача його життєві плати були порушені, виникла необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Через те, що відповідач не виплачував позивачу заробітну плату, він залишився без коштів на існування, знаходився у скрутному матеріальному становищі. Дана ситуація тяжко відобразилась на емоційному стані позивача, він постійно відчуває нервове напруження.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ТОВ "Спецшахтопроходка"на його користь суму заборгованості із заробітної плати у розмірі 11197,97 грн., відповідно до ст. 117 КЗпП України стягнути з ТОВ "Спецшахтопроходка" на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати заборгованості із заробітної плати по день фактичного розрахунку у сумі 30161,36 грн., а також моральну шкоду у сумі 2000 грн.

В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення, розгляд справи просив провести без його участі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, заперечень не надав, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Оскільки у справі достатньо матеріалів про взаємовідносини сторін, суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши позовні вимоги та матеріали цивільної справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «Спецшахтопроходка» на посаду прохідника 5-го розряду з повним робочим днем на підземній роботи, про що було видано наказ № 23 к від 01.07.2011 року. 04 липня 2012 року його було звільнено за власним бажанням за ст.38 КЗПП України, про що видано наказ № 299 к від 04.07.2012 року (а.с.9-11).

Відповідно до довідки № 341 від 26.07.2012 року, виданої ТОВ «Спецшахтопроходка», підприємство має перед ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 11197,97 грн. (а.с.8).

Згідно вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 11197,97 грн. знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню.

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Отже судом встановлено, що при звільненні відповідач не у повному обсязі розрахувався із позивачем.

При таких обставинах, суд вважає доводи позивача в частині необхідності стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час затримки обґрунтованими, та підлягають стягнення з 04 липня 2012 року по 29 квітня 2013 рік тобто по день винесення рішення, оскільки на день винесення рішення заборгованість по заробітній платі існує та не погашена.

Згідно Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином середньоденна заробітна плата складає: (травень 2012 р. 3076,03+ червень 2012 р. 2678,43): кількість робочих днів 40 = 143 гривень 86 коп.

Кількість робочих днів у цей період складає 210 днів, середньоденний заробіток позивача складав 143,86 грн., таким чином, стягненню з відповідача підлягає 143,86 х 210 = 30210 гривень 60 коп.

Згідно із ст.. 237 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв?язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом установлено, що у зв?язку з не виплатою заробітної плати позивачу була причинена моральна шкода, оскільки він не мав змоги нормально існувати.

Враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 року, згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, при визначенні розміру моральної шкоди.

Розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає виходячи з вимог розумності, справедливості, а також істотності зазначених змін в звичному складі життя позивача у зв'язку з не виплатою заробітної плати і вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню у розмірі 500,00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду із позовом позивача було звільнено від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 419,08 грн.

Керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 10, 57, 60, 88, 174, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецшахтопроходка" про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Спецшахтопроходка» (код 32648933), яке розташоване за адресою: м.Луганськ, вул.Оборонна, 20 г, на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_2), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість із заробітної плати у сумі 11197(одинадцять тисяч сто дев'яносто сім) грн. 97 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Спецшахтопроходка» (код 32648933), яке розташоване за адресою: м.Луганськ, вул.Оборонна, 20 г, на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_2), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.07.2012 року по 29.04.2013 рік у сумі 30210 (тридцять тисяч двісті десять) грн.60 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Спецшахтопроходка» (код 32648933), яке розташоване за адресою: м.Луганськ, вул.Оборонна, 20 г, на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_2), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, моральну шкоду у сумі 500 (п'ятсот) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Спецшахтопроходка» (код 32648933), яке розташоване за адресою: м.Луганськ, вул.Оборонна, 20 г, на користь держави судовий збір у сумі 419 (чотириста дев'ятнадцять) грн.08 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Н.О. Кравченко