Рішення № 31136749, 07.05.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

437/5464/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2013 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

Головуючий суддя Золотарьов О.Ю.

при секретарі Красновській М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА-С» до Луганської міської ради, треті особи - Головне управління Держземагенства у Луганській області та Луганське міське управління юстиції, про внесення змін до договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача, посилаючись на ту обставину, що на підставі рішення Луганської міської ради від30.11.2004 року № 27/107 між ОСОБА_1 та Луганською міською радою 29.12.2004 року був укладений договір оренди землі, зі змінами внесеними до нього згідно Договору про внесення змін до договору оренди землі від 05.02.2007 року та рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 26.10.2010 року.

Предметом договору є земельна ділянка площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_1 з метою використання: під будівництво та розміщення торговельного комплексу та будівлі трансформаторної підстанції та благоустрій прилеглої території.

20.09.2012 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «АЕЛІТА-С» договір про дольову участь у будівництві, відповідно до якого сторони домовилися на умовах вказаного договору побудувати об'єкт(и) містобудування на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та яка, на момент укладання цього договору, належить громадянці ОСОБА_1 згідно вищезазначеного договору оренди землі. Вказані дії сторони домовилися здійснити після внесення змін до вищезазначеного договору оренди землі, відповідно до яких (змін) до складу орендарів земельної ділянки, яка є предметом вказаного договору, додатково буде введено ТОВ «АЕЛІТА-С», а також змін, відповідно до яких орендна плата за цим договором оренди землі буде розподіляться між громадянкою ОСОБА_1 та ТОВ «АЕЛІТА-С»у рівних частках.

15.10.2012 року громадянкою ОСОБА_1 та ТОВ «АЕЛІТА-С»Луганській міській раді була подана заява за № 3 про внесення змін до договору оренди землі від 29.12.2004 (державна реєстрація договору здійснена у відповідній книзі реєстрації договорів оренди землі 11.03.2005 за № 040540200008).

Відповідно до вказаної заяви заявники клопотали про укладання договору про внесення змін до договору оренди землі(державна реєстрація договору здійснена у відповідній книзі реєстрації договорів оренди землі 11.03.2005 за № 040540200008), зі змінами внесеними до нього,згідно якого пропонували внести зміни до вказаного договору, шляхом введення другого орендаря - ТОВ «АЕЛІТА-С» та зміни, пов'язані із зазначеним введенням другого орендаря, а також інші зміни, які тотожні викладеним у позовній заяві, відповідно до якої було відкрито провадження у даній цивільній справі.

25.12.2012 року заявники на вищевказану заяву отримали відповідь у листі за № И01/03-13/7858/0/2-12, в якому їм було повідомлено, що внести зміни до договору оренди землі шляхом додання другого орендаря до складу орендарів згідно вказаного договору не уявляється можливим, оскільки діюче законодавство не передбачає внесення змін до договору оренди землі шляхом додання другого орендаря.

У зв'язку із вказаною відмовою, позивачі вважають свої права порушеними, посилаючись на положення Земельного Кодексу, Закону України «Про оренду землі», Цивільного кодексу України, просили суд внести зміни до договору оренди землі (державна реєстрація 11.03.2005 року за № 040540200008), зі змінами внесеними до нього згідно Договору про внесення змін до договору оренди землі від 05.02.2007 (державна реєстрація 06.03.2007 року за № 040740200031) та рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 26.10.2010 у справі № 2-2555/2010, згідно тексту, викладеному в позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав відповідні пояснення суду та просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, представником подані письмові заперечення проти позову (а.с. 43-45), доводи яких представник відповідача підтримала, надавши відповідні пояснення в судовому засіданні.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що рішенням Луганської міської ради від 30.11.2004 року № 27/107 ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30-32).

На підставі вказаного рішення 29.12.2004 року між ОСОБА_1 та Луганською міською радою був укладений договір оренди землі (державна реєстрація договору здійснена у відповідній книзі реєстрації договорів оренди землі 11.03.2005 за № 040540200008) (а.с. 18-19), зі змінами внесеними до нього згідно Договору про внесення змін до договору оренди землі від 05.02.2007 року (державна реєстрація договору здійснена у відповідній книзі реєстрації договорів оренди землі 06.03.2007 за № 040740200031) (а.с. 22 зворот - 23) та рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 26.10.2010 у справі № 2-2555/2010 (а.с. 24-25).

Цільове призначення - під будівництво та розміщення торговельного комплексу та будівлі трансформаторної підстанції та благоустрій прилеглої території.

20 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ „АЕЛІТА-С" укладено договір про дольову участь у будівництві, згідно умов якого сторони домовилися на умовах вказаного договору побудувати об'єкт(и) містобудування на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та яка, на момент укладання цього договору, належить громадянці ОСОБА_1 згідно вищезазначеного договору оренди землі. Вказані дії сторони домовилися здійснити після внесення змін до вищезазначеного договору оренди землі, відповідно до яких (змін) до складу орендарів земельної ділянки, яка є предметом вказаного договору, додатково буде введено ТОВ «АЕЛІТА-С», а також змін, відповідно до яких орендна плата за цим договором оренди землі буде розподіляться між громадянкою ОСОБА_1 та ТОВ «АЕЛІТА-С»у рівних частках (а.с. 33-34).

15.10.2012 року позивачі зверталися до відповідача із заявою, просили укласти договір згідно доданого проекту (а.с. 35, 36-37).

Листом від 25.12.2012 року позивачам було відмовлено (а.с. 38).

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі регулюються законом.

Таким законом є Закон України «Про оренду землі», статтею 2 якого передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 6 вказаного закону передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Таким чином, із вказаних норм слід, що відносини щодо оренди землі регулюються, в тому числі Цивільним кодексом України.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до статті 510 вказаного кодексу сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор, при цьому у зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Статтею 626 зазначеного кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Статтею 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарями земельних ділянок можуть бути: громадяни і юридичні особи України.

Таким чином, із вказаних норм слід, що договори оренди землі, як і інші договори, можуть бути багатосторонніми, при цьому на стороні орендарів земельної ділянки можуть виступати одночасно декілька суб'єктів: фізичних та (або) юридичних осіб.

Щодо способу набуття ТОВ «АЕЛІТА-С» статусу орендаря земельної ділянки, яка є предметом Договору, за яким він на теперішній час не є орендарем, виходячи із системного аналізу діючого законодавства суд дійшов наступних висновків.

На час подання позову, земельна ділянка за рішенням відповідача та за відповідним проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки з дотримання вимог чинного законодавства вже була передана в оренду.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» також передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, із вищевказаних норм слід, що вони регулюють питання внесення змін до договору за згодою сторін за цим договором, отже за згодою громадянки ОСОБА_1 та відповідача, а у разі не досягнення згоди саме між цими суб'єктами цей спір вирішується в судовому порядку.

В той же час статтею 9 Цивільного кодексу України передбачено, що положення вказаного кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Законом України «Про оренду землі» чи іншими актами законодавства чітко не врегульовано порядок набуття новими орендарями прав та обов'язків на земельну ділянку, яка, з дотриманням процедури, передбаченої Земельним кодексом України та вказаним законом, вже була за рішенням відповідної ради, передана в оренду одному - первісному орендарю.

Враховуючи зазначене, положення Цивільного кодексу України відповідно до статті 9 зазначеного кодексу у вказаному питанні, тобто питанні набуття новим орендарем прав та обов'язків орендаря на земельну ділянку, яка є предметом договору оренди землі, за яким ця особа на теперішній час не є орендарем, є провідними.

Системний аналіз нижченаведених норм Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що позивачі правомірно запропонували відповідачу укласти договір про внесення змін до договору оренди землі, яким передбачено одночасно внесення змін до вказаного договору, в тому числі змін щодо збільшення складу орендарів земельної ділянки за цим договором та набуття ТОВ «АЕЛІТА-С», яке на теперішній час не є за вказаним договором оренди землі орендарем, цього статусу, тобто статусу орендаря земельної ділянки, з моменту укладання зазначеного договору про внесення змін до договору оренди землі.

Так, частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, в тому числі, договори та інші правочини.

Статтею 6 вказаного кодексу передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Статтею 203 зазначеного кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 509 вказаного Кодексу передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Із вказаних норм слідує наступне.

У ТОВ «АЕЛІТА-С», яке на теперішній час не є орендарем земельної ділянки, яка є предметом спірного договору оренди землі, можуть виникнути цивільні права та обов'язки за вказаним договором, лише шляхом укладання між ним, а також громадянкою ОСОБА_1 та відповідачем відповідно до статті 11 вищенаведеного кодексу договору, за яким вказана особа набуде статусу орендаря вказаної земельної ділянки, про що будуть передбачені відповідні положення у зазначеному договорі.

При цьому, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України таким договором може бути договір про внесення змін до договору оренди землі, як такий що передбачений актами законодавства, а саме статтею 651 вказаного кодексу та статтею 30 Закону України «Про оренду землі», але ж в якому сторони, тобто позивачі та відповідач згідно статті 6 вказаного кодексу можуть врегулювати свої відносини, які не врегульовані вказаними актами, тобто відносини стосовно набуття ТОВ «АЕЛІТА-С» прав та обов'язків орендаря земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі.

Враховуючи зазначене, відповідно до вказаних норм позивачі правомірно запропонували відповідачу укласти договір про внесення змін до договору оренди землі, яким передбачено одночасно внесення змін до вказаного договору, в тому числі змін щодо збільшення складу орендарів земельної ділянки за цим договором та набуття ТОВ «АЕЛІТА-С» статусу орендаря земельної ділянки, з моменту укладання зазначеного договору про внесення змін до договору оренди землі.

Крім того,суд дійшов наступних висновків.

Статтею 93 Земельного кодексу України закріплено право оренди земельної ділянки фізичних та юридичних осіб.

У вказані нормі також передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 5 Земельного кодексу України передбачено, що земельне законодавство базується, в тому числі на такому принципі як забезпечення гарантій прав на землю.

Статтею 12Цивільного кодексу України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Із вказаних норм слід, що право оренди на землю - це право гарантоване державою, а отже ТОВ «АЕЛІТА-С» має право здійснювати це право вільно, на власний розсуд, у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, Кодексом та Законом, в тому числі, шляхом залучення інших осіб до будівництва разом з ним об'єктів на земельній ділянці, що згідно Договору належить йому на праві оренди.

Таким чином, відмовляючи позивачам у задоволенні їх клопотань, вказаних у вищезазначеній заяві, в тому числі у клопотанні щодо збільшення складу орендарів за спірним договором оренди землі, відповідач порушив перш за все права громадянки ОСОБА_1 та ТОВ «АЕЛІТА-С» здійснювати не заборонену законодавством діяльність на орендованій земельній ділянці вільно, на власний розсуд, у порядку, передбаченому законодавством, та право ТОВ «АЕЛІТА-С» на набуття в оренду земельної ділянки, щодо якої ним з громадянкою ОСОБА_1 був укладений договір про дольову участь у будівництві на цій земельній ділянці об'єктів містобудування.

Стосовно пропозиції позивачів внести зміни до договору оренди землі щодо доповнення вказаного договору положеннями стосовно того, що орендарі вносять орендну плату у рівних частках суд дійшов наступних висновків.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, в тому числі, орендна плата із зазначенням порядку її внесення.

Статтею 21вказаного закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином відповідно до вказаних норм, якщо орендарів земельної ділянки декілька, то усі вони є платниками орендної плати за земельну ділянку.

Статтею 540 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Крім того, положення, аналогічні вищевказаним, містяться у статті 286 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до вказаних норм, пропозиція позивачів щодо внесення вказаних змін до договору оренди землі є правомірною.

Відносно пропозицій позивачів внести зміни до пункту 1 та пункту 17 договору оренди землі стосовно посилання в цих пунктах на рішення Луганської міської ради від 30.11.2004 № 27/107, суд дійшов висновків, що пропозиція позивачів виключити посилання на рішення Луганської міської ради від 30.11.2004 № 27/107, згідно якого земельна ділянка, яка є предметом вказаного договору, була передана в оренду первісному орендарю, із пункту 1 вказаного договору,та пропозиція позивачів (щодо доповнення пункту 17 договору оренди землі) залишити посилання на зазначене рішення Луганської міської ради, як констатацію факту передачі земельної ділянки відповідачем первісному орендарю, яка (передача) була здійснена у минулому, є цілком правомірними.

Відносно пропозиції позивачів внести зміни до договору оренди землі щодо викладення положень частини третьої пункту 17 вказаного договору у новій редакції наступного змісту: «Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим здійснені Орендарем 1» суд дійшов висновку, що запропонована редакція, у зв'язку із пропозицією щодо збільшення складу орендарів земельної ділянки, яка є предметом вказаного договору оренди землі, приводить положення зазначеного договору у відповідність із фактичними обставинами, що минули, а тому вказана пропозиція є такою, що не суперечить законодавству та є обґрунтованою.

Відносно пропозиції позивачів щодо нової редакції пункту 18 договору оренди землі суд дійшов наступних висновків.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, в тому числі умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, невід'ємною частиною договору оренди землі є: акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Статтею 17 вказаного закону передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Вказані вимоги зазначеного закону були виконані, що підтверджено актом приймання-передачі, який додається до договору оренди землі (а.с. 20 зворот).

Із вищенаведених норм слід, що вони регулюють питання передачі земельної ділянки орендодавцем у разі його добровільного волевиявлення щодо передачі земельної ділянки.

Ані вказані норми зазначеного закону, ані інші норми діючого законодавства не регулюють питання щодо передачі земельної ділянки орендодавцем орендарям, які набувають цього статусу у разі внесення змін до договору оренди землі, в тому числі згідно рішення суду.

У даному випадку фактично мова йде про повторну передачу орендодавцем вже переданої первісному орендарю земельної ділянки.

Така передача не передбачена законодавством, оскільки орендодавець вже передав земельну ділянку первісному орендарю.

Тому, враховуючи вищезазначене, позивачі правомірно у даному випадку застосували положення статті 6 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, тобто нова редакція пункту 18 договору оренди землі є правомірною.

Стосовно пропозиції позивачів внести зміни до Договору щодо виключення із п.п. 27.2 п. 27 Договору слів «за письмовою згодою орендодавця» суд зазначає, що спірний договір оренди землі був укладений у 2004 році, отже положення п.п. 27.2 п. 27 вказаного договору, відповідно до яких орендар повинен одержати письмову згоду орендодавця, тобто Луганської міської ради за її рішенням, на зведення, тобто будівництво, будь-яких об'єктів були зазначені виходячи із законодавства, яке діяло на той час.

У 2004 році до повноважень міських рад, як органів місцевого самоврядування, згідно статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій», який на той час був діючий (втратив чинність з 12.03.2011 з набранням чинності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») були віднесені питання щодо надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування.

Надання міською радою вказаного дозволу свідчило про надання радою, як орендодавцем земельної ділянки, згоди на зведення, тобто будівництво об'єкту.

Судом з пояснень сторін встановлено, що Луганська міська рада у період дії Закону України «Про планування і забудову територій» згідно ч.1 ст. 24 не надавала дозволи на будівництво (крім надання цих дозволів у порядку земельного законодавства, тобто при передачі земельних ділянок у користування, так як ч. 4 ст. 24 вказаного закону було передбачено, що у разі прийняття міською радо рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта), оскільки здійснення вказаного повноваження Луганською міською радою було делеговано виконавчому комітету Луганської міської ради.

Луганська міська рада окремо не приймала рішень, згідно яких надавалися згоди на зведення чи на будівництво будь-яких об'єктів на земельних ділянках, які вже знаходяться в оренді у фізичних чи юридичних осіб.

На теперішній час діє Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідно до якого міські ради, отже відповідач, не уповноваження надавати буд-яких дозволів на будівництво чи інших дозвільних документів у сфері будівництва.

Відповідно до цього закону особи, які бажають розпочати будівництво об'єкту повинні отримати від спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури містобудівні умови та обмеження.

На теперішній час будівництво об'єктів здійснюється за правилами вказаного закону, яким надання буд-яких згод на зведення чи на будівництво будь-яких об'єктів не передбачене, а тому положення вищевказаних підпунктів договору оренди землі, відповідно до яких орендар повинен одержати письмову згоду орендодавця, тобто Луганської міської ради за її рішенням, на зведення, тобто будівництво, будь-яких об'єктів, є такими що не відповідають сучасним нормам законодавства та такими, що суперечать Законам України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», так як відповідно до вказаних законів виключно законами встановлюється необхідність одержання документа дозвільного характеру та цими законами не передбачено такого дозвільного документа, як згода на зведення об'єкту чи згода на будівництво об'єкту.

Стосовно пропозиції позивачів внести зміни до договору оренди землі щодо виключення із положень вказаного договору п.п. 28.4 п. 28, в якому зазначено, що «орендар зобов'язаний приступити до використання земельної ділянки протягом двох років від дня прийняття рішення Луганської міської ради від 30.11.2004р. № 27/175» суд дійшов наступних висновків.

На час укладання спірного договору оренди землі земельна ділянка, яка є його предметом була передана в оренду громадянці ОСОБА_1 під наступну мету використання: під будівництво та розміщення торговельного комплексу та благоустрій прилеглої території.

З аналізу положень вказаного договору оренди землі слід, що строк продовж якого орендар повинен приступити до використання земельної ділянки за цим договором обмежується двома роками від прийняття рішення Луганської міської ради від 30.11.2004р. № 27/175, отже вказаний строк сплив 30.11.2006 року.

При задоволенні позову, відбудеться збільшення кількості орендарів земельної ділянки, а тому виконати вказані умови договору оренди землі відносно того, що усі орендарі, тобто позивачі, повинні приступити у певний термін, який на теперішній час сплив, до використання земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі, під мету використання, зазначену у ньому, є неможливим, а отже, вказані положення договору є такими, що не узгоджуються з іншими положеннями договору.

Статтею 649 Цивільного кодексу України передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно статті 79-1Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до статті 125 вказаного кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Стаття 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Із вказаних норм слід, що стосовно земельних ділянок у відповідних порядках, регламентованих законодавством, здійснюються державна реєстрація речових прав на земельні ділянки та державна реєстрація безпосередньо земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Судом встановлено, що у разі внесення до договору оренди землі змін, про які йде мова у позові, відповідно до вказаних нормативних актів повинні будуть внесені відповідні зміни до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, судом встановлено наступне.

Статтею 15 Кодексу передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Кодексу передбачені способи захисту прав та інтересів особи. Також у вказаній нормі зазначено, що суд може захистити цивільне право способом, що встановлений законом.

Враховуючи те, що ТОВ «АЕЛІТА-С» є юридичною особою та суб'єктом господарювання, і саме про набуття ним прав орендаря вищевказаної земельної ділянки йде мова у позові, суд вважає можливим застосування положень ст. 20 Господарського суду України, в якій передбачений такий спосіб захисту, як установлення, зміна господарських правовідносин.

Таким чином, із вказаних норм слід, що відносно внесення змін до договору оренди землі позивачі правомірно обрали спосіб захисту - внесення змін до вказаного договору, передбачений статтею 651 Цивільного кодексу України, а відносно укладання договору про внесення змін до договору оренди землі, у пункті 2 якого йде мова про набуття ТОВ «АЕЛІТА-С» прав та обов'язків орендаря земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі, спосіб захисту - установлення правовідносин згідно вказаного договору, який передбачений статтею 20 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 30 Закону України «Про оренду землі», ст. 651 Цивільного кодексу України, Цивільним процесуальним кодексом України, яким, у тому числі, передбачено, що позов може бути подано кількома позивачами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 30, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА-С» задовольнити.

Внести зміни до Договору оренди землі від 29.12.2004 (державна реєстрація договору здійснена у відповідній книзі реєстрації договорів оренди землі 11.03.2005 за № 040540200008), зі змінами внесеними до нього згідно Договору про внесення змін до договору оренди землі від 05.02.2007 (державна реєстрація договору здійснена у відповідній книзі реєстрації договорів оренди землі 06.03.2007 за № 040740200031) та рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 26.10.2010 у справі № 2-2555/2010 та встановити правовідносини між Луганською міською радою, громадянкою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА-С» згідно наступного Договору про внесення змін до Договору оренди землі:

«Договір про внесення змін до Договору оренди землі

Місто Луганськ, 2013 рік

ЛУГАНСЬКА МІСЬКА РАДА, діюча на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Цивільного кодексу України, місцезнаходженням якої є: м. Луганськ, вулиця Коцюбинського, будинок № 14, ід код 266070794, іменована далі як Орендодавець, в особі Луганського міського голови Кравченка Сергія Івановича, з однієї сторони, та

з другої сторони - ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_1), іменована далі як Сторона 1 та

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «АЕЛІТА-С», місцезнаходження товариства: м. Луганськ, вул. В. Тітова, буд. 17, кв. 33, ід. код товариства 38251977, від імені якого діє директор товариства Снаговська Н.В., які діють на підставі Статуту товариства, іменоване далі як Сторона 2,

разом надалі Сторона 1, Сторона 2 та Орендодавець, іменовані як Сторони, уклали цей договір про нижченаведене,

1. Сторони на підставі рішення суду внесли наступні зміни до Договору оренди землі від 29.12.2004 (державна реєстрація договору здійснена у відповідній книзі реєстрації договорів оренди землі 11.03.2005 за № 040540200008), зі змінами внесеними до нього згідно Договору про внесення змін до договору оренди землі від 05.02.2007 (державна реєстрація договору здійснена у відповідній книзі реєстрації договорів оренди землі 06.03.2007 за № 040740200031) та рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 26.10.2010 у справі № 2-2555/2010 (далі - Договір):

1.1. У преамбулі (вступній частині) Договору та у положеннях Договору «Підписи сторін» змінити, слово «Орендар» на слово та цифру «Орендар 1»;

1.2. Преамбулу (вступну частину) Договору доповнити перед словами «уклали цей договір про нижченаведене» наступними положеннями: «Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА-С», місцезнаходження товариства: м. Луганськ, вул. В. Тітова, буд. 17, кв. 33, ід. код товариства 38251977, від імені якого діє директор товариства Снаговська Н.В., які діють на підставі Статуту товариства, іменоване надалі Орендар 2,

разом надалі Орендар 1 та Орендар 2 іменовані Орендарі,»

1.3. У тексті договору змінити слово «Орендар», у відповідних відмінках, яке використане по тексту Договору та словосполучення, які застосовані по тексту Договору разом із цим словом у одиничному числі та відповідних відмінках відповідно на слово «Орендарі», вживаючи його у відповідних відмінках та на словосполучення з цим словом, вживаючи їх у множинному числі та відповідних відмінках;

1.4. Пункт 1. Договору викласти у новій редакції наступного змісту:

« 1. Орендодавець надає, а Орендарі приймають в строкове платне користування земельну ділянку під будівництво та розміщення торговельного комплексу та будівлі трансформаторної підстанції та благоустрій прилеглої території, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

1.5. Пункт 11 Договору доповнити новою частиною наступного змісту: «Орендарі вносять орендну плату у рівних частках.»;

1.6. Третю частину пункту 17 Договору викласти у новій редакції наступного змісту: «Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим здійснені Орендарем 1.»;

1.7. Пункт 17 Договору доповнити новою четвертою частиною наступного змісту: «Передача земельної ділянки в оренду була здійснена згідно рішення Луганської міської ради від 30.11.2004 № 27/107.»

1.8. Пункт 18 Договору викласти у новій редакції наступного змісту: « 18. Факт передачі земельної ділянки Орендодавцем підтверджується актом приймання-передачі від 12.03.2005р.

Зміна складу (збільшення або зменшення) Орендарів за цим договором не тягне складання нових актів приймання-передачі земельної ділянки.

Факт здійснення в установленому законодавством порядку відповідним органом відповідної державної реєстрації, яка (реєстрація) проводиться в наслідок зміни складу орендарів (в тому числі, але не виключно вказаних змін) цього договору, підтверджує , що нові орендарі прийняли земельну ділянку у натурі з моменту здійснення вказаної державної реєстрації.

Нові орендарі набувають права та обов'язки, передбачені цим договором, з моменту укладання договору про внесення змін до цього договору щодо збільшення складу орендарів.»

1.9. У підпункті 27.2 пункту 27 Договору виключити слова «за письмовою згодою орендодавця»;

1.10. Виключити із Договору підпункт 28.4. пункту 28.

2. Сторона 2, з моменту укладання цього договору набуває статусу орендаря земельної ділянки, яка є предметом Договору та у нього виникають права та обов'язки орендаря вказаної земельної ділянки.

3. Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України зміни, внесені згідно цього договору до Договору, набирають чинності з моменту набрання законної сили рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 29 квітня 2013 у справі № 437/5464/13-ц.

3. День набрання законної сили рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 29 квітня 2013 у справі № 437/5464/13-ц вважається днем укладання цього договору.

4. Цей договір є невід'ємною частиною Договору.

5. Всі інші умови Договору залишаються незмінними.

6. Витрати, пов'язані із укладенням цього договору несуть Сторона 1 та Сторона 2.

Орендодавець - Луганська міська рада

Сторона 1 - ОСОБА_1

Сторона 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕЛІТА-С».

Головному управлінню Держземагенства у Луганській області та Луганському міському управлінню юстиції здійснити відповідні заходи, у зв'язку із внесенням змін до договору оренди землі від 29.12.2004 (державна реєстрація договору здійснена у відповідній книзі реєстрації договорів оренди землі 11.03.2005 за № 040540200008), зі змінами внесеними до нього згідно Договору про внесення змін до договору оренди землі від 05.02.2007 (державна реєстрація договору здійснена у відповідній книзі реєстрації договорів оренди землі 06.03.2007 за № 040740200031) та рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 26.10.2010 у справі № 2-2555/2010 за рішенням суду від 29 квітня 2013 у справі № 437/5464/13-ц.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:суддя О.Ю.Золотарьов