Ухвала суду № 31140717, 01.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/691/13 01.04.2013 01.04.2013

Провадження № 22ц/784/904/13 Головуюча у 1-ї інстанції: Притуляк І.О.

Доповідач в апеляційній інстанції: Кутова Т.З.

У Х В А Л А

Іменем України

1 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Ямкової О.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем: Орельською Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2013 року за матеріалами скарги

ОСОБА_2

на постанову державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

ОСОБА_2 зазначав, що 11 квітня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа, виданого 5 квітня 2012 року Заводським районним судом м. Миколаєва, відповідно до якого з нього та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 стягнуто 495 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Посилаючись на те, що вказана постанова державного виконавця не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», так як в ньому не повно зазначено резолютивну частину рішення, ОСОБА_2 просив визнати дії державного виконавця неправомірними та зобов'язати останнього винести постанову про відмову в відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2013 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказану ухвалу суду скасувати, а по справі постановити нову ухвалу про задоволення його вимог, посилаючись на те, що суд допустив порушення норм матеріального та процессуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим законом. Так, підлягають виконанню державною виконавчою службою, в тому числі, виконавчі листи , що видаються судами.

З наданих матеріалів вбачається, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 13 березня 2012 року змінено рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2011 року та стягнуто на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку 495 грн. майнової шкоди та по 28 грн. судових витрат. В частині стягнення з відповідачів 1000 грн. моральної шкоди рішення районного суду залишено без змін (а.с. 10-13).

На виконання Заводському відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції надійшов виконавчий лист № 2 - 1359-2011 від 5 квітня 2012 року , виданий Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 1495 грн. (а.с. 89).

Положеннями ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Пунктом 3.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, також встановлено, що виконавець у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Так, 11 квітня 2012 року державним виконавцем Кирильченком Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 495 грн. майнової шкоди та 1000 грн. моральної шкоди (а.с. 88).

За вказаних обставин, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувана постанова відповідає вимогам закону та винесена з дотриманням встановленого порядку, а тому обґрунтовано відмовив в задоволенні скарги ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана постанова державного виконавця винесена з порушенням вимог п. 4 частини першої ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ не в повній мірі відображає резолютивну частину рішення, не можна прийняти до уваги, оскільки вказана норма містить вимоги до змісту виконавчого документа, недоліки якого можуть бути усунуті не шляхом оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, а в порядку передбаченому ст. 369 ЦПК України. Крім того, з письмових заперечень державного виконавця вбачається, що на виконанні в державній виконавчій службі перебуває в тому числі і виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 28 грн. судових витрат (а.с. 80-82).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в порушення процесуальних норм скарга розглянута за відсутності заявника, не може бути врахована, оскільки положення ст. 386 ЦПК України не містять прямої заборони про таке, а навпаки передбачають таку можливість в певних випадках.

Зазначення в оскаржуваній ухвалі про те, що розглянуто скаргу на дії державного виконавця, а не на постанову державного виконавця, також не можна прийняти до уваги, оскільки таке не впливає на правильність вирішення спору та вірність висновків суду стосовно законності саме оскаржуваної постанови державного виконавця. Формальне процесуальне порушення не може бути підставою для скасування вірної по суті ухвали. До того ж, апеляційна скарга не містить будь яких доводів, які б вказували на невірне вирішення спору, а також апелянт не посилається на наявність обставин чи доказів, які мають істотне значення для вирішення даної справи, про які останній мав би повідомити суд чи залучити до справи.

За вказаних обставин, оскаржувана ухвала районного суду в частині відмови в задоволенні скарги підлягає залишенню без змін.

Водночас, оскаржувана ухвала в частині стягнення 107 грн. 30 коп. з заявника судового збору підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали в цій частині.

Так, вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд послався на положення ст. 388 ЦПК України. Між тим, вказана норма передбачає розподіл витрат, пов'язаних з розглядом справи. Види витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, встановлені ч. 3 ст. 79 ЦПК України, і до них не віднесено витрати пов'язані зі сплатою судового збору, оскільки ці витрати є окремою складовою судових витрат, як зазначено в частині першій вказаної процесуальної норми.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 79 ЦПК України розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом, а Закон України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року не передбачає сплату судового збору при подачі скарги на дії державного виконавця, то відповідно до ч. 4 ст. 88 ЦПК України, судові витрати відносяться за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору скасувати, в цій частині постановити нову ухвалу.

Витрати пов'язані із сплатою судового збору віднести за рахунок держави.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуюча:

Судді: