Постанова № 31139825, 08.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2013 року Справа № 136061/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Старунського Д.М.

з участю секретаря судового засідання Прухницької Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Урус" до державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання дій протиправними, -

в с т а н о в и л а :

31.05.2011р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача мотивуючи тим, що 22 квітня 2011 року, в процесі проведення ГВПМ СДПІ ВПП у м.Львові звірки місцезнаходження ТзОВ "Урус" за юридичною та фактичною адресою, останні повідомили про існування Акту перевірки підприємства за грудень 2010 року. Для з'ясування обставин справи, позивач направив на адресу ДПІ у Залізничному районі м.Львова лист від 26.04.2011 року № 28 про надання інформації щодо наявності акту перевірки товариства, підстав та факту її проведення в період 7 квітня 2011 року та направлення даного акту перевірки на юридичну адресу позивача. Відповідач листом від 11.05.2011 року №16217/І0/І5-2І2 повідомив про факт проведення позапланову невиїзної документальної перевірки позивача, присвоєння ТзОВ "Урус" стан 23 - місцезнаходження не встановлено та зазначив, що з метою уникнення непорозумінь, запрошує посадових осіб підприємства для отримання акту перевірки. 23 травня 2011 року відповідач вручив акт про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ "Урус" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за грудень 2010 року від 07.04.2011 року №806/15-2/32053713. Податкового повідомлення-рішення за наслідками даної перевірки, відповідачем не приймалось.

На підставі вищевказаного акту документальної невиїзної перевірки ТзОВ "Урус" відповідачем зроблено запис, що податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ по операціях продажу/придбання товарів, робіт, послуг за грудень 2010 року сформовано з порушенням, у зв'язку з тим, що підприємство не надало підтверджуючих документів щодо їх виникнення, а саме: головні книги, журнали-ордери, картки рахунків та інше, а також висновок про порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правовиків, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ "Урус" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України.

Вважають, що дії відповідача щодо проведення перевірки, складання акту перевірки, безпосередньо акт документальної невиїзної перевірки ТзОВ "Урус" від 07.04.2011р. №806/15-2/32053713 є нечинними, а твердження щодо безпідставності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по операціях продажу/придбання товарів, робіт, послуг за грудень 2010 року, а також щодо не підтвердження факту наявності товарів (послуг) від ТзОВ "Урус" та здійснення покупцями господарських операцій без мети настання реальних наслідків, що вказує на нікчемність таких правочинів, викладені без наявних на те правових підстав, не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими та порушують права та законні інтереси позивача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права, неповного з»ясування обставин справи відповідач, подав апеляційну скаргу.

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що судом порушено п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), відповідно до якого об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону №168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, приймаючи рішення, судом порушено п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог п.2 ст.215, ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст.203 ЦК України).

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Таким чином, всупереч висновкам Львівського окружного адміністративного суду, позивачем порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що у ТзОВ «Урус» відсутній об»єкт оподаткування податком на додану вартість в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, яка просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Урус» знаходиться в м.Львові по вул.Конюшинна,24 і таке стверджується Статутом підприємства та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №17740393 від 27.05.2003р.

ДПІ у Залізничному районі м.Львова, у відповідності до вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Урус» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 07.04.2011 року №806/15-2/32053713.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у неправомірному формуванні податкового зобов'язання з ПДВ по операціям з продажу товарів, робіт та послуг за грудень 2010 року в сумі 258899 грн. у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у неправомірному формуванні податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року по операціях з придбання товарів, робіт та послуг в сумі 285567 грн. у зв'язку відсутністю підтверджуючих документів, а також ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по здійснених ТзОВ «Урус» правочинах, при придбанні та продажу товарів, робіт та послуг.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що на момент проведення перевірки ТзОВ «Урус» за юридичною адресою (м.Львів, вул.Конюшинна, 24) не знаходиться, про що складено акт про відсутність підприємства за місцезнаходженням від 07.04.2011р. №24/15-2/, перевіркою не підтверджено реальність придбання товарів (послуг) від підприємств-постачальників та постачання товарів (послуг) підприємствам-покупцям протягом грудня 2010 року, що свідчить про здійснення вказаних правочинів без мети настання реальних наслідків, а отже про нікчемність зазначених правочинів в силу ч.1, ч.2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України.

Також, в ході аналізу податкової звітності ТзОВ «Урус» за перевіряємий період податковим органом встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, а також устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Згідно п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У той же час, вчинені податковим органом дії, які оскаржуються в даній справі, не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки. Як ствердив в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача, податковим органом не прийнято рішення за наслідками даної перевірки.

Таким чином, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а оскаржуваний висновок чи судження податкового органу викладеного в акті перевірки є його правом.

Відповідно до абз.2 п.1,3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної Податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок, фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з»ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає до скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, що узгоджується з положеннями п.3 ст.2 КАС України.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.3, ч.1 ст.198, ч.4 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС - задоволити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. та прийняти нову, якою в задоволенні позову ТзОВ «Урус» відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: Д.М.Старунський

О.І.Мікула

Повний текст виготовлено 13.05.2013р.