Ухвала суду № 31139824, 23.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р. Справа № 125565/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання - Коцур В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Карелла» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карелла» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карелла» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2012 року № 0000831540 на суму 341 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем не скеровувався для ознайомлення акт перевірки Товариства на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року № 0000831540. Відтак, дане рішення податкового органу є протиправним і таким що підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ТЗоВ «Карелла» подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по її суті.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом було проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2009 - 2011 роки ТзОВ «Карелла», якою встановлено неподання звітності по платі за землю впродовж 2009-2011 р., що є порушенням платником податків вимог ст.ст. 2,14, Закону України «Про плату за землю» та п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України. За результатами проведеної камеральної перевірки було складено акт від 06.02.2012 року № 82/15-3/32919841.

У зв'язку з порушенням платником податку вимоги щодо подання податкової звітності по платі за землю, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 12.03.2012 року № 0000831540, яким Товариству нараховано штрафні санкції в розмірі 341,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 13.08.2004 року ТзОВ «Карелла» придбало у ПП «ВІРГО» цегляний корпус № 41, споруду димової труби та спеціалізоване обладнання, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Тургєнєва, 73. Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 17.08.2004 року зареєстровано право власності на вказане приміщення.

Згідно договору купівлі-продажу від 21.12.2004 року ТзОВ «Карелла» придбало будівлю складу, право власності на яке зареєстроване за Товариством 24.12.2004 р.

Згідно договору купівлі-продажу від 02.11.2007 року ТзОВ «Карелла» придбало у ВАТ «Кінескоп» склад-навіс, право власності на яке за Товариством зареєстровано 20.11.2007 р. Згідно договору купівлі-продажу від 02.11.2007 р. Товариство придбало у ВАТ «Кінескоп» трансформаторну підстанцію, право власності на яку за ТзОВ «Карелла» зареєстровано 20.11.2007 року.

Перевіряючи правомірність висновків суду першої інстанції шляхом всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, колегія суддів повністю погодилась з такими.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону N 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

У статті 5 цього Закону визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом - власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

За змістом статті 15 вказаного Закону, обов'язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

У частинах 1, 2 статті 125 ЗК (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Діюча редакція Земельного кодексу України чітко встановлює, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Водночас ст.120 ЗК в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, не давала підстав для іншого розуміння її змісту.

Тому, на підставі наведених норм законодавства колегія суддів прийшла до переконливого висновку про те, що з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право власності чи користування на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Верховного суду України, зокрема з постановою від 24.12.2010 року.

Таким чином, згідно ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, самостійно обчислюють суму земельного податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Відповідно до п. 286.2. статті 286 Податкового кодексу України, платники земельного податку(крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

За матеріалами справи встановлено, що станом на момент проведення камеральної перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «Карелла» до податкового органу податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2009, 2010, 2011 року не було подано. Крім того, в матеріалах справи наявна копія декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік, що подана позивачем до податкового органу 13.02.2012 року, тобто після кСтатею 123 ПК встановлено штрафні санкції, які застосовуються до платників податків у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

Оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, що діяло на момент вчинення відповідних дій, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карелла» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року у справі № 2а-3073/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді : Улицький В.З.

Каралюс В.М.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 29.04.2013 року