Постанова № 31137817, 24.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2013 р. (13:23) Справа №801/2813/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Суворової С.В., за участю секретаря судового засідання Жилич О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Гурзуф"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання дії протиправною та спонукання до виконання певних дій,

за участю:

представника позивача - Гущак С.І., довіреність № 59 від 28.05.2010 р.,

представник відповідача - не з'явився,

Суть спору: Державне підприємство «Гурзуф» звернулося до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби з вимогами про:

- визнання дій з відмови Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим державної податкової служби за № 1869/10/15.3 від 28.02.2013 року про надання державному підприємству «Гурзуф» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку - протиправним;

- зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим державної податкової служби надати державному підприємству «Гурзуф» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік;

- зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим державної податкової служби зарахувати земельний податок у рахунок фіксованого сільськогосподарського податку;

- покладання судових витрат на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підприємство звернулося до відповідача із заявою про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, яким позивач був раніше, але відповідач відмовив йому в цьому, вказавши на неможливість цього згідно п. 306.1. ст. 306 ПКУ, з чим позивач не погодився.

Відповідач з позовом не погодився, з підстав, вказаних у письмових запереченнях.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.03.2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 29.03.2013 року.

У судове засідання 29.03.2013 року представники сторін не з'явилися, у письмовому клопотанні представник відповідача просив перенести розгляд справи на іншу дату.

У відповідність зі статтею 128 КАС України, суд відклав розгляд справи на 19.04.2013 р.

У призначений час 19.04.2013 р. сторони в судове засідання з'явилися, до матеріалів справи надали додаткові документи, надали пояснення по суті справі, в розгляді справи була оголошена перерва до 24.04.2013 р.

В судове засідання 24 квітня 2013 року представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, представник позивача просив позов задовольнити на підставі наданих пояснень, документів у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, вислухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Гурзуф» (код ЄДРПОУ 00412845) зареєстровано юридичною особою 23.04.1993 році Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 593499.

Відповідно до преамбули Статуту, Державне підприємство «Гурзуф» було створено, як державне підприємство радгосп-завод «Гурзуф». Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 03 грудня 2005 року № 677 «Про найменування Державного підприємства радгосп-завод «Гурзуф» перейменоване у державне підприємство «Гурзуф».

Державне підприємство «Гурзуф» є правонаступником майнових прав і обов'язків Державного підприємства радгосп-завод «Гурзуф».

Згідно довідки з ЄДРПОУ № 192070, державне підприємство «Гурзуф» здійснює наступні види діяльності за КВЕД:

01.13.0 Вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів;

01.12.0 Овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників;

51.34.0 Оптова торгівля напоями;

52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту;

15.93.0 Виробництво виноградних вин;

74.82.0 Пакування.

Такі ж самі види діяльності передбачені Статутом державного підприємства «Гурзуф».

04 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим ДПС проведена виїзна планова перевірка державного підприємства «Гурзуф» (ЄДРПОУ 00412845) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2012 р., про що складений акт № 192/22.1/00412843/36 (далі - акт перевірки).

15 лютого 2013 року державне підприємство «Гурзуф» звернулося до начальника ДПІ у м. Ялті АРК ДПС з листом вих. № 58 про підтвердження його статусу як платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік.

28 лютого 2013 року листом вих. № 1869/10/15.3 відповідач відмовив позивачу у набутті ним статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку згідно п. 301.6.2 ПК України, у зв'язку з тим, що підприємство, крім діяльності з виноробства виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), здійснює діяльність з виноробства та реалізації підакцизної продукції.

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом його порушених прав.

Встановивши фактичні обставини справи та відповідні цим обставинам відносини, надавши оцінку доказам, суд вважає позов частково обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до виписки із статистичного обліку Державного комітету України по земельних ресурсах «Облік землі» (форма 6-зем) від 19.02.2013 р. вих. № 365-2/10-251, станом на 01.01.2013 року на балансі державного підприємства обраховується 347,2115 га під багатовіковими насадженнями (виноградниками) на землях Гурзуфської, Массандрівської селищних рад та Ялтинської міської ради.

Право на користування позивачем земельними ділянками підтверджується державними актами про право постійного користування землею: І-КМ № 003193 від 17.12.2002 р., І-КМ № 003194 від 06.12.1999 р., І-КМ № 003195 від 29.03.2001 р. виданих Ялтинською міською радою, Массандрівською селищною радою, Гурзуфською селищною радою відповідно, з однією метою - для сільськогосподарського використання.

У балансі позивача, станом на 31 грудня 2012 року, на кінець звітного періоду за кодом рідку 036 вказана первісна вартість довгострокових біологічних активів - 4222 тис. грн., яка здійснена на підставі оборотньо - сальдової відомості по рахунку 162 за 2012 р.

З цього вбачається наявність виноградників у позивача.

На виробництво алкогольних напоїв - вина, державному підприємству «Гурзуф» видана Ліцензія серії АВ № 541627 від 03.06.2011 р., реєстраційний номер 538, зі строком дії з 02.06.2011 р., до 02.06.2016 р.

До ліцензії надані додатки з дозволами на виробництво вин кріплених ДСТУ 4806:2007.

На продукцію - вина в асортименті 17.10.2011року та 05.07.2011 р. зі строком дії до 17.06.2013 року Державною системою сертифікації видано позивачу Сертифікати відповідності серії ВВ з додатками.

Державне підприємство «Гурзуф» о 2011, 2012 р. мало статус платника фіксованого сільськогосподарського податку, що підтверджується листом ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС № 139/10/15.03 від 01.03.2012 р., відомостями, вказаними у пункті 2.4.1 акту перевірки, Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.04.2011 р. по справі № 2а-3564/11/0170/7.

Надати статус платника фіксованого сільськогосподарського податку Державному підприємству «Гурзуф» відповідач відмовив з підстав придбання ним акцизу, регулярного випуску підприємством готової підакцизної продукції, що на думку відповідача суперечить пп. 301.6.2 п.301.6 ст. 301 ПК України.

З таким висновком суд не погоджується, оскільки відповідачем невірно застосовані норми податкового кодексу при розгляді заяви позивача щодо надання йому статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно п.п. 9.1.14 п. 9.1 ст. 9 ПКУ фіксований сільськогосподарський податок належить до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до пп. 14.1.256 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів.

Як зазначено в п. 301.1. ст. 301 Податкового Кодексу, платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПКУ сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення сільськогосподарської продукції для цілей глави 2 розділу XIV ПК України наведено у пп. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 ПКУ. Під нею розуміється продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Визначення частки сільсьгосподарського товаровиробництва для цілей оподаткування фіксованого сільськогосподарського податку наведено в пп. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ. Під нею розуміється питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.

Згідно з нормами пункту 301.1 ст. 301 ПКУ, мінімальна величина частки сільськогопосдарського товаровиробництва, що дає право на застосування спеціального податкового режиму для виробників сільськогосподарської продукції, встановлена на рівні 75% від загального сукупного доходу від господарської діяльності такого виробника.

В ході перевірки податковою інспекцією встановлена питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства - позивача за попередній звітний (податковий) 2012 рік, яка дорівнює 77,0 відсоткам.(стор. 10 акту перевірки)

Виробництво продукції державним підприємством «Гурзуф» у відповідність з кодами УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30, підтверджено експертним висновком Торгово-промислової палати Криму № 67-Г/04-13 від 13.03.2013 р.

В результаті досліджень, продукція державного підприємства «Гурзуф» відповідає наступним кодам:

- вина виноградні у ємкостях місткістю 10 л: ординарне сотове столове сухе біле Аліготе; ординарне столове напівсолодке; марочне кріплене десертне лікерне Піно-Грі Ай-Даніль - 2204296500;

- вина виноградні у ємкостях місткістю 10 л: ординарне сортове сухе червоне Каберне; ординарне столове червоне напівсолодке - 2204297500;

- вина виноградні у ємкостях місткістю 10 л: ординарне кріплене десертне спеціального типу солодке Мускатель Білий; ординарне кріплене десертне спеціального типу солодке червоне Мускатель Масандра Чорний; ординарне кріплене десертне спеціального типу солодке червоне Кагор Партеніт; марочне кріплене десертне солодке червоне Бастардо Масандра; марочне кріплене десертне спеціального типу солодке біле Токай Масандра; марочне кріплене десертне спеціального типу солодке біле Мускат Білий Масандра; марочне кріплене десертне спеціального типу солодке біле Токай Південобережний - 2204299400;

- вина виноградні у ємкостях місткістю 10 л: ординарне кріплене десертне спеціального типу біле Портвейн Білий Алушта; ординарне кріплене десертне спеціального типу рожеве Портвейн Рожевий Алушта; марочне кріплене міцне спеціального типу червоне Портвейн Червоний Кримський Масандра - 2204298900;

- вино виноградне у ємкостях місткістю 10 л: марочне кріплене міцне спеціального типу біле Мадера Масандра - 2204299600

Обмеження у наданні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, на що посилається відповідач, передбачено пп. 301.6.2 п. 301.6 ПК України, відповідно до якого, не може бути зареєстрований як платник податку суб'єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції.

Як встановлено вище, державне підприємство «Гурзуф» веде діяльність з вирощування виноградників на землях, наданих Ялтинською міською радою, Массандрівською та Гурзуфською селищними радами, займається виробництвом вина, які відповідають кодам УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30, частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній 2012 рік дорівнює 77,0 %, що перевищує встановлений законом обсяг - 75 %.

За такими ознаками, державне підприємство «Гурзуф» безумовно відповідає вимогам п. 301.1 ст. 301 ПК України та фактично є сільськогосподарським товаровиробником.

Доводи відповідача про неможливість надання позивачу статусу платника фіксованого сільськогосподарського товаровиробника через придбання та використання позивачем акцизних марок, не ґрунтуються на нормах податкового законодавства.

Нормами пп. 301.6.2 п. 301.6 ст. 301 ПК України виключено з кола осіб, які не можуть бути платниками податку такі суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво підакцизних товарів виноматеріалів виноградних в межах кодів УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30, вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції.

Пунктами 37 та 38 статті 1 закону України «Про виноград та виноградне вино» № 2662 - XIV від 16.06.2005 року, наведено терміни підприємств первинного та вторинного виноробства.

Так, підприємства первинного виноробства - підприємства, які здійснюють переробку винограду, виробництво виноматеріалів, сусла або соку консервованого, концентрату виноградного соку, займаються витримкою виноматеріалів, а також утилізацією відходів виноробства;

Підприємства вторинного виноробства - підприємства, які займаються витримкою виноматеріалів, обробкою виноматеріалів та розливом або тільки розливом вин у споживчу тару відповідно до нормативних документів.

На підтвердження свого відношення до підприємств первинного та вторинного виноробства, позивач надав: довідку від 22.04.2013р. вих. № 141 про наявність на підприємстві з лютого 2011 року лінії розливу та випуску продукції в упаковці обсягом 10 л. з квітня 2011 р., ліцензію на виробництво алкогольних напоїв, сертифікати відповідності.

Чинним законодавством не заборонено суб'єкту господарювання бути підприємством первинного виноробства та підприємством вторинного виноробства одночасно, тобто бути підприємством змішаного виноробства.

Нормами пункту 22 Постанови Кабінету Міністрів України № 854 від 30.07.1996 р. «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями» встановлено, що продаж вин сухих із доданням спирту (виноматеріалів оброблених) виноградних власного виробництва ординарних та марочних на розлив з тари (посуду) місткістю від 50 до 600 л, виготовленої з матеріалів, дозволених для контакту з алкогольними напоями, здійснюється підприємствам первинного та змішаного виноробства виключно за місцем їх розташування у межах адміністративно-територіальних одиниць (міст, селищ, сіл), якщо в ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями про це є відповідний запис органу, що видав таку ліцензію.

За таких обставин, державне підприємство «Гурзуф» є підприємством первинного виноробства та підприємством вторинного виноробства.

З огляду на викладене, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача ознаків та документів, які необхідні йому для присвоєння статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Всі документи для надання такого статусу позивач надав відповідачу, що не заперечується відповідачем у письмовому відгуку на позов, зокрема, звітні податкові декларації з плати за землю за 2013 рік, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та інші.

У відповідність зі ст. 308 ПК України, 30 січня 2013 року позивачем подані податкові декларації з фіксованого сільськогосподарського податку за 2013 рік, які прийняті відповідачем 04.02.2013 р., що підтверджується квитанціями № 2.

26 лютого 2013 року позивачем сплачено до місцевого бюджету фіксований сільгоспподаток за січень 2013 року на загальну суму 2100,00 грн. згідно платіжних доручень №№ 39, 40.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надані декларації акцизного податку за січень, липень, грудень 2012 року.

Всі подані позивачем декларації прийняті ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС.

З огляду на викладене, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позовних вимог, вказаних у п.2 та п. 3 адміністративного позову, але суд вважає помилкове обрання позивачем належного засобу захисту порушеного права, вказану в п. 2 прохальній частині позову щодо визнання протиправним дій з відмови Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС за № 1869/10/15.3 від 28.02.2013 року про надання державному підприємству «Гурзуф» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

На підставі частини 2 статті 11 КАС України, адміністративний суд має право вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Враховуючи, що відповідач виконує свої повноваження шляхом вчинення відповідних дій, передбачених ПК України, право на вчинення дій з надання відмови позивачу не може бути визнано протиправним та не захищає позивача від протиправної відмови у наданні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку. Отже, для належного захисту прав позивача належить визнати протиправною відмову відповідача, вказану у листі № 1869/10/15.3 від 28.02.2013 року.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання ДПІ у м. Ялті зарахувати перерахований земельний податок у рахунок фіксованого сільськогосподарського податку, суд зазначає, що позивачем не надано доказів відмови відповідачем у зарахуванні перерахованих позивачем коштів земельного податку в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку, з чого не вбачається порушення прав та інтересів позивача.

Отже, в цієї частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому у відповідність із задоволеними вимогами, а відповідачу - у відповідність з тією частиною вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Враховуючи на те, що в судових засіданнях представник позивача не наполягав на стягнення судових витрат, суд не стягує їх з відповідача.

В судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови суду. У відповідності зі статтею 160 КАС України, повний текст постанови складено 29.04.2013 р.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись статтями 160 - 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС у наданні Державному підприємству «Гурзуф» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, вказану у листі від 28.02.2013 року вих. № 1869/10/15.3.

3. Зобов'язати Державну податку інспекцію у м. Ялті АРК ДПС надати Державному підприємству «Гурзуф» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік.

4. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя Суворова С.В.