Рішення № 31136525, 18.12.2012, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

Справа № 2/0542/1657/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2012 року Пролетарський райсуд м. Донецька в складі :

головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарях Ігнатової О.Ю., Язикової А.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 « Про розподіл майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя та покладення відповідних зобов»язань », третя особа - ОСОБА_5, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 « Про розподіл майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя », третя особа - ОСОБА_5, -

ВСТАНОВИВ :

03.08.2012 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 « Про розподіл майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя та покладення відповідних зобов»язань », в якому вказувала про те, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 18.11.1988 року по 21.12.2009 року. У зв»язку з розірванням шлюбу, між сторонами виник спір що до користування та розподілу сумісно нажитого в період шлюбу майна, що понудило позивача до звернення до суду з вказаним позовом, так як в добровільному порядку відповідач відмовляється провести розподіл сумісно нажитого майна.

В період перебування у зареєстрованому шлюбі сторони за сумісні кошти придбали наступне майно :

- однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка була придбана на ім»я відповідача ОСОБА_4, на підставі договору купівлі - продажу від 11.10.1999 року, посвідченого в Першій донецькій державній нотаріальній конторі за реєстровим № 5-4943;

- мікрохвильову піч «LG» вартістю 800 грн., пилосос «Рапаsоnіс» вартістю 300 грн., телевізор «Samsung» вартістю 600 грн., кондиціонер «LG» вартістю 2200 грн., витяжку «Тиrbо» вартістю 300 грн., телефонний апарат «Рапаsоnіс» вартістю 169 грн., диван - малютку вартістю 400 грн., стіл - тумбу вартістю 200 грн., комплект меблів для їдальні» вартістю 4060 грн., тумбу під телевізор вартістю 450 грн., шифоньєр двохстулковий вартістю 1541, 67 грн., пуф м'який під пилосос вартістю 50 грн., тумбу для взуття вартістю 150 грн., люстру вартістю 800 грн., холодильник «Samsung» вартістю 2600 грн., пральну машину «Іndesit» вартістю 1800 грн., телевізор «JVC» вартістю 2100 грн., домашній кінотеатр «Рапаsоnіс» вартістю 2100 грн., ноутбук «ASUS» вартістю 5600 грн., відеомагнітофон «Аkаі» вартістю 600 грн., меблі «Стінка» вартістю 1500 грн., диван - ліжко «Прогрес» вартістю 2600 грн., крісло «Прогрес» вартістю 800 грн., гроші в розмірі 400 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України - 3208 грн.

При таких обставинах, позивач просив суд провести між сторонами розподіл сумісного нажитого майна подружжя, виділивши позивачу в натурі з визнанням за нею права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, зі сплатою відповідачу 1\2 частини вартості вказаної квартири, виділивши відповідачу на праві приватної власності все вищевказане спірне рухоме майно та гроші.

В процесі розгляду справи по суті, позивач ОСОБА_3 уточнила свої позовні вимоги, в частині розподілу сумісно нажитого майна, остаточно просив суд провести розподіл сумісного нажитого майна подружжя, виділивши її в натурі з визнанням за нею права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, зі сплатою відповідачу ОСОБА_4 1\2 частини вартості вказаної квартири, також виділивши її в натурі на праві приватної власності частину рухомого майна, а саме : мікрохвильову піч «LG», пилосос «Рапаsоnіс», телевізор «Samsung», телевізор «Samsung», кондиціонер «LG», витяжку «Тиrbо», телефонний апарат «Рапаsоnіс», диван - малютку, стіл - тумбу, комплект меблів для їдальні», тумбу під телевізор, шифоньєр двохстулковий, пуф м'який під пилосос, тумбу для взуття, люстру, комп'ютер у складі системного блоку та ТFТ монітору «LG».

Інше рухоме спірне майно, а саме : холодильник «Samsung», пральну машину «Іndesit», телевізор «JVC», домашній кінотеатр «Рапаsоnіс», ноутбук «ASUS», відеомагнітофон «Аkаі», меблі «Стінка», диван - ліжко «Прогрес», крісло «Прогрес», - передати на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_4

Крім того, позивач просить суд зобов»язати відповідача передати її вказану частину рухомого майна в робочому стані з відповідною документацією.

Також позивач просить суд зобов»язати відповідача надати свій банківський рахунок для переказу на нього вартості 1\2 частині спірної квартири, знятися з реєстрації за адресою спірної квартири після переказу грошей в термін 5 діб, звільнити квартиру від своїх речей, сплатити всі комунальні послуги на день виїзда з квартири, передати її ключі від квартири. ( а.с.а.с. 72-73 ).

Частково заперечуючи проти вказаного позову в частині варіанту розподілу сумісно нажитого подружжям майна, відповідач ОСОБА_4 28.08.2012 року звернувся до суду з зустрічним позовом до позивача за первісним позовом ОСОБА_3 « Про розподіл майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя », в якому не оспорював найменування, вартість спірного рухомого майна, посилаючись на те, що він згоден з розподілом спірного рухомого майна наступним чином : - виділити ОСОБА_3 в натурі на праві приватної власності частину рухомого майна, а саме : мікрохвильову піч «LG», пилосос «Рапаsоnіс», телевізор «Samsung, телевізор «Samsung», кондиціонер «LG», витяжку «Тиrbо», телефонний апарат «Рапаsоnіс», диван - малютку, стіл - тумбу, комплект меблів для їдальні», тумбу під телевізор, шифоньєр двохстулковий, пуф м'який під пилосос, тумбу для взуття, люстру, комп'ютер у складі системного блоку та ТFТ монітору «LG»; - виділити йому в натурі на праві приватної власності іншу частину рухомого майна, а саме : холодильник «Samsung», пральну машину «Іndesit», телевізор «JVC», домашній кінотеатр «Рапаsоnіс», ноутбук «ASUS», відеомагнітофон «Аkаі», меблі «Стінка», диван - ліжко «Прогрес», крісло «Прогрес». Що до розподілу спірної квартири АДРЕСА_1, відповідач ОСОБА_4 просив суд позподілити вказане жиле приміщення між сторонами по справі в рівних частинах, то б то визнати за кожної з сторін право приватної власності на 1\2 частину в ідеальному вираженні.

В судовому засіданні позивач за основиним позовом ОСОБА_3 та її представник за довіренністю ОСОБА_1 ( а.с. 41 ), підтримали первісний позов, з підстав на які позивач посилається в своєї позовної заяві, зустрічний позов визнали частково, в частині розподілу сумісно нажитого рухомого майна, в частині розподілу спірного жилого приміщення позовні вимоги не визнали. При цьому позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила про те, що крім спірного житла вона іншого не має. Відповідач же має на праві приватної власності інше благоустроєне житло в м. Донецьку, таким чином він забезпечений житлом в повному обсязі. Однак незважаючи на вказані обставини, відповідач продовжує мешкати в спірному жилому приміщенні, доступу до якого вона не має так як відповідач не надає її ключі від вказаного жилого приміщенння. На проведені судово - товарознавчої експертизи що до оцінки спірного рухомого майна вона не наполягає, так як не баче в цьому сенсу. З експертною оцінкої спірної квартири вона згодна, вважаючи її об»єктивною, тим більне що на проведенні вказаної експертизи наполягав відповідач. Крім того. До проведення вказаного експертного дослідження вона добровільно була згодна сплатити відповідачу 1\2 частину вартості спірної квартири в розмірі 11000 доларів США, однак відповідач від її пропозіції відмовився.

В судове засіданні відповідач за основним позовом ОСОБА_4 не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надавши право представляти свої інтереси своєму представникові ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правої допомоги. ( а.с..а.с. 49, 50 )

Представник відповідача за основим позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовому засіданні основний позов визнав частково, в частині вказаного позивачем варіанту розподілу рухомого майна та його вартості позовні вимоги визнав в повному обсязі, в частині розподілу спірного жилого приміщення також не заперечував проти надання квартири у власність позивачу, зі сплатою його доверителю відповідної грошової компенсації 1\2 частини вартості квартири. Однак він та відповідач категорично не згодні з висновком судово - товарознавчої експертизи, що до оцінки спірного житла, вважаєчи про те, що оцінка житла суттево занижена. У разі визначення більшої вартості спірного житла, відповідач згоден на отримання за нього грошової компенсації. Тому представник відповідача зустрічні позовні вимоги відповідача підтримав в повному обсязі, з підстав на які відповідач посилається в своєї позовної заяві. При цьому, представник відповідача не заперечував про те, що у його доверителя в наявності на праві приватної власності благоустроєна квартира, яка розташована поряд зі спірним жилим приміщенням.

Третя особа - ОСОБА_5 в судове засіданні не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності. При цьому ОСОБА_5 просив суд задовольнити позовні вимоги своєї матері в повному обсязі. ( а.с.а.с. 40, 97 ).

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, вважає основний та зустрічний позови обгрунтованими, однак такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 47 Конституції України ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо ) самостійного заробітку ( доходу ). Вважається , що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 62 СК України передбачається, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своєї вартості внаслідок спільних грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частини у праві спільної сумісної власності на майно, допускається за його згодою, крім випадків передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п.п. 23, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя », вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з»ясувати джерело і час придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь - які види майна, незалежно від того, на ім.»я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути визнано судом об»єктом спільної сумісної власності подружжя з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

В судовому засіданні встановлено те, що сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.11.1988 року по 21.12.2009 року, про що свідчать надані позивачем відповідні свідоцтва про укладення та розірвання шлюбу. ( а.с.а.с. 6, 7 ).

20.03.2010 року позивач ОСОБА_3 ( на той час ОСОБА_3 вдруге уклала шлюб з ОСОБА_6, у зв»язку з чим, після укладення шлюбу, позивачу було присвоєно прізвище « ОСОБА_3 », про що свідчить також надане позивачем свідоцтво про укладення шлюбу. ( а.с. 8 ).

Також в судовому засіданні, з пояснень позивача та представника відповідача встановлено те, що в період перебування в зареєстрованому шлюбі сторони ОСОБА_3 а ОСОБА_4 придбали за кошти родини відповідне рухоме майно, а саме : мікрохвильову піч «LG» вартістю 800 грн., пилосос «Рапаsоnіс» вартістю 300 грн., телевізор «Samsung» вартістю 600 грн., кондиціонер «LG» вартістю 2200 грн., витяжку «Тиrbо» вартістю 300 грн., телефонний апарат «Рапаsоnіс» вартістю 169 грн., диван - малютку вартістю 400 грн., стіл - тумбу вартістю 200 грн., комплект меблів для їдальні» вартістю 4060 грн., тумбу під телевізор вартістю 450 грн., шифоньєр двохстулковий вартістю 1541, 67 грн., пуф м'який під пилосос вартістю 50 грн., тумбу для взуття вартістю 150 грн., люстру вартістю 800 грн., холодильник «Samsung» вартістю 2600 грн., пральну машину «Іndesit» вартістю 1800 грн., телевізор «JVC» вартістю 2100 грн., домашній кінотеатр «Рапаsоnіс» вартістю 2100 грн., ноутбук «ASUS» вартістю 5600 грн., відеомагнітофон «Аkаі» вартістю 600 грн., меблі «Стінка» вартістю 1500 грн., диван - ліжко «Прогрес» вартістю 2600 грн., крісло «Прогрес» вартістю 800 грн., телевізор «Samsung», комп'ютер у складі системного блоку та ТFТ монітору «LG».

Обставини придбання вказаного спірного рухомого майна, його найменування, кількість та вартість, не оспорювалась в судовому засіданні сторонами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які визнали вказані обставини такими, що відповідають дійсності.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд вважає про те, що не підлягають доказуванню в судовому засіданні, обставини придбання вказаного спірного рухомого майна, його найменування, кількість та вартість.

Також в судовому засіданні встановлено те, що як позивач ОСОБА_3 так і відповідач ОСОБА_4 не заперечували проти наведеними ними в своїх позовних заявах варіантах розподілу спріного рухомого майна.

При таких обставинах суд вважає необхідним розподілити спірне рухоме майно між співвласниками ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за варіантом наданим сторонами по справі, а саме : - позивачу ОСОБА_3 виділити в натурі на праві приватної власності частину рухомого майна, а саме : мікрохвильову піч «LG», пилосос «Рапаsоnіс», телевізор «Samsung», телевізор «Samsung», кондиціонер «LG», витяжку «Тиrbо», телефонний апарат «Рапаsоnіс», диван - малютку, стіл - тумбу, комплект меблів для їдальні», тумбу під телевізор, шифоньєр двохстулковий, пуф м'який під пилосос, тумбу для взуття, люстру, комп'ютер у складі системного блоку та ТFТ монітору «LG»; - відповідачу ОСОБА_4 виділити в натурі на праві приватної власності частину рухомого майна, а саме : холодильник «Samsung», пральну машину «Іndesit», телевізор «JVC», домашній кінотеатр «Рапаsоnіс», ноутбук «ASUS», відеомагнітофон «Аkаі», меблі «Стінка», диван - ліжко «Прогрес», крісло «Прогрес». Зобов»язавши відповідача ОСОБА_4 передати позивачу ОСОБА_3 вказану частину рухомого майна в технічно справному стані та відповідну наявну документацію на побутову техніку.

Також в судовому засіданні встановлено те, що в період перебування у зареєстрованому шлюбі сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за сумісні кошти, крім рухомого майна, також придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка була придбана на ім»я відповідача ОСОБА_4, на підставі договору купівлі - продажу від 11.10.1999 року, посвідченого в Першій донецькій державній нотаріальній конторі за реєстровим № 5-4943, та зареєстрована в КП « БТІ м. Донецька » на ім»я ОСОБА_7 27.10.1999 року в книге № 55дк стр. 86 за реєстровим № 52982, про що свідчить досліждені в судовому засіданні договір купівлі - продажу нерухомого майна, Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно та інформації наданої КП « БТІ м. Донецька. ( а.с.а.с. 11, 12, 30, 63 ).

З виписки з особового рахунку, наданого КП « ЖЕК № 2 Пролетарського району м. Донецьку » та копій загальногромадянських паспортів сторін та третьої особи, вбачається те, що сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також третя особа - син сторін ОСОБА_5 зареєстровані в спірної квартирі АДРЕСА_1. ( а.с.а.с. 71, 87-89, 90-92, 94 )

В судовому засіданні поясненнями позивача, представника відповідача та наявними доказами стверджено те, що вказана спірна квартира, по взаємної згоді сторін була придбана під час перебування останніх в зареєстрованому шлюбу, за сумісні кошти родини, для потреб сім»ї, на ім»я відповідача ОСОБА_8, тому вона є спільним сумісним майном подружжя.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд вважає про те, що після укладення договору купівлі - продажу спірної квартири, остання належить сторонам в рівних частках, то б то по 1\2 частці квартирі кожному з співвласників.

Згідно п.п. 25, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя », вирішуючи питання про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, судам необхідно застосовувати положення ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України, щодо обв»язкової згоди на отримання одним із подружжя грошової компенсації та попереднього внесення на депозитний рахунок суду другим із подружжя відповідної грошової суми. У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визначає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім*ї.

Згідно ч. 2 ст. 386, ст. 391 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою при вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності зі ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо : -1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною ; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам його сім*ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону необхідною умовою для припинення за рішенням суду права особи на частку у спільному майні за позовом іншого співвласника є доведеність хоча б однієї із чотирьох підстав, зазначених у ч. 1 ст. 365 ЦК України.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 р. № 7 (зі змінами,внесеними постановами від 25.12.1992 року № 13 та від 25.05.1998 року № 15 «Про практику застосування судами законодавства,що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок » в окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і за відсутності згоди власника, що виділяється, зобов*язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов*язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник у будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

Відповідно до копії технічного паспорту від 19.10.1999 року спірна квартира АДРЕСА_1, розташована на 3-му поверсі 9-ти поверхового багатоквартирного жилого будинку, є благоустроєною, складається з однієї жилої кімнати жилою площею 18,9 м-2, загальна площа квартири складає 31,6 м-2. ( а.с.а.с. 9-10, 31-32 ).

Таким чином, приймаючи до уваги технічні характеристики спірної квартири, суд вважає, що спірна квартира становить з себе річ неподільну, яку неможливо реально розділити між сторонами в натурі, відповідно до їх частокв праві сумісної власності

Крім того, в судовому засіданні встановлено те, що на протязі тривалого часу між сторонами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склалися неприязні відносини, що привело до розірвання шлюбу. Вказані неприязні стосунки між сторонами зберігаються до теперішнього часу.

У зв»язку з неприязними взаємовідносинами сторони не мають можливості та бажання вирішити спір у добровільному порядку що до користування спірнім жилим приміщенням.

Також в судовому засіданні встановлено те, що на теперішній час, у зв»язку з неприязненими відносинами та перепонами в користуванні жилим приміщенням, зокрема відсутністю ключів від квартири, позивач ОСОБА_3 не має доступу в спірну квартиру, та немає можливості на свій розсуд користуватися вказаним жилим приміщенням. Відповідач ОСОБА_4 мешкає в спірному жилому приміщенні та не надає позивачу ОСОБА_3 ключів від належної їм квартири.

Вказані обставини свідчать про те, що спільне володіння і користування сторонами спірним жилим приміщенням є неможливим.

В судовому засіданні також встановлено те, що на теперішній час позивач ОСОБА_3, крім спірного, іншого житла у власності чи користування в м. Донецьку та Донецької області не має, що стверджеється інформацією наданою КП « БТІ м. Донецька ». ( а.с. 63 )

Позивач ОСОБА_3 зареєстрована в спірному жилому приміщенні з 29.12.1999 року по теперішній час, що стверджується копієї загальногромадянського паспорту та інформацією наданою житловим органом. ( а.с.а.с. 71, 90-91 ).

Вказана обставина підтверджує ствердження позивача ОСОБА_3 з приводу того, що спірне жиле приміщення її необхідне саме для проживання, а не буть - яких інших потреб.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи відповідачу ОСОБА_4, на підставі договору дарування від 18.10.2006 року, який був посвідчений державним нотаріусом Третьої донецької державної нотаріальної контори за реєстровим № 2-1844, належить на праві приватної власності однокімнатна благоустроєна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 31,1 м-2, жилою площею 18,6 м-2, про що свідчить досліджений в судовому засіданні вказаний договір дарування нерухомого майна. ( а.с. 93 ).

З інформації наданої КП « БТІ м. Донеька » квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної вланості на ім»я відповідача ОСОБА_4 28.09.2010 року в книзі № 942 дк стр. 44 за реєстраційним № 47. ( а.с. 63 ).

В судовому засіданні представник відповідача пояснив про те, що відповідач ОСОБА_4 в частині розподілу спірного жилого приміщення також не заперечував проти надання квартири у власність позивачу, зі сплатою його доверителю відповідної грошової компенсації 1\2 частини вартості квартири. Однак відповідач ОСОБА_4 категорично не згоден з висновком судово - товарознавчої експертизи, що до оцінки спірного житла, вважаєчи про те, що оцінка житла суттево занижена. У разі визначення більшої вартості спірного житла, відповідач ОСОБА_4 згоден на отримання за нього грошової компенсації.

Вказані встановлені в судовому засіданні обставини свідчать про те, що відповідач ОСОБА_4 не має інтересу до спірної квартири та не розцінює спірне жиле приміщення, як місце свого єдиного та постійного місця мешкання.

Таким чином, враховуючи наведене суд вважає про те, що відповідач ОСОБА_4 в повному обсязі забезпечений благоустроєним жилим приміщенням в м. Донецьку, яке за своєю жилою площею, не значно менше від жилою площі спірного житла, однак значно перевищує норму надання жилої площі в Україні, яка встановлена в розмірі 13,65 м-2 на одну особу.

При таких обставинах, суд вважає про те, що припинення права власності відповідача ОСОБА_4 на належну йому частку у спільному майні - спірної квартирі, не завдасть істотної шкоди його інтересам, та не порушить передбачені Конституцією України його житлові права.

Відповідно до висновку судово - технічної експертизи № 4969\23 від 29.11.2012 року, складеного завідуючим відділом будівельно - технічних досліджень Донецького НДІСЕ Трошиним С.В., Яка була призначена по даній справі за клопотанням відповідача та його представника, вартість квартири АДРЕСА_1 складає на теперішній час - 165107 гривень, загальний технічний стан квартири нормальний. ( а.с.а.с. 66-68 ).

В судовому засіданні експерт Трошин С.В. підтвердив об»єктивність свого експертного висновку, щодо визначення вартості спірного житла. При цьому, Трошин С.В. пояснив про те, що в процессі експертного дослідження, ним був обстежений технічний стан спірного житла. Після чого був проведений аналіз пропозіцій на ринку аналогічного житла по Пролетарському району м. Донецьку, для чого він спілкувався з дилерами по нерухомому майну, анализував пропозіції по продажу житла у відповідних виданнях. На підставі отриманих даних ним була визначена середня вартість спірного житла, за яку реально можливо продати аналогічну квартиру.

Суд не приймає до уваги ствердженя представника відповідача з приводу того, що вказаний експертний висновок є необгрунтованим, так як ціна спірного житлового приміщення в ньому значно занижена, та вважає вказане ствердження способом захисту від позову ОСОБА_3 з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено те, що позивач ОСОБА_3 намагалася вказаний спір вирішити з відповідачем в добровільному порядку, з виплатою його 1\2 частини вартості спірного житла в розмірі 11000 доларів США на неполягаючи на проведені будь - яких експертних досліджень.

Між тим, в судовому засіданні також встановлено те, що відповідач ОСОБА_4 від пропозіції позивача, вирішити спор в добровільному порядку, відмовився, при цьому саме відповідач та його представник наполягали на проведенні по данній справі судово - будівельної експертизи для визначення вартості нерухомого спірного майна, яка й була призначена.

В судовому засіданні судовий експерт Трошин С.В. підтримав раніше наданий ним експертний висновок, при цьому обгрунтовано довів суду підстави, у відповідності з якими він прийшов саме до такого висновку, з приводу визначення дійсної вартості спірного жилого приміщення.

При таких обставинах у суду відсутні будь - які сумніви в правільністі вказаного експертного висновку, тому суд його вважає об»єктивним та таким що відповідає дійсним обставинам вказаної справи.

Таким чином, як відповідачем так і його представником не були надані суду докази, які б свідчили про те, що висновок судово - технічної експертизи № 4969\23 від 29.11.2012 року є необ»єктивним та таким що не грунтується на досліджених в судовому засіданні вищевказаних доказах.

Як вбачається з копії квитанції № 146 ktb від 14.12.2012 року позивач ОСОБА_3 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецької області переказала 82553 гривні 50 копійок, що є вартість 1\2 частини коштів від вартості спірної квартири. ( а.с. 86 ).

Тобто позивачем ОСОБА_3 в повному обсязі були виконані умови, передбачені як ч. 2 ст. 365 ЦК України та і ч. 5 ст. 71 СК України.

При таких обставинах, наявна виключна ситуація, що склалась між сторонами, а саме - неприязнені відносини, роблять неможливим спільне володіння і користування спірною квартирою. Припинення права власності ОСОБА_4 на частку квартири, яка є незначною, не завдасть йому істотної шкоди, а тому суд приходить до висновку про те, що при розгляді вказаної справи має місце доведеність усіх підстав для припинення за рішенням суду права особи - відповідача ОСОБА_4 на частку в спільній сумісній власності подружжя - спірній квартирі, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 про розподіл нерухомого майна, з визнанням за нею права власності на спірну квартиру з припиненням права власності ОСОБА_4 на частку квартири зі сплатою останньому грошової компенсації позивачем ОСОБА_3 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з виплатою ОСОБА_4 внесеної ОСОБА_3 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області вартості 1\2 частини спільного сумісного майна подружжя - квартири АДРЕСА_1 у розмірі 82553 гривні 50 копійок, що є вартістю 1\2 частини спірного жилого приміщення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 в частині зобов»язання відповідача ОСОБА_4 надати свій банківський рахунок для переказу на нього вартості 1\2 частині спірної квартири, зняття ОСОБА_4 з реєстрації за адресою спірної квартири після переказу грошей в термін 5 діб, звільнення ОСОБА_4 квартири від своїх речей, сплати всіх комунальних послуги на день виїзда з квартири, передати ОСОБА_3 ключів від квартири, задоволенню не підлягають, так як вказані позовні вимоги заявлені передчасно, тому що позивачем не надані суду данні які б свідчили про те, що між сторонами, з приводу виконання відповідачем вказаних зобов»язань, на теперішній час існує спір.

Крім того, відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, зокрема перехід і припинення, підлягають державній реєстрації. В цьому разі право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, позивач ОСОБА_3, лише після державної реєстрації права власності на нерухоме майно, у встановлено законом порядку, у разі виникнення спору з відповідачем ОСОБА_4 з вищевказаних питань, вправі звернутися до суду з відповідним позовом для захусту свого порушеного права, як власника спірного жилого приміщення.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивачем ОСОБА_3 був сплачений судовий збір в розмірі 1100 гривень, що стверджується відповідними платіжними дорученнями. ( а.с.а.с. 1-2 ).

Розподіляючи судові витрати між сторонами, у відповідності зі ст.ст. 86, 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 в повному обсязі вказані судові витрати в сумі 1100 гривень, так як стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати по справі.

Крім того, при звернені до суду з зістрічним позовом відповідач ОСОБА_4 частково сплатив судовий збір в розмірі 214,5 гривень ( а.с. 42 ), між тим, як ціна його позову складає 102253,5 гривень, у зв»язку з чим судовий збір повинен бути у розмірі 1022, 54 гривні.

При таких обставинах суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь держави різницю між дійсним розміром судового збору та фактично ним сплаченого в розмірі 808, 04 гривні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 47 Конституції України, ст.ст. 182, 358, 365, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 60, 62, 69 - 71 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 « Про практику застосування судами законодавства, при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя », Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 р. № 7 (зі змінами,внесеними постановами від 25.12.1992 року № 13 та від 25.05.1998 року № 15 ) «Про практику застосування судами законодавства,що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок », ст. ст.10, 11, 61, 88, 212, 213, 214, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 « Про розподіл майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя та покладення відповідних зобов»язань », - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 « Про розподіл майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя », - задовольнити частково.

Розділити рухоме майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 до ОСОБА_4 наступним чином, а саме :

Визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на наступне майно, виділив її в натурі : мікрохвильову піч «LG», пилосос «Рапаsоnіс», телевізор «Samsung», телевізор «Samsung», кондиціонер «LG», витяжку «Тиrbо», телефонний апарат «Рапаsоnіс», диван - малютку, стіл - тумбу, комплект меблів для їдальні», тумбу під телевізор, шифоньєр двохстулковий, пуф м'який під пилосос, тумбу для взуття, люстру, комп'ютер у складі системного блоку та ТFТ монітору «LG», зобов»язавши відповідача ОСОБА_4 передати позивачу ОСОБА_3 вказану частину рухомого майна в технічно справному стані та відповідну наявну документацію на побутову техніку.

Визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на наступне майно, виділив йому в натурі : холодильник «Samsung», пральну машину «Іndesit», телевізор «JVC», домашній кінотеатр «Рапаsоnіс», ноутбук «ASUS», відеомагнітофон «Аkаі», меблі «Стінка», диван - ліжко «Прогрес», крісло «Прогрес».

Розділити нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 до ОСОБА_4 наступним чином, а саме :

Визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Припинити право власності ОСОБА_4 на 1\2 частку спільного сумісного нерухомого майна - на квартиру АДРЕСА_1, провести виплату ОСОБА_4 внесеної ОСОБА_3 по квитанції № 146 ktb від 14.12.2012 року на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області р\р 37317004001000 в ГУ ДКСУ в Донецькій області, код отримувача 26288796, МФО 834016, компенсацію 1\2 частини вартості квартири і у розмірі 82553 гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1100 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в розмірі 808 гривен 04 копійки.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3, - відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 « Про визнання права власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковано в нарадчої кімнаті в одному примірнику.

Суддя: І.В.Семіряд