Рішення № 31135128, 13.05.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 травня 2013 року Справа № 913/1029/13

Провадження №8/913/1029/13

За позовом Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Приватного підприємства "Комакс - М", м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 91902 грн. 47 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності учасників розгляду спору:

від позивача - Набатова В.В. - юрисконсульт, - довіреність №01-15 від 08.01.13 року;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 45565,94 грн., пені за період з 01.10.12 року по 27.03.13 року у сумі 45565,94 грн., інфляційних нарахувань за період з листопада 2012 року по січень 2013 року у сумі 106,78 грн. та 3% річних за період з 03.06.12 року по 27.03.13 року у сумі 663,81 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №11, укладеного між сторонами 14.10.11 року.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 22.04.13 року до 13.05.13 року - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 13.05.13 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги у сумі 91902,47 грн. підтримав у повному обсязі, пояснивши суду, що в позовній заяві припустився помилки при арифметичному підрахунку загальної суми позову, а тому здійснив доплату судового збору у сумі 0,11 грн. за платіжним дорученням №1025 від 16.04.13 року (а.с.58).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1-2;64).

Оператор поштового зв'язку повернув до суду письмові повідомлення про вручення уповноваженій особі відповідача 23.04.13 року - ухвали суду про порушення провадження у справі, а 25.04.13 року - ухвали про відкладення її розгляду.

За таких обставин у суду маються достатні підстави для висновку, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.43,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

14.10.11 року між позивачем (теплопостачальна організація) та Приватним підприємством "Комакс-М" (споживач) (яке у преамбулі договору помилково назване як "Приватне підприємство "Комікс-М"", що вбачається з наявних у справі доказів, у тому числі - з печатки споживача, якою скріплено договір), у простій письмовій формі укладено договір №11 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію у гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1).

Теплова енергія постачається споживачу у обсягах згідно з додатком №1 до цього договору в гарячій воді на потреби опалення та вентиляцію - в опалювальний період (п.2.1).

Споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п.3.2.5).

Теплопостачальна організація має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними споживачем під час користування тепловою енергією, відповідно до чинного законодавства у сфері теплопостачання (п.4.1.3).

Теплопостачальна організація зобов'язана повідомляти споживача у письмовій формі або засобами масової інформації про зміну тарифів (п.4.2.2).

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (п.5.1).

Розрахунки за теплову енергію здійснюються у грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії відповідно наданим рахункам, впродовж 10 діб з моменту їх одержання (п.6.1).

У споживачів, які не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженням (п.6.4).

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки без зарахування неустойки (п.7).

За несвоєчасне виконання платежів протягом 10 днів за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення з моменту одержання рахунку (п.7.2.7).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 14.10.12 року (п.10.1) (а.с.9-10;11-13).

Позивач стверджує, що за період з жовтня 2011 року квітень 2012 року та з жовтня 2012 року по лютий 2013 року він надав відповідачеві теплову енергію на загальну суму 47565,94 грн., - на підтвердження чого надав до справи рахунки за аналогічний період, кожен з яких або вручений уповноваженим особам відповідача (а.с.20-21;23-25;), або спрямований на його адресу поштою (а.с.22;26-27;29-31).

15.12.11 року відповідач частково - у сумі 2000,00 грн. - сплатив вартість отриманого тепла, що документально підтверджено (а.с.18-19), у зв'язку з чим виник основний борг на суму 45565,94 грн. (47565,94 грн. - 2000,00 грн.).

З метою спонукання відповідача до сплати боргу (по мірі його виникнення) позивач, поштою, спрямував на його адресу претензії: №11-641/2 від 11.07.12 року (а.с.14-15) та №11-159 від 20.02.13 року (а.с.16-17), - які відповідач залишив без задоволення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Керуючись чинним законодавством та умовами договору, позивач на суму основного боргу 45565,94 грн. нарахував:

пеню за період з 01.10.12 року по 27.03.13 року у сумі 53060,03 грн., - але з урахуванням приписів ст.1 Закону України від 20.05.1999 року №686-ХІУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання будинкових територій" до стягнення заявив її у сумі 45565,94 грн., - тобто у розмірі, що не перевищує суми основного боргу;

інфляційних нарахувань за період з 24.11.12 року по 26.01.13 року - у сумі 106,78 грн.;

3% річних за період з 03.06.12 року по 27.03.13 року у сумі 663,81 грн. (а.с.3-6), - які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.6.4 договору. Крім того, позивач пред'явив відповідачеві вищезгадані претензії, у яких поставив вимогу про сплату боргу, однак відповідач не вжив заходів до його погашення.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак зробив це лише частково, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором №11 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 14.10.11 року у сумі 45565,94 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Що стосується розміру пені, визначеного сторонами у п. 7.2.7 договору, то він відповідає приписам ст. 1 спеціального Закону України від 20.05.99 року №686-ХІУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Таким чином, позивач дотримався усіх перелічених вимог чинного законодавства та умов договору при визначенні суми пені.

При вирішенні цього спору в частині періоду, за який позивач просить стягнути пеню з відповідача, суд керується наступним.

У пункті 7.2.7 укладеного сторонами договору сказано, що за несвоєчасне виконання платежів протягом 10 днів за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення з моменту одержання рахунку, - тобто відповідно до приписів вищецитованої частини 6 ст.232 ГК України позивач мав право нарахувати її за період, який не перевищує шести місяців від дня виникнення права на нарахування пені за кожним фактом виникнення основного боргу, - що фактично підтверджується її розрахунком, здійсненим позивачем (а.с.3-6).

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін позовної давності, - але він застосовується судом лише у разі подання відповідачем відповідної заяви про його застосування (ч.3 ст. 267 ЦКУ).

Позивач по даній справі звернувся до суду 08.04.13 року (а.с.3-6), - тобто у термін, який не перевищує 1 рік від дня нарахування пені, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України від 20.05.99 року №686-ХІУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", керуючись ст.43,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,49,75, 82, п.3 ст.83 та ст.ст.84-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Комакс-М", ідентифікаційний код 30421687, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, 23 Луганської області, - на користь Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", ідентифікаційний код 13405551, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, просп.Космонавтів, 9-а Луганської області, - основний борг за послуги з надання теплової енергії у сумі 45565 (сорок п'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 94 коп., пеню у сумі 45565 (сорок п'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 94 коп., інфляційні нарахування у сумі 106 (сто шість) грн. 78 коп., 3% річних у сумі 663 (шістсот шістдесят три) грн. 81 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1838 (одна тисяча вісімсот тридцять вісім) грн. 05 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 13.05.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 14 травня 2013 року.

Суддя А.П.Середа