Постанова № 31134639, 26.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2013 року № 826/3890/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна"до третя особа Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування заявленої

митної вартості від 29.11.2012 р.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці, третя особа Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання протиправним та скасувати Рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товару №100200000/2012/610139/1 від 29.11.2012 року; стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" (код ЄДРПОУ 24587464) суму гарантійного зобов'язання в розмірі 2919,24 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винесене Київською регіональною митницею Рішення про визначення митної вартості товарів є безпідставним, необґрунтованим та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України. Крім того, Позивач зазначає, що у нього безпідставно витребовуються додаткові документи.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що Київська регіональна митниця здійснила коригування митної вартості товару виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений діючим митним законодавством та в порядку здійснення митної справи та забезпечення на території закріпленого за нею регіону комплексного контролю за додержанням законодавства України.

В судовому засіданні представник третьої особи не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечень проти позову до суду не надавав.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Київською регіональною митницею 29.11.2012 р. було прийнято рішення №100200000/2012/610139/1 про коригування митної вартості товарів, імпортованих ТОВ "Пластікс-Україна", оскільки документи надані Позивачем не в повному обсязі та мають розбіжності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення ТОВ "Пластікс-Україна" митної вартості товару, який переміщувався позивачем через митний кордон України на підставі ВМД від 24.09.2012 №100200000/2012/593456, у посадових осіб Київської регіональної митниці виникли обґрунтовані сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки митна вартість товарів, заявлена позивачем до митного контролю, містила розбіжності.

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2012 до митного оформлення Позивачем було подано товари «Вироби з штучного каменю» виробник - COSENTINO,S.A., торгівельної марки SILESTONE, країна виробництва - ES за митною декларацією № 100200000/2012/593456.

Відповідно до Додаткової угоди від 15.03.2011 № 112011 до контракту від № 2011/01 продавець може надавати покупцю знижки у розмірі 20%, 10% або 5%, а в інвойсі від 19.11.2012 № 7121101861 вказано знижки на товар у розмірі 49% та 80%.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За таких умов, на підставі ч. 3 ст. 53, ст. 54 Митного кодексу України Київською регіональною митницею було витребувано у ТОВ "Пластікс-Україна" наступні документи: платіжні та бухгалтерські документи що підтверджують вартість товару; виписки з бухгалтерської документації; прайс-листи; копія митної декларації країни відправлення; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;висновки про вартісні характеристики товарів підготовлені спеціальними експертними організаціями; інші документи за бажанням декларанта.

Декларант ОСОБА_1 був ознайомлений із вимогою щодо необхідності подання додаткових документів, про що свідчить відмітка та запис: «Отриману консультацію проведено. Надані додаткові документи: експортна декларація країни відправника; заява на транспортування. Інші документи надати немає можливості».

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Враховуючи, що позивач не надав на вимогу Київської регіональної митниці додаткові документи на обґрунтування митної вартості товару, суд приходить до висновку про наявність у відповідача достатніх правових підстав для визначення митної вартості товарів, що імпортувались ТОВ "Пластікс-Україна", на підставі наявних відомостей.

Листом від 31.01.2013 р. №57-01/13 Позивачем Відповідачу не було надані наступні документи, а саме: висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; платіжні та бухгалтерські документи що підтверджують вартість товару; виписки з бухгалтерської документації.

В наданих наступних документах містилсь неточності, а саме: прайс-лист фірми-виробника (без перекладу) не містить цінової інформації на товар, який зазначено в інвойсі від 29.10.2012 № 7121004365; ціни на листи зі штучного каменю (сляби), зазначені без знижок; копія експортної декларації - без відміток країни відправлення.

Також, Відповідач зазначає, що Додатковою угодою № 1 від 15.03.2011 до контракту від 15.03.2011р. № 2011/01 визначено знижки у розмірі 20%, 10% або 5% на товар.

Проте, тільки Додатковою угодою № 2 від 28.01.2013 р. внесено доповнення до розділу 2 «Ціна і загальна вартість контракту» щодо скидок: 20% на сляби; 56,5 % на мойки; 80% на рекламні матеріали.

Судом встановлено, що наданий до суду Позивачем лист від виробника COSENTINO не має дати, а тому не можливо встановити з якого часу надаються зазначені в листі знижки.

Таким чином, з наданих Позивачем до митного оформлення документів вбачається, що знижки на товари діяли з 2013 року (Додаткова угода № 2 від 28.01.2013а товар ввозився у 2012 році згідно з Додатковою угодою № 1 від 15.03.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З матеріалів справи видно, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), передбачений ст. 58 Митного кодексу України, не міг бути застосований, оскільки у посадової особи відділу контролю митної вартості Київської регіональної митниці виникли обґрунтовані сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості товару у зв'язку з тим, що заявлена митна вартість товару, заявлена позивачем до митного контролю, відповідно до інформаційно-аналітичної бази даних Державної митної служби України, була занизькою, а також у зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Митного кодексу України при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Згідно з ч. 2 ст. 60 Митного кодексу України під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, передбаченого ст. 62 Митного кодексу України, було неможливим, оскільки у митного органу була відсутня інформація щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України одночасно або у час, максимально наближений до часу ввезення, або на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості, передбачений ст. 63 Митного кодексу України не був використаний у зв'язку з тим, що Позивачем не були надані документи, на основі яких можливо застосувати даний метод, а саме, щодо вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Після здійснення коригування митної вартості, товари були випущені у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України за митною декларацією від 29.11.2012 № 100200000/2012/593735.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про правомірність дій Відповідача, а тому підстав для скасування Рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості №100200000/2012/610139/1 від 29.11.2012 року не вбачає.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 р. №21-52а12.

В частині щодо заявлених позивачем вимог до Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" (код ЄДРПОУ 24587464) суму гарантійного зобов'язання в розмірі 2919,24 грн., при цьому, в супереч вимог ст. 105-107 КАС України, жодного обґрунтування з цього приводу наведено не було. Як встановлено судом під час розгляду справи, зазначена позивачем сума - це кошти сплаченого позивачем податку в результаті прийняття митним органом рішення щодо визначення митної вартості товару який імпортувався позивачем.

Враховуючи, що Позивачем не заявлено вимогу до митниці вчинити дії щодо повернення суми надміру сплачених податків і зборів тому відсутні підстави для стягнення даної суми з третьої особи.

Суд звертає увагу, що позивач безпідставно заявив вимоги до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, оскільки під час розгляду справи суд встановив, що будь-які відносини, які б потягли обов'язок третьої особи перерахувати на користь позивача надміру сплачених коштів з державного бюджету України, не мали місця. З огляду на це, заявлені позивачем вимоги до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві також є безпідставними.

Крім того, Суд звертає увагу, що Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві є третьою особою по справі, а отже, в розумінні ст. 50 КАС України, вимоги до третьої особи не можуть бути заявлені.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони у відповідності з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень.

У зв'язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 99, 100, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук