Постанова № 31134646, 29.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2013 року № 826/3839/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕСТ-ТОЙС”

до

Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві

про

скасування постанови №000016 від 28.02.2013 р.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про повністю скасувати постанову про накладення штрафних санкцій від 28.02.2013р. № 000016, винесену Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що перевірку було проведено із порушенням чинного законодавства та прав Позивача, обставини, що підлягали перевірці, були перевірені не повністю, а необхідні факти – не встановлені належним чином та в порядку встановленому чинним законодавством, а тому результати перевірки вважає необ’єктивними, такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, досліджених доказах та матеріалах, а також суперечать положенням чинного законодавства.

Відповідач до суду не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Відносно Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕСТ-ТОЙС”, згідно направлення на проведення перевірки від 11.02.2013 року №000044, яке отримане Позивачем 12 лютого 2013 року, проведено перевірку щодо питань відповідності конструктору з основою для будівництва серії “Місто”, торгової марки “МЕСА ВLОКS”, артикул 214 (надалі - Іграшка), вимогам п. 32 Технічного регламенту безпеки іграшок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008р. за № 901, Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” та Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції”.

За результатами перевірки Відповідачем було складено акт перевірки характеристик продукції від 25.02.2013р. № 000022 (надалі по тексту – Акт перевірки), згідно якого було виявлено порушення вимог Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” та Технічного регламенту, а також надано опис виявлених порушень: встановлено, що номер і дата контракту №22-11-11 від 22.11.2011 року не відповідає номерам, які зазначені в інвойсах, деклараціях про відповідність та висновках державної санітарно-епідеміологічної експертизи, у зв’язку з чим встановити ланцюг постачання продукції неможливо; не надано технічну документацію на продукцію, яка є предметом перевірки.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, Позивачем надано письмові зауваження щодо нього, за наслідками розгляду яких Відповідач надіслав на адресу Позивача проект рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, прийняте на підставі Акту перевірки, протокол №000018 від 26.02.2013 року про виявлене(і) порушення вимог статті 44 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” та статті 15 Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції”, постанову про накладення штрафних санкцій від 28.02.2013 року №000016.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 3 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 3 статті 44 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції”, до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статті 23 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції. При проведенні перевірок характеристик продукції органи ринкового нагляду враховують ступінь ризику, який може становити відповідна продукція, а також відомості, що містяться у зверненнях споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, та іншу інформацію щодо продукції.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Виїзні перевірки характеристик продукції проводяться: у торговельних та складських приміщеннях суб'єктів господарювання; у місцях використання продукції під час її монтажу та/або введення в експлуатацію (якщо відповідність продукції деяким встановленим вимогам може бути оцінена лише під час таких дій); за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб; у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції.

Згідно статті 16 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” посадові особи, які здійснюють контроль продукції, мають право: проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, документальні перевірки та вибіркові обстеження зразків продукції; вимагати від. декларантів надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення контролю продукції, перевіряти їх та одержувати копії документів і матеріалів, що свідчать про факти порушення законодавства; вимагати від декларантів надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час здійснення контролю продукції; вимагати від декларантів припинення дій, що перешкоджають здійсненню заходів контролю продукції.

Статтею 1 Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції” від 02.10.2010 року №2736-VI визначено поняття ланцюга постачання продукції як послідовність суб'єктів господарювання, які забезпечують постачання продукції від виробника до споживача (користувача).

Відповідно до статті 9 Закону України №2736-VI розповсюджувачі зобов'язані: надавати споживачам (користувачам), а також виробникам, розповсюджувачам у ланцюгу постачання відповідної продукції інформацію про ризики, які становить ця продукція; надавати відповідному органу державного ринкового нагляду та іншим заінтересованим особам інформацію, необхідну для відстеження походження відповідної продукції; співпрацювати (в межах своєї діяльності) з виробниками та органами державного ринкового нагляду у здійсненні заходів щодо уникнення ризиків, які становить продукція; сприяти виробникам у вжитті ними заходів щодо забезпечення безпечності продукції; не постачати продукцію, про яку їм відомо або має бути відомо на підставі наявної в них інформації, що ця продукція не відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції; якщо їм стало відомо або має бути відомо на підставі наявної в них інформації, що продукція, яку вони розповсюдили, становить ризики для споживачів (користувачів), несумісні із загальною вимогою щодо безпечності продукції, негайно повідомляти про це відповідний орган державного ринкового нагляду, в тому числі про вжиті заходи із забезпечення безпечності такої продукції; співпрацювати (в межах своєї діяльності) з органами державного ринкового нагляду з питань вжиття заходів щодо уникнення ризиків, які становить продукція, що була поставлена або постачається ними.

Відповідно до статті 12 Закону України №2736-VI якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція може становити ризики за певних умов, він невідкладно приймає рішення про попередження виробником та/або розповсюджувачем споживачів (користувачів) про такі ризики або рішення про вжиття заходів щодо приведення продукції у відповідність із вимогами щодо забезпечення безпечності продукції перед введенням її в обіг на ринку України. Якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція може становити ризики для певних категорій споживачів (користувачів), він невідкладно приймає рішення про попередження виробником та/або розповсюджувачем відповідних споживачів (користувачів) про такі ризики.

Якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція за обґрунтованих припущень може бути небезпечною, він невідкладно приймає рішення про тимчасову заборону введення в обіг такої продукції на ринку, в тому числі постачання цієї продукції, пропонування її для постачання або її демонстрації, на строк, необхідний для проведення відповідної експертизи (випробування).

Обмежувальні (коригувальні) заходи із забезпечення безпечності продукції, визначені частинами першою - четвертою цієї статті, вживаються органами державного ринкового нагляду пропорційно до рівня загрози відповідної продукції суспільним інтересам. Органи державного ринкового нагляду вживають заходів щодо налагодження співпраці з виробниками та розповсюджувачами з метою запобігання чи зменшення ризиків, які становить продукція, що пропонується ними на ринку.

Порядок вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів із забезпечення безпечності продукції визначається Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

Відповідно до правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. N 1599 Національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим. У разі підтвердження відповідності продукції призначеним органом з оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів. Знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції. Дозволяється використовувати зображення знака відповідності у рекламі позначеної ним продукції. Технічними регламентами можуть встановлюватися особливості застосування знака відповідності.

Згідно Технічного регламенту безпеки іграшок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. N 901 цей Технічний регламент визначає вимоги до безпеки іграшок, процедуру оцінки їх відповідності таким вимогам, установлює правила маркування, а також введення в обіг іграшок як імпортованих, так і вітчизняного виробництва, їх продажу і безкоштовного розповсюдження.

Введення іграшок в обіг дозволяється тільки якщо вони відповідають вимогам безпеки для життя та здоров'я споживачів у разі використання за призначенням за умови передбачуваної поведінки дітей.

На іграшку та (або) її етикетку (паковання) наноситься національний знак відповідності та ідентифікаційний номер органу з оцінки відповідності згідно з державним реєстром таких органів.

Відповідно до пункту 33 Технічного регламенту №901 маркування повинно легко читатися, бути чітким, зрозумілим і не змиватися. Для невеликих за розміром іграшок і таких, що складаються з дрібних деталей, допускається нанесення маркування на етикетку (паковання) або супровідну документацію.

Маркування містить: товарний знак та (або) найменування виробника або уповноваженого представника чи особи, що відповідає за введення іграшок в обіг (у разі, коли виробник чи уповноважений представник не провадить діяльності на території України); адресу виробника та (або) уповноваженого представника чи особи, що відповідає за введення іграшок в обіг (у разі, коли виробник чи уповноважений представник не провадить діяльності на території України).

У разі ненанесення зазначених відомостей на іграшку, слід звертати увагу споживача на доцільність збереження етикетки (паковання) або супровідної документації. Забороняється нанесення на іграшки, їх етикетку (паковання) знаків чи написів, подібних до національного знака відповідності.

Обсяг інформації, що міститься на етикетці (пакованні) або в супровідній документації, повинен бути достатнім для ідентифікації виробника або уповноваженого представника чи особи, що відповідає за введення іграшок в обіг (у разі, коли виробник чи уповноважений представник не провадить діяльності на території України). Іграшки повинні містити попереджувальну інформацію про небезпеку, пов'язану з їх експлуатацією, та способи запобігання виникненню такої небезпеки.

Якщо визначеними законодавством органами нагляду встановлено, що іграшки, на які нанесено національний знак відповідності, використовуються не за призначенням або здатні створити небезпеку життю та (або) здоров'ю споживачів, органи виконавчої влади вживають згідно із законодавством відповідних заходів до вилучення їх з обігу. У рішенні про вжиття таких заходів зазначаються підстави його прийняття, зокрема: невідповідність основним вимогам цього Технічного регламенту (якщо іграшка не відповідає вимогам національних стандартів); неправильне застосування вимог національних стандартів; недоліки стандартів щодо безпечності.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що всі товари та послуги введені в обіг на території України, незалежно від їх походження, мають відповідати вимогам технічних регламентів та містити національний знак відповідності, що наноситься виробником або його уповноваженим представником.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Акту перевірки характеристик продукції від 25.02.2013 року, Протоколу №000018 від 26.02.2013 року, Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, Позивачем порушено п. 30 Технічного регламенту безпеки іграшок.

Посилання Позивача, що продукція, що була предметом перевірки, відповідає технічним регламентам, про що свідчать сертифікати відповідності та декларації про відповідність продукції вимогам технічних регламентів та які були додані до акту перевірки Суд оцінює критично, оскільки Позивачем на підтвердження своїх посилань, не надано Суду жодного сертифікату відповідності та декларації про відповідність продукції вимогам технічних регламентів.

Крім того, Суд звертає увагу, що Позивачем не вжито жодних заходів щодо усунення виявлених перевіркою порушень норм чинного законодавства.

Обґрунтування Позивача стосовно відсутності посилання Відповідача детального опису виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства спростовується висновками Акту перевірки, яким було виявлено порушення вимог Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” та Технічного регламенту, а також надано опис виявлених порушень: встановлено, що номер і дата контракту №22-11-11 від 22.11.2011 року не відповідає номерам, які зазначені в інвойсах, деклараціях про відповідність та висновках державної санітарно-епідеміологічної експертизи, у зв’язку з чим встановити ланцюг постачання продукції неможливо; не надано технічну документацію на продукцію, яка є предметом перевірки.

Посилання Позивача щодо відсутності в чинному законодавстві поняття ланцюга постачання продукції є необґрунтованим, оскільки надання інформації про ланцюг постачання продукції є обов’язком розповсюджувача, яким і являється Позивач.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на відсутність перевищення Відповідачем повноважень та прийняття ним рішення на виконання покладених на нього функцій.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук