Постанова № 31134625, 19.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2013 року № 826/4211/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києвіпрозобов'язання провести реєстрацію права власностіНа підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації (надалі по тексту Відповідач - 1), Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (надалі по тексту Відповідач - 2) про зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві здійснити реєстрацію права власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - одноповерхову окремо розташовану нежитлову будівлю, яка складається із закладу громадського харчування (кафе), загальною площею 44,3 кв.м та літнього майданчику площею 49 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Позовні вимоги ґрунтувались на тому, що Відповідач - 1 своїм листом повідомив Позивачу про відмову у реєстрації права власності на Об'єкт нерухомості мотивуючи це тим, що договір купівлі-продажу на об'єкта нерухомості нотаріально не посвідчений. Крім того, Позивач зазначає, що Відповідач - 2 не надав жодної відповіді та не вчинив дії щодо реєстрації права власності.

Від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі до суду не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечення проти позовних вимог не надали.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в 2003 р. було укладено Договір купівлі-продажу об'єкта кафе (павільйону з літнім майданчиком) між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Купава» (Продавець) (надалі по тексту Договір).

У відповідності до п. 1.1 умов договору Продавець продає, а Покупець купує кафе (павільйон з літнім майданчиком) загальною площею 108 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Покупець зобов'язується прийняти вказаний нежилий будинок, виплатити ціну відповідно до умов, що зазначені в цьому Договорі.

Згідно п. 1.2 Договору, право власності на цей нежилий будинок переходить до Покупця з моменту підписання цього Договору.

Між сторонами було підписано Акт здавання-приймання майна ТОВ «Купава» від 01.07.2003 р., яким було передано будівельний павільйон по АДРЕСА_1, тент на літній майданчик, стіл дерев'яний, стільці, господарчий інвентар.

Позивач 20.08.2012 р. подав до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації заяву про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - одноповерхову окремо розташовану нежитлову будівлю, яка складається із закладу громадського харчування (кафе), загальною площею 44,3 кв.м та літнього майданчику площею 49 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі по тексту Об'єкт нерухомості).

Відповідач - 1 Листом від 20.09.2012р. № 34641 (И-2012) повідомив Позивачу про відмову у реєстрації права власності на Об'єкт нерухомості мотивуючи це тим, що: договір купівлі-продажу Об'єкта нерухомості від 2003 року нотаріально не посвідчений; не підлягають державній реєстрації право власності та інші речові права на тимчасові споруди; подані документи не відповідають вимогам, установленим Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту №7/5 від 07.02.2002 року (далі - Положення), та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Крім того, Позивач 23.01.2013 року подав до Відповідача - 2 заяву про державну реєстрацію Об'єкта нерухомості з додатками.

Позивач зазначає, що на час подання позовної заяви до суду Відповідачем - 2 не здійснено жодних дій по реєстрації права власності.

Суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР (який діяв на час укладання договору), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 227 Цивільного кодексу Української РСР, Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Крім того, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу вищезазначених норм законів суд приходить до висновку, що на момент вчинення договору купівлі-продажу, а саме 2003 р. діяв Цивільний кодекс Української РСР, що не містив положень щодо обов'язкового нотаріального посвідчення правочинів (договору купівлі-продажу не житлового приміщення), укладених між двома юридичними особами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Відповідач - 1 безпідставно витребовував у Позивача нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу на торгівельний павільйон.

В матеріалах справи міститься Акт здачі-приймання висновку №12238 судово-будівельно-технічного дослідження від 21.11.2007 р. складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (надалі по тексту Висновок).

В Висновку зазначено, що будівля, яка розташована по АДРЕСА_1 за характеристиками конструктивних елементів відноситься до V групи капітальності, об'ємно-планувальне рішень обстежених приміщень та шляхи евакуації відповідають вимогам пунктів 3.21, 4.2, 4.4, 4.15, 7.3, 7.9, 7.11, 7.32, ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будинки та споруди», однак, будівля потребує проведення ремонтних робіт для приведення її в задовільний технічний стан. Код будівлі, згідно Державного класифікатора - 1230.4 «Кафе, їдальні, закусочні тощо».

Відповідно до п. 2.1. Тимчасового положення, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

Заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе(уть) заявник (заявники).

Згідно п 1.3. Положення реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі - Закон) обов'язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Підставою для проведення державної реєстрації прав, згідно із ч. 1 ст. 18 Закону, є заява право володільця (право набувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Відповідно до вимог п. 3.4. Положення розгляд заяви і прийняття рішення щодо реєстрації права або відмови в реєстрації проводиться у строк, який з дня отримання заяви БТІ не повинен перевищувати 30-ти календарних днів без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт.

Згідно з п. 1.6. Положення реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Відповідно до 3.9.Тимчасового положення, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права.

В матеріалах справи міститься копія Технічного паспорту на Об'єкт нерухомості, виготовленого Відповідачем - 1 станом на 03.11.2011р., згідно з яким загальна площа становить 60,8 м2.

У відповідності до ст. 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Згідно п. 4. ст. 334 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту реєстрації такого права, а згідно ст. 321 та п. 6 ст. 319 ЦК України держава не має права втручатися у здійснення власником права власності, а право власності є непорушним, тому ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З аналізу матеріалів справи та норм закону суд приходить до висновку, що Відповідачем - 1 було помилково відмовлено Позивачу в реєстрації права власності на спірне майно.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеним до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Отже, з 01 січня 2013 року у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» відсутні повноваження стосовно реєстрації речових прав.

З указаної дати зазначені повноваження виконуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Державною реєстраційною службою України та її територіальними органами.

Судом встановлено, що повноваження стосовно реєстрації речових прав на території міста Києва належать Реєстраційній службі Головного управління юстиції у місті Києві.

Судом встановлено, що у зв'язку із зміною суб'єкта, який проводить державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень Позивачем 23.01.2013 р. було подав до Відповідача - 2 заяву про державну реєстрацію Об'єкта нерухомості з додатками (доказ направлення заяви Відповідачу 2 містяться в матеріалах справи).

Згідно п. 6 Порядку державна реєстрація прав, надання відмови в ній проводяться у строк, що не перевищує 14 робочих днів з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (далі - заява про державну реєстрацію), крім випадків, передбачених цим Порядком. У разі коли після прийняття заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно, подана заява про державну реєстрацію, відповідно до якої державній реєстрації підлягає обтяження речового права, іпотека щодо такого майна, державна реєстрація права власності та інших речових прав на таке майно, надання відмови в ній проводяться у строк, що не перевищує 10 робочих днів з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Станом на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази того, що заява Позивача була розглянута та зареєстровано за позивачем право власності на спірне майно.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині щодо зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві здійснити реєстрацію права власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - одноповерхову окремо розташовану нежитлову будівлю, яка складається із закладу громадського харчування (кафе), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення сторін, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві здійснити реєстрацію права власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - одноповерхову окремо розташовану нежитлову будівлю, яка складається із закладу громадського харчування (кафе), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.Б. Федорчук