Постанова № 31133883, 19.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2013р. Справа № 170207/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.,

за участю представників:

апелянта (позивача у справі): Книгиницька М.В.,

відповідач-1 у справі: Полатайко С.С.,

відповідач-2 у справі: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби, м.Надвірна, Івано-Франківська область

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2010р. у справі №2а-2270/09/0970

за позовом Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби, м.Надвірна, Івано-Франківська область

до Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття", м.Надвірна, Івано-Франківська область, Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

про визначення нечинним договору застави

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2009р. позивач ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області ДПС звернувся до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" та Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", в якому просив визнати нечинним договір застави майна №252193/6-ДЗ від 08.08.2008р., укладений між ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" та ЗАТ КБ "Приватбанк", в частині передачі в банківську заставу майна, яке перебувало в податковій заставі, а саме: АЗС с.Микуличин, установка ЕЛОУ-АТ-3, складське господарство, коксова установка.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2010р. у задоволенні адміністративного позову ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області ДПС відмовлено повністю.

Позивач - ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області ДПС, з постановою суду першої інстанції не погодився, оскаржив її з мотивів безпідставності та неправильного застосування судом норм матеріального права. Просив вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2011р. рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито з підстав, визначених вимогами п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2012р. касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області ДПС задоволено частково, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2011р. у справі №2а-2270/09/0970 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні Львівського апеляційного адміністративного суду 19.04.2013р. представник скаржника (позивача у справі) надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача проти доводів скаржника заперечив з мотивів, викладених у приєднаних до матеріалів справи письмових запереченнях проти позову №345 від 15.09.2009р., №3751-юр від 27.10.2009р. та додаткових письмових поясненнях від 05.04.2013р.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень на апеляційну скаргу та дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених вимог статті 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних міркувань.

Працівниками ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області було проведено документальну перевірку господарської діяльності ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" стосовно питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002р. по 30.06.2003р. та з питань правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування, за результатами якої складено акт від 31.12.2003р. №766/23/120/0-00152230.

На підставі вказаної перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.01.2004р. №0000012600/0 та №0000022600/0, якими підприємству донараховано податкові зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 75188870,00 грн.

Крім того, податковим органом на підставі акту перевірки від 01.04.2003р. №129/23/120/1/00152230 було прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.04.2003р. №0000152600/0 та №0000142600/0 на загальну суму 8730242,00 грн.

Зазначенні податкові повідомлення-рішення були оскаржені ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" у судовому порядку, за результатами якого постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2005р. у справі №А-1/81 у позові було відмовлено, а податкові повідомлення-рішення визнано законними та обгрунтованими.

Таким чином, сума податкових зобов'язань визначених у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях також була узгодженою.

Оскільки, станом на 10.04.2005р. ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" не було погашено суми узгоджених податкових зобов'язань у розмірі 75188870,00 грн. та 8730242,00 грн., відповідно до положень вимог пп.5.4.1, 5.4 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", такі суми булі визнані сумами податкового боргу.

Через несвоєчасну сплату сум узгоджених податкових зобов'язань та зростання податкового боргу, податковим органом було нараховано підприємству пеню по платежу "акцизний збір по бензину моторному" на суму 1912530,37 грн. та по платежу "акцизний збір за інші нафтопродукти" на суму 2322445,76 грн.

На виконання вимог ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим органом направлялись ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" перша податкова вимога від 26.07.2006р. №1/146 та друга податкова вимога від 28.08.2006р. №2/156.

Не погодившись із надісланими податковими вимогами, ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" звернулось до суду, однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2007р. у справі №А-6/259а про визнання нечинною першої та другої податкової вимоги, у задоволенні позову ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" було відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2009р. вказана постанова Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2007р. була залишена без змін.

Матеріалами справи також підтверджується, що 24.10.2006р. податковим органом було складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 24.10.2006р. №4, відповідно до якого 25.06.2006р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис про реєстрацію податкової застави активів ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" на загальну суму 121586567,48 грн., що підтверджується витягом з Державного реєстру.

Проведеною плановою виїзною перевіркою ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., результати якої викладено в акті від 30.06.2009р. №519/23/00152230, контролюючим органом було встановлено порушення підприємством вимог пп.8.6.1, 8.6.3, п.8.6, ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що полягало у передачі в заставу майна, яке перебувало у податковій заставі відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Так, скаржником (позивачем) було встановлено, що 08.08.2008р. між ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" та ЗАТ «КБ "Приватбанк" було укладено договір застави майна №252193/6-ДЗ, яким було забезпечено виконання зобов'язань ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" по кредитних договорах від 05.05.2008р. на суму 40000000,00 дол. США та від 01.08.2008р. на суму 100000000,00 грн.

Згідно із додатком №1 до Договору застави майна від 08.08.2008р. №252193/6-ДЗ, ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" поряд з іншим майном передано в банківську заставу також майно, яке перебувало у податковій заставі відповідно до акту опису активів, на які поширюється право податкової застави від 24.10.2006р. №4.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із позовом про визнання договору застави майна від 08.08.2008р. №252193/6-ДЗ нечинним, як такого, що укладений з порушенням приписів вимог п.8.6.3, п.8.6, ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Розглядаючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції опирався на вимоги п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", статті 207, 208 Господарського кодексу України згідно із приписами яких державний податковий орган подає до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Проте, з аналізу вказаних норм судом першої інстанції було зроблено безпідставний висновок, що, державні податкові служби мають право звертатися до суду із позовами про визнання угод недійсними, тільки з таким правовим наслідком як стягнення в дохід держави коштів, одержаних за такими угодами, а у випадку розгляду даного спору правові норми, на які посилається податковий орган в обгрунтування своїх позовних вимог щодо визнання недійсним договору застави, укладеного між відповідачами, не передбачають стягнення в дохід держави коштів, одержаних за недійсною угодою.

Однак, Львівський апеляційний адміністративний суд вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими та передчасними з огляду на таке.

Вимогами ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Вичерпний перелік повноважень державної податкової служби наведено у Законі України "Про державну податкову службу в Україні".

За змістом вимог ст.2 вказаного Закону, завданнями органів державної податкової служби, серед інших, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до положень п.1.17 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

За змістом наведених норм, сутність податкової застави полягає у запровадженні на певний строк особливого порядку розпорядження платником податків своїми активами. Цей інститут як спосіб забезпечення непогашеного у строк податкового зобов'язання є джерелом наповнення бюджетів та державних цільових фондів.

Вимогами підпунктом 8.6.3, п.8.6, ст.8 цього ж Закону передбачено, що надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.

Системний наліз приписів Закону України "Про державну податкову службу в Україні" дає підстави для висновку, що податковий орган є уповноваженим державою органом на здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів.

Крім того, в силу вимог ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Дана норма кореспондується також з вимогами ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якою передбачається, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зважаючи на викладене, а також наявність прямого припису податкового законодавства про заборону надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб, Львівський апеляційний адміністративний суд вбачає наявність підстав та права податкового органу на звернення із позовом про визнання нечинним договору застави у частині майна, яке перебуває у податковій заставі до суду як реалізації та належного виконання своїх владних управлінських та контролюючих функцій в інтересах держави.

Твердження представника відповідача про фактичну відсутність предмету спору по даній справі у зв'язку з виконанням відповідачем умов кредитних договорів на підставі яких укладався спірний договір застави майна, Львівським апеляційним адміністративним судом не береться до уваги, оскільки обставина відсутності предмету спору тягнула б за собою обов'язковість відмови у позові лише за умови існування такої на момент винесення постанови судом першої інстанції доказів чого відповідачем не подано та судом не здобуто.

Також колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що аналіз позовних вимог ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області ДПС дозволяє зробити однозначний висновок про семантичну помилку в прохальній частині позовної заяви щодо клопотання визнати спірний договір "нечинним", а не "недійсним", так як саме такий спосіб захисту порушеного права є можливим у даній справі згідно з вимогами діючого законодавства.

Відповідно до вимог ч.1. ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стаття 202 КАС України встановлює, що підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України,

суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби, м.Надвірна, Івано-Франківська область на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2010р. у справі №2а-2270/09/0970 за позовом Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби, м.Надвірна, Івано-Франківська область до Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" та Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання нечинним договору застави, - задоволити.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2010р. у справі №2а-2270/09/0970 за позовом Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби, м.Надвірна, Івано-Франківська область до Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" та Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання нечинним договору застави, - скасувати та прийняти нову постанову, якою вимоги адміністративного позову задоволити.

3. Договір застави майна №252193/6-ДЗ від 08.08.2008р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Нафтохімік Прикарпаття" та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", в частині передачі в банківську заставу майна, яке перебувало в податковій заставі, а саме: АЗС с.Микуличин, установка ЕЛОУ-АТ-3, складське господарство, коксова установка, - визнати недійсним.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя Р.Б. Хобор

Повний текст постанови виготовлений 26.04.2013р.