Ухвала суду № 31133772, 26.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2013р. Справа № 165716/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Хобор Р.Б.,

судді Клюби В.В.,

за участю секретаря судового засідання Драбчук М.С.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Козоріз О.О.,

позивача у справі: Дарчук М.М., Іваницька Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби, м.Городок, Львівська обл.

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2012р. у справі №2а-3407/12/1370

за позовом Малого підприємства "Руно", м.Судова Вишня, Львівська обл.

до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби, м.Городок, Львівська обл.

про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2012 року позивач: Мале підприємство "Руно" звернувся до суду з адміністративним позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 року №0000162321 та №0000192321.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2012р. адміністративний позов МП "Руно" задоволено повністю.

Відповідач: Городоцька МДПІ Львівської області ДПС з постановою суду першої інстанції не погодився, оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, у якій зазначено, що оскаржувану постанову винесено з порушенням норм матеріального права, неправильним встановленням обставин справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні 26.04.2013р. представник апелянта (відповідача у справі) надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно на підставі висновків Акта №127/23-19323361 від 05.01.2012р., складеного за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки МП "Руно" на предмет правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень-лютий 2011 року в частині взаємовідносин з ПП "Дніпрокомплект", за період червень-липень 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ "Транс Нафта 2009", за період вересень-жовтень 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ "Олвін Оіл".

Під час перевірки відповідачем з'ясовано, що ТОВ "Транс Нафта 2009" не має виробничих потужностей, основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Крім, того за результатом опрацювання додатку №5 до Декларації з податку на додану вартість за охоплений перевіркою період, а також на основі аналізу розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів, виявлених за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ на рівні ДПА України, встановлено, що ТОВ "Транс Нафта 2009" мало взаємовідносини з підприємствами з ознаками фіктивності. Це, на думку податкового органу, свідчить про те, що згадане підприємство також безпідставно формує податковий кредит та валові витрати іншим суб'єктам господарювання, зокрема МП "Руно", як своєму покупцю.

Відповідно ПП "Дніпрокомплект" апелянт зазначив, що згідно з Актом №3445/46/23-206/25018797 від 01.08.2011р., складеного за наслідками перевірки названого контрагента, правочини, укладені між ним та МП "Руно" визнано нікчемними. Встановлено, що основним постачальником ПП "Дніпрокомплект" у 2011 році було ПП "Ресурс-Постач". Останнє, відповідно до висновків ДПІ у м.Дніпродзержинську, викладених в Акті перевірки від 607/23/37109812 від 16.05.2011р., виробничих основних фондів для самостійного ведення господарської діяльності немає, трудових ресурсів також, саме ж підприємство зареєстровано на підставну особу без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, а, отже, є фіктивним. Нібито придбаний у ПП «Ресурс-Постач» товар ПП "Дніпрокомплект" надалі реалізовано МП "Руно", але, зважаючи на обставини, які зазначено вище, насправді такі господарські операції не відбулись.

Апелянт також звернув увагу на те, що МП "Руно" не надало документів, які б підтверджували фактичне одержання нафтопродуктів, зокрема присутність уповноважених осіб у місцях прийому-передачі товару. У підсумку скаржник зазначив, що МП "Руно" занизило податок на додану вартість в сумі 863949 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 46481,00 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого у вартості товару, придбаного товару у ПП "Дніпрокомплект"; за червень 2011 в сумі 345111,00 грн. та за липень 2011 року в сумі 472357,00 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, включеного у вартість товару, придбаного у ТОВ "Транс Нафта 2009". Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача проти доводів скаржника заперечив з мотивів, викладених у позовній заяві та додатковий поясненнях від 14.08.2012 року, що містяться у матеріалах справи. Зокрема зазначив, що одні лише акти податкових органів за результатами перевірок ТОВ "Транс Нафта 2009" та ПП "Дніпрокомплект" не можуть бути підставою для категоричного висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та цими двома контрагентами.

Позивач наголосив на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування ним податкового кредиту, оскільки підприємство не може бути правопорушником на тій підставі, що порушення податкового законодавства могли допустили його контрагенти, тим більше, якщо зі своєї сторони воно діяло у відповідності із вимогами закону. Також позивач наголосив, що податковий орган володіє інформацією про недобросовісність окремих постачальників його контрагентів, що не стосується його прав та обов'язків як платника податку на додану вартість, оскільки позивач реально придбав та використав товар у власній господарській діяльності. Позивачем зазначено, що у матеріалах справи містяться первинні документи, які оформлялись при здійсненні господарських операцій щодо придбання та транспортування нафтопродуктів з двома названими вище контрагентами, а також докази подальшого використання товару у господарській діяльності МП "Руно". Представник позивача також наголосив, що під час проведення перевірки ці ж документи було надано податковому органу, проте він не надав їм належної оцінки, що у підсумку призвело до безпідставних висновків та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень на апеляційну скаргу та дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та правильно встановлено судом першої інстанції, що позивач: Мале підприємство "Руно" зареєстроване як юридична особа 07.02.1994 року Мостиською районною державною адміністрацією. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серед іншого, є роздрібна та оптова торгівля пальним.

З 26 по 28 грудня 2011р. ДПІ у Мостиському районі Львівської області проведено документальну позапланову перевірку МП "Руно" з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.06.2011р. по 28.02.2011р. в частині взаєморозрахунків з ПП "Дніпрокомплект", за період з 01.06.2011р. по 31.07.2011р. - в частині взаєморозрахунків з ТОВ "Транс Нафта 2009" та за період з 01.09.2011р. по 31.10.2011р. в частині взаєморозрахунків з ТОВ "Олвін Оіл", за наслідками якої складено акт №127/23-19323361 від 05.01.2012р.

Під час перевірки податковий орган встановив, що формування показників податкового кредиту за червень-липень 2011р. здійснювалось на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Транс Нафта 2009". Даючи оцінку правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості товару, відповідачем врахував висновки актів ДПІ у Голосіївському районі про результати перевірки ТОВ "Транс Нафта 2009" №12/15-225 від 07.04.2011р., №399/23-80 від 10.06.2011р. та №1176/3/23-40 від 03.10.2011р. Згідно з останнім актом, основним постачальником названого підприємства було ТОВ "Палтекс", як встановив податковий орган, здійснювало діяльність, спрямовану на надання безпідставної вигоди третім особам. Тому діяльність такого підприємства є фіктивним підприємництвом і усі правочини, які були укладені з ним, не створюють жодних правових наслідків. МП "Руно" було покупцем товару, яке перед тим ТОВ "Транс Нафта 2009" придбало у ТОВ "Палтекс". Оскільки ТОВ "Палтекс" є фіктивним підприємством, то за змістом Акта перевірки від 05.01.2012 року, усі правочини, укладені по ланцюгу від продавця то кінцевого вигодонабувача є нікчемними. До такого ж висновку прийшов відповідач в частині перевірки правильності формування податкового кредиту за січень-лютий 2011р. за наслідками взаємовідносин позивача з ПП "Дніпрокомплект". У цьому випадку податковий орган взяв до уваги висновки Акта перевірки ПП "Дніпрокомплект" від 01.08.2011р. №3445/46/23-206/25018797, за змістом якого основним постачальником підприємства було ПП "Ресурс-Постач" - підприємство, діяльність якого не мала на меті одержання прибутку, а спрямована заниження податкових зобов'язань інших підприємств та сприяння їм у штучному формуванні податкового кредиту. До такого висновку прийшла ДПІ у м.Дніпродзержинську за наслідками перевірки ПП "Ресурс-Постач", про що зазначено в акті №607/23/37109812 від 16.05.2011р., який у свою чергу, було використано під час перевірки ПП "Дніпрокомплект". Отже, як наголосив відповідач операції між ПП "Дніпрокомплект" та ПП "Ресурс-Постач" мали безтоварний характер, відповідно, такими ж є наступні операції з продажу такого товару МП "Руно".

У висновках Акта перевірки від 05.01.2011р. відповідач зазначив про порушення МП "Руно" п.198.2., п.198.3., п.198.4., п.198.6. ст.198, п.201.1., п.201.4., п.201.6., п.201.7, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 863949,00грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 46481,00грн., за червень 2011 в сумі 345111,00грн. та за липень 2011 року в сумі 47257,00грн.

На підставі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032321 від 24.01.2012 року, яке позивач оскаржив в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду первинної скарги ДПА у Львівській області прийняла рішенням №1914/10/10-2005/168 від 21.02.2012р., відповідно до якого зазначене вище податкове повідомлення-рішення скасовано в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 1,76 грн., а в іншій частині залишено без змін, а також збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 52183,01грн.

Після цього, 23.02.2012 року, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000162321, згідно з яким МП "Руно" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1100128,24грн. (основний платіж - 863949,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 236179,24грн.) та податкове повідомлення-рішення №0000192321, згідно з яким МП "Руно" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52183,01грн. (основний платіж - 52183,01грн. та штрафні (фінансові) санкції - 0,00грн.).

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, але рішенням ДПC України скаргу МП "Руно" залишено без задоволення.

Львівський апеляційний адміністративний суд вважає правильними наступні висновки суду першої інстанції, зроблені за результатами аналізу наявних у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів:

У червні-липні 2011 року зміст господарських операцій МП "Руно" та ТОВ "Транс Нафта 2009" щодо купівлі-продажу нафтопродуктів, зокрема умови поставок та місце доставки-передачі, їх обсяги та вартість відображено у наступних додаткових угодах до договору №ТЗ-2010 від 22.02.2010р.:

- відповідно до умов Додаткової угоди №34 від 08.06.2011 року МП "Руно" отримало від ТОВ "Транс Нафта 2009" бензин А-95 в обсязі 61,365т на суму 808670,42грн., що підтверджується Актом прийому-передачі №0208 від 17.06.2011р. Доставка товару здійснювалась залізничним транспортом у цистерні №73995839, що підтверджується накладною залізниці №46040812. По даній поставці ТОВ "Транс Нафта 2009" надало для оплати рахунок №229 від 10.06.2011р.;

- відповідно до умов додаткової угоди №33 від 08.06.2011 року МП "Руно" отримало від ТОВ "Транс нафта 2009" бензин А-92 в обсязі 53,563т на суму 680357,23грн., що підтверджується актом прийому-передачі №0214 від 18.06.2011р. Доставка товару здійснювалась залізничним транспортом у цистерні №51707859, що підтверджується накладною залізниці №33379959. По факту поставки ТОВ "Транс нафта 2009" надало для оплати рахунок №227 від 08.06.2011р.;

- відповідно до умов додаткової угоди №35 від 28.06.2011р. МП "Руно" отримало від ТОВ "Транс Нафта 2009" дизпаливо в кількості 57,263т на суму 581636,81грн., що підтверджується актом прийому-передачі №0221 від 28.06.2011р. Доставка здійснювалась залізничним транспортом у цистерні №73748949, що підтверджується накладною залізниці №33454612, а по факту поставки ТОВ "Транс нафта 2009" надало для оплати рахунок №239 від 29.06.2011р.;

- відповідно до умов додаткової угоди №37 від 11.07.2011 року МП "Руно" отримало від ТОВ "Транс Нафта 2009" дизельне паливо в кількості 58,736 тони на суму 596055,28 грн., що підтверджується актом прийому-передачі №0227 від 11.07.2011 року. Доставка здійснювалась залізничним транспортом у цистерні №74942673, що підтверджується накладною залізниці №32346308. За виконану поставку ТОВ "Транс нафта 2009" надало для оплати рахунок №247 від 11.07.2011 року;

- відповідно до умов додаткової угоди №38 від 15.07.2011р. МП "Руно" отримало від ТОВ "Транс Нафта 2009" дизельне паливо в кількості 57,854т на суму 591041,09грн., що підтверджується актом прийому-передачі №0229 від 16.07.2011р. Доставка здійснювалась залізничним транспортом у цистерні №74205600, що підтверджується накладною залізниці №33620360. За виконану поставку ТОВ "Транс Нафта 2009" надано для оплати рахунок №254 від 15.07.2011р.;

- відповідно до умов додаткової угоди №36 від 29.06.2011р. МП "Руно" отримало від ТОВ "Транс Нафта 2009" бензин А-80 в кількості 50,920т на суму 620920,51грн., що підтверджується актом прийому-передачі №0223 від 30.06.2011р. Доставка здійснювалась залізничним транспортом у цистерні №73035560, що підтверджується накладною залізниці №33484718. За виконану поставку ТОВ "Транс Нафта 2009" надало для оплати рахунок №240 від 29.06.2011р.;

- відповідно до умов додаткової угоди №39 від 15.07.2011р. МП "Руно" отримало від ТОВ "Транс нафта 2009" дизельне паливо в обсязі 49,236т на суму 503093,45грн., що підтверджується актом прийому-передачі №0231 від 18.07.2011р. Доставка здійснювалась залізничним транспортом у цистерні №72147028, що підтверджується накладною залізниці №33632530. За фактом поставки ТОВ "Транс Нафта 2009" надало для оплати рахунок №257 від 19.07.2011р.;

- відповідно до умов Додаткової угоди №40 від 28.07.2011р. МП "Руно" отримано від ТОВ "Транс Нафта 2009" дизпаливо в кількості 49,439т на суму 513028,50грн., що підтверджується Актом прийому-передачі №0240 від 28.07.2011р. Доставка здійснювалась залізничним транспортом у цистерні №72038888, що підтверджується накладною залізниці №33723149, по завершенні якої ТОВ "Транс нафта 2009" надано для оплати рахунок №267 від 28.07.2011р.

Відомості щодо найменування вантажу, його масу та номер цистерни, про які зазначено в згаданих вище актах прийому-передачі співпадають із тими, що містяться залізничних накладних. У довідці №5 від 05.06.2012р. залізнична станція "Судова Вишня" Львівської залізниці підтвердила надходження на адресу МП "Руно" цистерн з нафтопродуктами із вказанням номерів цих цистерн, а також обсягів поставок. Вказане підтверджується долученими до матеріалів справи залізничними транспортними накладними, на підставі яких такий товар перевозився і згодом був переданий покупцю.

Загальна вартість придбаних протягом червня-липня 2011 року нафтопродуктів на підставі перелічених вище угод становить 4690640,19грн. В кінці кожного з двох названих податкових періодів ТОВ "Транс Нафта 2009" як продавець, виписав позивачу податкові накладні: №25 від 30.06.2011р. на суму 620920,51грн., у т.ч. ПДВ в сумі 10348,75грн. та податкову накладну №8 від 29.07.2011р. на суму 2213218,26грн., у т.ч. ПДВ в сумі 368869,72грн.

У січні-лютому 2011р. МП "Руно" придбано нафтопродукти у ПП "Дніпрокомплект" на загальну суму 838738,60грн. Факт проведення господарських операцій, а також їх зміст та обсяги підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами: відповідно до накладної №120103 від 12.01.2011р. МП "Руно" отримало 35,918т бензину А-76 на суму 258609,60грн. Доставку товару здійснювало ПП "Дніпрокомплект", що підтверджується товарно-транспортною накладною №120103 від 12.01.2011р. За виконання поставки ПП "Дніпрокомплект" надало для оплати рахунок №120103 від 12.01.2011р. Відповідно до накладної №280102 від 28.01.2011р. МП "Руно" отримало 36,085т бензину А-76 на суму 267029,00грн. Доставку товару здійснювало ПП "Дніпрокомплект", що підтверджується товарно-транспортною накладною від 28.01.2011р. За поставку ПП "Дніпрокомплект" надало для оплати рахунок №280102 від 28.01.2011р. Згідно з накладною №170201 від 17.02.2011р. МП "Руно" отримало 41,470т бензину А-76 на суму 313100,00грн. Доставку здійснювало ПП "Дніпрокомплект", що підтверджується товарно-транспортною накладною від 17.02.2011р. За цю поставку ПП "Дніпрокомплект" надало для оплати рахунок №170201 від 17.02.2011р.

У бухгалтерському обліку МП "Руно" по рахунку №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за січень та лютий 2011 року по контрагенту ПП "Дніпрокомплект" відображено прихід та оплату за нафтопродукти, заборгованість станом на 28.02.2011р. відсутня.

За фактом кожної з поставок ПП "Дніпрокомплект" виписало позивачу податкові накладні: №120103 від 12.01.2011р. на суму 11859,60грн., у т.ч. ПДВ в сумі 1967,60грн.; №280102 від 28.01.2011р. на суму 267029,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі 44504,83грн.; №27 від 17.02.2011р. на суму 313100,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі 52183,33грн.

Також суд першої інстанції правильно встановив наявність матеріально-технічного забезпечення позивача, необхідного для здійснення обраного виду господарської діяльності, зокрема, що МП "Руно" є власником автобази, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, м.Судова Вишня, вул. Лісозаводська,2а, підтвердженням чого є свідоцтво від 11.06.1999р., п'яти власних АЗС, бензовозів, які використовуються для доставки нафтопродуктів (МАЗ 64225 ВС 1741 АК та ЗІЛ 22-51 ОНА), що підтверджується копіями відповідних свідоцтв про власність та реєстрацію транспортних засобів, резервуару для зберігання бензину, що підтверджується технологічною схемою розташування.

Нафтопродукти, отримані від вищезазначених контрагентів МП "Руно" реалізовувало на власних АЗС роздрібним покупцям та дрібно гуртовими партіями іншим суб'єктам господарювання. Про реалізацію нафтопродуктів на АЗС свідчать копії змінних звітів по АЗС №1, 2, 4, 5, 6 за червень-липень 2011р. Такі змінні звіти складають та підписують матеріально відповідальні особи (оператори), з якими укладено відповідні договори, а обсяги реалізованих нафтопродуктів на АЗС фіксується показами лічильників на початок та кінець зміни операторів. Самі ж лічильні механізми зареєстровані та опломбовані у Держстандарт метрології, що унеможливлює будь-які неточності в обліку палива.

Гуртова реалізація нафтопродуктів здійснювалась на підставі видаткових накладних, а також довіреностей від покупців фізичним особам, уповноваженим на одержання товарно-матеріальних цінностей, а доставка товару покупцям підтверджується товарно-транспортними накладними. Перелік покупців, яким МП "Руно" реалізовувало нафтопродукти, а також первинні документи, які у повній мірі відображають зміст кожної окремої операції містяться у матеріалах справи.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду погоджується із наступним застосуванням судом першої інстанції норм законодавства, роз'яснень Вищого адміністративного суду України, Пленуму Верховного Суду України, аналізом практики Європейського Суду з прав людини, обставин справи та оцінкою доказів.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до вимог п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.1 ст.198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані), у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст.198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п.198.5 ст.198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Згідно з вимогами п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий Адміністративний суд в своєму листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Підставою для формування податкового кредиту МП "Руно" за січень 2011р. в сумі 46481,00грн. та червень-липень 2011р. на загальну суму 672468,00грн. були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписані ПП "Дніпрокомплект" та ТОВ "Транс Нафта 2009" за наслідками операцій з поставки нафтопродуктів. У матеріалах справи наявні первинні документи на підтвердження зазначених вище обставин, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники. Позивач документально підтвердив, що придбаний товар надалі використано у господарській діяльності МП "Руно", а також обгрунтував свою спроможність самостійно здійснювати обраний ним вид господарської діяльності про що свідчить наявність матеріально-технічної бази, необхідної для здійснення обраного ним виду господарської діяльності.

Зокрема, для отримання нафтопродуктів від своїх постачальників, транспортування яких здійснюється залізничним транспортом, МП "Руно" уклало договір з ДТГО "Львівська залізниця" від 01.01.2011 року на обслуговування під'їзної колії протяжністю 300 м., яка примикає до станції Судова Вишня. Витрати Львівської залізниці по утриманню цієї колії оплачувало МП "Руно" згідно із виставленими рахунками. Для отримання нафтопродуктів, доставлених залізничним транспортом, МП "Руно" використовує генерований ключ та цифровий підпис, порядок та умови використання якого обумовлено у договорі про надання інформаційних послуг цифрового підпису з ДП "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України".

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до частини другої статті 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи скаржника щодо нікчемності правочинів позивача по грунтуються лише на одних лише актах перевірок податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача, а також на результатах автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України.

Згідно з актом перевірки від 05.01.2012р., в основу висновків скаржника про безтоварність господарської операції між позивачем та ТОВ "Транс Нафта 2009" покладено результати перевірки останнього на предмет дотримання вимог податкового законодавства у 2010р., хоча взаємовідносини, які є предметом дослідження у даній справі, виникли у 2011р.

Крім того, 15.03.2012р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено зустрічну звірку суб'єкта господарювання ТОВ "Транс Нафта 2009" за період січень, травень 2011 року, за наслідками якої склала довідку №31/2-22-80/36791933 від 15.03.2012р., відповідно до якої ознак фіктивності у діяльності ТОВ "Транс Нафта 2009" не встановлено.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для категоричного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними', щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у Рішенні від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява №3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012р. №0000162321 та №0000192321 не відповідають критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України, оскільки прийняті необгрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Водночас, позивач довів обгрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог ч.1. ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стаття 200 КАС України встановлює, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року в адміністративній справі №2а 3407/12/1370 за позовом Малого підприємства "Руно" до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року в адміністративній справі №2а 3407/12/1370 за позовом Малого підприємства "Руно" до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя Р.Б. Хобор

Суддя В.В. Клюба

Повний текст ухвали виготовлено 30.04.2013р.