Постанова № 31133834, 23.04.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/457/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Волочков Олександр Васильович

відповідач (апелянт) : Лучинський Павло Васильович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Остер" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Остер". Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вищевказаного адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суду її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду без змін.

Заслухавши представників обох сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова -скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом апеляційної та першої інстанції встановлено, що протягом періоду з 02 по 05 листопада 2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Литвин Іриною Антонівною проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності та повноти нарахування ТОВ "Остер" сум податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ПП "Водолій плюс" за липень - серпень 2010 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт №2878/22-02/23103085 від 13 листопада 2012 року.

В ході проведеної перевірки виявлено порушення Товариством підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого платником завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 273327 грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 213107 грн., серпень 2010 року в сумі 60220 грн.

Суть виявлених порушень полягає у тому, що в ході перевірки було встановлено відсутність товарно-транспортних накладних, посвідчень про якість, сертифікатів відповідності та інших первинних документів, що підтверджували б фактичне отримання Товариством товарно-матеріальних цінностей від ПП "Водолій плюс". За таких обставин головний державний податковий ревізор-інспектор дійшла висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій між ТОВ "Остер" та його контрагентом ПП "Водолій плюс".

На підставі виявлених порушень Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 04 грудня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000952330, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 273327,00 грн. за основним платежем та 68332,00 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності висновків актів перевірок та прийняття на їх підставі податкових повідомлень-рішень, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків актів перевірок і прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів не погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР вiд 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Вимогами п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, визначення податкового кредиту законодавцем чітко пов'язується з наявністю конкретного товару (послуги), яку придбаває платник податку з метою подальшого використання виключно в межах господарської діяльності.

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначена дата виникнення права платника податку на податковий кредит, а саме: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої встановлено, що в квітні місяці 2010 року між ТОВ "Остер" та ПП "Водолій плюс" було досягнуто усних домовленостей про поставку борошна та пшениці на умовах реалізації. Згідно із цією домовленістю ПП "Водолій плюс" відвантажило на склад позивача 12 липня 2010 року, 16 липня 2010 року та 03 серпня 2010 року пшеницю та борошно на загальну суму 1639962,18 грн. Метою придбання товару була подальша його реалізація.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999№ 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно - правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Фактичне реальне здійснення конкретної операції у межах господарської діяльності платника податку повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами, визначеними в статті 70 КАС України.

При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На думку колегії суддів, здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Відповідно до п.п.11.1. п.11 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України, від 14.10.1997 року № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Згідно п.п. 11.5.,11.7 п.11 вказаних Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В матеріалах справи відсутні первинні документи, які б містили необхідні відомості про зміст вказаних операцій, а саме - дату здійснення перевезень, маршрут перевезення вантажу, транспортний засіб, яким перевозився вантаж, тощо.

Відповідно до наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» №193 від 21.06.1996 року для обліку руху матеріалів на складі за кожним сортом, видом та розміром заповнюється на кожний номенклатурний номер матеріалу і ведеться матеріально відповідальною особою (комірником, зав. складом) картка складського обліку матеріалів (форма NM-12) Записи у картці виконується на підставі первинних прибутково-видаткових документів у день, коли відбувається операція.

Картки складського обліку матеріалів, не надані. Проте позивачем надано картки рахунку, проте дані картки рахунку свідчать, що позивач отримав продукцію від ПП "Водолій плюс" відповідно до договору ДГ-2010061 від 30.03.2010 року (копію якого позивачем не надано), а не на підставі усної угоди, як зазначено позивачем.

Встановлення факту порушення сторонами порядку оформлення первинних документів щодо форми та змісту, які в силу вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку ( затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано наказом Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, спричиняють втрату оглянутими документами юридичного статусу первинних документів.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено факту отримання в липні та серпні 2010 року товару - пшениці 3-го класу - на загальну суму 767192,88 грн., пшениці 2-го класу - на суму 511447,29 грн. та борошна на загальну суму 361322 грн. саме від ПП "Водолій плюс".

Також потрібно відмітити, що позивачем не надано доказів оплати вище переліченого товару, адже в матеріалах справи міститься лише докази часткової оплати на суму 18100 грн. і лише за борошно згідно накладної № 183 від 03.08.2010 року.

Надані позивачем податкові та видаткові накладні не відображають хід господарських операцій між ТОВ "Остер" та ПП "Водолій плюс" відповідно до усної домовленості щодо поставки товару на загальну суму 1639962,16 грн., тому колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про безпідставне віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по зазначеній господарській операції.

За даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, ПП "Водолій плюс" сформовано суми податкового кредиту по контрагентам, яким суми податкового зобов'язання по розрахункам з ПП "Водолій плюс" не визначались.

ДПІ в м. Вінниці складено акт № 1351/2330/36603981 від 25.10.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Водолій плюс" щодо підтвердження податкового кредиту за квітень - серпень 2010 року.

Також потрібно звернути увагу на те, що основним видом діяльності ПП "Водолій плюс" за статутом (КВЕД) є оптова торгівля фармацевтичними товарами (51.27.2), а ведення такого виду діяльності, як оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (51.21.0) статутом ПП "Водолій плюс" не передбачено, а тому зазначені вище в податкових накладних товари, які виписані на адресу ТОВ "Остер", не відносяться до основного виду діяльності ПП "Водолій плюс".

Поряд з тим слід наголосити, що на дату складання акта перевірки ПП "Водолій плюс" мало стан 8, що відповідно до ЄДР означає, що ПП "Водолій плюс" не знаходиться за свої місцем знаходження. Директором та бухгалтером є одна особа - Білан В.В. Платником ПДВ підприємство зареєстроване 26.03.2010 року, а вже 10.11.2010 року свідоцтво платника ПДВ анульовано. Остання податкова звітність по податку на прибуток подана ПП "Водолій плюс" за вересень 2010 року (відсутня діяльність), по податку на додану вартість також за вересень 2010 року, згідно з даними декларації на ПП "Водолій плюс" відсутні основні засоби.

Ще одним доказом фіктивності даної господарської операції, є те, що ТОВ "Остер" так і не розрахувалося з ПП "Водолій плюс". В суді першої інстанції свідок - директор ТОВ "Остер" ОСОБА_6, зазначила, що керівник ПП "Водолій плюс" так і не звертався до неї з вимогою провести повну оплату поставленого товару.

Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на те, що борошно та пшеницю, яке позивач придбав у ПП "Водолій Плюс", реалізовані іншим контрагентам, зокрема: ТОВ "ВФ "Сервіс-Престиж", ТОВ "Вінницька аграрно-промислова група", ТОВ "Україна 2001", ТОВ "Агропромтехніка", СФГ "Яструб", АП НВП "Візит", ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 Оскільки в матеріалах справи відсутні докази повного продажу закупленого товару, а також той факт, що позивачем не надано доказів реальності господарської операції з ПП "Водолій Плюс".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції України, ст. ст. 69,70,71 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000952330 від 04 грудня 2012 року - прийнято відповідачем правомірно.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 12.03.2013 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "29" квітня 2013 р.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.