Ухвала суду № 31133576, 19.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2013р. Справа № 178503/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Борсенко О.В.,

позивача у справі: Кілару А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області, м.Ужгород

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. у справі №2а-0770/3896/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенте-Лаб", м.Ужгород

до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської області, м.Ужгород

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання внести зміни до акту перевірки

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011р. позивач - ТзОВ "Сенте-Лаб" звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді Державної податкової служби, в якому з врахуванням уточнення позовних вимог просив скасувати податкове повідомлення-рішення №926/23-1/33064181/3897 від 18.05.2011р. в частині донарахування за правочином з ТОВ "Слепт Фактура" в сумі 59195,00грн., №927/23-1/33064181/3898 від 18.05.2011р. на суму 47365,25грн. в частині донарахування податку за правочином з ТОВ "Слепт Фактура", зобов'язати відповідача внести зміни до акту перевірки №911/23-1/33064181 від 29.04.2011р. шляхом виключення з його тексту висновків про нікчемність правочинів, здійснених з ТОВ "Слепт Фактура" по усній угоді на поставку товарно-матеріальних цінностей на загальну суму господарських зобов'язань 227307,60грн. та про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та додану вартість на відповідні суми та/або визнання акту в частині заниження податкових зобов'язань по податках на відповідні суми недійсним.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. адміністративний позов ТзОВ "Сенте-Лаб" задоволено повністю.

Відповідач: ДПІ в місті Ужгороді ДПС, з постановою суду першої інстанції не погодився, оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, у якій зазначено, що оскаржувана постанова є необгрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні 19.04.2013р. представник скаржника (відповідача у справі) надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача проти доводів скаржника заперечив з мотивів, викладених у письмові запереченнях на апеляційну скаргу №1 від 11.01.2013р.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень на апеляційну скаргу та дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та правильно встановлено судом першої інстанції, що позивач є юридичною особою та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в місті Ужгороді.

За результатами виїзної планової перевірки ТОВ "Сенте-Лаб" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року Державною податковою інспекцією в місті Ужгороді Закарпатській області було складено акт № 911/23-1/33064181 від 29.04.2011р.

Вказаним документом було встановлено порушення ТОВ "Сенте-Лаб" п.4.1. ст.4, п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5, п.п.5.3.3. п.5.3. , п.5.9. ст.5, п.п.7.3.2 п.7.3. ст.7, п.п.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 53793,00грн., в тому числі, за 1 квартал 2008 року занижено в сумі 198,00 грн., за 2 квартал 2008 року занижено в сумі 92,00грн., за 3 квартал 2008 року занижено в сумі 151,00грн., за 4 квартал 2008 року занижено в сумі 178,00грн., за І квартал 2009 року занижено в сумі 7769,00грн., за 2 квартал 2009 року завищено в сумі 3650,00грн., за 2 квартал 2010 року занижено в сумі 45223,00грн., за 3 квартал 2010 року занижено в сумі 3370,00грн., за 4 квартал 2010 року занижено в сумі 462,00грн.

Також перевіркою встановлено порушення ТОВ "Сенте-Лаб" п.4.2. ст.4, п.7.3.1., п.7.3, п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 40048,00грн., в тому числі за травень 2008р. - в сумі 233,00грн., за серпень 2008р. в сумі 120,00грн., за листопад 2008р. в сумі 143,00грн., за квітень 2009р. в сумі 399,00грн., за липень 2009р. в сумі 321,00грн., за липень 2010р. в сумі 18645,00грн., за вересень 2010р. в сумі 11504,00грн., за жовтень 2010р. в сумі 8683,00грн.

У пункті 3 розділу 4 Акту зазначено, що ТОВ "Сенте-Лаб" порушено ч.1 та ч.2 ст.203, ч.2 ст.215, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, як спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України по правочинах, здійснених ТОВ "Сенте-Лаб" з ТОВ "Слепт Фактура" по усній угоді на поставку ТМЦ на загальну суму господарських зобов'язань 227307,60грн.

На підставі вищевказаного акту Державною податковою інспекцією в місті Ужгороді Закарпатської області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001392341 (926/23-1/33064181/3897) від 18.05.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Сенте-Лаб" за платежем податок на прибуток в сумі 66993,75грн., з них 53595,00грн. за основним платежем та 13398,75грн. за штрафними санкціями.

Також податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001402341 (927/23-1/33064181/3898) від 18.05.2011р. про збільшення ТОВ "Сенте-Лаб" податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 50060,00грн., в тому числі 40048,00грн. за основним платежем та 10012,00грн. - за штрафними санкціями.

Згідно з довідкою Державної податкової інспекції по донараховних зобов'язаннях, за результатами документальної перевірки ТОВ "Сенте-Лаб" в частині, що стосується взаємовідносин з ТОВ "Слепт Фактура" донараховано по податку на прибуток 59195,00грн. (47356,00грн. за основним платежем та 11839,00грн. штрафних санкцій) та 47356,25грн. податку на додану вартість (37885,00грн. за основним платежем, 9471,25грн. штрафних санкцій).

Згідно із ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 цього ж Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї ж статті, включаються до складу валових витрат.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обгрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до пункту 3.2. Акту перевірки було встановлено, що одним з постачальників ТОВ "Сенте-Лаб" було ТОВ "Слепт Фактура". Між цими підприємствами було укладено усну угоду на поставку продукції на загальну суму 227307,60грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 37884,60 грн. Згідно з укладеною угодою ТОВ "Сенте-Лаб" придбало у ТОВ "Слепт Фактура" відповідно до накладних: видаткова накладна від 02.06.2010р., податкова накладна №691 від 16.06.2010р. було придбано лабораторний пластик на суму 216507,60грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 36084,60грн., видаткова накладна СЛ 0000719 і від 02.07.2010р., податкова накладна №875 від 02.07.2010р. було придбано товар - лабораторний пластик на суму 10800,00грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1800,00грн. У процесі проведення перевірки на підприємстві не встановлено факту витрат на транспортування вищевказаних товарно-матеріальних цінностей, також не було надано товарно-транспортних накладних. Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ "Сенте-Лаб" вартість отриманих ТМЦ від ТОВ "Слепт Фактура" відображено в складі валових втрат підприємства на загальну суму 189423,00грн.

ДПІ у Печерському районі м.Києва листом від 04.04.2011р. повідомила, що ТОВ "Слепт Фактура" за юридичною адресою не знаходиться, фактичне місцезнаходження підприємства невідоме.

Податковий орган дійшов висновку, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі продукції за вищевказаним договором від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю актів прийому-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання продукції, а відтак - висновку про нікчемність правочину між ТОВ "Сенте-Лаб" то ТОВ "Слепт Фактура", оскільки він не спричинив реального настання правових наслідків.

На підставі вищевикладеного податковим органом було вказано про завищення валових витрат ТОВ "Сенте-Лаб" за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р. на суму 189423,00 грн., що призвело до заниження оподатковуваного прибутку та заниження сплати до бюджету податку на прибуток на суму 47356,00грн.

Також вищевказане порушення, на думку податкового органу, також призвело до завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 37834,60 грн. по податкових накладних, що були виписані ТОВ "Слепт Фактура".

Суд першої інстанції правильно не погодився з цими висновками суб'єкта владних повноважень виходячи з наступного.

Згідно із вимогами ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Сенте-Лаб" було проведено оплату ТОВ "Слепт Фактура" за товар: медичне обладнання (пробірки, кювети, наконечники, пляшки, чашки, тощо) в сумі 189423,00грн., що підтверджено відповідними платіжними дорученням та банківськими виписками про перерахування коштів, копії яких подано суду.

При здійсненні купівлі-продажу товару були оформлені видаткові накладні №СЛ0000624 від 02.07.2010р. та №СЛ-0000719 від 02.07.2010р., що були підписані представниками позивача та його контрагента.

Також на суми вартості товару були виписані ТОВ "Слепт Фактура" податкові накладні №691 від 16.06.2010р. та №875 від 02.07.2010р.

Із змісту статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенте-Лаб" випливає, що одним з видів діяльності позивача є торгівельно-посередницька діяльність.

З копії Договору оренди №34/09 від 31.12.2009р. вбачається, що ТОВ "Сенте-Лаб" взяло у тимчасове оплатне користування складське приміщення площею 158 м кв., розташоване за адресою: м.Київ, вул.Качалова,5а строком на 35 місяців, тобто позивач мав можливість при купівлі товару зберігати його до подальшої реалізації.

Згідно з поясненнями представників позивача відсутність товаросупровідних документів на вищевказаний товар пояснюється тим, що придбаний товар було доставлено позивачу самим постачальником.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, про те що операції, які здійснені позивачем підтверджуються первинними документами, які відповідають вимогам, що встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З метою встановлення факту здійснення платником податку господарської діяльності, формування витрат для визначення цілей оподаткування податком на прибуток, а також встановлення зв'язку між фактом придбання (послуг) та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку, обов'язковому дослідженню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій такого платника, тобто наявність мети використання придбаних послуг у такій діяльності.

У матеріалах справи містяться докази того, що ТОВ "Сенте-Лаб" отримано від ТОВ "Слепт Фактура" товар також реалізовував іншим суб'єктам господарювання меншими партіями за вищою ціною, тобто здійснював господарську діяльність з метою отримання прибутку. Ці факти доведено поданими суду копіями податкових накладних, банківських виписок, видаткових накладних.

Тому суд вважає, що позивач правомірно відніс суми вартості придбаного у ТОВ "Слепт Фактура" медичного обладнання до валових витрат у 2008-2010рр. і відповідно, донарахування податковим органом податку на прибуток з вищевказаної суми є протиправним.

За вимогами п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.1.7 ст.1 цього Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із вимогами п.п.7.2.1 та п.п.7.2.3, п.7.2 ст.7 цього ж Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно із вимогами п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

ТОВ "Слепт Фактура" були видані позивачу податкові накладні за №691 від 16.06.2010р. на суму 216507,60грн. з ПДВ та №875 від 02.07.2010р. на суму 10800,00грн. з ПДВ. Відповідно позивач задекларував податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 37885,00грн., в тому числі за червень 2010р. в сумі 36085,00грн. та за липень 2010р. в сумі 1800,00грн.

Також позивач здійснив оплату за придбані у ТОВ "Слепт Фактура" та відповідні накладні були видані платником податку на додану вартість, зареєстрованим у встановленому порядку, що підтверджено копією свідоцтва платника податку на додану вартість.

Податкова інспекція не спростувала той факт, що податкові накладні, виписані ТОВ "Слепт Фактура", відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи представника відповідача про безпідставність включення ТОВ "Сенте-Лаб" до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені з контрагентом позивача без фактичного здійснення господарської діяльності, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Крім того, відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Усупереч наведеним вимогам, акт перевірки не містить об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених позивачем з ТОВ "Слепт Фактура", натомість, грунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись, а отже є нікчемними.

Згідно із вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати своїх контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, більше того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання (по здачі податкової звітності чи по сплаті податків до бюджету), то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Матеріалами справи підтверджено реальність здійснення господарських операцій з отримання послуг, такі використані в господарській діяльності підприємства, правомірність віднесення вартості послуг до складу валових витрат та, відповідно, формування податкового кредиту на суми ПДВ, наявного у вартості отриманих послуг.

Стосовно виявлених органом державної податкової служби фактів відсутності контрагенту позивача за місцем їх реєстрації, відсутності подання ними звітності, факту несплати податків контрагентом позивача - суд першої інстанції правильно констатував, що порушення при оподаткуванні, допущені контрагентами, не впливають на права або обов'язки позивача.

Зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину, податковим органом також не врахувано наступного:

Згідно із вимогами ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно із вимогами ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Вказаною нормою визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких його можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність постачальника за місцем своєї реєстрації та можливі інші порушення, які ним були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладених правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обгрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Проте, податковий орган не зазначив у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ТОВ "Слепт Фактура", суперечить вимогам Цивільного кодексу України чи іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені. Тобто, перевіряючими особами вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст.234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.234 ЦК України, фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний Договір позивача з ТОВ "Слепт Фактура" визнано судом недійсними, відповідачем не надано.

Таким чином, підстави для визначення спірних податкових зобов'язань, не відповідають вимогами Податкового кодексу України.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині донарахування податкових зобов'язань по господарських операціях з придбання позивачем товару у ТОВ "Слепт Фактура" і правомірно задоволив позов в цій частині.

Також Львівський апеляційний адміністративний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача внести зміни до акту шляхом виключення з тексту висновків про нікчемність правочину або зобов'язання визнати акт в цій частині недійсним.

Так, згідно з п.3 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Тобто Акт перевірки від 29.04.2011р. є тим документом суб'єкта владних повноважень, що безпосередньо не породжує ніяких правових наслідків та не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, у ньому зафіксовано встановлені факти та висновки перевіряючих, а тому позовні вимоги про зобов'язання податкового органу внести зміни до акту та визнати недійсним акт в цій частині є безпідставними.

Відповідно до вимог ч.1. ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 200 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із вимогами ч.2. ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене, керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Ужгороді Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року в адміністративній справі №2а-0770/3896/11 за позовом ТзОВ "Сенте-Лаб" до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання внести зміни до акту перевірки - залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року в адміністративній справі №2а-0770/3896/11 за позовом ТзОВ "Сенте-Лаб" до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя Р.Б. Хобор

Повний текст ухвали виготовлений 29.04.2013р.