Рішення № 31132432, 22.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2013 р. Справа № 911/816/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ЦЕНТР", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-РУФ", с. Вовчків

про стягнення 68 926,45 грн.

за участю представників:

від позивача: Маслова К.В.- предст., дов. від 22.12.2012р.

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК ЦЕНТР" (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-РУФ" (відповідач) про стягнення 68 926,45 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2013р. у справі №911/816/13-г було порушено провадження та призначено до розгляду на 08.04.2013р.

В судове засідання 08.04.2013р. повноважні представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та завчасно, про причини неявки суд не повідомили, витребувані документи не надали, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 22.04.2013р.

22.04.2013р. позивач підтримав в судовому засіданні викладені в позовній заяві обставини, надав суду довідку про рахунки в банках, копію свідоцтва про державну реєстрацію та статут ТОВ «ТКС Центр», а також заяву про уточнення позовних вимог, з якої вбачається, що при подачі позову до суду, позивачем було зазначено ціну позову - 68 934,76 грн., однак в прохальній частині позовної заяви помилково не зазначив до стягнення 3815,98 грн. пені, розмір якої включено до суми позову, що також підтверджується розрахунком ціни позову.

Зважаючи на помилку, позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд прохальну частину викласти в наступній редакції: «Стягнути з відповідача 58 615 грн. 93 коп. боргу, 3810 грн. 04 коп. пені, 766 грн. 02 коп. 3% річних, 234 грн. 46 коп. інфляційних втрат та 5500,00 грн. збитків у вигляді витрат на юридичні послуги». Вказані уточнення прийняті судом до розгляду.

В судове засідання відповідач повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103237107474 від 14.03.2013р., залучене до матеріалів справи.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки встановлені статтею 69 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

24.04.2013р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,-

встановив:

30 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТСК ЦЕНТР" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБС-РУФ» (покупець) був укладений Договір про постачання будівельних матеріалів №30/07/12-3, у відповідності до умов якого постачальник, на підставі заявки покупця, зобов'язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення, а саме матеріали асортимент, кількість, та вартість яких визначена в Рахунках-фактурах та/або видаткових накладних до Договору, що надані постачальником та являють собою невід'ємну частину даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно п.п. 2.2, 2.3 договору, в підтвердження прийняття замовлення постачальник, протягом 2-х банківських днів надає покупцю відповідний Рахунок-фактуру. Постачальник зобов'язаний поставити Товар покупцеві протягом 8 банківських днів із дня зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника по оплаті Рахунку-фактури покупцем (п.3.3 даного Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відпустив відповідачу зі складу продукцію за наступними видатковими накладними: за видатковою накладною № ТЦ-1713 від 04.09.2012 р. - праймер бітумний техніколь № 01, відро 20л код УКТ ЗЕД 2715.00.00.10 у кількості 15 шт. на суму 6660,00 (шість тисяч шістсот шістдесят) грн. 00 коп. Дану продукцію отримав Присяжнюк P.M. відповідно до довіреності № 13 від 03.09.2012 р. Для оплати даної продукції був виставлений рахунок-фактура № ТЦ-1897 від 20.08.2012 р.; за видатковою накладною № ТЦ-1920 від 20.09.2012 р. - уніфлекс ЕКП 4,5 сланець сірий (10) код УКТ ЗЕД 6807.10.10.21 у кількості 140 м кв. на суму 4 729,20 (чотири тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 20 коп. Дану продукцію отримав Присяжнюк P.M. відповідно до довіреності № 83 від 19.09.2012 р.. Для оплати даної продукції був виставлений рахунок-фактура № ТЦ-2306 від 19.09.2012 р.; за видатковою накладною № ТЦ-1921 від 20.09.2012 р. - уніфлекс ЕПП код УКТ ЗЕД 6807.10.10.21 у кількості 40 м кв. на суму 1 165,44 (одна тисяча сто шістдесят п'ять) грн. 44 коп. Дану продукцію отримав Присяжнюк P.M. відповідно до довіреності № 84 від 20.09.2012 р. Для оплати даної продукції був виставлений рахунок-фактура № ТЦ-2315 від 20.09.2012р.; за видатковою накладною № ТЦ-1956 від 24.09.2012 р. - техноруф В 60 50 мм у кількості 970,56 м кв. на суму 65 023,63 (шістдесят тисяч двадцять три) грн. 63 коп. Дану продукцію отримав Присяжнюк P.M. відповідно до довіреності № 101 від 18.09.2012 р. Для оплати даної продукції був виставлений рахунок-фактура № ТЦ-2284 від 18.09.2012р.

Згідно п. 3.1 договору, загальна сума Договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів постачальника в період дії даного Договору.

Вартість товару вказується в Рахунку-фактурі, що є невід'ємною частиною даного Договору і діє на момент відвантаження Товару. Ціни включають вартість Товару, тари, упакування й маркування, ПДВ. Ціни вказуються в накладних і рахунках-фактурах, а в необхідних випадках також у відповідних протоколах узгодження цін (п. 3.2).

Пунктом 3.3 договору визначено, що покупець оплачує суму, зазначену в рахунку-фактурі, у формі попередньої оплати протягом 3-ох банківських днів із дня одержання рахунка-фактури. Оплата вважається здійсненою покупцем з моменту зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Проте, як зазначив позивач, в порушення укладеного договору та норм чинного законодавства, відповідач належним чином та в повному обсязі вартість отриманого товару не оплатив.

Виставлені, на підставі п. 3.3 договору рахунки-фактури, оплачені відповідачем частково, у зв'язку з чим за рахунком-фактурою № ТЦ-1897 від 20.08.2012 р. заборгованість становить 776,70 грн.; за рахунком-фактурою № ТЦ-2306 від 19.09.2012 р. заборгованість становить 650,16 грн.; за рахунком-фактурою № ТЦ- 2315 від 20.09.2012 р. заборгованість становить 1 165,44 грн.; за рахунком-фактурою № ТЦ-2284 від 18.09.2012 р. заборгованість становить 56 023,63 грн., загальна сума заборгованості за договором склала 58 615,93 грн.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 08.01.2013р. з вимогою погасити існуючу заборгованість. Однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт існування заборгованості згідно поставленого та неоплаченого товару, а відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав, позовні вимоги про стягнення з 58615,93 грн. боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3810,04 грн. пені.

Відповідно до п. 5.1. Договору за порушення умов договору сторони несуть відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобов'язань за договором.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок пені від кожного рахунку-фактури, із застосуванням вищеперелічених норм законодавства, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 3615,01 грн.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 766,02 грн. 3% річних (за період з 22.09.2012р. по 27.02.2013р.) та 234,46 грн. інфляційних втрат (за грудень 2012р. та січень 2013р.).

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши власний розрахунок 3% встановив та інфляційних втрат за період визначений позивачем встановив, що заявлені позивачем до стягнення 766,02 грн. 3% річних та 234,46 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

До того ж, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді витрат на юридичні послуги в розмірі 5500,00 грн. Доказами понесених позивачем збитків, на його думку, є Договір про надання юридичних послуг № 103/12 від 25.12.2012р., а також квитанція про сплату суми винагороди в розмірі 5 500 грн. від 25.12.2012 р.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 29 Листа Вищого господарського суду України, від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Пунктом 5 Листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", визначено, що статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником. Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 р. у справі № 30/63.

За таких обставин вимога позивача про відшкодування відповідачем витрат на юридичні послуги для ведення судової справи в розмірі 5500,00 грн. задоволенню не підлягає.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення: 58615,93 грн. боргу, 3615,01 грн. пені, 766,02 грн. 3% річних та 234,46 грн. інфляційних втрат. В іншій частині суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-РУФ" (07044, Київська обл., Поліський р-н, с. Вовчків, вул. Жовтнева, 35, код ЄДРПОУ 38016001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ЦЕНТР" (02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, офіс 803, код ЄДРПОУ 36791776) - 58 615 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 93 коп. боргу, 3615 (три тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 01 коп. пені, 766 (сімсот шістдесят шість) грн. 02 коп. 3% річних та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 46 коп. інфляційних втрат, 1578 (одну тисячу п'ятсот сімдесят вісім) грн. 53 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 29.04.2013р.

Суддя О.В. Щоткін