Рішення № 31132020, 23.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/740/13 23.04.2013 23.04.2013 23.04.2013

Провадження №22-ц/784/933/13 Головуючий по 1 інстанції Горбенко С.А.

Категорія 44 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 квітня 2013 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Суслик Є.В.,

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 січня 2013 року

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

встановила:

У січні 2013 року ОСОБА_3 пред'явила позов до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Позивачка зазначала, що вона 28 вересня 2012 року з прилюдних торгів придбала квартиру АДРЕСА_1. Між тим, в даній квартирі ще залишаються зареєстрованими відповідачі.

Посилаючись на те, що на теперішній час вона є власником цієї квартири, добровільно знятися з реєстраційного обліку відповідачі не бажають, позивачка просила визнати такими, що втратили право користування спірним майном ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5

Ухвалою суду від 29 січня 2013 року позовні вимоги щодо визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - залишено без розгляду.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 січня 2013 року, ухвалою суду від 26 лютого 2013 року про усунення описки позов задоволено. Постановлено: ОСОБА_4, ОСОБА_2 визнано такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову..

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому, відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи положення ст.ст.58-60 ЦПК України при ухваленні рішення, суд оцінює докази з урахуванням вимог про їх належність та допустимість.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 2006 року належала квартира АДРЕСА_1.

За рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 лютого 2011 року з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 282 268 грн.36 коп.

28 вересня 2012 року на прилюдних торгах при примусовому виконанні вказаного рішення вищевказана квартира була придбана ОСОБА_3

Свідоцтвом від 01 жовтня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за №5623 на підставі акту про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником ВДВС Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, посвідчено, що ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до копії будинкової книги за даною адресою зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Добровільно знятися з реєстраційного обліку вони не бажають.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав обґрунтованими вимоги позивачки, оскільки право власності ОСОБА_4 на теперішній час припинено, а тому вона та її члени сім'ї втратили право користування жилим приміщенням.

Між тим, з даним висновком погодитися не можна.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем на підставі ст.ст. 391, 405, 406 ЦК України, 71 ЖК України ставляться вимоги про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Питання визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення врегульовано ст.72 ЖК України. Згідно з положеннями даної норми визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому засіданні. Водночас слід зазначити, що положення даної норми поширюється на правовідносини щодо користування майном, яке знаходиться у комунальній власності.

За приписами ч.2 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла втрачають право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Таким чином, необхідною передумовою визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, являється не проживання особи протягом певного часу.

Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність достатніх правових підстав для визнання колишнього власника квартири та членів її сім'ї такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням.

Зокрема, не надано доказів того, що відповідачі не проживають у спірній квартирі.

Надані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 пояснення у суді першої інстанції про те, що вони проживають в спірній квартирі, іншого житла не мають жодними належними та допустимими доказами не спростовано.

Виходячи зі змісту ст.ст. 72,109,156,157,160 ЖК України, ст. 405 ЦК України та Постанови Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі №6-57цс-11 зміна власника квартири сама по собі не є достатньою безумовною правовою підставою для визнання колишнього власника та членів його сім'ї такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.

За такого, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення вимог ОСОБА_3

Враховуючи, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316 ЦПК, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: