Ухвала суду № 31131987, 23.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/527/13 23.04.2013 23.04.2013 23.04.2013

Провадження №22-ц/784/782/13 Головуючий по 1 інстанції Тихонова Н.В.

Категорія 5 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2013 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Суслик Є.В.,

за участю позивачки - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4, представника відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2013 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виділення в натурі частки домоволодіння,

встановила:

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 пред'явила позов до ОСОБА_4 про виділ в натурі частки домоволодіння.

Позивачка зазначала, що вона та відповідач є власниками домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у рівних частках, кожному по ? частці. Житловий будинок складається із двох квартир №1 та №2.

Рішенням Ленінського районного суд м. Миколаєва від 14 березня 2012 року відповідачеві було виділено в натурі ? частку житлового будинку за вказаною адресою з відповідною часткою господарських будівель та споруд, а саме: у житловому будинку літ.А - дві житлові кімнати: 2-1 площею 12.8 кв.м. та 2-2 площею 9.1 кв.м., кухню 2-3, площею 8.1 кв.м., ванну 2-4, площею 2.8 кв.м.; комору літ. 11, площею 1 кв.м., в всього загальною площею 33.8 кв. м.; будівлі та споруди літ. Е - гараж, 1/2 частину огорож №3,6,11-13, ? частину споруд №1,11,7.

Решта будинку знаходиться у її користуванні, але рішенням суду належна їй частка в натурі не виділена.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивачка просила виділити їй в натурі ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд згідно з додатком №3 судової будівельно-технічної експертизи №7077-7080 від 03 вересня 2011 року, а саме: у житловому будинку літ.А - коридор 1-1, площею 4.6 кв.м.; дві житлові кімнати 1-2, площею 17 кв.м та 1-3, площею 7.3 кв.м., кухню 1-4, площею 8 кв.м., веранду 1-5, площею 24.1 кв.м, а всього загальною площею 61.0 кв.м.; будівлі та споруди - літню кухню літ.Б, площею 15.4 кв.м., ? частину огорож №3,6,11-13, 1/2 частину споруд №1,11,7.

У грудня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, який ухвалою суду від 18 грудня 2012 року був залишений без руху. Ухвалою суду від 14 січня 2013 року у відкритті провадження за даним позовом було відмовлено.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 15 березня 2013 року з ОСОБА_2 на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 570 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку та її представника, відповідача та його представника, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

У відповідності до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 березня 1982 року належить по 1/2 частці кожному житловий будинок АДРЕСА_1 ( а.с.11).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2012 року відповідачеві згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №7077-7080 від 03 вересня 2011 року було виділено в натурі ? частку житлового будинку за вказаною адресою з відповідною часткою господарських будівель та споруд, а саме: у житловому будинку літ.А - дві житлові кімнати: 2-1 площею 12.8 кв.м. та 2-2 площею 9.1 кв.м., кухню 2-3, площею 8.1 кв.м., ванну 2-4, площею 2.8 кв.м.; літ. 11 комору, площею 1 кв.м., в всього загальною площею 33.8 кв. м.; будівлі та споруди літ. Е - гараж, 1/2 частину огорож №3,6,11-13, ? частину споруд №1,11,7( а.с.15-16).

При цьому, в рішенні суду не зазначено, які приміщення залишилися у власності ОСОБА_2

Враховуючи вищевикладені обставини та положення ст.ст. 319, 358, 364 та 367 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що право спільної часткової власності, з виділенням частки ОСОБА_4 на спірне майно припинилося, сторони не є співвласниками майна, а тому відсутні підстави для виділення майна позивачці.

Оскільки рішення суду відповідає вимогам закону, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що реальний поділ будинку проведено не було, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2012 року в натурі було виділено тільки частку, яка знаходиться у власності відповідача є необґрунтованими.

Так, виділивши ОСОБА_4 в натурі частку житлового будинку, яка знаходиться у його власності з зазначенням конкретних приміщень, можна вважати, що ОСОБА_2 належить решта будівель та приміщень. Приміщення веранди 1-5, площею 24.1 кв.м. є самовільним будівництвом і потребує прийняттю до експлуатації у встановленому законом порядку, а тому не об'єктом права власності та виділу в судовому порядку.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: